Справа № 826/7895/18 Прізвище судді (суддів) першої інстанції:
Маруліна Л.О.
30 березня 2020 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Костюк Л.О.;
суддів: Степанюка А.Г., Собківа Я.М.;
за участю секретаря: Несін К.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» Волкова Олександра Юрійовича на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 грудня 2019 року (розглянута в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення та виклику учасників справи, м. Київ, дата складання повного тексту рішення - відсутня) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» Волкова Олександра Юрійовича, третя особа Фонд гарантування вкладів фізичних осіб про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії, -
У травні 2018 року, ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ «Банк Михайлівський» Волкова Олександра Юрійовича (далі - відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача, Фонд гарантування вкладів фізичних осіб (далі- третя особа, Фонд, ФГВФО), в якому просить: визнати протиправним та скасувати рішення (наказ) від Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації ПАТ «Банк Михайлівський» в частині затвердження результатів проведеної перевірки правочинів на предмет нікчемності, за якими встановлено нікчемність правочинів (трансакції) щодо виконання 19.05.2016 року платіжних документів ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» (код ЄДРПОУ 39149702) по перерахуванню коштів на поточний рахунок № НОМЕР_1 , на ім'я ОСОБА_1 , на загальну суму 40649,17 (сорок тисяч шістсот сорок дев'ять) грн. іден. № НОМЕР_2 , що належать ОСОБА_1 ; зобов'язати уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк Михайлівський» подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію щодо позивача - ОСОБА_1 , як вкладника ПАТ «Банк Михайлівський», який має право на відшкодування коштів за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб за Договором поточного банківського рахунку «Поточний рахунок для обслуговування строкового вкладу (депозиту)» №980-004-000000635 від 16.03.2015 р., номер рахунку № НОМЕР_1 , на ім'я ОСОБА_1 , на загальну суму 40649,17 (сорок тисяч шістсот сорок дев'ять) грн., іден. № НОМЕР_2 , що належать ОСОБА_1 .
Позов обґрунтовано тим, що між позивачем та ПАТ «Банк Михайлівський» (далі також - Банк) укладено Договір банківського рахунку «Поточний рахунок для обслуговування строкового вкладу (депозиту)» №980-004/00000635 від 16.03.2015 року, р/р НОМЕР_4 на ім'я ОСОБА_1 .
На поточний рахунок позивача ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» здійснено перерахування коштів 19.05.2016 року, що, на думку позивача, не є правочином відповідно до цивільного законодавства.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 грудня 2019 року адміністративний позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення (наказ) від Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації ПАТ «Банк Михайлівський» в частині затвердження результатів проведеної перевірки правочинів на предмет нікчемності, за якими встановлено нікчемність правочинів (трансакції) щодо виконання 19.05.2016 року платіжних документів ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» (код ЄДРПОУ 39149702) по перерахуванню коштів на поточний рахунок № НОМЕР_1 , на ім'я ОСОБА_1 , на загальну суму 40649,17 (сорок тисяч шістсот сорок дев'ять) грн. іден. № НОМЕР_2 , що належать ОСОБА_1 . Зобов'язано Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк Михайлівський» подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію щодо позивача - ОСОБА_1 , як вкладника ПАТ «Банк Михайлівський», який має право на відшкодування коштів за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб за Договором поточного банківського рахунку «Поточний рахунок для обслуговування строкового вкладу (депозиту)» №980-004-000000635 від 16.03.2015 р., номер рахунку № НОМЕР_1 , на ім'я ОСОБА_1 , на загальну суму 40649,17 (сорок тисяч шістсот сорок дев'ять) грн., іпн. № НОМЕР_2 , що належать ОСОБА_1 .
Не погоджуючись з вказаною постановою, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати рішення з мотивів неповного з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків суду першої інстанції обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, як це передбачено ст. 311 КАС України.
Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржувана постанова суду першої інстанції - зміні з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції, що Між ПАТ «Банк Михайлівський» (банк) та позивачем (клієнт) укладено договір від 16.03.2015 року банківського рахунку «Поточний рахунок для обслуговування строкового вкладу (депозиту)» №980-004-000000635, у відповідності до положень якого банк відкриває клієнту на його ім'я поточний рахунок № НОМЕР_1 в гривні для зберігання грошей та здійснює його розрахунково-касове обслуговування за допомогою платіжних інструментів.
Між позивачем (сторона 1) та ТОВ «Інвестиційно-Розрахунковий Центр» (сторона 2) укладено договір від 26.04.2016 року № 980-0004-0002285158 «Суперкапітал» (Новий) (з виплатою процентів щомісячно). Відповідно до положень договору сторона 1 передала у власність (позику) стороні 2 грошові кошти в розмірі 40 000,00 грн. на строк не більше 181 днів, а сторона 2 приймає у власність кошти та зобов'язується повернути кошти та виплатити проценти, в порядку та на умовах визначених договором. Розмір процентів за користування коштами складає 27 % річних.
