ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
23 березня 2020 року Справа № 902/754/19
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Розізнана І.В., суддя Грязнов В.В. , суддя Мельник О.В.
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційні скарги Приватного підприємства "Агрокомерс" та Приватного сільськогосподарського підприємства "Промінь" на рішення Господарського суду Вінницької області від 29.11.2019 у справі №902/754/19 (суддя Маслій І.В.)
за позовом Приватного підприємства "Агрокомерс" (вул. Північна, буд. 17, м. Вінниця, 21000; вул. Київська, 14Б, офіс 414, 404, 405, м. Вінниця, 21009)
до Приватного сільськогосподарського підприємства "Промінь" (вул. Леніна, буд. 72, с. Трибусівка, Пищанський р-н, Вінницька обл., 24710)
про стягнення 163 826,31 грн.
Рішенням Господарського суду Вінницької області від 29.11.2019 у справі №902/754/19 позов Приватного підприємства "Агрокомерс" до Приватного сільськогосподарського підприємства "Промінь" про стягнення 163 826,31 грн. заборгованості задоволено частково. Стягнуто з Приватного сільськогосподарського підприємства "Промінь" на користь Приватного підприємства "Агрокомерс" 11732,22 грн. боргу з урахуванням курсової різниці; 56,07 грн. - 3% річних; 196,50 грн. боргу з урахуванням індексу інфляції; 179,77 грн. витрат на сплату судового збору та 475,51 грн. витрат на професійну правничу допомогу. У позові щодо стягнення з Приватного сільськогосподарського підприємства "Промінь" на користь Приватного підприємства "Агрокомерс" 1310,65 грн. боргу з урахуванням курсової різниці; 150 484,69 грн. - штрафу; 37,37 грн. боргу з урахуванням індексу інфляції; 9,93 грн. - 3% річних та 6024,49 грн. витрат на професійну правничу допомогу - відмовлено.
Не погоджуючись із рішенням Господарського суду Вінницької області від 29.11.2019 у справі №902/754/19 Приватне підприємство "Агрокомерс" звернулося до Північно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій з підстав висвітлених у ній, просить апеляційний суд скасувати рішення Господарського суду Вінницької області від 29.11.2019 у справі №902/754/19 та прийняти нове рішення, яким позов задоволити та стягнути суму боргу в розмірі 155727,71 грн.
Вважає, що рішення Господарського суду Вінницької області від 29 листопада 2019 року у справі № 902/754/19 є необгрунтованим та незаконним, судом не досліджено та не взято до уваги докази у справі, відповідно рішення прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, зазначені в рішенні висновки суду не відповідають обставинам справи.
Зокрема, скарга мотивована тим, що суд першої інстанції прийшов до висновку, що відповідач, в порушення прийнятих на себе зобов'язань за договорами поставки, не здійснив індексацію ціни товару на момент проведення оплати за формулою зазначеною в п. 5.5. Договорів, при цьому судом не враховано ту обставину, що оплата товару здійснена відповідачем з порушенням строків попередньої оплати товару зазначених в специфікаціях. Суд відмовляючи в задоволенні позову щодо стягнення штрафу, передбаченого п. 8.1.5. Договорів зазначив, що в матеріалах справи в рахунках на оплату відсутня відмітка про отримання їх відповідачем та врахував заперечення відповідача, який пояснив, що він не отримував рахунки на оплату товару.
Вважає, що вказані висновки суду не відповідають обставинам справи, оскільки за змістом ч.ч 1 та 2 ст. 526 та ст.ст. 538, 655, 692, 693, 712 ЦК України - якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), то покупець павинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, однак, судом першої інстанції не враховано порушення відповідачем строків попередньої оплати вартості товару, що є підставою сплати ним штрафу, передбаченого п. 8.1.5. договорів поставки.
Окрім того, судом першої інстанції не враховано, що відповідач здійснював оплату вартості товару по кожній специфікації окремо, в призначенні платежу вказував згідно якого рахунку і по якому договору здійснюється оплата, тому твердження та заперечення відповідача щодо неотримання ним рахунків на оплату вартості товару по специфікаціях, які взяті до уваги судом, не відповідають дійсності та спростовуються банківськими виписками.
Також, суд першої інстанції не врахував, що рахунок на оплату є документом, який містить тільки платіжні реквізити на які потрібно перерахувати кошти, і не є первинним бухгалтерським документом. Суд помилково прийшов до висновку, що в задоволенні вимог про стягнення з відповідача 150484,69 грн. - 20% штрафу відповідно до п. 8.1.5. Договорів, слід відмовити як необгрунтовані та недоведені доказами по всіх специфікаціях, зокрема вказане доводиться видатковими накладними та банківськими виписками. Відтак вважає, що сума боргу відповідача перед позивачем по Договорах поставки № 1023 від 01.02.2016 та № 210332 від 21.03.2017 з врахуванням штрафних санкцій передбачених Договором та законом становить 155 727,71 грн.
Не погоджуючись із рішенням Господарського суду Вінницької області від 29.11.2019 у справі №902/754/19 Приватне сільськогосподарське підприємство "Промінь" звернулося до Північно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій з підстав висвітлених у ній, просить апеляційний суд поновити строк на апеляційне оскарження, скасувати рішення Господарського суду Вінницької області від 29.11.2019 у справі №902/754/19 за позовом Приватного підприємства "Агрокомерс" до Приватного сільськогосподарського підприємства "Промінь" про стягнення боргу, скасувати в частині стягнення з відповідача 11 732,22 грн боргу з урахуванням курсової різниці; 56,07 грн - 3% річних; 196,50 грн боргу з урахуванням індексу інфляції; 179,77 грн витрат на сплату судового збору та 475,51 грн витрат на професійну правничу допомогу, через порушення та неправильне застосування норм матеріального та процесуального права. Постановити в цій частині нове рішення, за яким відмовити в позовних вимогах повністю за безпідставністю.
Скарга мотивована тим, що приймаючи рішення суд першої інстанції фактично вийшов за межі позовних вимог, зазначивши, що відповідачем, в порушення прийнятих на себе зобов'язань за договорами поставки, не було здійснено індексацію ціни товару на момент проведення оплати за формулою зазначеною в п. 5.5. Договорів, що є порушенням положень ст. 14 Господарського процесуального кодексу України. Суд першої інстанції залишив поза увагою та не надав оцінки наданим відповідачем актам звірки взаєморозрахунків між позивачем та відповідачем за період 2016-2017 роки, за якими у ПСП "Промінь" відсутня будь яка заборгованість перед ПП "Агрокомерс" за договорами поставки.
