м. Вінниця
30 березня 2020 р. Справа № 120/276/20-а
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Томчука АВ., розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Мельниківської сільської ради Немирівського району Вінницької області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся в суд з позовом до Мельниківської сільської ради Немирівського району Вінницької області (далі - Мельниківська сільська рада, відповідач) про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії.
В обґрунтування заявленого позову позивач зазначив, що 10.06.2019 звернувся до відповідача з заявою про отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,00 га на території Мельниківської сільської ради Немирівського району Вінницької області. В додатку до заяви було зазначено графічні межі вільної земельної ділянки за кадастровим номером 0523086200:01:001:0726. Однак листом від 22.07.2019 № 02-20-379 відповідач повідомив позивача про те, що земельна ділянка за цим кадастровим номером передана у комунальну власність та 10.02.2016 надана в оренду Головним управлінням Держгеокадастру у Вінницькій області. Не погоджуючись з такою відмовою позивач оскаржив її до суду.
Рішенням ВОАС від 22.10.2019 у справі №120/2500/19-а визнано протиправною відмову Мельниківської сільської ради Немирівського району Вінницької області, викладену у формі листа від 22 липня 2019 року № 02-20-379. Зобов'язано Мельниківську сільську раду Немирівського району Вінницької області повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства площею 2,00 га на території Мельниківської сільської ради в с. Ометинці Немирівського району Вінницької області, з урахуванням висновків суду за результатами розгляду цієї справи.
Разом з тим, Мельниківською сільською радою 21.11.2019 прийнято рішення від №19, яким відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_1 у зв'язку з відсутністю вільних земельних ділянок, на які претендує заявник, так як на даний час земельна ділянка перебуває в оренді.
Вважаючи, що сільською радою прийнято рішення без урахування висновків викладених у рішенні ВОАС від 22.10.2019 у справі №120/2500/19-а, а повторне звернення до суду з даним позовом, завдало йому моральної шкоди, яка полягає у порушенні звичайного ритму життя та стосунків з оточуючими людьми, позивач просить суд визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у наданні йому дозволу на розроблення проекту землеустрою, зобов'язати відповідача надати дозвіл на розробку проекту землеустрою та стягнути витрати на правову допомогу адвоката 5 000 грн. та моральну шкоду 10 000 грн.
Ухвалою від 29.01.2020 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, вирішено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
13.02.2020 на адресу суду надійшов відзив на позов, в якому відповідач заперечив щодо задоволення заявленого позову та вказав, що земельна ділянка з кадастровим номером 0523086200:01:001:0726 перебуває в користуванні на умовах оренди у фізичної особи ОСОБА_2 на підставі договору оренди землі №74, який був укладений між орендодавцем ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області та орендарем ОСОБА_2 та зареєстрований ІНФОРМАЦІЯ_1 , номер запису про речове право 13378063.
Згідно наказу ГУ Держгеокадастру від 27.09.2018 №2-12694/15-18-СГ передано Мельниківській сільській ОТГ у комунальну власність земельні ділянки сільськогосподарського призначення державності, які розташовані на території Мельниківської сільської об'єднаної територіальної громади Немирівського району Вінницької області згідно з актом прийому-передачі, в тому числі земельну ділянку площею 18,8658 га. кадастровий номер 0523086200:01:001:0726.
Вказали, що надання відповідного дозволу ОСОБА_1 можливе лише у разі припинення або розірвання договору оренди на земельну ділянку, який укладений із ОСОБА_2 .
Серед іншого, заперечили щодо стягнення моральної шкоди з відповідача у зв'язку відсутністю відповідних доказів, які підтверджували завдання такої шкоди.
Суд, дослідивши матеріали адміністративної справи, встановив наступні обставини та відповідні правовідносини.
ОСОБА_1 є учасником бойових дій, що підтверджується посвідченням від 24.04.2015 серії НОМЕР_1 .