Відповідно до умов договору сторона 2 сплачує стороні 1 проценти у безготівковій формі на рахунок № НОМЕР_1 у ПАТ «Банк Михайлівський», сторона 2 повертає стороні 1 кошти у безготівковій формі на рахунок № НОМЕР_1 у ПАТ «Банк Михайлівський».
Згідно із банківського випискою по рахунку позивача № НОМЕР_1 у ПАТ «Банк Михайлівський» 19.05.2016 року на рахунок позивача надійшли кошти від ТОВ «Інвестиційно-Розрахунковий Центр» у розмірі 40 000,00 грн. з призначенням платежу «повернення коштів згідно договору № 980-004-000228515 від 26.04.2016 року».
Рішенням Національного банку України від 23.05.2016 року №14/БТ «Про віднесення ПАТ «Банк Михайлівський» до категорії неплатоспроможних» Виконавчою дирекцією Фонду гарантування прийнято рішення від 23.05.2016 року №812 «Про затвердження тимчасової адміністрації у ПАТ «Банк Михайлівський» та делегування повноважень тимчасового адміністратора», яким розпочато процедуру виведення ПАТ «Банк Михайлівський» з ринку, шляхом запровадження в ньому тимчасової адміністрації на один місяць з 23.05.2016 року до 22.06.2016 року.
13.06.2016 року Виконавчою дирекцією Фонду гарантування прийнято рішення №991 «Щодо продовження строку тимчасової адміністрації у ПАТ «Банк Михайлівський», відповідно до якого продовжено строки тимчасової адміністрації в ПАТ «Банк Михайлівський» з 23.06.2016 року до 22.07.2016 року. Уповноваженою особою Фонду на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ «Банк Михайлівський» призначено Ірклієнка Ю.П.
Відповідно до копії Акту від 01.06.2016 року №2 про проведення перевірки правочинів (у тому числі договорів), які відповідають критеріям нікчемності, Тимчасовою адміністрацією ПАТ «Банк Михайлівський» здійснено перевірку правочинів (у тому числі договорів), укладених Банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку (з 23.05.2015 року), та надано правову оцінку на предмет виявлення договорів (правочинів), які відповідають критеріям, передбаченим частиною третьою статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
Як зазначено в Акті №2, в ході перевірки виявлено, що Банком 19.05.2016 року виконано платіжні документи ТОВ «Інвестиційно-Розрахунковий Центр» (код ЄДРПОУ 39140702) з перерахування коштів на рахунки 12 160 фізичних осіб у сумі 1 298 015 973, 74 грн., при цьому фінансових можливостей Товариства, зокрема, залишку коштів, було недостатньо для проведення вищенаведених правочинів.
Відповідно до витягу з Додатку 2 до Акту №2 від 17.09.2018 року Комісії по перевірці правочинів (у тому числі договорів) на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними, до переліку фізичних осіб, на рахунки яких 19.05.2016 року здійснено перерахування коштів з поточного рахунку № НОМЕР_3 ТОВ «Інвестиційно-Розрахунковий Центр» (код ЄДРПОУ 39140702) віднесено позивача ОСОБА_3 , загальна сума перерахування становить 48 247,87 грн.
Відповідно до рішення Правління Національного банку України від 12.07.2016 року №124-рш «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «Банк Михайлівський» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 12.07.2016 року №1213, згідно з яким розпочато процедуру ліквідації ПАТ «Банк Михайлівський» з 13.07.2016 року по 12.07.2018 року включно, призначено уповноваженою особою Фонду та делеговано всі повноваження ліквідатора ПАТ «Банк Михайлівський» Ірклієнку Ю.П. строком на два роки з 13.07.2016 року по 12.07.2018 року.
Рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 01.09.2016 року №1702 змінено Уповноважену особу Фонду, якій делегуються повноваження ліквідатора ПАТ «Банк Михайлівський», призначено Уповноваженою особою Фонду гарантування та делеговано всі повноваження ліквідатора ПАТ «Банк Михайлівський» Волкову О.Ю. з 05.09.2016 року.
Рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 24.01.2017 року № 265 делеговано повноваження Уповноваженої особи Фонду:
- Волкову Олександру Юрійовичу з 25.01.2017 року визначені статтями 37, 38, 47-52, 52-1, 53 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»;
- Гриценку Володимиру Володимировичу з 25.01.2017 року, визначені пунктами 4, 5, 6 та 8 частини другої статті 37, пунктом 4 частини першої статті 48 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
Позивач звернувся до ПАТ «Банк Михайлівський» із заявою від 28.03.2018 року про включення його до загального реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок ФГВФО, поточний рахунок № НОМЕР_1 .