Ухвалами Північно-західного апеляційного господарського суду від 20.01.2020 у справі №902/754/19 поновлено Приватному сільськогосподарському підприємству "Промінь" строк на апеляційне оскарження; зупинено дію рішення Господарського суду Вінницької області від 29.11.2019 у справі №902/754/19; відкрито апеляційне провадження за апеляційними скаргами Приватного підприємства "Агрокомерс" та Приватного сільськогосподарського підприємства "Промінь" на рішення Господарського суду Вінницької області від 29.11.2019 у справі №902/754/19 та роз'яснено учасникам справи, що розгляд апеляційної скарги відбудеться в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.
Запропоновано відповідачу - у строк до 20.02.2020 надіслати до Північно-західного апеляційного господарського суду письмовий відзив на апеляційну скаргу, в порядку передбаченому ст.263 ГПК України та докази надсилання копії відзиву та доданих до нього документів позивачу, а також запропоновано позивачу - у строк до 20.02.2020 надіслати до Північно-західного апеляційного господарського суду письмовий відзив на апеляційну скаргу, в порядку передбаченому ст.263 ГПК України та докази надсилання копії відзиву та доданих до нього документів відповідачу.
Матеріалами справи підтверджується, що ухвалу суду про відкриття провадження у справі було отримано сторонами у справі, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень.
Позивач та відповідач у встановлений судом строк своїми процесуальними правами на подачу відзивів не скористалися.
06.02.2020 на поштову адресу Північно-західного апеляційного господарського суду надійшло від представника позивача - Приватного підприємства "Агрокомерс" клопотання про проведення судових засідань у справі №902/754/19 в режимі відеоконференції з господарським судом Вінницької області.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 11.02.2020 у справі №902/754/19 у задоволенні клопотання Приватного підприємства "Агрокомерс" про проведення судових засідань у справі № 902/754/19 в режимі відеоконференції - відмовлено, у зв'язку з розглядом апеляційних скарг без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.
Відповідно до ст. ст. 269, 270 ГПК України апеляційна інстанція переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Дослідивши матеріали справи та обставини на предмет повноти їх встановлення, надання їм судом першої інстанції належної юридичної оцінки, вивчивши доводи апеляційних скарг стосовно дотримання норм матеріального і процесуального права судом першої інстанції, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду дійшла наступного висновку.
Під час дослідження матеріалів справи апеляційним судом встановлено наступне.
Між Приватним підприємством "Агрокомерс" (позивач, в договорі Постачальник) та Приватним сільськогосподарським товариством "Промінь" (відповідач, в договорі Покупець) було укладено договори поставки № 1023 від 01.02.2016 та № 210332 від 21.03.2017, згідно п 1.1. яких у строки, обумовлені цими Договорами, Постачальник зобов'язується поставити та передати у власність Покупця насіннєвий матеріал (надалі "Товар" або "Насіння") та пестициди і агрохімікати (надалі "Товар" або "Препарати"), а Покупець зобов'язується прийняти Товар, сплатити проценти за користування товарним кредитом та ціну Товару відповідно до умов Договору (додаткових угод та Специфікацій до нього).
Конкретний асортимент Товару, його кількість, ціна за одиницю та вартість всього Товару, умови оплати наведені у Специфікаціях до Договору, які є невід'ємними його частинами. Кількість Товару, який зобов'язаний поставити Постачальник, може відрізнятися від кількості, зазначеної в Специфікаціях. Покупець оплачує фактично поставлену йому кількість Товару. Вартість Договору складається із суми всіх Специфікацій, підписаних в рамках цього Договору, та суми процентів за користування товарним кредитом. Сторони визначили грошовий еквівалент ціни Товару в іноземній валюті - долар США. Ціна Товару зазначається у сумі, що еквівалентна долару США за курсом на міжбанківському валютному ринку України, який існує на момент підписання даного Договору (Специфікації) (п. 2.1. - 2.4. Договорів).
Відповідно до п. 3.6. Договорів документами, що підтверджують кількість та асортимент Товару, є видаткові накладні. Дата, що вказана у видатковій накладній, є датою прийняття Покупцем відповідної партії Товару.
Поставка товару здійснюється окремими партіями, згідно письмової заявки Покупця, протягом 3-х днів з моменту отримання заявки, в якій вказуються реквізити вантажоодержувача, строк поставки, конкретний асортимент та кількість Товару, що поставляється (п. 4.3. Договорів).
Фактична кількість відвантаженого Постачальником і отриманого Покупцем Товару вказується у видаткових накладних (п. 4.5. Договорів).
Згідно п. 5.1. Договорів сторони домовились, що Покупець зобов'язується здійснити оплату вартості Товару згідно умов, наведених в Специфікаціях, але в будь-якому випадку не пізніше « 31» грудня 2016 року (за договором №1023 від 01.02.2016) та не пізніше « 31» грудня 2017 року (за договором №210332 від 21.03.2017).
Попередню оплату вартості Товару, або його частини, якщо вона передбачена відповідною Специфікацією, Покупець зобов'язується здійснити протягом 3-х днів з дня надання йому рахунку на попередню оплату вартості Товару. Оплата вартості Товару проводиться в гривнях. Оплата здійснюється в безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника. Сторони домовились, шо грошове зобов'язання вважається виконаним належним чином в момент зарахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника. Покупець, здійснюючи оплату за Товар, зобов'язаний вказувати в призначенні платежу номер і дату Договору в рамках якого здійснюється оплата. У зв'язку із тим, що Товар буде оплачуватися Покупцем не в момент укладення Договору, то суми всіх платежів, що передбачені цим Договором, в тому числі і попередня оплата, якщо вона передбачена Специфікацією, визначаються та сплачуються за курсом гривні до долара США на міжбанківському валютному ринку. Покупець зобов'язаний самостійно визначити суму платежу (вартості поставленого та неоплаченого Товару), здійснивши його індексацію на коефіцієнт, що пов'язаний зі зміною курсу гривні до долару США на міжбанківському валютному ринку, сплативши таку суму в строки, передбачені цим Договором. Проіндексована сума платежу визначається наступним чином: ПСП = (К2/К1) х СП, де ПСП - проіндексована сума платежу, якщо вона передбачена Специфікацією, яка підлягає сплаті Покупцем Постачальнику, СП - сума платежу за Договором, К2 - курс гривні до долару США на міжбанківському валютному ринку на дату здійснення такого платежу за Договором, К1 - курс гривні до долара США на міжбанківському валютному ринку на дату укладення Договору. Якщо К2 є меншим за К1, то ПСП дорівнює СП. Під курсом гривні до долара США сторони розуміють курс гривні до долара США, що склався на міжбанківському валютному ринку України на банківський день, що передує дню платежу, за даними Інтернет - сторінки www.minfin.coin.ua, а в разі її недоступності або відсутності відповідної інформації на ній - визначається як курс готівкового продажу долара США на початок відповідного дня у банку "Відкрите Акціонерне Товариство Райффайзен Банк Аваль" у м. Києві (п. 5.1.1. -5.5 Договорів).
