30 березня 2010 р. м. Чернівці Справа № 2а-1064/10/2470
10:57
Чернівецький окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Левицького В.К.,
при секретарі судового засідання Левчуку Д.С..
за участю представників сторін:
позивача - ОСОБА_1, за дорученням;
відповідача - Чебан В.І., Нікіта С.А., за довіреністю,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 до Державної податкової інспекції у м. Чернівці про визнання протиправними та скасування рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій,-
Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 (далі - позивач) звернувся до суду з адміністративними позовами до Державної податкової інспекції у м. Чернівці (далі - відповідач) про визнання протиправними та скасування рішень № НОМЕР_1 від 18.02.2010 р. про застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 3462,20 грн. та № НОМЕР_2 від 18.02.2010 р. про застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 291017,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначав, що 05.02.2010 р. працівниками ДПІ у м. Чернівці було проведено позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період часу з 01.01.2007 р. по 31.12.2009 р., за результатами якої складено акт перевірки від 05.02.2010 р. На підставі висновків вказаного акту перевірки відповідачем винесено оскаржувані рішення, які, на думку позивача, підлягають скасуванню, оскільки при їх при знятті порушено вимоги ст. 250 ГК України.
В судовому засіданні представник позивача позов підтримав та просив суд задовольнити його у повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.
Відповідачем подано письмові заперечення проти прозову, відповідно до яких вважає позовні вимоги необґрунтованими та просить суд у задоволенні позову відмовити, зазначаючи, що за результатами перевірки проведеної працівниками ДПІ у м. Чернівці встановлено порушення ст. 3 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” та п. 1 ст. 3 Закону України «Про патентування деяких видів господарської діяльності», тому до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції. Крім того, вважає, що застосовані до позивача штрафні санкцій не є адміністративно-господарською санкцією у розумінні норм ГК України, а тому відсутні підстави щодо застосування до спірних правовідносин строків застосування санкцій, передбачених ст. 250 ГК України.
Представники відповідача в судовому засіданні позов не визнали, просили у його задоволенні відмовити та надали пояснення аналогічні викладеним у письмовому запереченні проти позову.
На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 30.03.2010 р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено на строк не більше ніж п'ять днів, про що повідомлено представника відповідача після проголошення вступної та резолютивної частини. Оскільки закінчення строку виготовлення та підписання повного тексту постанови припало на вихідний день, повний текст постанови виготовлено та підписано судом 06.04.2010 р., тобто в перший робочий день після нього.
Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази по справі встановив наступне.
Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 (58000, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_3) зареєстрований виконавчим комітетом Чернівецької міської ради 08.11.2005 р. та взятий на облік як платника податків в органах державної податкової інспекції у м. Чернівці 11.11.2005 р. за № 3581 (а.с. 9, 30).
Відповідно до наказу № 110 від 01.02.2010 р., підписаного начальником ДПІ у м. Чернівці та направлення № 020146 від 01.02.2010 р. працівниками ДПІ у м. Чернівці було проведено документальну позапланову виїзну перевірку фінансово-господарської діяльності позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період часу з 01.01.2007 р. по 31.12.2009 р. (а.с. 36, 69). Вказану перевірку проведено в приміщені ДПІ у м. Чернівці за адресою м. Чернівці, вул. Червоноармійська, 200 «А» з відома та в присутності позивача, за результатами якої складено акт від 05.02.2010 р. № 267/17-120/НОМЕР_3. (а.с. 12-23).
За результатами перевірки фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 з питань дотримання вимог Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», встановлено не проведення розрахунків на суму 58204,10 грн. (в т.ч. за липень 2007 р. на суму 6864,50 грн., серпень на суму 4365,75 грн., вересень на суму 11230,25 грн., жовтень на суму 11164,00 грн., листопад на суму 12034,40 грн. та грудень на суму 12544,50 грн.), що зазначено в таблиці додатку № 2 до акту вказаної перевірки в готівковій формі із споживачами через зареєстрований, опломбований у встановленому порядку та переведений у фіскальний режим роботи реєстратор розрахункових операцій, не роздрукування відповідних документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій (підтверджується записами у Книзі обліку доходів та витрат за вищевказані періоди), чим порушено п. 1 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».
