Справа № 560/1153/20
іменем України
31 березня 2020 рокум. Хмельницький
Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Польового О.Л. розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, в якому просить:
- визнати протиправними дії відповідача щодо відмови в зарахуванні до страхового стажу періоду роботи з 1995 року по 2000 рік у ВАТ "СТІОМІ-Холдінг", скасувати рішення відповідача про відмову у призначенні пенсії;
- визнати позивачку, такою, що має право на перерахунок пенсії за віком на підставі наданих документів про період трудової діяльності в період з 1995 року по 01.07.2000;
- зобов'язати відповідача зарахувати період роботи з 21.01.1995 по 01.07.2000 на посаді продавця до страхового стажу для призначення пенсії за віком;
- зобов'язати відповідача призначити пенсію та забезпечити пенсійні виплати з моменту звернення.
Обґрунтовуючи вимоги, позивачка зазначила, що зверталась до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області з заявою щодо можливості врахування довідки про заробітну плату за період роботи до 01.07.2000. Однак, отримала відмову у здійсненні перерахунку пенсії, оскільки виявлені розбіжність в сумі заробітку за травень 1996 року та факти включення в суми заробітної плати сум, за які не нараховані страхові внески, зокрема, в жовтні - грудні 1996 року, в 1997-1998 роках та в травні 2000 року. Вважає, що період роботи позивачки, є таким, що не потребує дослідження, оскільки підтверджених записами в трудовій книжці. Вказала, що наявність заборгованості перед Пенсійним фондом України зі сплати страхових внесків не може бути підставою для відмови, оскільки відповідальність щодо сплати цих страхових внесків покладена на підприємство-страхувальник. Просила позов задовольнити.
Відповідач у відзиві на позов повідомив про відсутність підстав для врахування довідок про заробітну плату позивачки від 25.06.2018 №3-01-31-4520-18, від 25.10.2018 №468/04-07-18, виданих архівним відділом Хмельницької міської ради, у зв'язку з наявністю розбіжностей у сумі заробітку за травень 1996 року та фактів включення в суми заробітної плати сум, на які не нараховані страхові внески. Вказав, що період роботи з 21.01.1995 по 01.07.2000 зарахований до страхового стажу позивачки. Пенсія позивачці призначена з 18.07.2018. Просив відмовити у задоволенні позовних вимог.
У відзиві на позов відповідач просив розглянути справу в судовому засіданні з викликом сторін у зв'язку зі складністю справи, та з метою з'ясування всіх обставин справи.
Вирішуючи зазначене клопотання, суд враховує, що частиною 6 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін: 1) у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу; 2) якщо характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі незначної складності не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо: оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.
Враховуючи те, що ця справа є незначної складності, характер спірних правовідносин та предмет доказування не вимагають проведення судового засідання, тому в задоволенні клопотання необхідно відмовити.
Ухвалою від 28.02.2020 Хмельницький окружний адміністративний суд відкрив провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження.
Дослідивши докази, суд встановив такі обставини.
Позивачка - ОСОБА_2 з 18.07.2018 перебуває на обліку в Головному управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області та отримує пенсію за віком, розмір якої визначений відповідно до закону України від 09.07.2003 №1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з врахуванням підвищення в розмірі 17,5% за кожні шість місяців більш пізнього виходу на пенсію.
12.08.2019 позивачка звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області з заявою щодо можливості нарахування довідки про заробітну плату за період роботи до 01.07.2000.
Листом від 27.08.2019 №З-751-ОП-02.26-04 Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області повідомило позивачку про відсутність підстав для врахування довідок про заробітну плату від 25.06.2018 №З-01-31-4520-18, від 25.10.2018 №468/04-07-18. Зазначило, що заробітна плата врахована за період роботи з 01.07.2000 по 30.06.2018 згідно індивідуальних відомостей про застраховану особу, що міститься в системі персоніфікованого обліку. Пенсія обчислена відповідно до норм чинного законодавства.
Вважаючи свої права порушеними, позивачка звернулась до суду з вищевказаними позовними вимогами.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує таке.
Частиною 2 статті 55 Конституції України визначено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
За змістом статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
До суду можуть звертатися в інтересах інших осіб органи та особи, яким законом надано таке право.