10.06.2019 ОСОБА_1 звернувся до голови Мельниківської ОТГ із заявою, в якій, керуючись ст. 118, 121 ЗК України, просив надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2 гектари, що розташована на території Мельниківської сільської ради в с. Ометинці, Немирівського району Вінницької області, кадастровий номер 0523086200:01:001:0726. До клопотання додано копія паспорту та документа про присвоєння ідентифікаційного номера і викопіювання з кадастрової карти, в якій зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки.
За результатами розгляду клопотання 22.07.2019 Мельниківською сільської радою надано лист-відповідь № 02-20-379, яким у наданні вказаного дозволу позивачу відмовлено. Також повідомлено, що згідно акту передачі від 27.09.2018 № 2-12694/15-18, земельна ділянка з кадастровим номером 0523086200:01:001:0726 перебуває у комунальній власності громади, та відповідно до договору оренди № 74 від 10.02.2016 між Головним управлінням Держгеокадастру та орендарем, передана в оренду та на теперішній час підстав для розірвання договору оренди не має.
Не погоджуючись із отриманою відмовою позивач звернувся до суду.
Рішенням ВОАС від 22.10.2019 у справі №120/2500/19-а визнано протиправною відмову Мельниківської сільської ради Немирівського району Вінницької області, викладену у формі листа від 22 липня 2019 року № 02-20-379, у наданні ОСОБА_1 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства площею 2,00 га на території Мельниківської сільської ради в с. Ометинці Немирівського району Вінницької області. Зобов'язано Мельниківську сільську раду Немирівського району Вінницької області повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства площею 2,00 га на території Мельниківської сільської ради в с. Ометинці Немирівського району Вінницької області, з урахуванням висновків суду за результатами розгляду цієї справи.
За наслідками повторного розгляду клопотання ОСОБА_1 щодо виділення земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства Мельниківською сільською радою 29 сесії першого скликання 21.11.2019 прийнято рішення №19, яким відмовлено ОСОБА_1 у зв'язку з відсутністю вільних земельних ділянок так як на даний час земельна ділянка кадастровий номер 0523086200:01:001:0726 площею 2,00 га, на яку претендує заявник перебуває в оренді.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд керується та виходить з наступного.
Відповідно до ст. 18 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) до земель України належать усі землі в межах її території, в тому числі острови та землі, зайняті водними об'єктами, які за основним цільовим призначенням поділяються на категорії. Категорії земель України мають особливий правовий режим.
Конкретні категорії земель визначені у частині першій статті 19 ЗК України, до яких зокрема належать землі сільськогосподарського призначення.
Згідно з ч. 1 ст. 22 ЗК України землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.
В силу положень п. "а" ч. 3 ст. 22 ЗК України землі сільськогосподарського призначення передаються громадянам у власність та надаються у користування для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва.
Отже, законом передбачено право громадян України на безоплатне набуття у власність земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства із земель державної та комунальної власності сільськогосподарського призначення.
Порядок набуття відповідного права визначається главою 19 Розділу IV Земельного кодексу України.
Так, згідно із ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.
Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі:
а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян;
б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій;
в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.
Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами врегульований положеннями статті 118 ЗК України. Зокрема, частиною шостою цієї статті визначено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
Частина 6 ст. 118 ЗК України передбачає перелік документів, що має бути поданий до компетентного органу державної влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність, а саме:
клопотання у якому зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри;
графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки;
погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб);
документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).
Забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
Отже, якщо особою яка звернулася до відповідного суб'єкта владних повноважень виконані всі передумови для отримання відповідного дозволу, підстави для відмови у його наданні (окрім встановлених ч. 7 ст. 118 ЗК України), відсутні.
Однак суд звертає увагу на те, що документи які подаються з метою отримання дозволу повинні бути належним чином оформлені, відповідати встановленим до них вимогам, а їх зміст повинен давати можливість перевірити наявність чи відсутність підстав для відмови у наданні дозволу встановлених нормами ч. 7 ст. 118 ЗК України.