У відповідь на запит позивача, листом ПАТ «Банк Михайлівський» від 10.04.2018 року №ЗГ1(К)/1906 повідомлено, що зарахування 19.05.2016 року коштів на рахунок позивача НОМЕР_1 з ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» є нікчемним правочином.
Вважаючи дії відповідача щодо не включення його до Переліку рахунків вкладників протиправними, звернувся до суду із позовом за захистом своїх порушених прав та законних інтересів.
Надаючи правову оцінку матеріалам, обставинам справи, а також наданим поясненням та запереченням сторін колегія суддів звертає увагу на наступне.
Правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд), порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також регулювання відносин між Фондом, банками, Національним банком України, визначення повноважень та функцій Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків, врегульовані Законом України від 23.02.2012 № 4452-VI «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (далі - Закон № 4452-VI).
Законом також регулюються відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків.
У спірних правовідносинах колегія суддів враховує правові висновки Великої Палати Верховного Суду щодо застосування статті 38 Закону України від 23.02.12 року № 4452-VI «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (надалі Закон № 4452-VI), викладені у постанові від 04 липня 2018 року у справі № 826/1476/15.
Щодо правового обґрунтування вимоги позивача щодо відшкодування коштів за вкладами, колегія суддів зазначає наступне.
За визначенням статті 2 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», вклад - це кошти в готівковій або безготівковій формі у валюті України або в іноземній валюті, які залучені банком від вкладника (або які надійшли для вкладника) на умовах договору банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або шляхом видачі іменного депозитного сертифіката, включаючи нараховані відсотки на такі кошти.
Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» визначено, що Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків у випадках, встановлених цим Законом.
Згідно ч.1 ст. 1 та ч.3 ст. 12 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» виконавча дирекція Фонду здійснює управління поточною діяльністю Фонду; виконавча дирекція Фонду має такі повноваження у сфері забезпечення відшкодування коштів за вкладами: 1) визначає порядок ведення реєстру учасників Фонду; 2) визначає порядок відшкодування Фондом коштів за вкладами відповідно до розділу V цього Закону; 3) визначає порядок ведення банками бази даних про вкладників та ведення Фондом відповідної узагальненої бази даних; 4) приймає рішення про відшкодування коштів за вкладами у разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку; 5) затверджує порядок визначення банків-агентів та визначає на підставі цього порядку банків-агентів; 6) приймає рішення про оплату Фондом витрат, пов'язаних із процедурою виведення неплатоспроможного банку з ринку, у межах кошторису витрат Фонду, затвердженого адміністративною радою Фонду; 7) встановлює вимоги до змісту договорів банківського вкладу, договорів банківського рахунка з питань, що стосуються функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб.
Поряд з цим, ч. 1 ст. 26 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» визначено, що Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на цей день, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200 000 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами.
Зі змісту ч. ч. 1 - 3 ст. 27 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» вбачається, що Уповноважена особа Фонду складає перелік вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
Нарахування відсотків за вкладами припиняється в останній день перед початком процедури виведення Фондом банку з ринку (у разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених ч.2 ст. 77 Закону України «Про банки і банківську діяльність», - у день прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку).
Уповноважена особа Фонду протягом одного робочого дня (у разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених ч.2 ст. 77 Закону України «Про банки і банківську діяльність», - протягом 15 робочих днів) з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, з визначенням сум, що підлягають відшкодуванню.
Уповноважена особа Фонду зазначає у переліку вкладників суму відшкодування для кожного вкладника.
Згідно із ч.5 ст. 27 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» протягом трьох робочих днів (у разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених ч.2 ст. 77 Закону України «Про банки і банківську діяльність», - протягом 20 робочих днів) з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку виконавча дирекція Фонду затверджує реєстр вкладників для здійснення виплат гарантованої суми відшкодування відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду переліку вкладників. Фонд публікує оголошення про відшкодування коштів вкладникам у газетах «Урядовий кур'єр» або «Голос України» та на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет не пізніше ніж через сім днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
Частина 6 ст. 27 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» визначає, що уповноважена особа Фонду протягом одного робочого дня (у разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених ч.2 ст. 77 Закону України «Про банки і банківську діяльність», - протягом 15 робочих днів) з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує переліки вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до пунктів 4 - 11 частини четвертої статті 26 цього Закону.
