ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43
м. Київ
11 березня 2010 року № 2а-11284/09/2670
14:24
За позовомАкціонерного товариства «Українсько-російська страхова компанія «Варта»
доДержавного комітету фінансового моніторингу України
Третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет споруМіністерство юстиції України
про оскарження наказу від 5 червня 2009 року N 64 «Про затвердження Порядку отримання Держфінмоніторингом інформації від суб'єктів господарювання», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26 червня 2009 р. за N 569/16585
Головуючий суддя: Кротюк О.В.
Судді: Баранов Д.О.
Костенко Д.А.
Секретар судового засідання: Гончаров В.В.
Обставини справи:
Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва із адміністративним позовом до Державного комітету фінансового моніторингу України про визнання незаконним наказу від 5 червня 2009 року N 64 «Про затвердження Порядку отримання Держфінмоніторингом інформації від суб'єктів господарювання», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26 червня 2009 р. за N 569/16585.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржуваний нормативно-правовий акт не відповідає положенням Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності». При цьому, позивач наголошує, на тому, що оскаржуване рішення прийнято з перевищенням відповідачем повноважень.
Відповідач позовні вимоги не визнає, просить відмовити в задоволенні адміністративного позову повністю, оскільки оскаржуваний нормативно-правовий акт прийнято в порядку та спосіб, встановлені Конституцією України, Законом України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності», Законом України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом".
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
встановив:
АТ «Українсько-Російська страхова компанія «ВАРТА»просить суд визнати незаконним та нечинним наказ Державного комітету фінансового моніторингу України від 05.06.2009 № 64 (далі - Наказ).
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує порушеннями відповідачем вимог статті 9 "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" (№ 60-IV від 11.09.2003; далі - Закон про засади політики), щодо порушення строків опублікування проекту та прийняття кінцевого рішення, що зумовили обмеження прав позивача на надання зауважень та пропозицій до проекту регуляторного акту. Окрім того, позивачем зауважено на відсутність повноважень у відповідача щодо врегулювання процедури направлення відповідачем письмових запитів суб'єктам господарювання про надання інформації.
Проте, заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи, суд дійшов висновку про необґрунтованість та безпідставність позовних вимог.
У відповідності до положень статті 9 Закону про засади політики кожен проект регуляторного акта оприлюднюється з метою одержання зауважень і пропозицій від фізичних та юридичних осіб, їх об'єднань. Про оприлюднення проекту регуляторного акта з метою одержання зауважень і пропозицій розробник цього проекту повідомляє у спосіб, передбачений статтею 13 цього Закону. У випадках, встановлених цим Законом, може здійснюватися повторне оприлюднення проекту регуляторного акта. Усі зауваження і пропозиції щодо проекту регуляторного акта та відповідного аналізу регуляторного впливу, одержані протягом встановленого строку, підлягають обов'язковому розгляду розробником цього проекту. За результатами цього розгляду розробник проекту регуляторного акта повністю чи частково враховує одержані зауваження і пропозиції або мотивовано їх відхиляє.
Як випливає з матеріалів справи 14.05.2009 на сайті відповідача було опубліковано повідомлення про оприлюднення проекту наказу, який є предметом розгляду, з зазначенням строку прийняття пропозицій і зауважень від усіх зацікавлених осіб з цього приводу (далі -Проект рішення).
Протягом встановленого строку жодних зауважень і пропозицій до відповідача не надійшло.
14.07.2009 від Державного комітету з питань регуляторної політики та підприємництва (далі - Комітет) відповідачем отримано супровідного листа, згідно якого перенаправлено лист Харківського Союзу Страховиків з зауваженнями та пропозиціями до Проекту рішення.
З огляду на те, що вказані пропозиції і зауваження надійшли до відповідача по спливу встановленого вище строку, то останні відповідачем до розгляду не приймались. Окрім того, вказаний лист Харківського Союзу Страховиків, з огляду на його зміст, не може вважатися як такий, що направлений у відповідності до положень статті 9 Закону про засади політики, адже він спрямований до Голови Державного комітету з питань регуляторної політики та підприємництва з клопотанням про відмову у погоджені Комітетом Проекту рішення. Жодних пропозицій і зауважень щодо проекту нормативно-правового акту в порядку статті 9 Закону про засади політики до розробника регуляторного акту не містили.