Відповідно до п. 8.1.4 та 8.1.5. Договорів у разі порушення строків оплати визначених п.5.1. даного Договору понад 20 календарних днів Покупець додатково сплачує Постачальнику штраф у розмірі 30% від суми грошового зобов'язання. У разі, якщо Покупець у встановлені строки не перерахує попередню оплату, він зобов'язаний сплатити штраф в розмірі 20% зобов'язання із попередньої оплати, крім того Постачальник має право відмовитись від Договору в односторонньому порядку.
Сторони домовилися, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання грошових зобов'язань за цим Договором здійснюється до моменту їх виконання, а строк позовної давності по цих вимогах складає 3 (три) роки (п. 8.2. Договорів).
Цей Договір вступає в дію з моменту його підписання і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за ним (п. 10.1. Договорів).
На виконання умов договору № 1023 від 01.02.2016 сторонами підписано Специфікацію № 5 від 18.04.2016 згідно якої позивач передає у власність відповідача Міланіт кількістю 120 л. загальною вартістю 63525,60 грн., курс гривні до долара США на міжбанківському валютному ринку України станом на 18.04.2016 становив 1 долар США = 25,50 грн. В специфікації зазначено, що Товар постачається на умовах 30% оплати від загальної суми у розмірі 19057,68 грн (разом або частками) до 18.04.2016, 70% оплати від загальної суми у розмірі 44467,92 грн (разом або частками) до 30.10.2016 (а.с. 28).
За твердженням позивача 18.04.2016 позивачем виставлено рахунок на оплату № 88 від 18.04.2016 на суму 63525,60 грн. (а.с. 39).
Позивач 25.05.2016 на виконання умов договору № 1023 від 01.02.2016 та Специфікації № 5 від 18.04.2016 здійснив поставку товару на суму 63525,60 грн, що підтверджується підписаною сторонами видатковою накладною № 117 від 25.05.2016 (а.с. 49).
За твердженням позивача оплата за Специфікацією № 5 відповідачем проведена вчасно, разом з тим здійснюючи остаточну оплату вартості товару 30.09.2016, відповідач в порушення вимог п. 5.5. договору № 1023 від 01.02.2016 та Специфікації № 5 від 18.04.2016, не визначив самостійно індексацію суми платежу станом на момент оплати 30.09.2016, а здійснив оплату за поставлений товар 70% в сумі 44467,92 грн, здійснення оплати 30.09.2016 стверджується випискою по рахунку позивача, а тому позивач нарахував 819,00 грн - курсової різниці, 66,00 грн -3% річних, 233,87 грн. - інфляційних (а.с. 63).
На виконання умов договору № 1023 від 01.02.2016 сторонами підписано Специфікацію № 6 від 17.05.2016 згідно якої позивач передає у власність відповідача Сілліт 400 КС в кількості 40 л. загальною вартістю 18166,08 грн., курс гривні до долара на міжбанківському валютному ринку України станом на 17.05.2016 становив 1 долара США = 25,40 грн. В специфікації зазначено, що Товар постачається на умовах 100% передоплати. Попередня оплата здійснюється Покупцем на протязі 3-х днів з дня отримання ним рахунку на оплату Товару (а.с. 29).
За твердженням позивача 17.05.2016 позивачем виставлено рахунок на оплату № 109 від 17.05.2016 на суму 18166,08 грн (а.с. 40).
Позивач 27.05.2016 на виконання умов договору № 1023 від 01.02.2016 та Специфікації № 6 від 17.05.2016 здійснив поставку товару на суму 18166,08 грн, що підтверджується підписаною сторонами видатковою накладною № 125 від 27.05.2016 (а.с. 50).
Відповідач 07.06.2016 здійснив оплату за отриманий Товар по Специфікації № 6 від 17.05.2016 на суму 18166,08 грн, що стверджується банківською випискою по рахунку позивача від 07.06.2016 (а.с. 61).
За твердженням позивача відповідач не здійснив 100% передоплати за Специфікацією № 6 від 17.05.2016 на суму 18166,08 грн, чим порушив умови Специфікації, а тому позивачем застосовано до відповідача штраф в розмірі 20% відповідно до п. 8.1.5 Договору № 1023 від 01.02.2016 на суму 3633,61 грн.
На виконання умов договору № 1023 від 01.02.2016 сторонами підписано Специфікацію № 8 від 06.06.2016 згідно якої позивач передає у власність відповідача Вермісол для саду та городу, розливний в кількості 3626 л. загальною вартістю 53679,89 грн. В специфікації зазначено, що Товар постачається на умовах 100% передоплати. Попередня оплата здійснюється Покупцем на протязі 3-х днів з дня отримання ним рахунку на оплату Товару (а.с. 31).
За твердженням позивача 06.06.2016 позивачем виставлено рахунок на оплату № 137 від 06.06.2016 на суму 53679,89 грн (а.с. 42).
Позивач 06.06.2016 та 24.06.2016 на виконання умов договору № 1023 від 01.02.2016 та Специфікації № 8 від 06.06.2016 здійснив поставку товару на загальну суму 53679,89 грн, що підтверджується підписаними сторонами видатковими накладними № 132 від 06.06.2016 та № 142 від 24.06.2016 (а.с. 52-53).
Відповідач 07.06.2016 та 24.06.2016 здійснив оплату за отриманий Товар по Специфікації № 8 від 06.06.2016 на суму 32000,00 грн та 21679,89, що стверджується банківськими виписками по рахунку позивача від 07.06.2016 та 24.06.2016 (а.с. 61-62).