При цьому, відповідно до п.п. 3-5 розділу ІІІ Положення про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 09 серпня 2012 року №14 (далі по тексту - Положення), Уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує та подає до Фонду повний перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду (додаток 8), із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню (далі - Перелік), перелік вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до пунктів 4 - 6 частини четвертої статті 26 Закону, а також перелік осіб, які на індивідуальній основі отримують від банку проценти за вкладом на більш сприятливих договірних умовах, ніж звичайні, або мають інші фінансові привілеї від банку. Перелік складається станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку і включає суму відшкодування для кожного вкладника, яка розраховується, виходячи із сукупного обсягу всіх його вкладів у банку та нарахованих процентів (зменшених на суму податку), але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Визначений у Переліку залишок гарантованої суми надається з урахуванням розрахункових сум, сплачених вкладнику протягом дії тимчасової адміністрації у неплатоспроможному банку. Якщо вкладник не отримав свої вклади у межах граничного розміру суми відшкодування протягом дії тимчасової адміністрації за рахунок цільової позики Фонду, така сума відшкодування включається до Переліку. Перелік складається в алфавітному порядку за прізвищами вкладників та подається до Фонду на паперових та електронних носіях разом із супровідним листом. Інформація про вкладника в Переліку має забезпечувати його ідентифікацію відповідно до законодавства. Перелік на паперових носіях (пронумерованих, прошитих) засвідчується підписом уповноваженої особи Фонду та відбитком печатки банку, що ліквідується, на електронних носіях подається на CD-дисках у csv файлі. Дані на паперових та електронних носіях повинні бути ідентичними. Файл csv формується за структурою інформаційного рядка файла «Перелік вкладників» (додаток 9) та за правилами формування csv файлів (додаток 10).
Відповідно до п. 6 розділу ІІІ Положення передбачено, що протягом процедури ліквідації уповноважена особа Фонду може надавати до Фонду додаткову інформацію про вкладників стосовно: зменшення (збільшення) кількості вкладників, яким необхідно здійснити виплати відшкодування; зміни розміру належних їм сум; зміни особи вкладника; змін реквізитів вкладників; змін розміру сум разом із змінами реквізитів вкладників. Додаткова інформація залежно від її типу надається окремими файлами, що формуються згідно з додатками 9 та 10 до цього Положення.
Як передбачено у пунктах 2, 3 розділу IV Положення, Фонд складає на підставі Переліку загальний Реєстр вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, за формою, наведеною у додатку 11 до цього Положення (далі - Загальний Реєстр). Загальний Реєстр складається на паперових та електронних носіях.
Загальний Реєстр на паперових носіях (пронумерованих, прошитих) підписується відповідальною особою, яка його склала, та засвідчується підписом директора-розпорядника та відбитком печатки Фонду, на електронних носіях - на CD-дисках у csv файлі. Дані на паперових та електронних носіях повинні бути ідентичними. Файл csv формується за структурою інформаційного рядка файла «Загальний Реєстр / Реєстр переказів» (додаток 12) та за правилами формування csv файлів (додаток 10).
З наведених приписів чинного законодавства обумовлюється висновок проте, що процедура визначення вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами, включає наступні етапи: 1) складення уповноваженою особою Фонду переліку вкладників та визначення розрахункових сум відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду; 2) передача уповноваженою особою Фонду сформованого переліку вкладників до Фонду; 3) складення Фондом на підставі отриманого переліку вкладників Загального Реєстру; 4) затвердження виконавчою дирекцією Фонду Загального реєстру.
Між тим, заперечуючи проти позовних вимог, відповідачами зазначено, що укладені договори між позивачем та ТОВ «Інвестиційно-Ресурсний Центр» є двосторонніми та по своїй суті не є вкладами згідно з Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», а відтак, на думку відповідача, гарантії даного Закону не поширюються на ситуацію з позивачами, а кошти, зараховані 19.05.2016 року на рахунок позивача не підлягають виплаті у зв'язку з тим, що платіжна операція з повернення фінансовою компанією коштів не має жодного відношення до банківського вкладу, а відтак підстави для задоволення позову - відсутні.
Так, на підставі висновків Комісії по перевірці правочинів (в тому числі договорів), викладених в актах від 01.06.2016 року №2, від 01.06.2016 року №3 та затверджених Уповноваженою особою наказах №№42/1, 42/2 від 01.06.2016 року, встановлено нікчемність правочинів (транзакцій) з виконання 19.05.2016 року платіжних документів ТОВ «Інвестиційно-Ресурсний Центр» відповідно по перерахуванню коштів на рахунки.
Згідно із ч. 2 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» протягом дії тимчасової адміністрації Фонд зобов'язаний забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.