Частиною 7 ст. 118 ЗК України передбачено перелік підстав для відмови у наданні дозволу, за результатами розгляду належним чином оформленого клопотання та додатків до нього. До таких підстав належить:
невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів;
невідповідність місця розташування об'єкта вимогам прийнятих відповідно до цих законів нормативно - правових актів;
невідповідність місця розташування об'єкта вимогам генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Аналіз цієї норми дає підстави для висновку, що Земельним кодексом України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою.
З іншого боку, подання зацікавленою особою документів, необхідних для розгляду клопотання, не в повному обсязі або виявлення у документах, поданих замовником, недоліків які об'єктивно перешкоджають розгляду та винесенню законного рішення про надання дозволу/вмотивованої відмови на розроблення документації із землеустрою є самостійною підставою для відмови.
Судом встановлено, що 10.06.2019 позивач звернувся до відповідача з клопотанням про надання йому дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства за кадастровим номером 0523086200:01:001:0726.
При цьому до клопотання додано копію паспорта громадянина України, документ про присвоєння ідентифікаційного номера, викопіювання із публічної кадастрової карти, де зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки.
Однак листом від 22.07.2019 № 02-20-379 відповідач повідомив позивача про те, що земельна ділянка за цим кадастровим номером передана у комунальну власність та 10.02.2016 надана в оренду Головним управлінням Держгеокадастру у Вінницькій області. Не погоджуючись з такою відмовою позивач оскаржив її до суду.
Рішенням ВОАС від 22.10.2019 у справі №120/2500/19-а визнано протиправною відмову Мельниківської сільської ради Немирівського району Вінницької області, викладену у формі листа від 22 липня 2019 року № 02-20-379. Зобов'язано Мельниківську сільську раду Немирівського району Вінницької області повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства площею 2,00 га на території Мельниківської сільської ради в с. Ометинці Немирівського району Вінницької області, з урахуванням висновків суду за результатами розгляду цієї справи.
Водночас, підставами для визнання неправомірною відмови відповідача у наданні позивачу вищезазначеного дозволу, слугували саме процедурні порушення при прийнятті відповідного рішення, тобто надання такої відмови не у спосіб, що визначений законом.
Рішенням відповідача від 21.11.2019 №19 позивачу відмовлено в наданні такого дозволу. Підставою для відмови слугувало те, що бажана земельна ділянка перебуває в оренді іншої особи.
Надаючи правову оцінку зазначеній відповідачем підставі для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою викладеній у оскаржуваному рішенні від 22.11.2019 №19, суд керується такими мотивами.
В силу частини четвертої статті 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Суд зважає, що у рішенні суду від 22.10.2019 по справі №120/2500/19-а встановлено, що актом приймання - передачі земельної ділянки сільськогосподарського призначення із державної у комунальну власність від 27.09.2018 № 2-12694/15-18 Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області передало із державної власності у комунальну власність Мельниківській сільській об'єднаній територіальній громаді земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності.
10.02.2016 між Головним управлінням Держгеокадастру у Вінницькій області, як орендодавцем, та ОСОБА_3 , як орендарем, укладено договір оренди землі № 74, на підставі якого земельну ділянку кадастровий номер 0523086200:01:001:0726 передано третій особі у строкове платне користування строком на 25 років до 09.02.2041 для ведення фермерського господарства.
22.02.2016 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно внесено реєстраційний запис № 13378063, яким зареєстровано право ОСОБА_3 на оренду земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 18,8658 га, кадастровий номер 0523086200:01:001:0726.
Отже, спірна земельна ділянка на сьогодні вважається комунальною власністю та перебуває у користуванні третьої особи.
Судом встановлено, що спірна земельна ділянка з кадастровим номером 0523086200:01:001:0726 наразі є зайнятою та перебуває в користуванні на умовах оренди у іншої фізичної особи, і відповідне право користування не є припиненим. При цьому, звертаючись до відповідача з клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність спірної земельної ділянки, позивач не надав погодження землекористувача цієї земельної ділянки.