Як зазначено позивачем в позовній заяві, відповідач частково здійснив 100% передоплату за Специфікацією № 8 від 17.05.2016 на суму 32000,00 грн, а суму 21679,89 сплачено відповідачем з порушенням умов Специфікації, а тому на другу частину платежу позивачем застосовано до відповідача штраф в розмірі 20% відповідно до п. 8.1.5 Договору № 1023 від 01.02.2016 на суму 4335,97 грн.
На виконання умов договору № 1023 від 01.02.2016 сторонами підписано Специфікацію № 9 від 14.06.2016 згідно якої позивач передає у власність відповідача Бенелус КЕ (1л) кількістю 210 л. загальною вартістю 147601,44 грн., курс гривні до долара США на міжбанківському валютному ринку України станом на 14.06.2016 становив 1 долар США = 24,93 грн. В специфікації зазначено, що Товар постачається на умовах 100% передоплати. Попередня оплата здійснюється Покупцем на протязі 3-х днів з дня отримання ним рахунку на оплату Товару (а.с. 32).
За твердженням позивача 14.06.2016 позивачем виставлено рахунок на оплату № 149 від 14.06.2016 на суму 147601,44 грн (а.с. 43).
Позивач 02.12.2016 на виконання умов договору №1023 від 01.02.2016 та Специфікації №9 від 14.06.2016 здійснив поставку товару на суму 147601,44 грн, що підтверджується підписаною сторонами видатковою накладною № 249 від 02.12.2016 (а.с. 55).
Відповідач 30.11.2016 здійснив оплату за отриманий Товар по Специфікації № 9 від 14.06.2016 на суму 147601,44 грн, що стверджується банківською випискою по рахунку позивача від 30.11.2016 (а.с. 65).
За твердженням позивача відповідач не здійснив 100% передоплати за Специфікацією № 9 від 14.06.2016 на суму 147601,44 грн у строки, чим порушив умови Специфікації, а тому позивачем застосовано до відповідача штраф в розмірі 20% відповідно до п. 8.1.5 Договору №1023 від 01.02.2016 у сумі 29520,28 грн. Крім того, здійснюючи оплату вартості товару 30.11.2016, відповідач в порушення вимог п. 5.5. договору № 1023 від 01.02.2016 та Специфікації № 9 від 14.06.2016, не визначив самостійно індексацію суми платежу станом на момент оплати 30.11.2016, а здійснив оплату за поставлений товар в сумі визначеній у Специфікації № 9.
На виконання умов договору № 1023 від 01.02.2016 сторонами підписано Специфікацію №10 від 21.07.2016 згідно якої позивач передає у власність відповідача Бенелус КЕ (1л) кількістю 255 л. загальною вартістю 179230,32 грн., курс гривні до долара США на міжбанківському валютному ринку України станом на 21.07.2016 становив 1 долар США = 24,81 грн. В специфікації зазначено, що Товар постачається на умовах 100% передоплати. Попередня оплата здійснюється Покупцем на протязі 3-х днів з дня отримання ним рахунку на оплату Товару (а.с. 33).
За твердженням позивача 21.07.2016 позивачем виставлено рахунок на оплату № 168 від 21.07.2016 на суму 179230,32 грн (а.с. 44).
Позивач 02.12.2016 на виконання умов договору № 1023 від 01.02.2016 та Специфікації № 10 від 21.07.2016 здійснив поставку товару на суму 179230,32 грн, що підтверджується підписаною сторонами видатковою накладною № 248 від 02.12.2016 (а.с. 54).
Відповідач 30.11.2016 здійснив оплату за отриманий Товар по Специфікації № 10 від 21.07.2016 на суму 179230,32 грн, що стверджується банківською випискою по рахунку позивача від 30.11.2016 (а.с. 65).
За твердженням позивача відповідач не здійснив 100% передоплати за Специфікацією № 10 від 21.07.2016 на суму 179230,32 грн у строки, чим порушив умови Специфікації, а тому позивачем застосовано до відповідача штраф в розмірі 20% відповідно до п. 8.1.5 Договору № 1023 від 01.02.2016 у сумі 35846,00 грн . Крім того, здійснюючи оплату вартості товару 30.11.2016, відповідач в порушення вимог п. 5.5. договору № 1023 від 01.02.2016 та Специфікації № 10 від 21.07.2016, не визначив самостійно індексацію суми платежу станом на момент оплати 30.11.2016, а здійснив оплату за поставлений товар в сумі визначеній у Специфікації № 10.
На виконання умов договору № 210332 від 21.03.2017 сторонами підписано Специфікацію №1 від 21.03.2017 згідно якої позивач передає у власність відповідача Вермісол для саду та городу, розливний кількістю 11907 л. загальною вартістю 178605,00 грн. В специфікації зазначено, що Товар постачається на умовах 100% передоплати. Попередня оплата здійснюється Покупцем на протязі 3-х днів з дня отримання ним рахунку на оплату Товару (а.с. 75).
За твердженням позивача 21.03.2017 позивачем виставлено рахунок на оплату № 32 від 21.03.2017 на суму 178605,00 грн (а.с. 83).
Позивач 22.03.2017 на виконання умов договору № 210332 від 21.03.2017 та Специфікації № 1 від 21.03.2017 здійснив поставку товару на суму 178605,00 грн, що підтверджується підписаною сторонами видатковою накладною № 28 від 22.03.2017 (а.с. 91).
Відповідач 23.03.2017 та 28.03.2017 здійснив оплату за отриманий Товар по Специфікації № 1 від 21.03.2017 на суму 100000,00 грн та 78605,00, що стверджується банківськими виписками по рахунку позивача від 23.03.2017 та 28.03.2017 (а.с. 99-100).
За твердженням позивача відповідач в порушення вимог п. 5.5. договору № 210332 від 21.03.2017 та Специфікації № 1 від 21.03.2017, не визначив самостійно індексацію суми платежу станом на момент оплати 28.03.2017, а здійснив оплату за поставлений товар в сумі визначеній у Специфікації № 1. Крім того, позивачем на суму курсової різниці, невизначеної та неоплаченої відповідачем за Специфікацією № 1, застосовано до відповідача штраф в розмірі 20% відповідно до п. 8.1.5 Договору № 210332 від 21.03.2017 у сумі 1730,15 грн - курсової різниці, 346,03 грн - 20% штрафу.
