ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33001 м.Рівне, вул.Яворницького, 59
23 березня 2020 року Справа № 906/894/19
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Грязнов В.В., суддя Мельник О.В. , суддя Філіпова Т.Л.
представники учасників справи не викликались,
розглянувши апеляційну скаргу Відповідача-Військової частини НОМЕР_1 на рішення господарського суду Житомирської області від 03.12.2019р., повний текст якого складено 10.12.2019р., у справі №906/894/19 (суддя Лозинська І.В.)
за позовом Моторного (транспортного) страхового бюро України м.Київ
до Військової частини НОМЕР_1 м.Бердичів Житомирської обл.
третя особа, яка не заявляює самостійних вимог на предмет спору, на стороні Відповідача-
ОСОБА_1 Вінницька обл., м.Козятин
про стягнення 41 981 грн. 84 коп. шкоди в порядку регресу,-
Моторне (транспортне) страхове бюро України (надалі в тексті - Страхове бюро) звернулось з позовом до Військової частини НОМЕР_1 (надалі в тексті - Військова частина) про стягнення спла-ченого страхового відшкодування у сумі 41 981 грн. 84 коп.(арк.справи 4-11).
Ухвалою господарського суду Житомирської області від 05.09.2019р. відкрито провадження у справі №906/894/19 та залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні Відповідача ОСОБА_1 .(арк.спра-ви 1-2).
Рішенням господарського суду Житомирської області від 03.12.2019р. у даній справі задово-лено позов та присуджено до стягнення з Військової частини на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України 41 981 грн. 84 коп. сплаченого страхового відшкодування та 1 921 грн. витрат зі сплати судового збору.
Суд вмотивував своє рішення тим, що вина військовослужбовця Військової частини у вчи-ненні ДТП доведена, оскільки станом на час ДТП цивільно-правова відповідальність Відповідача застрахована не була, Моторне (транспортне) страхове бюро України здійснило 41 981 грн. 84 коп. виплат, які в порядку регресу належить стягнути з Військової частини. При цьому, особа яка отри-мала від власника реєстраційні документи на транспортний засіб може вважатися законним учас-ником дорожнього руху, але не власником джерела підвищеної небезпеки.(арк.справи 137-140).
Не погоджуючись із рішенням, Відповідач подав скаргу до Північно-західного апеляційного господарського суду, в якій просить скасувати рішення господарського суду Житомирської облас-ті від 03.12.2019р. у даній справі та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову. (арк.справи 157-163).
Обґрунтовуючи скаргу Відповідач зазначає, що господарський суд першої інстанції непов-но з'ясував всі обставини справи, ухваливши рішення з порушенням норм матеріального та проце-суального права. На думку Скаржника, суд безпідставно не взяв до уваги, що відповідно до п.13.1 статті 13 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності влас-ників наземних транспортних засобів» встановлено, що учасники бойових дій, постраждалі учас-ники Революції Гідності та особи з інвалідністю внаслідок війни, що визначені законом, особи з інвалідністю І групи, які особисто керують належними їм транспортними засобами, а також особи, що керують транспортним засобом, належним особі з інвалідністю І групи, у її присутності, звільняються від обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності на території Украї-ни. Відшкодування збитків від дорожньо-транспортної пригоди, винуватцями якої є зазначені особи, проводить МТСБУ у порядку, визначеному цим Законом. Відповідно до рішення Консти-туційного Суду України №7-рп/2014 від 23 грудня 2014 року, положення пункту 13.1 статті 13 Закону необхідно розуміти так, що транспортними засобами, які належать учасникам бойових дій, інвалідам війни та інвалідам І групи, є такі наземні транспортні засоби, якими зазначені особи володіють як на праві власності, так і на будь-якій іншій правовій підставі (договір підряду, орен-ди тощо). Відтак, на думку Скаржника, оскільки ОСОБА_1 , як учасник бойових дій 02.12.2019р. особисто керував транспортним засобом «Камаз» реєстраційний номер НОМЕР_2 , на правовій підставі що стверджується матеріалами справи, то позовні вимоги МТСБУ пред'явлені до Військової частини НОМЕР_1 (яка не є суб'єктом відшкодування збитків заподіяних шкодою осо-бами, на яких поширюється дія пункту 13.1 статті 13 Закону) є безпідставними та необґрунтова-ними.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 24.01.2020р. відкрито апеляційне провадження у справі №906/894/19. Крім того, встановлено іншим учасникам строк для подання суду відзиву на апеляційну скаргу та доказів надсилання (надання) Скаржнику копії від-зиву протягом 10 днів з дня вручення ухвали, а також ухвалено розглядати апеляційну скаргу без по-відомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового проваджен-ня.(арк.справи 175).