Частина 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» визначає, що правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав: 1) банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без встановлення обов'язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог; 2) банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов'язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим; 3) банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов'язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору; 4) банк оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів банку перевищувала вартість майна; 5) банк прийняв на себе зобов'язання (застава, порука, гарантія, притримання, факторинг тощо) щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України «Про банки і банківську діяльність»; 6) банк уклав кредитні договори, умови яких передбачають надання клієнтам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; 7) банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; 8) банк уклав правочин (у тому числі договір) з пов'язаною особою банку, якщо такий правочин не відповідає вимогам законодавства України; 9) здійснення банком, віднесеним до категорії проблемних, операцій, укладення (переоформлення) договорів, що призвело до збільшення витрат, пов'язаних з виведенням банку з ринку, з порушенням норм законодавства.
Порядок виявлення нікчемних договорів, а також дій Фонду у разі їх виявлення визначаються нормативно-правовими актами Фонду.
Між тим, встановлено, що фактично, Уповноваженою особою Фонду визнано нікчемними розрахункові банківські операції з перерахування коштів з одного рахунку на інший. На дату запровадження в Банку тимчасової адміністрації кошти, які були передані в позику ТОВ «Інвестиційно-Розрахунковий Центр» вже обліковувалися на рахунку позивача, відкритого в Публічному акціонерному товаристві «Банк Михайлівський», оскільки ТОВ «Інвестиційно-Розрахунковий Центр» достроково повернули кошти на рахунок позивача, у відповідності до укладеного договору та згідно з нормами чинного законодавства.
В розумінні статті 2 Закону № 4452-VI позивач є вкладником Банку, а кошти, які надійшли 19.05.2016 року для нього як вкладника за договором банківського рахунку, в розумінні тієї ж статті, є вкладом, на який поширюються гарантії, передбачені статтею 26 цього Закону.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 2 Закону №4452-VI вкладом є кошти в готівковій або безготівковій формі у валюті України або в іноземній валюті, які залучені банком від вкладника (або які надійшли для вкладника) на умовах договору банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або шляхом видачі іменного депозитного сертифіката, включаючи нараховані відсотки на такі кошти.
Таким чином, передбачені Законом № 4452-VI гарантії за вкладом поширюються на осіб, які мають правовий статус вкладника неплатоспроможного банку (у розумінні статті 2 Закону № 4452-VI). Такий статус, з-поміж іншого, передбачає наявність вкладу, залученого, зокрема, на умовах договору банківського рахунка.
За договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Банк має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами (частини 1, 2 статті 1066 Цивільного кодексу України).
Договір банківського рахунка укладається для відкриття клієнтові або визначеній ним особі рахунка у банку на умовах, погоджених сторонами (частина 1 статті 1067 Цивільного кодексу України).
Банк зобов'язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка. Банк зобов'язаний зарахувати грошові кошти, що надійшли на рахунок клієнта, в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не встановлений договором банківського рахунка або законом (частини перша, друга статті 1068 Цивільного кодексу України).
Як встановлено з матеріалів справи, перерахування коштів з рахунків ТОВ «Інвестиційно-Розрахунковий Центр» на рахунок позивача здійснено 19.05.2016 року, тобто до прийняття Національним банком України рішення № 14/БТ від 23.05.2016 року «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» до категорії неплатоспроможних» та до прийняття виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб рішення № 812 «Про запровадження тимчасової адміністрації у Публічному акціонерному товаристві «Банк Михайлівський» та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку», а також до прийняття рішення від 13.06.2016 року № 991 «Щодо продовження строку тимчасової адміністрації у Публічному акціонерному товаристві «Банк Михайлівський».
Списання та зарахування коштів за банківськими рахунками здійснюється відповідно до договорів обслуговування банківських рахунків та Інструкції про безготівкові рахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Національного банку України від 21.01.2004 року №22, згідно з пунктом 1.4 глави 1 якої розрахунковий документ - документ на паперовому носії, що містить доручення та/або вимогу про перерахування коштів з рахунку платника на рахунок отримувача.
При цьому, за умовами договору, укладеного між позивачем ТОВ «Інвестиційно-Розрахунковий Центр», передбачено можливість дострокового повернення коштів.
Разом з тим, суд зазначає, що під час розгляду справи Уповноваженою особою не надано доказів, які б свідчили, що вчинені правочини є такими, що порушують публічний порядок чи спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна держави.
Не надано також і обвинувального вироку суду, в якому було б встановлено вину позивача або посадових осіб ПАТ «Банк Михайлівський» з приводу укладення договорів банківського рахунку.