На виконання умов договору № 210332 від 21.03.2017 сторонами обопільно підписано Специфікацію № 2 від 18.04.2017 згідно якої позивач передає у власність відповідача Добриво КОДА Комплекс Плюс кількістю 200 л. загальною вартістю 47899,20 грн, курс гривні до долара США на міжбанківському валютному ринку України станом на 18.04.2017 становив 1 долар США = 26,84 грн. В специфікації зазначено, що Товар постачається на умовах 100% передоплати. Попередня оплата здійснюється Покупцем на протязі 3-х днів з дня отримання ним рахунку на оплату Товару (а.с. 76).
За твердженням позивача 18.04.2017 позивачем виставлено рахунок на оплату № 67 від 18.04.2017 на суму 47899,20 грн (а.с. 84).
Позивач 24.04.2017 на виконання умов договору № 210332 від 21.03.2017 та Специфікації № 2 від 18.04.2017 здійснив поставку товару на суму 47899,20 грн, що підтверджується підписаною сторонами видатковою накладною № 68 від 24.04.2017 (а.с. 92).
Відповідач 24.04.2017 здійснив оплату за отриманий Товар по Специфікації № 2 від 18.04.2017 на суму 47899,20 грн, що стверджується банківською випискою по рахунку позивача від 24.04.2017 (а.с.101).
За твердженням позивача відповідач в порушення вимог п. 5.5. договору № 210332 від 21.03.2017 та Специфікації № 2 від 18.04.2017, не визначив самостійно індексацію суми платежу станом на момент оплати 24.04.2017, а здійснив оплату за поставлений товар в сумі визначеній у Специфікації № 2 сума курсової різниці складає 464,00 грн.
На виконання умов договору № 210332 від 21.03.2017 сторонами підписано Специфікацію № 4 від 06.06.2017 згідно якої позивач передає у власність відповідача Вермісол для саду та городу, розливний кількістю 8000 л. загальною вартістю 120000,00 грн. В специфікації зазначено, що Товар постачається на умовах 100% передоплати. Попередня оплата здійснюється Покупцем на протязі 3-х днів з дня отримання ним рахунку на оплату Товару (а.с. 78).
За твердженням позивача 06.06.2017 позивачем виставлено рахунок на оплату № 108 від 06.06.2017 на суму 120000,00 грн (а.с. 86).
Позивач 06.06.2017 на виконання умов договору № 210332 від 21.03.2017 та Специфікації № 4 від 06.06.2017 здійснив поставку товару на суму 120000,00 грн, що підтверджується підписаною сторонами видатковою накладною № 107 від 06.06.2017 (а.с. 94).
Відповідач 16.06.2017 та 22.06.2017 здійснив оплату за отриманий Товар по Специфікації № 4 від 06.06.2017 на суму 50000,00 грн та 70000,00 грн, що стверджується банківськими виписками по рахунку позивача від 16.06.2017 та 22.06.2017 (а.с.103-104).
За твердженням позивача відповідач не здійснив 100% передоплати за Специфікацією № 4 від 06.06.2017 на суму 120000,00 грн, чим порушив умови Специфікації, а тому позивачем застосовано до відповідача штраф в розмірі 20% відповідно до п. 8.1.5 Договору № 210332 від 21.03.2017 у сумі 24000,00 грн.
На виконання умов договору № 210332 від 21.03.2017 сторонами підписано Специфікацію № 5 від 22.06.2017 згідно якої позивач передає у власність відповідача ЯРА Ліва Кальциніт (нітрат кальцію) кількістю 0,8 т. загальною вартістю 13728,00 грн. В специфікації зазначено, що Товар постачається на умовах 100% передоплати. Попередня оплата здійснюється Покупцем на протязі 3-х днів з дня отримання ним рахунку на оплату Товару (а.с. 79).
За твердженням позивача 22.06.2017 позивачем виставлено рахунок на оплату № 116 від 22.06.2017 на суму 13728,00 грн (а.с. 87).
Позивач 03.07.2017 на виконання умов договору № 210332 від 21.03.2017 та Специфікації №5 від 22.06.2017 здійснив поставку товару на суму 13728,00 грн, що підтверджується підписаною сторонами видатковою накладною № 116 від 03.07.2017 (а.с. 95).
Відповідач 27.06.2017 здійснив оплату за отриманий Товар по Специфікації №5 від 22.06.2017 на суму 13728,00 грн, що стверджується банківською випискою по рахунку позивача від 27.06.2017 (а.с.105).
За твердженням позивача відповідач не здійснив 100% передоплати за Специфікацією №5 від 22.06.2017 на суму 13728,00 грн, чим порушив умови Специфікації, а тому позивачем застосовано до відповідача штраф в розмірі 20% відповідно до п. 8.1.5 Договору № 210332 від 21.03.2017 на суму 2745,60 грн.
На виконання умов договору № 210332 від 21.03.2017 сторонами підписано Специфікацію № 4.1 від 14.08.2017 згідно якої позивач передає у власність відповідача Мерпан 80% в.г. (5кг) кількістю 360 кг. загальною вартістю 129600,00 грн, курс гривні до долара США на міжбанківському валютному ринку України станом на 14.08.2017 становив 1 долар США = 25,685 грн. В специфікації зазначено, що Товар постачається на умовах 100% передоплати. Попередня оплата здійснюється Покупцем на протязі 3-х днів з дня отримання ним рахунку на оплату Товару (а.с. 80).
За твердженням позивача 14.08.2017 позивачем виставлено рахунок на оплату № 152 від 14.08.2017 на суму 129600,00 грн (а.с. 88).
Позивач 22.08.2017 на виконання умов договору № 210332 від 21.03.2017 та Специфікації № 4.1 від 14.08.2017 здійснив поставку товару на суму 129600,00 грн, що підтверджується підписаною сторонами видатковою накладною № 145 від 22.08.2017 (а.с. 96).
Відповідач 20.10.2017 здійснив оплату за отриманий Товар по Специфікації № 4.1 від 14.08.2017 на суму 129600,00 грн, що стверджується банківською випискою по рахунку позивача від 20.10.2017 (а.с.107).
За твердженням позивача відповідач не здійснив 100% передоплати за Специфікацією №4.1 від 14.08.2017 на суму 129600,00 грн, чим порушив умови Специфікації, а тому позивачем застосовано до відповідача штраф в розмірі 20% відповідно до п. 8.1.5 Договору № 210332 від 21.03.2017 на суму 25920,00 грн.
