Справа № 2а -29/2010р.
15 лютого 2010 року м.Сімферополь
Київський районний суд м. Сімферополя Автономної Республіки Крим у складі:
головуючого судді - Кагітіної І.В.,
при секретарі - Картавих А.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Київської районної ради м. Сімферополя, Управління державного казначейства у м. Сімферополі, Міністерства праці та соціальної політики АР Крим про стягнення грошових коштів за соціальними виплатами, -
встановив:
19.05.2009 року ОСОБА_1 звернулась до Київського районного суду м. Сімферополя з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Київської районної ради м. Сімферополя, Управління державного казначейства у м. Сімферополі, Міністерства праці та соціальної політики АР Крим про стягнення грошових коштів за соціальними виплатами. Позовні вимоги мотивовані тим, що у відповідності до ст.48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та відповідно рішень Конституційного суду України від 11.10.2005р. №8-рп/2005р., від 09.07.2007р. № 6-рп/2007р. від 22.05.2008р. № 10-рп/2008р. позивачці, як особі, що постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, яка має другу групу інвалідності зі стійкою втратою працездатності, повинна сплачуватися щорічна компенсація на оздоровлення в сумі п'яти розмірів мінімальної заробітної плати на відповідні роки. Зокрема: за 2003р -1025 грн., із розрахунку 205 грн. мінімальної заробітної плати, за 2004р - 1185 грн., із розрахунку 237 грн. мінімальної заробітної плати; у 2005р. - 1310 грн., із розрахунку 262 грн. мінімальної заробітної плати; у 2006р - 1875 грн., із розрахунку 375 грн. мінімальної заробітної плати, у 2007р. - 2100грн., із розрахунку 420 грн. мінімальної заробітної плати, у 2008р. - 2625грн., із розрахунку 525 грн. мінімальної заробітної плати. Проте, всупереч цьому Закону Управлінням праці та соціального захисту населення Київського району м. Сімферополя були сплачені значно менші кошти за вказаний період у відповідності до Постанов КМУ №836 від 26.07.1996р. та № 562 від 12.07.2005р. Таким чином, у результаті порушення відповідачем права позивачки на отримання вказаної щорічної виплати, передбаченої чинним законодавством, їй не доплачено за 2003-2008 р.р. 9 679,50 грн., а саме, за період: у 2003г - 998,30 грн., 2004р.- 1158,30 грн., у 2005р. - 1283,30 грн., у 2006р. - 1755 грн., у 2007р. -1980грн., у 2008р. - 2505 грн. На звернення до відповідача від 06.04.2009р. ОСОБА_1 отримала відповідь, у якій зазначено, що оскаржувані виплати з перерахунком не можуть бути виплачені, оскільки не виділені вищестоящими органами бюджетні кошти для виплати зазначеної допомоги. На підставі викладеного, позивачка просила стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Київського району м. Сімферополя за рахунок коштів фінансування державного бюджету на її користь недоотриману суму щорічної компенсаційної виплати на оздоровлення у розмірі 9 679,50 грн., поклавши обов'язок на Міністерство праці та соціальної політики АР Крим та Головне управління Державного казначейства України в АР Крим обов'язок з цільового фінансування вказаних виплат.
12.01.2010 року позивачем було уточно та доповнено позов в частині суми, яка підлягає стягненню за період з 2003 -2009 р.р. у розмірі 131114,50 грн.
У судовому засіданні позивач та її представник підтримали позов з вищенаведених підстав.
Представник Управління праці та соціального захисту населення Київської районної ради м.Сімферополя ОСОБА_2 у судове засідання не з'явилась, надала заяву про розгляд справи у її відсутність, позов з урахуванням уточнень не визнала у повному обсязі з підстав, наведених у письмових запереченнях, просила застосувати наслідки пропуску строку звернення до суду.
Представники Управління державного казначейства м. Сімферополя та Міністерства праці та соціальної політики АР Крим у судове засідання не з'явились, повідомлені належним чином, причини неявки не повідомили, заперечень не надали.