Відповідачем також не надано доказів на підтвердження факту того, що дії посадових осіб ТОВ «Інвестиційно-Розрахунковий Центр» щодо перерахунку коштів на рахунки позивача суперечать закону. Крім того, відповідачем не доведено, що укладення договору, укладеного між позивачем та ТОВ «Інвестиційно-Розрахунковий центр» від 26.04.2016 року №980-004-000228515 та подальше перерахування коштів на рахунок позивача на виконання цих договорів, містить ознаки правочинів, які могли б спричинити неплатоспроможність Банку.
Крім того, відповідачем не надано доказів встановлення нікчемності правочину неплатоспроможного банку, що зазначені в частині третій статті 38 Закону №4452-VI, чи доказів, які б свідчили, що укладений позивачем правочин є таким, що порушує публічний порядок чи спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна держави.
Колегія суддів звертає на те, що такі підстави: як «вчинення правочинів з метою штучного створення обов'язку Фонду гарантування щодо відшкодування грошових коштів, яке Фонд гарантування здійснюватиме за рахунок державних коштів», «надання переваг вкладнику перед іншими кредиторами», «незаконне заволодіння такими коштами», чи «правочини мають на меті збільшення гарантованої суми, що відшкодовується вкладникам Фондом гарантування вкладів фізичних осіб», що зазначено у письмових запереченнях проти позову, не відносяться до переліку підстав, за якими договір банківського рахунку позивача можна вважати нікчемним.
Тоді як, відповідачами не доведено, що укладення договору банківського вкладу та внесення коштів на рахунок позивача містить ознаки правочину, який міг би спричинити неплатоспроможність Банку.
Відповідно до ч. 1 ст. 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.
Згідно із ч. 2 ст. 228 Цивільного кодексу України правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.
Частина 3 цієї статті визначає, що у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.
Таким чином, для застосування санкцій, передбачених ст.. 228 Цивільного кодексу України, необхідним є наявність умислу на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, наприклад, вчинення удаваного правочину з метою приховання ухилення від сплати податків чи з метою неправомірного одержання з державного бюджету коштів шляхом відшкодування податку на додану вартість у разі його несплати контрагентами до бюджету.
Крім того, відповідно до п. 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 р. №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» при кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.
Наведене дає підстави для висновку, що ОСОБА_1 є вкладником в розумінні Закону № 4452-VI, а відтак має право на відшкодування коштів за її вкладом в силу наведених законодавчих приписів.
В розумінні ст.177 ЦК України грошові кошти позивача є об'єктом її майнових прав, а тому ці права відповідно до вимог Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практики Європейського суду з прав людини та ст.41 Конституції України є непорушними до тих пір, поки не буде досягнуто справедливого балансу між порушенням таких прав та суспільним інтересом.
Крім того, в ході апеляційного розгляду справи встановлено, що між позивачем та ПАТ «Банк Михайлівський» укладено договір банківського вкладу.
Отже, позивач в силу Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» відповідає вимогам до вкладника, який має право на відшкодування коштів за рахунок Фонду, тоді як відповідач протиправно не подав до Фонду інформацію щодо позивача інформацію про наявність таких підстав, а тому судом безпідставно відмовлено у задоволенні позову.
Крім того, предметом розгляду і доведення у даній справі були фактичні обставини щодо наявності чи відсутності у відповідачів передбачених законом підстав для невключення позивача до Переліку вкладників і відповідно правомірності в зв'язку з цим їх дій та бездіяльності.
Разом з тим, встановлення дійсної належності отриманих на рахунок позивача коштів, фактів поділу великого вкладу з метою набуття права на його відшкодування за рахунок коштів Фонду, дотримання посадовими особами вимог щодо нерозголошення банківської таємниці, а також наявність в окремих осіб умислу на заволодіння державними коштами не були предметом розгляду у даній справі.
Такі фактичні обставини підлягають самостійному доведенню і встановленню на підставі відповідних доказів, за участю усіх осіб, для яких встановлення таких обставин може мати значення.
Отже, позивач є вкладником в розумінні Закону №4452-VI, оскільки на її поточному рахунку знаходились кошти до дня запровадження тимчасової адміністрації банку.
Всупереч наведеним приписам чинного законодавства, Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Дельта банк» не наведено та не надано доказів, які б свідчили, що зазначений правочин є таким, що порушує публічний порядок чи спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна держави.
Таким чином, Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб не доведено наявність правових підстав для не включення позивача до переліку вкладників ПАТ «Банк Михайлівський», які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, а тому така бездіяльність Уповноваженої особи суперечить приписам Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
За висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 04 липня 2018 року у справі № 826/1476/15, якщо внаслідок проведених операцій Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, а не банку, завдані збитки (штучно збільшена сума гарантованих державою виплат), то ст. 38 Закону № 4452-VI не може бути застосована, а Фонд має звертатися до суду з вимогою про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину на підставі ст. 228 ЦК України. Лише за наявності рішення суду можна застосовувати до позивача будь-які наслідки недійсності нікчемного правочину за цією статтею.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку про те, що право позивача може бути захищене шляхом визнання протиправними дій Уповноваженої особи щодо формування повного переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у частині невключення ОСОБА_1 а не бездіяльності по невключенню до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами.
