Справа № 544/28/20
2/544/149/2020
Номер рядка звіту 11
іменем України
07 квітня 2020 року м.Пирятин
Пирятинський районний суд Полтавської області у складі:
головуючого - судді Нагорної Н.В.,
за участі секретаря Киричевської В.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Пирятин цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Пирятинської міської ради Полтавської області, третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору Департамент Державної архітектурно-будівельної інспекції у Полтавській області, про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно,
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в обґрунтування якого вказав, що він є власником земельної ділянки для будівництва та обслуговування будівель торгівлі площею 0,0116 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 . В межах земельної ділянки самочинно, без відповідного дозволу, ним було збудовано нежитлову будівлю (перукарню). Він подав до Департаменту ДАБІ декларацію про готовність до експлуатації самочинно збудованого об'єкта. Однак подана декларація була повернута йому без опрацювання Департаментом ДАБІ, в тому числі і з тих підстав, що в даній декларації відсутня інформація про рішення суду про визнання права власності на об'єкт будівництва, на підставі якого заповнюється декларація. Тобто на даний час без рішення суду про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно прийняття в експлуатацію нежитлової будівлі, а також державна реєстрація права власності на дану нежитлову будівлю неможлива. Враховуючи вищевикладене позивач просить визнати за ним право власності на нежитлову будівлю (перукарня) загальною площею 41,9 м2, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
У судовому засіданні позивач свої вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити, суду надав пояснення, аналогічні викладеним у позові. Крім того додав, що перукарню він побудував самочинно, дозволу на будівництво, затвердженого проекту будівництва у нього немає, тому що він нікуди за їх отриманням не звертався. Він лише оформив право власності на земельну ділянку шляхом зміни її цільового призначення. Після будівництва виникла необхідність прийняти перукарню в експлуатацію, тому він подав декларацію про готовність об'єкта до експлуатацію, але з ДАБІ надали відповідь, що треба рішення суду про визнання права власності, тому він звернувся до суду та просить визнати за ним право власності на перукарню.
Представник відповідача Пирятинської міської ради Полтавської області у судове засідання не з'явився, направив до суду листа, у якому просив справу слухати у його відсутність. Позовні вимоги визнає.
Представник третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Департамент ДАБІ у Полтавській області у судове засідання не з'явився, направив до суду листа, в якому вказав, що самочинно збудоване нерухоме майно після визнання права власності на нього підлягає прийняттю в експлуатацію у відповідності до вимог, встановлених Порядком прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затвердженим Постановою КМУ від 13 квітня 2011 року за №461. Також представник Департаменту залишив питання задоволення позову на розсуд суду та просив слухати справу без його участі.
Свідок ОСОБА_2 суду пояснив, що перукарню вони будували разом з батьком - позивачем по справі. Будівництвом та документами щодо нього займався він. За дозволом на будівництво та за затвердженням проекту вони нікуди не звертались та їх не отримували, оскільки не знали, що треба їх отримувати, лише змінили цільове призначення земельної ділянки, на якій побудували перукарню. Після того, як побудували перукарню, звернулись у міську раду, де їм повідомили, що це самочинне будівництво. Приїхала архітектура з Лубен та за самочинне будівництво винесла припис, вони сплатили штраф, оформили необхідні документи. Але на даний час постало питання в узаконенні самочинного будівництва через рішення суду про визнання права власності.
Суд, розглянувши справу в межах заявлених вимог, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, вважає позовні вимоги ОСОБА_1 такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Установлено, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 0,0116 гектарів для будівництва та обслуговування будівель торгівлі по АДРЕСА_1 , що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 161761408 від 01.04.2019 та Витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку серії НВ № 5309792152019 (а.с.6-9).
Згідно технічного паспорта, громадський будинок з господарськими (допоміжними) будівлями та спорудами (перукарня) по АДРЕСА_1 загальною площею 59кв.м. складається з перукарні «А-1» та прибудови «а» (а.с.14-18).
Згідно звіту про проведення технічного обстеження від 15.07.2019 за результатами проведеного технічного обстеження об'єкта перукарні в АДРЕСА_1 , замовник ОСОБА_1 , встановлено, що під час технічного обстеження на предмет визначення неможливості його надійної та безпечної експлуатації, в тому числі відповідності державним будівельним нормам щодо доступного для маломобільних груп населення (для будинків і споруд цивільного призначення, у тому числі багатоквартирних житлових будинків незалежно від класу наслідків (відповідальності), були оглянуті основні несучі та огороджувальні конструкції об'єкта та встановлено його готовність до експлуатації (а.с.19-23).
У 2019 році позивач звернувся до Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Полтавській області з декларацією про готовність до експлуатації самочинно збудованого об'єкта (а.с.11-13), однак листом № 1016-3.12/464 від 13.09.2019 йому була повернута декларація та роз'яснено, що декларація оформлена з порушенням вимог, встановлених Порядком прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затвердженим Постановою КМУ від 13.04.2011 року №461, а саме: в п. 1 не зазначено кадастровий номер земельної ділянки, в п. 8 відсутня інформація про рішення суду про визнання права власності на об'єкт будівництва, в п. 9 неповністю зазначена дата закінчення будівництва, в п. 13 неповністю зазначені дані про основні показники об'єкта, в п. 17 відсутні дані про вартість основних фондів, що приймаються в експлуатацію, в п. 18 відсутні дані про кошти пайової участі у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту (а.с.10).
Після встановлення вказаних обставин суд приходить до наступного висновку.
Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (стаття 328 ЦК України).
Відповідно до частин першої, другої статті 331 ЦК України право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Особа, яка виготовила (створила) річ зі своїх матеріалів на підставі договору, є власником цієї речі. Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.