У рішенні від 14.12.2011 №19-рп/2011 Конституційний Суд України зазначив, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст спрямованість діяльності держави (частина 2 статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб'єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.
При цьому, обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у звичайних законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим.
Вирішуючи спір, суд має пересвідчитись у належності особі яка звернулась за судовим захистом, відповідного права або охоронюваного законом інтересу (чи є така особа належним позивачем у справі - наявність права на позов у матеріальному розумінні), встановити, чи є відповідне право або інтерес порушеним (встановити факт порушення), а також визначити чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.
Тобто, обов'язковою умовою задоволення позову є доведеність позивачем порушення саме його прав та охоронюваних законом інтересів з боку відповідача, зокрема, наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або законного інтересу, на захист якого подано позов.
Аналогічні правові висновки, викладені в постанові Верховного Суду від 21.11.2018 у справі №504/4148/16-а.
Дослідивши матеріали пенсійної справи ОСОБА_1 , суд дійшов до таких висновків.
ОСОБА_1 з 18.07.2018 перебуває на обліку в Головному управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області та отримує пенсію за віком, розмір якої визначений відповідно до закону України від 09.07.2003 №1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з врахуванням підвищення в розмірі 17,5% за кожні шість місяців більш пізнього виходу на пенсію.
Тобто, позивачці призначена пенсія з 18.07.2018, будь-яких рішень про відмову у призначенні пенсії Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області не приймало.
За таких обставин, пенсійний орган не порушував прав позивачки щодо отримання пенсії, тому у задоволенні вимог про скасування рішення відповідача про відмову у призначенні пенсії, зобов'язання відповідача призначити пенсію та забезпечити пенсійні виплати з моменту звернення необхідно відмовити.
Разом з тим, страховий стаж ОСОБА_1 становить 40 років 2 місяці 22 днів, коефіцієнт страхового стажу - 0,40167. Період роботи з 21.01.1995 по 01.07.2000 зарахований до страхового стажу згідно з записами трудової книжки НОМЕР_1 .
Таким чином, підстави для задоволення позовних вимог про визнання протиправними дій відповідача щодо відмови в зарахуванні до страхового стажу періоду роботи з 1995 року по 2000 рік у ВАТ "СТІОМІ-Холдінг" та зобов'язання відповідача зарахувати період роботи з 21.01.1995 по 01.07.2000 на посаді продавця до страхового стажу відсутні.
Крім цього, повноваження суду при вирішенні справи визначенні статтею 245 Кодексу адміністративного судочинства України.
За змістом частини 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про:
1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень;
2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень;
3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій;
4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії;
5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень;
6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1 - 4 цієї частини, та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю;
7) тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності об'єднання громадян;
8) примусовий розпуск (ліквідацію) об'єднання громадян;
9) примусове видворення іноземця чи особи без громадянства за межі України;
10) інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів;
11) затримання іноземця або особи без громадянства з метою ідентифікації та (або) забезпечення примусового видворення за межі території України або про продовження строку такого затримання;
12) затримання іноземця або особи без громадянства до вирішення питання про визнання її біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні;
13) затримання іноземця або особи без громадянства з метою забезпечення її передачі відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію;
14) звільнення іноземця або особи без громадянства на поруки підприємства, установи чи організації;
15) зобов'язання іноземця або особи без громадянства внести заставу.
Враховуючи вимоги статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративний суд позбавлений права приймати рішення про визнання осіб такими, що мають, набули чи втратили певні права, та встановлення будь-яких інших фактів, які мають юридичне значення.
Отже, у задоволенні позовної вимоги про визнання позивачки такою, що має право на перерахунок пенсії за віком на підставі наданих документів про період трудової діяльності в період з 1995 року по 01.07.2000, слід відмовити.
Частинами 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
В процесі судового розгляду позивачка не надала суду доказів на підтвердження порушення своїх прав Головним управлінням Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, тому у задоволенні позову необхідно відмовити.
У зв'язку з відмовою у задоволенні позовних вимог судові витрати відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України розподілу не підлягають.
Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
у задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_2 )
Відповідач:Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (вул. Герцена, 10, Хмельницький, Хмельницька область, 29000 , код ЄДРПОУ - 21318350)
Головуючий суддя О.Л. Польовий