Перевіркою дотримання вимог Закону України «Про патентування деяких видів господарської діяльності» щодо здійснення фізичною особою - підприємцем ОСОБА_4 розрахункових операцій у сфері готівкового обігу по м. Чернівці встановлено порушення п. 1 ст. 3 Закону України «Про патентування деяких видів господарської діяльності» - здійснення господарської діяльності без придбання торгового патенту за 01.07.2007 р. - 31.12.2007 р. (174 днів), що зазначено в таблиці додатку № 2 до акту позапланової перевірки. вартість торгового патенту за вищезазначені дні становить: липень 2007 р. - 320,00 грн. (320/31*31), серпень 2007р. - 227,10 грн. (320/31*22), вересень 2007 р. - 309,33 грн. (320/30*29), жовтень 2007 р. - 320,00 грн. (320/31*31), листопад 2007 р. - 234,67 грн. (320/30*22), грудень 2007 р. - 320,00 грн. (320/31*31). Всього вартість торгового патенту становить 1731,10 грн.
За результатами перевірки відповідачем зроблено висновок, що позивачем порушено вимоги п. 1 ст. 3 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” - не проведення розрахунків на суму 58204,10 грн. в готівковій формі із споживачами через зареєстрований, опломбований у встановленому порядку та переведений у фіскальний режим роботи реєстратор розрахункових операцій, не роздрукування відповідних документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, а також п. 1 ст. 3 Закону України «Про патентування деяких видів господарської діяльності» - здійснення господарської діяльності без придбання торгового патенту за 01.07.2007 р. - 31.12.2007 р.
На підставі висновків акта перевірки ДПІ у м. Чернівці прийнято:
- рішення № НОМЕР_1 від 18.02.2010 р. про застосування штрафних (фінансових) санкції в сумі 3462,20 грн. (липень 2007 р. - 320,00 грн. (320/31*31), серпень 2007р. - 227,10 грн. (320/31*22), вересень 2007 р. - 309,33 грн. (320/30*29), жовтень 2007 р. - 320,00 грн. (320/31*31), листопад 2007 р. - 234,67 грн. (320/30*22), грудень 2007 р. - 320,00 грн. (320/31*31) * 2) - відповідно до ст. 8 Закону України «Про патентування деяких видів господарської діяльності» - за здійснення операцій, передбачених цим Законом, без одержання відповідних торгових патентів або з порушенням порядку використання торгового патенту, передбаченого частиною другою статті 7 цього Закону - у подвійному розмірі вартості торгового патенту за повний термін діяльності суб'єктів підприємницької діяльності із зазначеним порушенням;
- рішення № НОМЕР_2 від 18.02.2010 р. про застосування штрафних (фінансових) санкції в сумі 291017,00 грн. (58204*5) - відповідно до п.1 ст. 17 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” - у п'ятикратному розмірі вартості проданих товарів (наданих послуг), на які виявлено невідповідність - у разі проведення розрахункових операцій на неповну суму вартості проданих товарів (наданих послуг), у разі непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій, у разі нероздрукування відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки (а.с. 10-11, 38).
Позивач з прийнятими рішеннями про застосування до нього штрафних (фінансових) санкцій не погодився, у зв'язку з чим оскаржив їх до суду.
Розглянувши матеріали справи, встановивши фактичні обставини в справі, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти позову, дослідивши та оцінивши надані докази в сукупності, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку про задоволення позову повністю з огляду на таке.
Правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг визначаються Законом України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” від 06.07.1995 р. № 265/95-ВР (далі - Закон № 265- ВР).
Реєстратори розрахункових операцій застосовуються фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності або юридичними особами (їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами), які здійснюють операції з розрахунків в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також уповноваженими банками та суб'єктами підприємницької діяльності, які виконують операції купівлі-продажу іноземної валюти (ст. 1 Закону № 265-ВР).
Згідно п. 1 ст. 3 цього Закону суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок.
Відповідно до п. 1 ст. 17 Закону № 265-ВР за порушення вимог п. 1 ст. 3 цього Закону до суб'єктів підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних органів державної податкової служби України застосовуються фінансові санкції у п'ятикратному розмірі вартості проданих товарів (наданих послуг), на які виявлено невідповідність - у разі проведення розрахункових операцій на неповну суму вартості проданих товарів (наданих послуг), у разі непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій, у разі нероздрукування відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки.
Судовим розглядом справи встановлено, що за здійснення протягом 01.07.2007 р. - 31.12.2007 р. розрахунків готівкою із споживачами без застосування реєстратора розрахункових операцій на суму 58203,401 грн. відповідачем застосовано фінансову санкцію в розмірі 291017,00 грн. - у п'ятикратному розмірі вартості проданих товарів (наданих послуг), на які виявлено невідповідність - у разі проведення розрахункових операцій на неповну суму вартості проданих товарів (наданих послуг), у разі непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій, у разі нероздрукування відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки.