На виконання умов договору № 210332 від 21.03.2017 сторонами підписано Специфікацію № 5.1 від 18.09.2017 згідно якої позивач передає у власність відповідача Вермісол для саду та городу 5,0л кількістю 500 шт. загальною вартістю 40590,00 грн. В специфікації зазначено, що Товар постачається на умовах 100% передоплати. Попередня оплата здійснюється Покупцем на протязі 3-х днів з дня отримання ним рахунку на оплату Товару (а.с. 81).
За твердженням позивача 18.09.2017 позивачем виставлено рахунок на оплату № 167 від 18.09.2017 на суму 40590,00 грн (а.с. 89).
Позивач 19.09.2017 на виконання умов договору № 210332 від 21.03.2017 та Специфікації № 5.1 від 18.09.2017 здійснив поставку товару на суму 40590,00 грн, що підтверджується підписаною сторонами видатковою накладною № 160 від 19.09.2017 (а.с. 97).
Відповідач 26.09.2017 здійснив оплату за отриманий Товар по Специфікації № 5.1 від 18.09.2017 на суму 40590,00 грн, що стверджується банківською випискою по рахунку позивача від 26.09.2017 (а.с.106).
За твердженням позивача відповідач не здійснив 100% передоплати за Специфікацією №5.1 від 18.09.2017 на суму 40590,00 грн, чим порушив умови Специфікації, а тому позивачем застосовано до відповідача штраф в розмірі 20% відповідно до п. 8.1.5 Договору № 210332 від 21.03.2017 у розмірі 8118,00 грн.
На виконання умов договору №210332 від 21.03.2017 сторонами підписано Специфікацію № 6 від 13.11.2017 згідно якої позивач передає у власність відповідача Мишолов (1л), родентицид кількістю 60 л. загальною вартістю 39600,00 грн, курс гривні до долара США на міжбанківському валютному ринку України станом на 13.11.2017 становив 1 долар США = 26,49 грн. В специфікації зазначено, що Товар постачається на умовах 100% передоплати. Попередня оплата здійснюється Покупцем на протязі 3-х днів з дня отримання ним рахунку на оплату Товару (а.с. 82).
За твердженням позивача 13.11.2017 позивачем виставлено рахунок на оплату № 185 від 13.11.2017 на суму 39600,00 грн (а.с. 90).
Позивач 27.11.2017 на виконання умов договору № 210332 від 21.03.2017 та Специфікації №6 від 13.11.2017 здійснив поставку товару на суму 39600,00 грн, що підтверджується підписаною сторонами видатковою накладною № 184 від 27.11.2017 (а.с. 98).
Відповідач 29.11.2017 здійснив оплату за отриманий Товар по Специфікації № 6 від 13.11.2017 на суму 39600,00 грн, що стверджується банківською випискою по рахунку позивача від 29.11.2017 (а.с.108).
За твердженням позивача відповідач в порушення вимог п. 5.5. договору № 210332 від 21.03.2017 та Специфікації № 6 від 13.11.2017, не визначив самостійно індексацію суми платежу станом на момент оплати 29.11.2017, а здійснив оплату за поставлений товар в сумі визначеній у Специфікації №6. Крім того, за твердженням позивача відповідач не здійснив 100% передоплати за Специфікацією № 6 від 13.11.2017 на суму 39600,00 грн, чим порушив умови Специфікації, а тому позивачем застосовано до відповідача штраф в розмірі 20% відповідно до п. 8.1.5 Договору № 210332 від 21.03.2017 на суму 896,00 грн - курсової різниці, 16019,20 грн - 20% штрафу.
20.12.2018 позивач звернувся до відповідача з претензією № 385 про виконання взятих на себе зобов'язань шляхом сплати курсової різниці згідно договору поставки №210332 від 21.03.2017 (а.с. 115-117). Відповідач відповіді на претензію не надав, курсову різницю не сплатив.
З огляду на це позивач звернувся до суду про стягнення з відповідача163826,31 грн заборгованості, а саме за Договором поставки № 1023 від 01.02.2016 по Специфікації № 5: 819,00 грн - курсової різниці, 66,00 грн -3% річних, 233,87 грн. - інфляційних; по Специфікації № 6: 3633,61 грн - 20% штрафу; по Специфікації № 8: 4335,97 грн - 20% штрафу; по Специфікації № 9: 3790,72 грн - курсової різниці, 29520,28 грн - 20% штрафу; по Специфікації № 10: 5343,00 грн - курсової різниці, 35846,00 грн - 20% штрафу та за Договором поставки № 210332 від 21.03.2017 по Специфікації № 1: 1730,15 грн - курсової різниці, 346,03 грн - 20% штрафу; по Специфікації №2: 464,00 грн - курсової різниці; по Специфікації № 4: 24000,00 грн - 20% штрафу; по Специфікації № 5: 2745,60 грн - 20% штрафу; по Специфікації № 4.1: 25920,00 грн - 20% штрафу; по Специфікації № 5.1: 8118,00 грн - 20% штрафу; по Специфікації № 6: 896,00 грн - курсової різниці, 16019,20 грн - 20% штрафу.
Надаючи в процесі апеляційного перегляду оцінку обставинам справи в межах доводів апеляційних скарг, колегія суддів зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
За приписами ст.16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені частиною 2 статті 16 ЦК України.
Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.
Таким чином, у розумінні закону, суб'єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.
Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Відповідно до ч.2 ст. 175 Господарського кодексу України майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.
Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів (ч.7 ст.179 ГК України).
В силу положень ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст.628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Приписами ст.629 ЦК України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Частиною 1 статті 509 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно із ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
За своєю правовою природою правовідносини, що склалися між позивачем та відповідачем, є правовідносинами з поставки товару, згідно яких у відповідача, внаслідок передання йому позивачем товару, виник кореспондуючий обов'язок оплатити його, з урахуванням курсової різниці.
Відповідно до ст.712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до положень ст.ст. 662, 664 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства. Обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар.
Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.
Статтею 189 Господарського кодексу України передбачено, що ціна є істотною умовою господарського договору. Ціна зазначається в договорі у гривнях.
Згідно з приписами статті 524 Цивільного кодексу України зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.
Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом (частина 2 статі 533 Цивільного кодексу України).