Проте колегія суддів звертає увагу на положення п. 1 ч. 2 ст. 27 Закону № 4452-VI передбачають складення переліку рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню.
Разом з тим, колегія суддів зауважує, що рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 823 від 26 травня 2016 року внесено зміни до Положення про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 9 серпня 2012 року № 14. Пункт 5 розділу ІІ вказаного Положення викладено у новій редакції, зокрема, останнім абзацом визначено, що протягом дії тимчасової адміністрації та ліквідації банку уповноважена особа Фонду може надавати зміни та доповнення до переліків.
Пунктом 2 розділу ІІІ Положення про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами Фонд складає на підставі Переліку реєстр відшкодувань вкладникам для здійснення виплат за формою, наведеною у додатку 5 до цього Положення, що затверджується виконавчою дирекцією Фонду.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 2 серпня 2019 року у справі № 818/1747/17, від 18 грудня 209 року у справі №814/151/16.
Таким чином, колегія суддів вважає, що належним способом захисту права позивача є зобов'язання Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації у Публічному акціонерному товаристві «Банк Михайлівський» подати зміни та доповнення до переліку рахунків до Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб для затвердження у реєстрі відшкодувань вкладникам для здійснення виплат відповідно до наданого Уповноваженою особою Фонду переліку рахунків, за якими ОСОБА_1 має право на відшкодування коштів за вкладом у Публічному акціонерному товаристві «Банк Михайлівський» №980-004-000000635 від 16.03.2015 р., номер рахунку № НОМЕР_1 , на загальну суму 40 649,17 (сорок тисяч шістсот сорок дев'ять) грн., за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
Аналіз викладених норм дає підстави для висновку, що Уповноважена особа дійсно наділена правом перевірки правочинів на предмет виявлення серед них нікчемних, але це право не є абсолютним та кореспондується обов'язком встановити обставини, з якими закон пов'язує нікчемність правочину.
Висновок про нікчемність правочину має ґрунтуватися виключно на встановлених та доведених обставинах, які за законом тягнуть за собою застосування певних наслідків, зокрема щодо не включення особи до переліку вкладників банку для цілей отримання в подальшому гарантованої суми вкладу.
Аналогічна правова позиція викладена у Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 826/1476/15.
Окрім зазначеного, відповідно до ч. 2 ст. 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Як роз'яснив Верховний Суд України у пункті 3 постанови Пленуму № 14 від 18 грудня 2009 року «Про судове рішення», вихід за межі позовних вимог - це вирішення незаявленої вимоги, задоволення вимоги позивача у більшому розмірі, ніж було заявлено.
Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять. З цього випливає, що вихід за межі позовних вимог можливий за наступних умов:
- лише у справах за позовами до суб'єктів владних повноважень, оскільки лише в цьому випадку відбувається захист прав та інтересів позивача;
- повний захист прав позивач неможливий у спосіб, про який просить позивач. Повнота захисту полягає в ефективності відновлення його прав;
- вихід за межі позовних вимог повинен бути пов'язаний із захистом саме тих прав, щодо яких подана позовна заява.
Враховуючи вищевикладене, з огляду на необґрунтованість доводів правомірності не включення позивача до переліку вкладників , які мають право на відшкодування коштів за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, та для повного забезпечення захисту прав позивача, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та визнати таку бездіяльність відповідача протиправною.