У відповідності до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності» від 23.03.1996 р. № 98/96-ВР (далі Закон - № 98/96-ВР) торговий патент - це державне свідоцтво, яке засвідчує право суб'єкта підприємницької діяльності чи його структурного (відокремленого) підрозділу займатися зазначеними в цьому Законі видами підприємницької діяльності.
Згідно ст. 3 цього Закону патентуванню підлягає торговельна діяльність, що здійснюється суб'єктами підприємницької діяльності або їх структурними відокремленими) підрозділами у пунктах продажу товарів. Під торговельною діяльністю у цьому Законі слід розуміти роздрібну та оптову торгівлю, діяльність у торговельно-виробничій (громадське харчування) сфері за готівкові кошти, інші готівкові платіжні засоби та з використанням кредитних карток.
Частиною 1 ст. 8 Закону № 98/96-ВР передбачено відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за здійснення операцій, передбачених цим Законом, без одержання відповідних торгових патентів або з порушенням порядку використання торгового патенту, передбаченого частиною другою статті 7 цього Закону - штраф у подвійному розмірі вартості торгового патенту за повний термін діяльності суб'єктів підприємницької діяльності із зазначеним порушенням.
Судом встановлено, що за здійснення позивачем господарської діяльності без придбання торгового патенту протягом 01.07.2007 р. - 31.12.2007 р. (174 днів) відповідачем застосовано штрафну (фінансову) санкцію в розмірі 3462,20 грн. (1731,10 грн.*2).
Позивач не заперечує факт здійснення ним роздрібного продажу кави за готівкові кошти через магазин, що знаходиться за адресою АДРЕСА_2 без наявності у нього торгового патенту за період з 01.07.2007 р. по 31.12.2007 р., а також здійснення протягом вказаного періоду розрахунків готівкою із споживачами без застосування реєстратора розрахункових операцій на суму 58203,401 грн., проте вважає, що відповідач застосовуючи штрафні (фінансові) санкції не врахував строки передбачені ст. 250 ГК України.
Суд, погоджується з позицією позивача щодо не врахування відповідачем строків притягнення до відповідальності за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, з огляду на таке.
Статтею 17 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" встановлено відповідальність суб'єктів господарювання за недотримання порядку використання реєстраторів розрахункових операцій, а ст. 8 Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності» - за порушення порядку патентування торгівельної діяльності.
Відповідно до ст. 216 Господарського кодексу України (далі ГК України) визначено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Пунктом 3 ст. 217 ГК України передбачено, що крім зазначених у ч.2 цієї статті господарських санкцій, до суб'єктів господарювання за порушення ними правил здійснення господарської діяльності застосовуються адміністративно-господарські санкції. При цьому ст. 238 ГК України прямо передбачено, що за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції. А ч.2 вказаної статті ГК України визначено, що види адміністративно-господарських санкцій, умови та порядок їх застосування визначаються цим Кодексом, іншими законодавчими актами. Адміністративно-господарські санкції можуть бути встановлені виключно законами.
Отже, відповідно до наведених норм (216, 217, 238 ГК України) штрафні санкції передбачені ст. 17 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" та ст. 8 Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності» за своєю правовою природою є адміністративно-господарськими санкціями.
Відповідно до ст. 250 ГК України адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.
Як свідчать матеріали справи, відповідачем були застосовані до позивача штрафні (фінансові) санкції 18.02.2010 р., виходячи із матеріалів перевірки від 05.02.2010 р., за не проведення протягом 01.07.2007 р. - 31.12.2007 р. розрахунків на суму 58204,10 грн. в готівковій формі із споживачами через зареєстрований, опломбований у встановленому порядку та переведений у фіскальний режим роботи реєстратор розрахункових операцій, не роздрукування відповідних документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, а також здійснення господарської діяльності без придбання торгового патенту протягом аналогічного періоду. Тобто адміністративно-господарські санкції застосовано відповідачем пізніше ніж через один рік з дня вчинення порушення позивачем, що є порушенням вимог ст. 250 ГК України.
Доводи відповідача про те, що фінансові санкції, які встановлені Законом України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності», в силу Закону України «Про систему оподаткування», є податковим зобов'язанням суд не приймає до уваги з огляду на наступне.