Норми чинного законодавства не містять заборони на вираження у договорі грошових зобов'язань в іноземній валюті; визначення грошового еквівалента зобов'язання в іноземній валюті; а також на здійснення перерахунку грошового зобов'язання у випадку зміни Національним банком України курсу національної валюти України по відношенню до іноземної валюти.
В пункті 5.5. Договорів сторони визначили, що у зв'язку із тим, що Товар буде оплачуватися Покупцем не в момент укладення Договору, то суми всіх платежів, що передбачені цим Договором, в тому числі і попередня оплата, якщо вона передбачена Специфікацією, визначаються та сплачуються за курсом гривні до долара США на міжбанківському валютному ринку. Покупець зобов'язаний самостійно визначити суму платежу (вартості поставленого та неоплаченого Товару), здійснивши його індексацію на коефіцієнт, що пов'язаний зі зміною курсу гривні до долара США на міжбанківському валютному ринку, сплативши таку суму в строки, передбачені цим Договором. Проіндексована сума платежу визначається наступним чином: ПСП = (К2/К1) х СП, де ПСП - проіндексована сума платежу, якщо вона передбачена Специфікацією, яка підлягає сплаті Покупцем Постачальнику, СП - сума платежу за Договором, К2 - курс гривні до долара США на міжбанківському валютному ринку на дату здійснення такого платежу за Договором, К1 - курс гривні до долара США на міжбанківському валютному ринку на дату укладення Договору. Якщо К2 є меншим за К1, то ПСП дорівнює СП. Під курсом гривні до долару США сторони розуміють курс гривні до долара США, що склався на міжбанківському валютному ринку України на банківський день, що передує дню платежу, за даними Інтернет - сторінки www.minfin.com.ua, а в разі її недоступності або відсутності відповідної інформації на ній - визначається як курс готівкового продажу долару США на початок відповідного дня у банку «Відкрите Акціонерне Товариство Райффайзен Банк Аваль» у м. Києві.
В силу положень ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).
Крім того, за змістом чч.2, 3 ст. 632 ЦК України, зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, установлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після виконання не допускається.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, відповідач не виконав взятий на себе обов'язок самостійно визначати суму платежу (вартості поставленого та неоплаченого Товару) та не здійснював індексацію на коефіцієнт, що пов'язаний зі зміною курсу гривні до долара США на міжбанківському валютному ринку на момент проведення оплати за поставлений товар за формулою зазначеною в п. 5.5. Договорів.
Статтями 610, 612 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до суду про стягнення з відповідача курсової різниці в сумі 13042,87 грн, здійснивши розрахунок курсової різниці по Специфікаціях №5, №9, №10 за Договором поставки № 1023 від 01.02.2016 та по Специфікаціях №1, №2, №6 за Договором поставки № 210332 від 21.03.2017, по формулі ПСП = (К2/К1) х СП на підставі даних з Інтернет - сторінки www.minfin.coin.ua на день оплати, тоді як договором передбачено: на банківський день, що передує дню платежу.
Враховуючи те, що судом першої інстанції встановлено порушення відповідачем зобов'язань за договором поставки, перевіривши здійснений розрахунок заявленої позивачем до стягнення суми курсової різниці по Специфікаціях №5, №9, №10 за Договором поставки № 1023 від 01.02.2016 та по Специфікаціях №1, №2, №6 за Договором поставки № 210332 від 21.03.2017, по формулі ПСП = (К2/К1) х СП, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем неправильно здійснено даний розрахунок, а тому здійснивши власний розрахунок в межах позовних вимог, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про часткове стягнення із відповідача курсової різниці в сумі 11732,22 грн, як такої, що відповідає умовам договорів.
В іншій частині позовних вимог про стягнення 1310,65 грн. курсової різниці суд першої інстанції правомірно відмовив.
Крім суми курсової різниці по Специфікації №5 до Договору № 1023 від 01.02.2016 позивач просить стягнути з відповідача 66,00 грн - 3% річних та 233,87 грн - інфляційних втрат.
Як встановлено статтею 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Разом з тим, як встановлено судом першої інстанції, при здійснені розрахунку курсової різниці за даною специфікацією позивачем допущено помилку: визначено курсову різницю в сумі 819,00 грн. на яку і нараховано 3% річних, однак вірною сумою курсової різниці за даною специфікацією є 697,54 грн.
З огляду на зазначене, колегія суддів, перевіривши розрахунок суду першої інстанції щодо заявлених до стягнення 3% річних по Специфікації №5 до Договору №1023 від 01.02.2016 за період з 01.01.2017 по 05.09.2019, погоджується з висновком суду першої інстанції, що вимога позивача про стягнення з відповідача 66,00 грн. - 3% річних, підлягає частковому задоволенню у розмірі 56,07 грн.
Разом з тим, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції в частині стягнення інфляційних втрат в розмірі 196,50 грн., враховуючи наступне.
За змістом статті 1 Закону України від 03 липня 1991 року № 1282-ХІІ «Про індексацію грошових доходів населення» індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання.
Вираження у договорі грошових зобов'язань в іноземній валюті не суперечить чинному законодавству, однак унеможливлює урахування розрахованого Державним комітетом статистики України індексу інфляції для обґрунтування вимог, пов'язаних із знеціненням валюти боргу, оскільки офіційний індекс інфляції, що розраховується Державним комітетом статистики України, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України, тобто зменшення купівельної спроможності гривні, а не іноземної валюти.
Щодо стягнення з відповідача на користь позивача інфляційних втрат в розмірі 196,50 грн. на підставі ст.625 ЦК України, суд апеляційної інстанції зазначає, що сплата інфляційних втрат від простроченої суми не має характеру штрафних санкцій, а є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. Враховуючи те, що умовами договору передбачено, що здійснення всіх платежів на день оплати підлягають перерахунку за курсом гривні до долара США на міжбанківському валютному ринку на банківський день, що передує дню платежу, суд апеляційної вважає, що перерахована курсова різниця і є способом захисту майнового права та інтересів позивача, а тому нарахування ще інфляційних втрат на курсову різницю є безпідставним збагаченням кредитора.
Відтак, позовні вимоги про стягнення інфляційних втрат позивача не можуть бути задоволені із зазначених у цій постанові підстав, а оскаржуване рішення суду першої інстанції підлягає у цій частині скасуванню з відмовою у їх задоволенні.