Розглянувши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність додержання судом першої інстанції норм матеріального та процесуаль-ного права, Північно-західний апеляційний господарський суд
Як вбачається з матеріалів справи, 02.12.2016р. у м.Києві по вул.І.Лепсе відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «Камаз», реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 та автомобіля «Хонда», реєстраційний номер НОМЕР_3 , під керуван-ням ОСОБА_2 .
Постановою Солом'янського районного суду м.Києва від 13.01.2017р. у справі №760/21146/ 16-п ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 Кодексу про адміністративні правопорушення та застосовано до нього адміністративне стяг-нення у виді штрафу у сумі 340 грн.(арк.справи 18).
Власником автомобіля «Хонда», реєстраційний номер НОМЕР_3 , на момент настання вка-заної дорожньо-транспортної пригоди була ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцт-вом про реєстрацію транспортного засобу серія НОМЕР_4 (арк.справи 19).
Автомобіль «Камаз», реєстраційний номер НОМЕР_2 , належав Військовій частині НОМЕР_1 . Від-повідно до витягу із наказу №43 від 30.08.2016р. командира В/Ч НОМЕР_1 зазначений транспортний засіб закріплено за командиром відділення роти забезпечення навчального процесу ОСОБА_1 (арк.справи 44-45).
ОСОБА_1 на автомобілі «Камаз», реєстраційний номер НОМЕР_2 рухався за маршрутом парк В/ч НОМЕР_1 - Київ - парк В/ч НОМЕР_1 , що підтверджується дорожнім листом №365 від 02.12.2016 року.(арк.справи 43).
05.12.2016р. до Моторного (транспортного) страхового бюро України звернувся ОСОБА_2 водій автомобіля «Хонда», реєстраційний номер НОМЕР_3 із повідомленням про дорожньо-транс-портну пригоду.(арк.справи 20-21).
25.01.2017р. власник автомобіля «Хонда», реєстраційний номер НОМЕР_3 звернувся до МТСБУ із заявою про виплату страхового відшкодування.(арк.справи 22).
Матеріали справи не містять доказів, що на дату настання ДТП автомобіль «Камаз», реєст-раційний номер 8115К1, яким керував ОСОБА_1 , укладався поліс обов'язкового страхування ци-вільно-правової відповідальності.
Матеріали справи свідчать, що з метою визначення вартості відновлювального ремонту належного потерпілій особі автомобіля, МТСБУ звернулось до суб'єкта оціночної діяльності ТзОВ «Сател Груп». За результатами проведеного автотоварознавчого дослідження 22.12.2016р. оціню-вачем ОСОБА_4 складено звіт №5661/12/16 про оцінку транспортного засобу легкового авто-мобіля Honda моделі Jazz, реєстраційний номер НОМЕР_3 . Вартість відновлювального ремонту автомобіля, з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу легкового автомобіля, з ПДВ на замінні складові визначено в сумі 47 756 грн. 45 коп.(арк.справи 23-42).
З матеріалів справи вбачається, МТСБУ перерахувало ТзОВ «Сател Груп» 500 грн. за прове-дення автотоварознавчого дослідження 28.12.2016р. Крім того, 31.03.2017р. МТСБУ виплатило потерпілій особі 41 481 грн. 84 коп. страхового відшкодування, про що свідчить платіжне дору-чення №2637рв.(арк.справи 52, 53).
У відповідь на претензію МТСБУ від 20.06.2018р. Військова частина під час провадження у суді першої інстанції, посилаючись на ст.13 Закону України «Про обов'язкове страхування циві-льно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» зазначила у відзиві від 16.10.2018р., що під час експлуатації автомобіля «Камаз», реєстраційний номер НОМЕР_2 , ОСОБА_1 не повинен був мати полісу обов'язкового страхування відповідальності, оскільки він є учас-ником бойових дій.(арк.справи 46-48, 49-51)
Оскільки Позивачем здійснено страхове відшкодування, в порядку ч.2 ст.38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспорт-них засобів», останній звернувся з позовом про стягнення з Відповідачав порядку регресу сплаче-ного страхового відшкодування в сумі 41 481 грн. 84 коп.
Перевіривши додержання судом першої інстанції норм процесуального права, апеляційний суд вважає, що скарга безпідставна та не підлягає задоволенню з огляду на наступне:
Предметом позову є стягнення страхового відшкодування в порядку регресу.