Додатково згідно пояснень представника позивача, останній жодних пропозицій і зауважень до Проекту рішення відповідачу не надсилав. А за таких умов, враховуючи положення статті 2 КАС України, у реалізації передбачених статтею 9 Закону про засади політки не був обмежений, а права його не були порушені. А тому вимоги в цій частині є безпідставними. Окрім того, в судовому засіданні позивач захищає порушенні на його думку власні права та інтереси з огляду на його членство у Харківському Союзі Страховиків. З огляду на це, його покликання на лист Харківського Союзу Страховиків як реалізацію статті 9 Закону про засади політики є безпідставними, адже, по-перше, в такому разі належним позивачем може бути лише суб'єкт складання вказаного листа, по-друге, зі змісту вказаного листа не вбачається реалізації автором процедури, встановленої статтею 9 Закону про засади політки.
Щодо повторного оприлюднення нової редакції Проекту рішення, то суд зазначає, що зазначений факт не впливає на порушення процедури встановленої статтею 9 Закону про засади. Адже повторне оприлюднення є обов'язковим лише у випадках встановлених Законом про засади політики. Проект рішення не віднесено законом до категорії, яка потребує повторного опублікування з відповідними наслідками щодо можливості надання пропозицій і зауважень. Таким чином, повторне оприлюднення не було таким, що встановлено законом. А отже, зазначене, згідно норм Закону про засади політики не продовжує попередньо визначені та не встановлює нових строків для надання зауважень та пропозицій. Фактично повторне опублікування проекту має інформаційний характер і жодним чином не впливає на встановлену законом процедуру формування регуляторного акту у відповідності до положень статті 9 закону.
Окрім того, внесені зміни з зауваженнями Державного комітету з питань регуляторної політики та підприємництва та Міністерства юстиції України є по суті технічними, які пов'язані з нормотворчою технікою виклад положень регуляторного акту, та усунення дублювання підзаконним нормативно-правовим актом норм закону і не впливають жодним чином на обсяг прав та свобод осіб на яких розповсюджується Проект рішення як в первинні, так і в погодженій редакції.
Підсумовуючи вищевикладене, враховуючи матеріали справи, пояснення представників сторін, судом не встановлено процедурних порушень закону "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" в процесі прийняття оскаржуваного рішення.
Щодо повноважень відповідача суд вважає необхідним зазначити наступне.
У відповідності до положень статті 13 Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом" (№ 249-IV від 28.11.2002; далі -Закон про легалізацію) завданнями Уповноваженого органу є, зокрема, збір, обробка і аналіз інформації про фінансові операції, що підлягають обов'язковому фінансовому моніторингу. Уповноважений орган відповідно до покладених на нього завдань: отримує від органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, суб'єктів господарювання на запит інформацію, необхідну для реалізації покладених на нього завдань; вносить пропозиції щодо розробки законодавчих актів, в установленому порядку бере участь у підготовці інших нормативно-правових актів з питань запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів і фінансуванню тероризму; виконує інші функції, що випливають з покладених на нього завдань.
У відповідності до статті 14 Закону про легалізацію Уповноважений орган має право: одержувати в установленому законодавством порядку від органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій інформацію (у тому числі ту, що становить банківську або комерційну таємницю), необхідну для виконання покладених на нього завдань; видавати нормативно-правові акти, необхідні для виконання ним завдань та функцій, передбачених статтею 13 цього Закону.
Враховуючи вищезазначене у сукупності, суд вбачає, що приймаючи оскаржуваний нормативно-правовий акт, відповідач діяв на підставі, у межах повноважень, що передбачені Конституцією та законами України, з дотриманням принципів, встановлених частиною 3 статті 2 КАС України.
Таким чином, суд дійшов висновку про відмову у позові.
Частиною 1 статті 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких грунтуються вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідач довів обґрунтованість та правомірність прийняття оскаржуваного рішення.
Враховуючи такі обставини в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Керуючись ст. ст. 9, 69-71, 158 -163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,
В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд міста Києва шляхом подання заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня проголошення постанови та подання апеляційної скарги на постанову протягом двадцяти днів з дня подачі заяви про апеляційне оскарження, або без подання заяви про апеляційне оскарження шляхом подання апеляційної скарги на постанову протягом десяти днів з дня проголошення постанови.
Головуючий суддя О.В. Кротюк
Судді Д.О.Баранов
Д.А.Костенко
Дата складення та підписання постанови в повному обсязі -18.03.2010.