Також, позивачем заявлено до стягнення з відповідача - 20% штрафу відповідно до п. 8.1.5. Договорів, за неналежне виконання умов договорів №1023 від 01.02.2016 та № 210332 від 21.03.2017.
Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України - неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до п.8.1.5. Договорів у разі, якщо Покупець у встановлені строки не перерахує попередню оплату, він зобов'язаний сплатити штраф в розмірі 20% зобов'язання із попередньої оплати.
При цьому, в специфікаціях, за якими позивачем здійснено нарахування відповідачу 20% штрафу, зазначено, що Товар постачається на умовах 100% передоплати. Попередня оплата здійснюється Покупцем на протязі 3-х днів з дня отримання ним рахунку на оплату Товару.
В позовній заяві позивачем зазначено, що рахунки на оплату надавались відповідачу разом з Специфікаціями, разом з тим на наявних в матеріалах справи рахунках відсутні відмітки про отримання їх відповідачем.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що твердження відповідача про неотримання ним рахунків спростовуються виписками із банку по рахунку позивача, з яких вбачається, що всі оплати здійснені відповідачем згідно виставлених позивачем рахунків, однак, в матеріалах справи відсутні докази коли саме відповідачем отримані відповідні рахунки.
Колегією суддів не приймаються до уваги в якості належних та допустимих доказів у справі, надані позивачем витяги з електронної пошти позивача agrocommers.s@gmail.com, враховуючи при цьому наступне.
За приписами ч. 1 та ч. 2 ст. 96 Господарського процесуального кодексу України електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, яка містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео-та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних й інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема на портативних пристроях (картах пам'яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет). Електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, засвідченій електронним цифровим підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис". Законом може бути передбачено інший порядок засвідчення електронної копії електронного доказу.
14.02.2019 Велика Палата Верховного Суду, переглядаючи справу №9901/43/19 (П/9901/43/19), ухвалила, що саме електронний цифровий підпис є головним реквізитом такої форми подання електронного доказу. Відсутність такого реквізиту в електронному документі виключає підстави вважати його Оригінальним, а отже, належним доказом у справі. Аналогічна правова позиція була висловлена Верховним Судом у постанові від 19.12.2018 у справі №226/1204/18, від 04.12.2018 у справі №2340/3060/18, від 23.11.2018 у справі №813/1368/18, від 14.12.2018 у справі №804/3580/18. Отже, як оригінал, так і копія електронного документа обов'язково мають бути засвідченні ЕЦП.
Проте, всупереч приписів ст.96 Господарського процесуального кодексу України поданий позивачем електронний доказ електронним цифровим підписом не засвічений, а отже не може бути прийнятий судом в якості належного та допустимого доказу по справі.
Якщо оригінал електронного доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу, такий доказ суд не бере до уваги.
Оскільки в матеріалах справи відсутні докази отримання відповідачем рахунків, відповідно до яких можна встановити початок обрахунку строку виконання відповідачем обов'язку щодо попередньої оплати товару, відтак вірним є висновок суду першої інстанції про відмову в задоволенні вимоги про стягнення з відповідача 150484,69 грн. - 20% штрафу, відповідно до п. 8.1.5. Договорів, як необґрунтованої та недоведеної доказами.
Суд звертає увагу позивача, що умовами п.8.1.5 Договорів, відповідальність у вигляді штрафу передбачена саме за не перерахування попередньої оплати у строки визначені Специфікаціями, а не за несплату попередньої плати до моменту передання товару.
Судом також не приймається до уваги доводи відповідача щодо відсутності у нього заборгованості з посиланням на підписані сторонами Акти звірок, оскільки наявність чи відсутність боргу підтверджується первинними бухгалтерськими документами.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію.
Водночас акт звірки у сфері бухгалтерського обліку та фінансової звітності не є зведеним обліковим документом, а є лише технічним (фіксуючим) документом, за яким бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій та має інформаційний характер, тобто має статус документа, який підтверджує тотожність ведення бухгалтерського обліку спірних господарських операцій обома сторонами спірних правовідносин. Сам по собі акт звірки розрахунків не є належним доказом факту здійснення будь-яких господарських операцій, оскільки не є первинним бухгалтерським обліковим документом.
Згідно ч. 1 ст. 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів №2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України №4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін.
У відповідності з п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
За таких обставин, колегія суддів вважає посилання Приватного підприємства "Агрокомерс", викладені в апеляційній скарзі, безпідставними та документально необґрунтованими, тому мотиви, з яких подана апеляційна скарга Приватного підприємства "Агрокомерс" на рішення Господарського суду Вінницької області від 29.11.2019 у справі №902/754/19, не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі судового рішення, а наведені в ній доводи не спростовують висновків суду.
Разом з тим, з огляду на встановлене судом апеляційної інстанції, враховуючи положення статті 275 та статті 277 ГПК України, колегія апеляційного господарського суду приходить до висновку, що суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права щодо задоволення позовних вимог в частині стягнення 196,50 грн інфляційних втрат, а тому апеляційна скарга Приватного сільськогосподарського підприємства "Промінь" в цій частині підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду Вінницької області від 29.11.2019 у справі №902/754/19 - скасуванню з відмовою у задоволенні в цій частині позовних вимог.
На підставі ст.129 ГПК України судовий збір за розгляд апеляційних скарг покладається на апелянтів.
Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 273, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Агрокомерс" на рішення Господарського суду Вінницької області від 29.11.2019 у справі №902/754/19 залишити без задоволення.
2. Апеляційну скаргу Приватного сільськогосподарського підприємства "Промінь" задоволити частково. Рішення Господарського суду Вінницької області від 29.11.2019 у справі №902/754/19 скасувати в частині стягнення з Приватного сільськогосподарського підприємства "Промінь" 196,50 грн інфляційних втрат. В цій частині прийняти нове рішення, яким в позові відмовити.
В решті рішення Господарського суду Вінницької області від 29.11.2019 у справі №902/754/19 залишити без змін.
3. Місцевому господарському суду видати судові накази.
4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і відповідно до частини 3 статті 287 ГПК України не підлягає касаційному оскарженню, окрім випадків, визначених у підпунктах а, б, в, г пункту 2 частини 3 статті 287 ГПК України..
5. Справу повернути до Господарського суду Вінницької області.
Повний текст постанови складений "24" березня 2020 р.
Головуючий суддя Розізнана І.В.
Суддя Грязнов В.В.
Суддя Мельник О.В.