У відповідності до положень ст.979 Цивільного кодексу України (надалі в тексті - ЦК Укра-їни), за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної по-дії (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
В силу приписів частини 1 статті 1172 ЦК України, юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_3 застрахувала автомобіль Honda моделі Jazz, реєстраційний номер НОМЕР_3 на підставі Полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АК 4812267 термі-ном дії до 28.08.2017р., виданого страховою компанією Універсальна.(арк.справи 20).
Згідно зі ст.5 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідаль-ності власників наземних транспортних засобів» (надалі в тексті - Закон) об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавс-тву України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахо-вана, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.
Положеннями статті 22 Закону, передбачено, що під час настання страхового випадку стра-ховик відповідно до лімітів відповідальності відшкодовує оцінену шкоду, яка була заподіяна у ре-зультаті ДТП майну третьої особи.
Переглядаючи рішення у даній справі, колегія суддів звертає увагу, що у зв'язку із настанням дорожньо-транспортної пригоди за участю застрахованого транспортного засобу, Позивач 31.03. 2017р. виплатив потерпілій особі 41 481 грн. 84 коп. страхового відшкодування, про що свідчить платіжне доручення №2637рв.(арк.справи 52).
Відповідно до ч.1 ст.1191 ЦК України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою осо-бою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
З аналізу вищевказаних норм вбачається, що законодавець розрізняє поняття «особа, яка завдала шкоду» та «особа, яка відповідає за шкоду». За наявності вини особи, яка завдала шкоду, особа, яка є відповідальною за шкоду, на підставі частини першої статті 1191 Цивільного кодексу України набуває права зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшко-дування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Приписи ч.2 ст.1187 ЦК України встановлюють особливого суб'єкта, відповідального за зав-дання шкоди джерелом підвищеної небезпеки. Таким суб'єктом є особа, яка на відповідній право-вій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспорт-ним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого ство-рює підвищену небезпеку.
Не є таким суб'єктом і не несе відповідальності перед потерпілим за шкоду, завдану джере-лом підвищеної небезпеки, особа, яка керує транспортним засобом у зв'язку з виконанням своїх трудових (службових) обов'язків на підставі трудового договору (контракту) із особою, яка на від-повідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) воло-діє транспортним засобом.
Зазначений висновок узгоджується з положеннями ч.1 ст.1172 та ч.2 ст.1187 ЦК України.
З матеріалів справи вбачається, що автомобіль «Камаз», реєстраційний номер НОМЕР_2 , нале-жав Військовій частині НОМЕР_1 відповідно до витягу із наказу №43 від 30.08.2016р. командира В/Ч НОМЕР_1 зазначений закріплено за командиром відділення роти забезпечення навчального процесу Мазуром В.М., який на час вчинення ДТП рухався за маршрутом парк В/ч НОМЕР_1 - Київ-парк В/ч НОМЕР_1 , що підтверджується дорожнім листом №365 від 02.12.2016р.(арк.справи 43, 44-45).
Тому, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що Військова частина є юридичною особою, яка здійснює експлуатацію належного їй джерела підвищеної небезпеки.
Статтею 6 Закону визначено, що страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова від-повідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/ або майну потерпілого.
Згідно з вимогами статті 33 Закону, у разі настання дорожньо-транспортної пригоди, яка мо-же бути підставою для здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати), водій транс-портного засобу, причетний до такої пригоди, зобов'язаний: невідкладно, але не пізніше трьох ро-бочих днів з дня настання дорожньо-транспортної пригоди, письмово надати страховику, з яким укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності (у випадках, пе-редбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого МТСБУ зразка, а також відомості про місцезнаходження свого транспортного засобу та пошкодженого майна, контактний телефон та свою адресу
Моторне (транспортне) страхове бюро України (МТСБУ) є єдиним об'єднанням страховиків, які здійснюють обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів за шкоду, заподіяну третім особам. Основними завданнями МТСБУ є здійс-нення виплат із централізованих страхових резервних фондів компенсацій та відшкодувань на умо-вах, передбачених цим Законом.(пункти 39.1, 39.2 статті 39 Закону).
МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визна-чених цим Законом, у разі її заподіяння транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність. Після сплати страхового відшкодування МТСБУ має право по-дати регресний позов до власника, водія транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транс-портну пригоду, який не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім осіб, зазначених у пункті 13.1 статті 13 цього Закону.
МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначе-них цим Законом, у разі її заподіяння транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім шкоди, заподіяної транспортному засобу, який не відпові-дає вимогам пункту 1.7 статті 1 цього Закону, та майну, яке знаходилося в такому транспортному засобі.(підпункт 38.2.1 пункт 38.2 статті 38, пункт 41.1 статті 41 Закону).
При цьому, апеляційний господарський суд виходить з того, що власники транспортних засобів - це юридичні та фізичні особи, які відповідно до законів України є власниками або закон-ними володільцями (користувачами) наземних транспортних засобів на підставі права власності, права господарського відання, оперативного управління, на основі договору оренди або правомір-но експлуатують транспортний засіб на інших законних підставах.(пункт 1.6 статті 1 Закону).
Матеріалами справи стверджується, встановлено судом першої інстанції та не заперечується сторонами, що винним у настанні ДТП визнано ОСОБА_1 водія транспортного засобу «Камаз», реєстраційний номер НОМЕР_2 . Транспортний засіб належав Військовій частині НОМЕР_1 , страхового полісу вказаний автомобіль не мав.(арк.справи 18).
Як зазначалось вище, ч.1 ст.1172 ЦК України встановлено обов'язок юридичної або фізичної особи відшкодувати шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (слу-жбових) обов'язків.
На момент скоєння ДТП водій транспортного засобу ОСОБА_1 перебував на контрактній військовій службі у Збройних силах України, має статус учасника бойових дій.(арк. справи 70).
Отже, аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку, що шкода, завдана внаслі-док дорожньо-транспортної пригоди з вини водія, який на відповідній правовій підставі керував автомобілем, що належить роботодавцю, відшкодовується власником цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм.
Переглядаючи оскаржуване рішення, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що враховуючи доведеність вини водія автомобіля, який спричинив ДТП, оскільки станом на час ДТП цивільно-правова відповідальність Відповідача застрахована не була, з урахуванням виплати Позивачем у сумі 41 481 грн. 84 коп. - вимоги про стягнення вартості відшкодування є об-ґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.
При цьому, посилання Скаржника на Рішення Конституційного Суду №7-рп/2014 від 23.12. 2014р. колегія суддів вважає безпідставним з огляду на те, що Конституційний суд вирішив в аспекті конституційного звернення положення пункту 13.1 статті 13 Закону України «Про обов'яз-кове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01.07.2004р. №1961-IV зі змінами, яке необхідно розуміти так, що транспортними засобами, які належать учасникам бойових дій, інвалідам війни та інвалідам I групи, є такі наземні транспортні засоби, якими зазначені особи володіють як на праві власності, так і на будь-якій іншій правовій підставі.
Натомість водій транспортного засобу «Камаз», реєстраційний номер НОМЕР_2 ОСОБА_1 під час вчинення ДТП не володів транспортний засобом, на підставі будь-якої цивільно-правової угоди (оренди, позички тощо), а вчинив ДТП перебуваючи на службі в Збройних силах України та користуючись закріпленим за ним автомобілем належним саме Військовій частині НОМЕР_1 , а тому дія статті 13 Закону на даний випадок не поширюється.
З огляду на викладене, апеляційна скарга Відповідача не підлягає задоволенню, тому рішен-ня суду першої інстанції належить залишити без змін.
Порушених, невизнаних або оспорених прав чи інтересів Скаржника не встановлено.
Статтею 74 ГПК України передбачено обов'язок кожної із сторін довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпо-середньому дослідженні наявних у справі доказів.(ст.86 ГПК України).
Отже, доводи Скаржника, зазначені в апеляційній скарзі, апеляційним судом не визнаються такими, що можуть бути підставою згідно ст.ст. 277, 278 ГПК України для скасування чи зміни ос-каржуваного рішення, тому суд апеляційної інстанції вважає, що рішення місцевого господарсько-го суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Керуючись ст.ст. 34, 86, 129, 232, 233, 240, 270, 275, 276, 282, 284, 287 Господарського про-цесуального кодексу України, Північно-західний апеляційний господарський суд -
1. Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення господарського суду Житомир-ської області від 03.12.2019р. у справі №906/894/19 залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і не підлягає оскарженню до Верхов-ного Суду за виключенням випадків, передбачених ст.287 ГПК України.
3. Матеріали справи №906/894/19 повернути до господарського суду Житомирської області.
Головуючий суддя Грязнов В.В.
Суддя Мельник О.В.
Суддя Філіпова Т.Л.