24 березня 2020 року м. Дніпросправа № 160/6940/19
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Добродняк І.Ю. (доповідач),
суддів: Бишевської Н.А., Семененка Я.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпрі
апеляційну скаргу ОСОБА_1
на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2019 року (головуючий суддя Кучма К.С.)
у справі № 160/6940/19
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Новомосковський міськрайонний територіальний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області
про визнання протиправною та скасування вимоги, -
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, в якому просив визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про сплату боргу (недоїмки) №Ф-12209-53у від 14.11.2018 зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 15819,54 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржувана вимога винесена з порушенням вимог чинного законодавства, оскільки відповідачем не проводилося будь-якої перевірки, а отже і не могло бути складено акту перевірки відповідно до вимог діючого законодавства. Також позивач не відноситься до жодної з категорій осіб, що визначені в ст.4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», так як не забезпечував себе роботою самостійно, жодних звітів про нарахування єдиного внеску відповідачу не подавав.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.10.2019 в задоволенні позовної заяви відмовлено.
Cуд першої інстанції виходив з того, що позивач з 19.12.2000 по 19.07.2019 був зареєстрований як фізична особа-підприємець, отже мав обов'язок сплачувати єдиний страховий внесок у розмірі та у строки, які визначені Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування». Надаючи оцінку аргументам позивача, суд першої інстанції вказав на те, що вимога про сплату боргу (недоїмки) формується, у тому числі, на підставі даних інформаційної системи фіскального органу, якщо такий платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску. Недоїмкою, в свою чергу, є сума єдиного внеску, своєчасно не сплачена у строки, встановлені Законом.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення про задоволення позову. Апеляційна скарга фактично обґрунтована незгодою з висновками суду першої інстанції щодо правомірності оскаржуваної вимоги.
Сторони про час і місце судового засідання повідомлені судом належним чином.
Відповідачем на вимогу суду подані письмові пояснення щодо розрахунку суми недоїмки з єдиного внеску в оскаржуваній вимозі.
Дана адміністративна справа розглянута апеляційним судом відповідно до ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України в порядку письмового провадження.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, позивач - ОСОБА_1 19.12.2000 зареєстрований як фізична особа-підприємець, номер запису про державну реєстрацію 2 229 017 0000 003490, на час виникнення спірних правовідносин перебував на обліку в органах доходів і зборів.
19.07.2019 державним реєстратором внесено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців запис за № 2 229 006 0003 003490 про проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за його рішенням.
14.11.2018 відповідачем на підставі статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» та на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-12209-53у, згідно якої сума недоїмки з єдиного внеску, що підлягає сплаті позивачем, становить - 15165,84 грн.
Сума заборгованості 15165,84 грн. складається з суми єдиного внеску за 2017 рік (8448 грн.) та три квартали 2018 року (7371,54 грн.) із врахуванням наявної переплати у сумі 653,70 грн.
З огляду на фактичні обставини справи, норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини, апеляційний суд погоджується з судом першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 № 2464-VI єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Згідно п. 4 ч. 1 ст. 4 Закону № 2464-VI платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.
За приписами п. 1 ч. 2 ст. 6 Закону № 2464-VI платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 7 Закону № 2464-VI єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
Згідно п. 5 ч. 1 ст. 1 Закону № 2464-VI мінімальний страховий внесок - сума єдиного внеску, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір внеску, встановлений законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та підлягає сплаті щомісяця.
Єдиний внесок для платників, зазначених у статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 22 відсотки до визначеної статтею 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску (ч. 5 ст. 8 цього Закону).
Таким чином, фізична особа, яка здійснює підприємницьку діяльність та яка зареєстрована як суб'єкт підприємницької діяльності, є платником єдиного внеску, при цьому, враховуючи положення Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», незалежно від того чи отримує вона дохід від такої діяльності чи ні.
Відносини, які виникають у сфері державної реєстрації юридичних осіб, а також фізичних осіб - підприємців регулюються Законом України від 15 травня 2003 року № 755-ІV «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань».
Відповідно до ч. 9 ст. 4 Закону № 755-ІV фізична особа - підприємець позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності цією фізичною особою.
Зі змісту зазначених правових норм вбачається, що на фізичних осіб - підприємців покладається обов'язок по сплаті єдиного внеску, розмір якого має бути не меншим за розмір мінімального страхового внеску, який має здійснюватися з моменту державної реєстрації фізичної особи, як підприємця до внесення до єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців запису про припинення підприємницької діяльності такою особою.
Судом встановлено, що в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань міститься запис від 19.07.2019 про припинення підприємницької діяльності ОСОБА_1 .
Отже, позивач з моменту його реєстрації суб'єктом підприємницької діяльності з 19.12.2000 по 19.07.2019 повинен був сплачувати єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування як фізична особа - підприємець незалежно від факту провадження підприємницької діяльності, а також працевлаштування в іншому місці.
Судом встановлено, що позивач сплату єдиного внеску за визначений контролюючим органом період не здійснював.
За визначенням п.1 ч.1 ст.6 Закону № 2464-VI недоїмка - сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом.
Відповідно до ч.4 ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Платник єдиного внеску зобов'язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею. У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом доходів і зборів шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку.
Стосовно твердження позивача про безпідставність оскаржуваної вимоги з тих підстав, що суми єдиного внеску донараховані контролюючим органом без проведення перевірки, суд апеляційної інстанції погоджується з судом першої інстанції, що вимога про сплату боргу (недоїмки) формується, в тому числі, на підставі даних інформаційної системи фіскального органу, якщо платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску, не сплаченого у строки.
Наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 № 449, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 07.05.2015 за № 508/26953, затверджена Інструкція про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Відповідно до п.3 розділу VI Інструкції №449 органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо:
дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску органами доходів і зборів;
платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску;
платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій.
Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів на суму боргу, що перевищує 10 гривень.
За приписами пункту 4 розділу VI Інструкції №449 вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів за формою згідно з додатком 6 до цієї Інструкції (для платника - юридичної особи) або за формою згідно з додатком 7 до цієї Інструкції (для платника - фізичної особи).
Отже, наведені правові норми надають контролюючому органу право формувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) на підставі облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів.
Облікові дані з інформаційної системи органу доходів і зборів є такою ж самостійною підставою для формування вимог як і акти перевірок чи податкова звітність.
Доводи позивача, що відповідачем тривалий час не реалізовувалися повноваження по формуванню та направленню вимоги по сплаті боргу, суд першої інстанції обґрунтовано не прийняв в якості підстав для визнання протиправною оскаржуваної вимоги, оскільки наведені позивачем обставини жодним чином не спростовують обґрунтованості цієї вимоги в частині встановлення зобов'язань позивача зі сплати ЄСВ і не можуть слугувати підставою для звільнення позивача від обов'язку сплати ЄСВ, адже за приписами ст.25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» строк давності щодо нарахування та стягнення сум недоїмки не застосовується.
Суд першої інстанції під час розгляду даної справи повно дослідив обставини, які мають значення для справи, ухвалив законне та обґрунтоване рішення про задоволення позову.
Наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують висновків суду першої інстанції.
Передбачені ст.317 КАС України підстави для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення відсутні.
Керуючись ст.ст. 311, 315, 316, 321, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2019 року у справі № 160/6940/19 залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили відповідно до ст.325 КАС України, може бути оскаржена до касаційного суду у випадках та строки, встановлені ст.ст.328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий - суддя І.Ю. Добродняк
суддя Н.А. Бишевська
суддя Я.В. Семененко