Положення частини другої статті 331 ЦК України слід розуміти у системному зв'язку з положеннями статті 182 ЦК України щодо державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухомі речі, яка не передбачає жодних винятків. Як правило, усі об'єкти нерухомого майна в силу своєї специфіки після завершення будівництва підлягають прийняттю в експлуатацію та державній реєстрації.
Отже, для того, щоб новостворене майно стало об'єктом цивільно-правових відносин, потрібно виконання трьох умов: 1) завершення будівництва; 2) прийняття до експлуатації; 3) державна реєстрація.
Доки ці умови не виконано, особа вважається лише власником матеріалів, обладнання тощо, яке було використано у процесі цього будівництва (створення майна).
Власником або землекористувачем земельної ділянки право на її забудову (будівництво) реалізується за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням та видом відповідно до містобудівних умов і обмежень, встановлених законодавством.
Згідно із частиною першою статті 376 ЦК України самочинне будівництво визначається через сукупність ознак, що виступають умовами або підставами, за наявності яких об'єкт нерухомості вважається самочинним, а саме, якщо: 1) він збудований або будується на земельній ділянці, що не була відведена в установленому порядку для цієї мети; 2) об'єкт нерухомості збудовано без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, 3) об'єкт нерухомості збудований з істотними порушеннями будівельних норм і правил.
Отже, наявність хоча б однієї із трьох зазначених у частині першій статті 376 ЦК України ознак свідчить про те, що об'єкт нерухомості є самочинним.
Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.
Відповідно до статті 9 Закону України «Про архітектурну діяльність» будівництво (нове будівництво, реставрація, капітальний ремонт) об'єкта архітектури здійснюється відповідно до затвердженої проектної документації, державних стандартів, норм і правил у порядку визначеному Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності».
При вирішенні позову про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно суд має виходити з того, що право на виконання будівельних робіт виникає у забудовника лише за наявності документів, які надають право виконувати будівельні роботи та передбачених статтями 27, 29-31 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», а також у передбачених законом випадках отримання дозволу на виконання будівельних робіт (статті 34, 37 цього Закону).
Прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів належить до одного з етапів проектування та будівництва об'єктів, що здійснюється власниками або користувачами земельних ділянок (пункт 5 частина п'ята стаття 26 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності»).
Частиною восьмою статті 39 Закону України «Про регулювання містобудівельної діяльності» передбачено, що експлуатація закінчених будівництвом об'єктів, не прийнятих в експлуатацію, забороняється.
Державній реєстрації підлягає право власності тільки на ті об'єкти нерухомого майна, будівництво яких закінчено та які прийняті в експлуатацію у встановленому порядку.
Визнання права власності на об'єкт незавершеного будівництва, не прийнятого в експлуатацію, в судовому порядку нормами ЦК України чи іншими нормативними актами не передбачено.
Такого ж правового висновку дійшов Верховний Суд України у постанові від 27 травня 2015 року у справі № 6-159цс15.
Як встановлено судом в судовому засіданні, на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1 , було здійснено самовільне будівництво нежитлової будівлі (перукарні) за відсутності проектної документації, без відповідного документа, який надає право виконувати будівельні роботи, без належно затвердженого проекту.
З огляду на викладене, суд приходить висновку про відмову у задоволенні позову, оскільки позивачем не було надано належних та допустимих доказів отримання дозвільних документів на самочиненне будівництво та введення об'єктів нерухомого майна (перукарні) в експлуатацію у встановленому порядку і набуття цим майном статусу об'єкта нерухомого майна як об'єкта цивільного права.
У справі відсутні дані щодо дотримання позивачем визначеної чинним законодавством процедури прийняття в експлуатацію новоствореного нерухомого майна та порядку проведення державної реєстрації і оформлення права власності на нього, а суд не може підміняти собою органи державної влади, які відповідно до законодавства України уповноважені здійснювати реєстрацію права власності на нерухоме майно та введення його в експлуатацію.
Окремо слід зазначити, що звернення до суду з позовом про визнання права власності на самочинне будівництво має здійснюватися за наявності даних про те, що це питання було предметом розгляду компетентного державного органу, рішення якого чи його відсутність дають підстави вважати про наявність спору про право.
За загальним правилом кожна особа має право на захист свого цивільного права лише в разі його порушення, невизнання або оспорювання (частина перша статті 15 ЦК України, частина перша статті 4 ЦПК України).
Згідно зі ст. 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, що за класом наслідків (відповідності) належать до об'єктів з незначними наслідками, та об'єктів, будівництво яких здійснювалося на підставі будівельного паспорта, здійснюється шляхом реєстрації відповідним органом державного архітектурно - будівельного контролю на безоплатній основі поданої замовником декларації про готовність об'єкта до експлуатації відповідно до «Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 461 від 13 квітня 2011 року.
Позивач не надав до суду жодних доказів про те, що у встановленому законом порядку звертався до компетентного органу з питань виконання будівельних робіт та прийняття самочинного будівництва до експлуатації, відмова компетентного органу відсутня.
Лист Департаменту ДАБІ у Полтавській області від 13.08.2019 №1016-3.12/464 (а.с.10) не є такою відмовою компетентного органу, а містить лише роз'яснення щодо заповнення форми декларації згідно норм чинного законодавства.
Тому суд, вирішуючи справу в межах заявлених позовних вимог, приходить до висновку про безпідставність позовних вимог ОСОБА_1 та про відмову в їх задоволенні.
Керуючись ст.2-13, 76-81, 258, 259, 263-265, 268, 273, 352, 354 ЦПК України, суд
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Пирятинської міської ради Полтавської області, третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору Департамент Державної архітектурно-будівельної інспекції у Полтавській області, про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно - відмовити.
Рішення суду може бути оскаржено до Полтавського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Пирятинський районний суд Полтавської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Н.В.Нагорна