Відповідно до ст. 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
Відтак суд зазначає про те, що ОСОБА_2 вважається законним користувачем земельної ділянки площею площею 18,8658 га, кадастровий номер 0523086200:01:001:0726, в межах якої знаходиться земельна ділянка площею 2,00 га, яку позивач бажає отримати у власність для ведення особистого селянського господарства.
Щодо правового статусу вказаної земельної ділянки, то, як встановлено судом, згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, згідно якого наказом Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області від 27.09.2018 № 2-12694/15-18-СГ та згідно з актом приймання-передачі зокрема земельна ділянка з кадастровим номером 0523086200:01:001:0726 була передана відповідачу з держаної у комунальну власність в масиві земельних ділянок сільськогосподарського призначення загальною площею 920,1376 га, які розташовані на території Мельниківської сільської об'єднаної територіальної громади Немирівського району Вінницької області.
Отже, спірна земельна ділянка на сьогодні вважається комунальною власністю та перебуває у користуванні ОСОБА_2 .
Суд враховує, що в силу приписів ч. 5 ст. 116 ЗК України земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.
У відповідності до ч. 6 ст. 118 ЗК України, особа яка претендує на безоплатне набуття у власність земельної ділянки державної власності до клопотання повинна долучити графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, а у випадку перебування земельної ділянки у користуванні - погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб).
Аналіз норм глави 15 ЗК України “Право користування землею” дає підстави вважати, що окремими видами речового права користування землею є “Право постійного користування земельною ділянкою” (ст. 92 ЗК України) та “Право оренди земельної ділянки” (ст. 93 ЗК України).
У ч. 6 ст. 118 ЗК України від 25.10.2001 № 2768-III не конкретизовано вид користування земельною ділянкою, за умови наявності у іншої особи якого, заявник повинен надати погодження землекористувача для її вилучення. Однак як у першому так і в другому випадку, обов'язковою передумовою припинення права особи на користування земельною ділянкою є її згода і лише у такому випадку, у відповідності до ч. 5 ст. 116 ЗК України, земельна ділянка може бути передана іншій особі.
Таким чином, безоплатна приватизація земельних ділянок, що вже перебувають у законному користуванні інших осіб, не допускається без згоди землекористувача.
Крім того, суд зауважує, що за змістом частини шостої статті 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства, у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб, повинні додати свого клопотання погодження відповідного землекористувача.
Отже, зазначене погодження є обов'язковим у випадку якщо безоплатна приватизація стосується тих земельних ділянок державної чи комунальної власності, що перебувають у користуванні інших громадян або юридичних осіб і їх право користування не припинено у визначеному законом порядку.
Водночас під час розгляду справи встановлено, що позивач звертаючись до відповідача з клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність спірної земельної ділянки, не надав погодження землекористувача цієї земельної ділянки.
Відтак, суд приходить до висновку щодо неможливості зобов'язати відповідача прийняти рішення яким надати позивачу дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо спірної земельної ділянки з огляду на те, що така земельна ділянка вже перебуває у законному користуванні іншої фізичної особи та не вважається вільною в цілях безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами та як наслідок про відмову в задоволенні адміністративного позову.
Оцінюючи позовні вимоги ОСОБА_1 в частині відшкодування моральної шкоди в сумі 10000 грн. суд зазначає, що оскільки відповідач довів правомірність прийнятого рішення, а в задоволенні позову вирішено відмовити, то і підстави для відшкодування моральної шкоди відсутні.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних справах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ст. 90 КАС України).
Перевіривши обґрунтованість доводів сторін та оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, суд приходить до переконання, що спірне рішення прийняте відповідачем на підставі, у межах повноважень та в спосіб, що визначені Конституцією та законами України. Тому у задоволенні позову належить відмовити.
Враховуючи положення статті 139 КАС України, підстави для відшкодування позивачу витрат на правову допомогу відсутні.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -
В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_2 )
Відповідач: Мельниківська сільська рада Немирівського району Вінницької області (вул. Пролетарська, 2, с. Мельниківці, Немирівський район, Вінницька область, 22860, код ЄДРПОУ 04327330)
Повний текст рішення складено 30.03.2020
Суддя Томчук Андрій Валерійович