З огляду на вказане зважаючи на задоволення позовних вимог про зобов'язання подати зміни та доповнення до переліку рахунків до Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб для затвердження у реєстрі відшкодувань вкладникам для здійснення виплат відповідно до наданого Уповноваженою особою Фонду переліку рахунків, за якими ОСОБА_1 має право на відшкодування коштів за вкладом у Публічному акціонерному товаристві «Банк Михайлівський», керуючись повноваженнями, наданими ч. 2 ст. 9, ч. 2 ст. 245 КАС України, вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та визнати протиправною бездіяльність Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» Волкова Олександра Юрійовича щодо не подання змін та доповнень до переліку рахунків до Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб для затвердження у реєстрі відшкодувань вкладникам для здійснення виплат відповідно до наданого Уповноваженою особою Фонду переліку рахунків, за якими ОСОБА_1 має право на відшкодування коштів за вкладом у Публічному акціонерному товаристві «Банк Михайлівський» №980-004-000000635 від 16.03.2015 р., номер рахунку № НОМЕР_1 , на загальну суму 40 649,17 (сорок тисяч шістсот сорок дев'ять) грн., за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
Поряд з цим, колегія суддів вважає, що позовні вимоги позивача про визнання протиправним та скасування рішення (наказу) від Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації ПАТ «Банк Михайлівський» в частині затвердження результатів проведеної перевірки правочинів на предмет нікчемності, за якими встановлено нікчемність правочинів (трансакції) щодо виконання 19.05.2016 року платіжних документів ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» (код ЄДРПОУ 39149702) по перерахуванню коштів на поточний рахунок № НОМЕР_1 , на ім'я ОСОБА_1 , на загальну суму 40649,17 (сорок тисяч шістсот сорок дев'ять) грн. іден. № НОМЕР_2 , що належать ОСОБА_1 , не підлягають розгляду у порядку адміністративного судочинства.
Так, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04.07.2018 року №819/353/16, щодо застосування норм матеріального права у спорах цієї категорії у подібних правовідносинах, прийшла до висновку, що встановлена правова природа наказу Уповноваженої особи Фонду про визнання правочинів нікчемними унеможливлює здійснення судового розгляду щодо визнання його недійсним, а тому позовні вимоги про визнання протиправним та скасування наказу в частині визнання правочину за договором банківського вкладу (депозиту), укладеного між банком та позивачем, нікчемним, не можуть бути розглянуті в судовому порядку (в тому числі в адміністративних, цивільних, господарських судах).
Таким чином, вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.
Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції дійшов до неправильного висновку щодо задоволення позовних вимог у повному обсязі.
Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Зі змісту частин 1-4 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Згідно пункту 1 статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Відповідно до п. 1 частини першої ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати рішення повністю або частково і у відповідній частині закрити провадження у справі.
Заслухавши у судовому засіданні доповідь головуючого судді, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на апеляційну скаргу, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а постанова суду першої інстанції - скасуванню з прийняттям нового рішення.
Таким чином, оскільки суд першої інстанції не повно встановив обставини у справі, його висновки не відповідають обставинам справи, судове рішення ухвалене з порушенням норм матеріального права, тому рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 грудня 2019 року підлягає скасуванню.
Керуючись ст.ст. 241, 242, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» Волкова Олександра Юрійовича - задоволити частково.
Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 грудня 2019 року - скасувати.
Винести нове рішення, яким адміністративний позов ОСОБА_1 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» Волкова Олександра Юрійовича, третя особа Фонд гарантування вкладів фізичних осіб про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії - задоволити частково.
Провадження в частині позовних вимог про визнання протиправним та скасування рішення (наказу) від Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації ПАТ «Банк Михайлівський» в частині затвердження результатів проведеної перевірки правочинів на предмет нікчемності, за якими встановлено нікчемність правочинів (трансакції) щодо виконання 19.05.2016 року платіжних документів ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» (код ЄДРПОУ 39149702) по перерахуванню коштів на поточний рахунок № НОМЕР_1 , на ім'я ОСОБА_1 , на загальну суму 40649,17 (сорок тисяч шістсот сорок дев'ять) грн. іден. № НОМЕР_2 , що належать ОСОБА_1 - закрити.
Визнати протиправною бездіяльність Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» Волкова Олександра Юрійовича щодо не подання змін та доповнень до переліку рахунків до Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб для затвердження у реєстрі відшкодувань вкладникам для здійснення виплат відповідно до наданого Уповноваженою особою Фонду переліку рахунків, за якими ОСОБА_1 має право на відшкодування коштів за вкладом у Публічному акціонерному товаристві «Банк Михайлівський» №980-004-000000635 від 16.03.2015 р., номер рахунку № НОМЕР_1 , на загальну суму 40 649,17 (сорок тисяч шістсот сорок дев'ять) грн., за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
Зобов'язати Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» Волкова Олександра Юрійовича подати зміни та доповнення до переліку рахунків до Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб для затвердження у реєстрі відшкодувань вкладникам для здійснення виплат відповідно до наданого Уповноваженою особою Фонду переліку рахунків, за якими ОСОБА_1 має право на відшкодування коштів за вкладом у Публічному акціонерному товаристві «Банк Михайлівський» №980-004-000000635 від 16.03.2015 р., номер рахунку № НОМЕР_1 , на загальну суму 40 649,17 (сорок тисяч шістсот сорок дев'ять) грн., за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, проте на неї може бути подана касаційна скарга до Верховного Суду в порядку та строки, передбачені ст. 329 КАС України.
Головуючий суддя: Л.О. Костюк
Судді: А.Г. Степанюк,
Я.М. Собків