Заслухавши позивача та його представника, вивчивши матеріали адміністративної справи, оцінивши докази по справі у їх сукупності, суд дійшов до наступного висновку.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986р., особою, захворювання якої пов'язане із наслідками чорнобильської катастрофи, першої категорії, має другу групу інвалідності та 70% втрати професійної працездатності, що підтверджено довідкою ОСОБА_2 МСЕ №005037, довідкою сер. 2-04АН №005037, посвідченням (а.с.7-9).
Відповідно довідки про доходи позивачки, виданої Управлінням праці та соціального захисту населення Київського району м. Сімферополя, від 25.11.2009р. позивачу сплачено щорічну допомогу на оздоровлення, яка передбачена ст. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з врахуванням положень Постанов КМУ №836 від 26.07.1996р. та № 562 від 12.07.2005р. за період з 2003р по 2009р. у наступних розмірах: за 2003р: 21.08.2004р. - 26,70 грн.; за 2004р.: 17.04.2004р. - 26,70 грн.; за 2005р.: 07.06.2005р. - 26,70грн.; за 2006р.: 14.06.2006р.- 120 грн.; за 2007 р.: 25.04.2007р. - 120 грн.; за 2008 р.: 20.03.2008 р. - 120 грн.; за 2009 р.: 04.11.2009 р. -120 грн.
Відповідно до ст.8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України та повинні відповідати їй.
Відповідно до положень статті 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", щорічна допомога на оздоровлення інвалідам другої групи виплачується у розмірі п'яти мінімальних заробітних плат. При цьому розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати.
Постановою КМУ № 836 від 26 липня 1996 року « Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», та Постановою КМУ № 562 від 12 липня 2005 року «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», всупереч вимогам Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (який встановив розмір щорічної допомоги як величину, кратну відносно до розміру мінімальної заробітної плати, визначеної Законом на час здійснення виплати) установлено конкретні розміри такої допомоги в твердій грошовій сумі зокрема: - постановою № 836 для інвалідів другої групи -26,70 гривень, постановою № 562 для інвалідів третьої групи -120 гривень.
Виходячи з загальних засад пріоритетності законів над урядовими нормативними актами, суд приходить до висновку, що при вирішенні цього спору застосуванню підлягають норми Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та норми Закону України "Про встановлення мінімальної заробітної плати". Розмір мінімальної заробітної плати в період 2003 -2005 років встановлювався Законами України "Про встановлення мінімальної заробітної плати" та підвищувався на відповідні роки Законами України "Про державний бюджет України", а не постановами КМУ.
Відповідно до ч.1 ст.99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, при цьому ч.2 ст.99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Згідно ч.1 ст.100 КАС України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
Як встановлено судом, позивач до суду звернувся тільки 19.05.2009 року.
Таким чином, позивач пропустила річний строк звернення до суду у частині вимог про нарахування недоплаченої щомісячної соціальної допомоги за період 2003-2005р. Безспірних доказів поважності пропуску строку звернення до суду позивачем не надано, що є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення щорічної допомоги на оздоровлення за 2003-2005 р.р.
Щодо обґрунтованості вимог про стягнення допомоги за 2006 рік, то суд виходить з того, що дія абзацу другого та третього частини четвертої статті 48 була зупинена в частині виплати компенсацій і допомоги у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати на 2006 рік згідно із п. 37 ст. 77 Закону України N 3235-IV (З235-15) від 20.12.2005 р. "Про Державний бюджет України на 2006 рік", який не визнаний неконституційним Конституційним Судом України. Таким чином, підстав для задоволенні позову в частині стягнення допомоги за цей рік не має.
Відповідно до п. 30 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» дія ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" зупинена на 2007 рік.
Згідно рішення Конституційного Суду України № 6-рп від 9 липня 2007 року №6-рп2007 зупинення дії ст. 48 Закону України №796-XII, передбачене п. 30 статті 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» визнане таким, що не відповідає Конституції України, тобто є неконституційним.