У преамбулі Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" зазначено, що цей Закон є спеціальним законом з питань оподаткування, який встановлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення. Також він встановлює спеціальний порядок нарахування, оскарження нарахування, процедуру сплати та примусового стягнення, яка може застосовуватися лише щодо податків і зборів (обов'язкових платежів), сплата яких передбачена Законами з питань оподаткування, тобто він не регулює питання застосування та стягнення фінансових санкцій за порушення порядку патентування торгівельної діяльності.
Відповідно до п. 1.2, п. 1.9 ст. 1 цього Закону податкове зобов'язання - це зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та в строки, визначені цим Законом або іншими законами України.
Податкове повідомлення є письмовим повідомленням контролюючих та податкових органів про обов'язок платника податків сплатити суму податкового зобов'язання та погасити суму податкового боргу.
Таким чином, ця форма акта ненормативного характеру може застосовуватися лише щодо обов'язків по сплаті податків і зборів (обов'язкових платежів), вичерпний перелік яких визначено у ст. 14 та ст. 15 Закону України "Про систему оподаткування".
Враховуючи те, що фінансові санкції, які застосовуються на підставі ст. 8 Закону України "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності" за порушення вимог цього Закону відповідно, не відносяться до податків і зборів (обов'язкових платежів), визначених в Законі України "Про систему оподаткування" суд приходить до висновку про безпідставність доводів відповідача щодо визначення штрафу в розмірі 3462,20 грн. сумою податкового зобов'язання.
Крім того, суду вважає за необхідне відзначити, що п. 2.7 Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 21.06.2001 р. № 253, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 06.07.2001 р. за № 567/5758 (далі - порядок № 253) визначено, що рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій - це рішення керівника податкового органу (його заступника) щодо виявленого порушення (крім порушення правил оподаткування), яке приймається відповідно до законодавчих актів, якими надано право податковим органам застосовувати штрафні (фінансові) санкції.
Згідно п. 7.1 цього Порядку 7.1. податковий орган здійснює розрахунок суми штрафних (фінансових) санкцій та приймає відповідно до Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", законів з питань зовнішньоекономічної діяльності та інших законодавчих актів, якими податковим органам надано право застосовувати штрафні (фінансові) санкції, рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій, яке складається за формою згідно з додатком 8 (форма "С").
Судом встановлено, що спірне рішення № НОМЕР_1 від 18.02.2010 р. про застосування штрафних (фінансових) санкції в сумі 3462,20 грн. складено за формою згідно з додатком 8 (форма "С").
За таких обставин, суд вважає, що зазначеним рішенням відповідач притягнув позивача до відповідальності не за порушення законодавства, яке передбачає сплату податків та зборів, а за порушення правил здійснення господарської діяльності, контроль за дотриманням яких покладений на відповідача.
Стаття 19 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Оцінюючи правомірність дій та рішень відповідача, суд керується критеріями, закріпленими у ч. 3 ст. 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, яких повинні дотримуватися суб'єкти владних повноважень при реалізації дискреційних повноважень.
Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Судовим розглядом встановлено порушення зазначених критеріїв відповідачем при винесенні оскаржуваних рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій, а тому вказані рішення є протиправними та підлягають скасуванню.
Відповідно до положень, закріплених ст. 11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Як зазначено ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
В судовому засіданні з боку відповідача не надано достатніх аргументів та доводів, які свідчать, що оскаржувані рішення прийняті в межах повноважень податкового органу та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. В той же час позивач довів обставини в обґрунтування своїх вимог, в зв'язку з чим суд приходить до висновку, що позов слід задовольнити повністю.
У процесі розгляду справи не виявлено інших фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.
На підставі викладеного, керуючись ст. 19 Конституції України, ст. ст. 2, 11, 69, 70, 71, 72, 86, 158, 160 - 167 КАС України, суд,-
1.Адміністративний позов задовольнити повністю.
2.Визнати протиправними та скасувати рішення Державної податкової інспекції у м. Чернівці:
№ НОМЕР_1 від 18.02.2010 р. про застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 3462,20 грн.
№ НОМЕР_2 від 18.02.2010 р. про застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 291017,00 грн.
Порядок та строки набрання постановою законної сили та оскарження.
Постанова відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.
Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Львівського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Повний текст постанови виготовлено та підписано судом 06.04.2010 р.
Суддя /підпис/ В.К. Левицький
Суддя В.К. Левицький