При вирішенні питання про можливість стягнення допомоги за 2007 рік, суд приймає до уваги, що відповідно до довідки від 25.11.2009 року допомога була сплачена позивачеві фактично 25.04.2007 року, тобто у час, коли мало місце зупинення дії ст. 48 Закону №796-XII, що вказує на безпідставність позовних вимог у цій частині.
Щодо виплати допомоги у 2008 - 2009 році, то суд виходить з наступного.
Відповідно до ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" ( згідно змін, внесених Законом №107-VI "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 року) одноразова компенсація учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, та сім'ям, які втратили годувальника із числа осіб, віднесених до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та смерть яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою, щорічна допомога на оздоровлення виплачується в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України.
Зазначені зміни до ст. 48 Закону України рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року №10-рп2008 визнані неконституційними, з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення.
Таким чином, стаття 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з 22.05.2008 року (з часу ухвалення вищевказаного рішення Конституційним Судом України) й на теперішній час діє у редакції, згідно з якою щорічна допомога на оздоровлення інвалідам другої групи виплачується у розмірі п'яти мінімальних заробітних плат.
Разом з тим, при вирішенні питання про можливість стягнення допомоги за 2008 рік, суд приймає до уваги, що відповідно до довідки від 25.11.2009 року допомога була сплачена позивачеві фактично 20.03.2008 року, тобто у час, коли діяли зміни, внесені до ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" Законом №107-VI "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 року, та виплата була проведена у розмірах, встановлених Постановою КМУ № 562 від 12 липня 2005 року «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
При вирішенні питання про стягнення суми за 2009 рік, суд приймає до уваги розмір мінімальної заробітної плати 650 гривень на місяць, передбачений ст. 55 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» N 835-VI, від 26.12.2008 (у редакції до внесення змін Законом України від 06.11.2009 року№1715-VI), який діяв 04.11.2009 року, тобто на час фактичної сплати допомоги у розмір 120 гривень, що підтверджено довідкою від 25.11.2009 року. Таким чином, сума, що підлягає стягненню з відповідача, складає 650грн.х 5=3250 -120 = 3130 грн.
Щодо позовних вимог про покладення на Міністерство праці та соціальної політики АР Крим та Головне управління Державного казначейства України в АР Крим обов'язку з цільового фінансування виплат, то суд виходить з наступного.
Відповідно до п. 2 Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку використання коштів державного бюджету для виконання програм, пов'язаних із соціальним захистом громадян, які постраждали у наслідок Чорнобильської катастрофи» від 20.09.2005 року №936 розпорядником бюджетних коштів вищого рівня за програмами визначаються Міністерство праці та соціальної політики АР Крим, головні управління праці та соціального захисту населення обласних, головне управління соціального захисту населення Київської міської, управління праці та соціального захисту населення районних (міських) держадміністрацій, виконкомів міських, районних у містах рад, Фонд соціального захисту інвалідів. Згідно п.п. 3.4. Постанови встановлено, що нарахування та виплата компенсацій, допомоги певних видів, передбачених Законом України «Про соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» проводиться управлінням праці та соціального захисту населення районних (міських) держадміністрацій, виконкомів міських, районних у містах рад. Таким чином, суд приходить до висновку, що обов'язок щодо виплат спірних сум покладено саме на вказані органи і стягнення заборгованості з виплат допомоги на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи повинні здійснюватись з рахунків управління праці та соціального захисту населення.
Повний текст постанови виготовлений 22 лютого 2010 року.
З урахуванням викладеного, керуючись ст. 8, 11, ст. 99-100, 160-163,167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
постановив:
Позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Київської районної ради м. Сімферополя на користь ОСОБА_1 недоплачену щорічну допомогу на оздоровлення у відповідності до ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", за 2009 рік у розмірі 3130,00 (три тисячі сто тридцять) гривень 00 копійок.
В задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити у повному обсязі.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення, шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження в 10-денний строк з дня проголошення постанови, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня складання постанови в повному обсязі. Якщо постанова була проголошена у відсутність особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя: