ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
18 березня 2020 року Справа №906/869/19
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Юрчук М.І., суддя Крейбух О.Г. , суддя Тимошенко О.М.
секретар судового засідання Берун О.О.
за участю представників сторін:
позивача: представник Хомутов Г.В. - адвокат
відповідача: представник Комарова А.О. - адвокат
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Приватного підприємства "Бізон-Тех 2006" на рішення господарського суду Житомирської області, ухваленого 25.11.19р. суддею Тимошенком О.М. у м.Житомирі, повний текст складено 27.11.19р. у справі №906/869/19
за позовом Приватного підприємства "Бізон-Тех 2006"
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Зірка-Полісся"
про стягнення 5094258,06 грн.
1. Процесуальне рішення, яке оскаржується у суді апеляційної інстанції.
1.1. Рішенням господарського суду Житомирської області від 25.11.2019р. у справі №906/869/19 позов задоволено частково.
1.2. Зменшено розмір штрафу на 50%, який стягується з відповідача на користь позивача.
1.3. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Зірка Полісся" на користь Приватного підприємства "БІЗОН-TEX 2006": 2245861,34 грн. - основного боргу; 2019892,53 грн. - 48% річних; 346950,77 грн. - інфляційних; 224586,14 грн. - штрафу; 75928,15 грн. - судового збору.
1.4. Відмовлено в задоволенні позову в частині стягнення 32381,15грн. інфляційних та 224586,13 грн. штрафу.
1.5. Відмовлено позивачу задоволенні позовних вимог про застосування частини 10 статті 238 ГПК України.
2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції.
2.1. Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що відповідач не виконав умов договору поставки №ЦО-39 від 27.04.17р., відтак заборгував позивачеві 2245861,34 грн., які підлягають до стягнення.
2.2. За неналежне виконання умов договору позивачем нараховано відповідачу відповідно до умов договору 379331,92 грн. інфляційних втрат; 449172,27 грн. штрафу; 2019892,53 грн. процентів в порядку статті 625 ЦК України.
2.3. У зв'язку із поданням клопотання відповідача, суд першої інстанції зменшив розмір штрафних санкцій на 50%.
2.4. Відмовлено у задоволенні позовних вимог про застосування частини 10 статті 238 ГПК України, так як, на думку суду, вказана норма закону суперечить Закону України "Про судовий збір", оскільки передбачає вирішення майнового спору за вимогами, які не оплачені судовим збором, тому виходячи з того, що норма частини 10 статті 238 ГПК України не носить обов'язковий характер, господарський суд не застосовує цю норму.
3. Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу; короткий зміст вимог апеляційної скарги.
3.1. Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Приватне підприємство "БІЗОН-TEX 2006" звернулося до Північно-західного апеляційного господарського суду через господарський суд Житомирської області із апеляційною скаргою, відповідно у якій просить поновити позивачу строк на апеляційне оскарження рішення господарського суду Житомирської області від 25.11.2019р. у справі №906/869/19; скасувати рішення господарського суду Житомирської області від 25.11.2019р. у справі №906/869/19 в частині відмови в задоволенні позовних вимог; ухвалити нове рішення в цій частині, яким задовольнити позовні вимоги про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Зірка Полісся" на користь Приватного підприємства "БІЗОН-TEX 2006" 32381,15 грн. інфляційних втрат, 224586,13 грн. штрафу і 485,72 грн. судового збору; змінити резолютивну частину рішення господарського суду Житомирської області від 25.11.2019р. у справі №906/869/19, а саме зазначити: "Органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання цього рішення, нарахувати, починаючи з 10.07.2019 року і до моменту виконання цього рішення, проценти за такою формулою:
(СОБ х 48 х КДП):365:100= сума процентів, де СПП - сума основного боргу, простроченого Товариства з обмеженою відповідальністю (ТОВ) "Зірка Полісся", 48 - розмір процентів, КДП - кількість днів прострочення сплати ТОВ "Зірка Полісся" суми основного боргу, 365 - кількість днів у році, і стягнути отриману суму процентів із ТОВ "Зірка Полісся" на користь Приватного підприємства "БІЗОН-TEX 2006".
3.2. Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду в частині зменшення штрафних санкцій необґрунтоване, незаконне у зв'язку з чим у вказаній частині підлягає скасуванню.
3.3. Судом першої інстанції безпідставно, у порушення ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України (далі - ГК) і ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України (далі - ЦК), було відмовлено в задоволені позовних вимог про стягнення з відповідача 224586,13грн. штрафу, у зв'язку з його зменшенням судом на 50 % за відсутності підстав для цього.
3.4. Зі змісту ч. 1 ст. 233 ГК і ч. 3 ст. 551 ЦК слідує, що право суду на зменшення штрафних санкцій не абсолютне, оскільки залежить не від самої по собі волі судді, а від встановлення ним розміру збитків кредитора, значного перевищення штрафними санкціями розміру збитків, а також інших обставин, які мають істотне значення, як-то ступінь виконання боржником зобов'язань, причин порушення зобов'язань, тривалості прострочення тощо.
3.5. Крім того, звертає увагу на те, що стверджуючи в рішенні про "значний" розмір штрафу, суд першої інстанції проігнорував факт того, що позивач заявив штраф у меншому розмірі, ніж міг заявити до стягнення з відповідача.
4. Відзив на апеляційну скаргу, заяви та клопотання, які надійшли від учасників апеляційного провадження, заяви про відводи та самовідводи.
4.1. 10.02.2020р. на адресу суду апеляційної інстанції від Товариства з обмеженою відповідальністю "Зірка-Полісся" надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно у якому просить прийняти даний відзив до розгляду, врахувати доводи при вирішенні справи по суті; апеляційну скаргу Приватного підприємства "Бізон-Тех 2006" на рішення господарського суду Житомирської області від 25.11.2019р. у справі №906/869/19 залишити без задоволення; рішення господарського суду Житомирської області від 25.11.2019р. у справі №906/869/19 залишити без змін; судові витрати покласти на позивача.
4.2. В судовому засіданні представник позивача підтримав доводи апеляційної скарги, з підстав викладених у ній. Просив апеляційну скаргу задоволити в повному обсязі.
4.3. Представник відповідача в судовому засіданні зазначила, що погоджується з рішенням суду першої інстанції, відтак просила апеляційну скаргу залишити без задоволення.
4.3. До початку розгляду даної апеляційної скарги по суті, ні під час її розгляду від учасників провадження у даній справі заяв про відвід складу суду чи судді колегії не заявлялося. Суддями колегії самовідводи не заявлялися.
5. Межі перегляду справи в суді апеляційної інстанції.
Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції (стаття 269 ГПК України).
6. Законодавство, яке застосоване апеляційним судом при розгляді апеляційної скарги.
6.1. Під час розгляду апеляційної скарги Приватного підприємства "Бізон-Тех 2006" на рішення господарського суду Житомирської області від 25.11.2019р. у справі №906/869/19 Північно-західний апеляційний господарський суд застосував:
Господарський процесуальний кодекс України, в редакції чинній з 15 грудня 2017 року (далі по тексту постанови також - ГПК України);
Цивільний кодекс України (далі по тексту постанови також - ЦК України);
Господарський кодекс України (далі по тексту постанови також - ГК України);
Закон України "Про виконавче провадження";
Закон України "Про судовий збір".
6.2. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина 4 ст.236 ГПК України).
7. Розгляд апеляційної скарги по суті.
7.1. Північно-західний апеляційний господарський суд, розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників позивача (у першому судовому засіданні) та відповідача (у першому та другому судовому засіданні), дослідивши наявні матеріали справи, перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, зазначає наступне.
7.2. Як вбачається із матеріалів справи, 27.04.2017 між Приватним підприємством "Бізон-Тех 2006" (постачальник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Зірка-Полісся" (покупець, відповідач) укладено договір поставки №ЦО-39.
7.2.1. Відповідно до п. 1.1. договору , в порядку, строки та на умовах, визначених цим договором і специфікаціями до нього, позивач (постачальник) зобов'язався поставляти та передавати у власність відповідача (покупець) насіння для сівби, пестициди в препаративних формах, що є засобами захисту рослин, регулятори росту рослин і мікродобрива (далі - товар), а відповідач зобов'язався приймати цей товар й оплачувати його.
7.2.2. Згідно п.2.1 договору, асортимент, кількість і ціна товару вказуються в Специфікаціях до Договору, що є невід'ємними його частинами (п. 2.1. Договору).
7.2.3. Строк (термін) поставки товару та строки його оплати вказуються в Специфікаціях (п. 4.3., 5.1 Договору).
7.2.4. Згідно п.2.2 договору, сторонами Договору може бути укладено як одну, так і більшу кількість Специфікацій до нього. Кожна наступна Специфікація після першої регулює окрему поставку товару в рамках цього Договору і не скасовує та не змінює попередні Специфікації ні повністю, ні частково, якщо тільки інше не вказано в ній.
7.2.5. Згідно з укладеними між позивачем і відповідачем Специфікаціями до Договору, позивач зобов'язався поставити відповідачу товар на загальну суму 4308773,12 грн., а саме: за Специфікацію №1 від 27.04.2017 року на загальну суму 1016602,44 грн., термін оплати до 01.11.17; №2 в редакції від 18.05.2017 року на загальну суму 1340136,00 грн., термін оплати до 01.11.17р.; №3 від 27.04.2017 року на загальну суму 599990,40 грн., термін оплати до 01.11.17р.; №4 від 27.04.2017 року на загальну суму 199996,80 грн., термін оплати до 01.11.17р.; №5 від 22.05.2017 року на загальну суму 2420,76 грн., термін оплати до 01.11.17р.; №6 від 29.05.2017 року на загальну суму 6411,60 грн., термін оплати до 01.11.17р.; №7 від 06.06.2017 року на загальну суму 75717,12 грн. термін оплати до 01.11.17р.; №8 від 06.06.2017 року на загальну суму 662508 грн., термін оплати до 01.11.17р.; №9 від 07.06.2017 року на загальну суму 179581,92 грн., термін оплати до 01.11.17р.; №10 від 15.06.2017 року на загальну суму 64399,52 грн., термін оплати до 01.11.17р.; №11 від 17.07.2017 року на загальну суму 14342,76 грн., термін оплати до 01.11.17р.; №12 від 31.07.2017 року на загальну суму 46665,60 грн., термін оплати до 30.10.17р.; №13 від 21.08.2017 року на загальну суму 100000,20 грн., термін оплати до 23.08.17р.
7.3. Відповідно до п. 2 Специфікацій сторони визначили умови та місце поставки (передачі) товару: ЕХW (склад позивача). Ця умова поставки передбачає вибірку (самовивіз) товару відповідачем зі складу позивача автомобільним транспортом за свій рахунок (п. 4.1. Договору).
7.4. Згідно з п. 6.1.3. Договору, відповідач зобов'язався з'явитися за товаром у місце поставки товару і прийняти його там.
7.4.1. На виконання умов договору, позивач передав відповідачу товар на загальну суму 4308773,12 грн., що підтверджується видатковими накладними : №ЗП10918 від 03.05.2017 року - 1016602,44 грн.; №ЗП10927 від 03.05.2017 року - 599990,40 грн.; №ЗП10925 від 03.05.2017 року - 199996,80 грн.; №ЗП13343 від 19.05.2017 року - 1340136,00 грн.; №ЗП14276 від 23.05.2017 року - 2420,76 грн.; №ЗП14904 від 30.05.2017 року - 6411,60 грн.; №ЗП16727 від 07.06.2017 року - 75717,12 грн.; №ЗП16888 від 07.06.2017 року - 662508,00 грн.; №ЗП16728 від 09.06.2017 року - 179581,92 грн.; №ЗП16889 від 16.06.2017 року - 64399,52 грн.; №ЗП18749 від 17.07.2017 року - 14342,76 грн.; №ЗП19558 від 07.08.2017 року - 46665,60 грн.; №ЗП22301 від 06.09.2017 року - 100000,20 грн.; Довіреностями відповідача: №70 від 03.05.2017 року, №86 від 18.05.2017 року, №72 від 03.05.2017 року, №71 від 03.05.2017 року, №94 від 22.05.2017 року, №96 від 30.05.2017 року, №101 від 06.06.2017 року, №102 від 06.06.2017 року, №103 від 09.06.2017 року, №113 від 15.06.2017 року, №125 від 17.07.2017 року, №137 від 07.08.2017 року, №134 від 05.09.2017 року; Актом звірки взаєморозрахунків від 25.07.2018 року (а.с. 33-66, т.1).
7.4.2. Усі документи підписані сторонами та скріплені печатками.
7.5. Згідно з п. 5.2. Договору оплата товару здійснюється відповідачем у гривнях у безготівковій формі шляхом переказу платіжним дорученням коштів на поточний рахунок позивача. Підставою для платежу є даний Договір.
7.5.1. Згідно з п. 5.1. і п. 6.1.1. Договору відповідач зобов'язався оплатити позивачу товар у строки, що вказані в Специфікаціях.
7.5.2. Строки розрахунку за товар вказані в пункті 3 Специфікацій, згідно з якими граничною датою повного та остаточного розрахунку за товар є 01.11.2017 року.
7.5.3. Усього за отриманий товар відповідачем оплачено позивачу 1452044,28грн.; з них лише до 01.11.2017 року - 100000,20грн. (сплачено 23.08.17р.)
7.6. Надалі, у зв'язку із порушенням відповідачем умов договору, позивачем пред'явлено позов про стягнення з відповідача 5094258,06 грн., з яких: 2245861,34 грн. боргу за поставлений товар по договору поставки №ЦО-39 від 27.04.17р.; 379331,92 грн. інфляційних втрат; 449172,27 грн. штрафу; 2019892,53 грн. процентів.
7.6.1. У відзиві на позовну заяву, відповідач просив зменшити заявлені до стягнення штрафні санкції та суму нарахованих процентів до максимально можливого розміру, але не менше ніж на 50% посилаючись на важке фінансове становище, яке спричинене форс-мажорними обставинами, значний розмір загальної заборгованості перед контрагентами, розмір поточних зобов'язань, значний розмір штрафу.
7.6.2. Позивач у відповіді на відзив заперечив щодо викладеного у відзиві з тих підстав, що форс-мажор 2018 року не підтверджено належним чином уповноваженим на це органом; не підтверджено вплив цих обставин саме на позивача; зобов'язання мало бути виконане до 01.11.17 року; п.7.2.6 договору передбачає, що несприятливі погодні умови, що призвели до втрати врожаю не є підставою для звільнення покупця від сплати боргу, процентів і штрафних санкцій. Просив відмовити у задоволенні клопотання про зменшення розміру штрафу та процентів посилаючись на те, що вказане поставить у нерівне становище позивача у порівнянні з іншими кредиторами відповідача; невиконання відповідачем грошових зобов'язань перед кредиторами не є підставою для зменшення штрафних санкцій; не надано доказів того, що заборгованість відповідача є значною, що він перебуває у тяжкому фінансовому стані; збитки від невиконання відповідачем зобов'язань позивач не розраховував та не заявляв про їх стягнення.
7.7. За результатами розгляду позовної заяви, позов було задоволено частково. Підстави часткового задоволення судом апеляційної інстанції наведені у пунктах 2.1.-2.5. цієї постанови.
8. Висновок апеляційного суду за результатами розгляду скарги, прийняття/відхилення доводів апелянта.
8.1. Оцінивши в сукупності матеріали справи, проаналізувавши вимоги чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, врахувавши обґрунтування апеляційної скарги та відзиву на апеляційну скаргу, Північно-західний апеляційний господарський суд дійшов висновку про задоволення апеляційної скарги та скасування процесуального рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення, виходячи з наступного.
8.2. Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
8.3. Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку
8.4. Статтею 11 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
8.5. Відповідно до ч.1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
8.6. Згідно ст. 627 ЦК України та ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
8.7. Відповідно до ч.1 ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
8.8. Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
8.9. Правовідносини між сторонами виникли на підставі договору поставки №ЦО-39 від 27.04.2017р.
8.10. За нормами ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
8.11. Однак відповідач свої зобов'язання щодо оплати отриманого товару за вищезазначеними видатковими накладними у строк визначений договором виконав не у повному обсязі, сплативши 1452044,28 грн., що підтверджується банківськими виписками: від 23.08.17р. на суму 100000,20 грн.; від 15.12.17р. на суму 179581,92 грн.; від 15.12.17р. на суму 199996,80 грн.; від 27.12.17р. на суму 14342,76 грн.; від 27.12.17р. на суму 64399,52 грн.; від 27.12.17р. на суму 75717,12 грн., від 27.12.17р. на суму 200000,00 грн.; від 27.12.17р. на суму 46665,60 грн.; від 03.01.18р. на суму 200000,00 грн.; від 03.01.18р. на суму 100000,00 грн.; від 23.10.18р. на суму 171340,36 грн.; від 06.11.18р. на суму 100000,00 грн. (а.с.59 - 64, т.1).
8.12. Грошове зобов'язання відповідача з оплати товару на суму 610867,50 грн. було припинено 06.06.2018 року шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог, що підтверджується укладеною між позивачем і відповідачем Угодою про зарахування зустрічних однорідних вимог від 06.06.2018 року (а.с.65, т.1).
8.13. Таким чином, станом на день подачі позовної заяви до суду першої інстанції борг відповідача перед позивачем становив 2245861,34 грн. (4308773.12-1452044.28-610867.50).
8.14. Доказів погашення заборгованості перед позивачем у заявленій сумі матеріали справи не містять. Представник відповідача у судовому засіданні не заперечив щодо наявності у нього боргу в заявленій сумі.
8.15. За нормами ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
8.16. Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших умов, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).
8.17. За таких обставин, суд першої інстанції дійшов до вірного висновку, що вимога позивача в частині стягнення основного боргу в сумі 2245861,34 грн. є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
8.18. Стосовно вимог про стягнення з відповідача 449172,27 грн. штрафу, суд апеляційної інстанції зазначає про наступне.
8.19. Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
8.20. Відповідно до ч.1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
8.21. Стаття 611 ЦК України визначає правові наслідки порушення зобов'язання, зокрема, сплату неустойки.
8.22. Частиною 1 ст. 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
8.23. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ч.2 ст. 549 ЦК України).
8.24. Пунктом 7.1.3 договору передбачено, що за прострочення виконання грошових зобов'язань за цим Договором понад 40 календарних днів відповідач сплачує позивачу штраф у розмірі 20 % від суми грошового зобов'язання, простроченої понад 40 календарних днів.
8.25. Згідно розрахунку позивача розмір штрафу становить 449172,27 грн. (а.с.11, т.1) (2245861,34х20%).
8.26. Перевіривши правильність нарахування штрафу, суд встановив, що його розмір є обґрунтованим та арифметично вірним.
8.27. Суд першої інстанції, скориставшись правом, наданим ст.551 Цивільного кодексу України та ст.233 Господарського кодексу України, зменшив суму нарахованого штрафу до 50%.
8.27.1. Суд апеляційної інстанції вважає помилковим та передчасним прийняття такого рішення про зменшення штрафу, з огляду на таке.
8.27.2. Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
8.27.3. Отже, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам: наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром заборгованості, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків), невідповідності розміру пені наслідкам порушення (Аналогічна правова позиція відображена у постанові Верховного Суду від 25 лютого 2020 року у справі № 904/2542/19).
8.27.4. Чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій. Відповідно, таке питання вирішується господарським судом згідно зі статтею 86 ГПК України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
8.27.5. Заявлене клопотання відповідачем про зменшення штрафу та нарахованих процентів (у зв'язку із складними погодними умовами) судом першої інстанції відхилено, оскільки, в силу положень п.7.2.6. Договору, не є підставою для звільнення від відповідальності.
8.27.6. Поряд з тим, суд першої інстанції, зважаючи на ступінь виконання боржником зобов'язань за договором (частково сплату заборгованості), співрозмірність розміру неустойки наслідкам порушення, майнові інтереси обох сторін, добросовісність боржника, присуджених до стягнення сум річних та інфляційних в значних розмірах, значний розмір нарахованого до стягнення штрафу, встановив наявність тих виняткових обставин, з якими законодавство пов'язує можливість зменшення розміру неустойки.
8.27.7. Однак суд апеляційної інстанції таких виняткових обставин, які б були підставою для зменшення неустойки не знаходить.
8.28.8. Навпаки, наявні письмові докази у матеріалах справи обґрунтовують зворотне:
А) В силу умов Договору та підписаних Специфікацій, покупець (відповідач) отримав у постачальника (позивача) товар (насіння для сівби, пестициди в препаративних формах, що є засобами захисту рослин, регулятори росту рослин і мікродобрива) упродовж квітня - вересня 2017 року на загальну суму 4308773,12грн.;
Б) Оплата за отриманий товар повинна бути проведена не пізніше 01.11.17р.;
В) До вказаної дати відповідачем проведено лише один платіж на суму 100000,20грн. - 23.08.17р. (що становить 2,32% від загальної вартості поставленого товару);
Г) Таким чином станом на 01.11.17р. заборгованість відповідача перед позивачем становила 4208772,92грн.
Д) У грудні 2017 року (поза межами граничного строку сплати) відповідачем сплачено 780703,72грн. (що становить 18,12% від загальної вартості поставленого товару);
Е) У січні 2018 році (також поза межами граничного строку сплати) двома платежами відповідачем сплачено 300000грн. (що становить 6,96% від загальної вартості поставленого товару);
Є) Також між сторонами 06.06.18р. було укладено Угоду про зарахування зустрічних однорідних вимог (а.с.65, т.1) на суму 610867,50грн.;
Ж) На момент укладення Угоди про зарахування зустрічних однорідних вимог розмір кредиторських вимог позивача перед відповідачем становив 3128069,20грн. (зафіксовано в Угоді);
З) У жовтні та листопаді 2018 року відповідачем сплачено 271340,36грн. (а.с.63-64, т.1), що становить 6,3% від загальної вартості поставленого товару;
И) Всього за отриманий товар відповідачем грошовими коштами оплачено позивачу 1452044,28грн. (пункт 7.5.3. цієї постанови), що у відсотковому відношенні від загальної вартості поставленого товару становить 33,7% - тобто третя частина.
І) У подальшому відповідач припинив здійснювати оплату за отриманий товар.
8.28.9. Таким чином заборгованість відповідача перед позивачем на день звернення із позовною заявою становить 2245861,34грн. (у відсотковому відношенні до загальної суми поставленого товару - 52,12%), що відповідає розрахунку, наведеному позивачем у пункті 4.2. позовної заяви.
8.28.10. Як зазначалося вище у даній постанові (п.п.8.24.-8.25.), позивачем для відповідача за неналежне виконання зобов'язання (прострочення виконання грошових зобов'язань за Договором понад 40 календарних днів) нараховано штраф у сумі 449172,27грн.
8.28.11. У відсотковому співвідношенні до суми простроченого платежу нарахований штраф становить 20%, як це передбачено умовами Договору.
8.28.12. Таким чином нараховані штрафні санкції не перевищують розмір заборгованості ні за звичайним критерієм, ні за критерієм «значного перевищення».
8.28.13. Окрім того поведінка винної сторони - відповідача у справі - направлена не на усунення обставин, що призвели до порушення прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а навпаки: припинення після листопада 2018 року оплати за отриманий та використаний товар ще у 2017 році свідчить про його небажання виконати умови договору в добровільному порядку що у подальшому призведе до нанесення збитків останньому.
8.28.14. Рішення місцевого господарського суду про зменшення штрафних санкцій у відсотковому співвідношенні на 50% було ухвалене без дотримання принципу розумного балансу між інтересами сторін, не враховані обставини справи та матеріальний стан як відповідача, так і позивача у даній справі.
8.28.15. Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність, у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
8.28.16. Покликання суду першої інстанції на обставини присуджених до стягнення сум річних та інфляційних в значних розмірах не може бути обставиною, яка є пом'якшуючою для боржника, який не належним чином виконує зобов'язання, або такою, яка надає право на зменшення неустойки.
8.28.17. Нарахування та стягнення сум річних та інфляційних втрат є окремим та спеціальним інститутом цивільно-правової відповідальності за порушення грошового зобов'язання, і жодним чином не є тотожним із інститутом нарахування та стягнення неустойки.
Правова природа неустойки, зокрема штрафу та процентів річних є різною і, відповідно, по-різному здійснюється нарахування цих сум та обчислення позовної давності щодо їх стягнення з боржника.
8.28.18. Відтак нарахування процентів річних чи у розмірі 3%, чи у розмірі, який визначений договором, а так само нарахування інфляційних втрат не може бути окремою підставою чи обставиною для зменшення неустойки.
8.28.19. Північно-західний апеляційний господарський суд приходить до висновку, що у даному спорі відсутні обставини, за яких можливе зменшення неустойки.
8.28.20. Відтак до стягнення підлягає нарахований штраф у сумі 449172,27грн.
8.29. Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача 2019892,53 грн. 48 % річних та 379331,92 грн. інфляційних, суд вважає за необхідне зазначити про наступне.
8.29.1. Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
8.29.2. Згідно п.7.2.4 договору, в разі прострочення відповідачем виконання грошових зобов'язань за цим Договором він замість трьох процентів річних, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК, зобов'язується сплатити позивачу 48 процентів річних від простроченої суми за весь час її прострочення.
8.29.3. Сума процентів, за період з 02.11.17р. по 09.07.19р., з врахуванням часткових проплат, згідно розрахунку позивача становить 2019892,53 грн. (а.с.11, т.1).
8.29.4. Суд апеляційної інстанції, перевіривши розрахунок нарахованих процентів встановив, що останній є арифметично вірним та правомірним.
8.29.5. Що стосується нарахування інфляційних втрат.
Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.
8.29.6. Інфляційні втрати позивачем нараховувалися з огляду на наявні суми боргу на певний період. Зокрема:
А) 3 597 905,42грн. - різниця між фактичною сумою основного боргу за Договором станом на 30.11.2017 року - 4 208 772,92 грн (з урахуванням усіх платежів відповідача за Договором станом на 30.11.2017 року) і сумою 610 867,50 грн (сума грошового зобов'язання відповідача за Договором, припинених внаслідок укладання Угоди і на яку не можуть нараховуватись втрати від інфляції у т.ч. і за період до укладання вказаної Угоди): 4 208 772,92 - 610 867,50 = 3 597 905,42;
Б) 2 817 201,70грн. - різниця між сумою, на яку нараховувались інфляційні втрати за листопад 2017 року (3597905,42грн), та сумою платежів здійснених відповідачем на виконання Договору у грудні 2017 року: 3 597 905,42 - (179 581,92 + 199 996,80 + 14 342,76 + 64 399,52 + 75 717,12 + 200 000,00 + 46 665,60) = 2 817 201,70;
В) 2517201,70грн. - різниця між сумою, на яку нараховувались інфляційні втрати за грудень 2017 року (2817201,70грн.), та сумою платежів здійснених відповідачем на виконання Договору у січні 2018 року: 2817201,70 - (200 000,00 + 100 000,00) = 2517201,70.
Ця сума не зменшується на суму заліку, проведеного згідно з Угодою від 06.06.2018 року, оскільки вказана сума і так не враховувала грошових зобов'язань відповідача за Договором, які були припинені згідно з Угодою від 06.06.2018 року (підпункти Е) та Є) підпункту 8.28.8. цієї постанови).
Нарахування інфляційних втрат на вказану суму здійснено з січня по жовтень 2018 року, але не зменшується на платіж відповідача 23 жовтня 2018 року в сумі 171340,36грн.
При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця. (Зазначений правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 17.10.2018 року у справі 916/1883/16).
Г) 2245861,34грн. - різниця між сумою, на яку нараховувались інфляційні втрати з січня по жовтень 2018 року (2517201,70грн.) та сумою платежів здійснених відповідачем на виконання Договору 23 жовтня 2018 року і 06 листопада 2018 року: 2 517 201,70 - (171 340,36 + 100 000,00) = 2245861,34.
8.29.7. З урахуванням здійснення часткової оплати та періоду, за який нараховуються інфляційні втрати, правових висновків наведених у постановах Верховного Суду від 17.10.18р. року у справі 916/1883/16; від 26.07.18р. у справі №910/23359/15; від 22.11.18р. у справі №903/962/17 позивачем нараховано для відповідача 379331,92грн.
8.29.8. Судом апеляційної інстанції проведено перерахування таких сум інфляційних втрат за допомогою інтегрованого калькулятора штрафів правової системи «Ліга:Закон» та встановлено, що їх розмір за період, який береться для розрахунку позивачем, становить 380273,23грн., що є більшим на 941,31грн.
8.29.9. Однак, оскільки позовні вимоги не збільшувалися позивачем, суд апеляційної інстанції приймає суму нарахованих інфляційних втрат у межах поданого позову, що не суперечить нормам ГПК України.
8.29.10. Суд першої інстанції під час свого перерахунку не врахував правові висновки Верховного Суду (пункт 8.29.7. цієї постанови), що призвело до безпідставного часткового задоволення позовних вимог в частині стягнення інфляційних втрат на суму 346950,77грн. та у відмові в цій частині щодо стягнення 32381,15грн.
8.30. Щодо відмови у задоволенні позовних вимог про застосування частини 10 статті 238 ГПК України.
8.30.1. Єдиною і основною підставою відмови у застосуванні цієї норми, на думку суду першої інстанції, - її суперечливість Закону України "Про судовий збір", оскільки передбачає вирішення майнового спору за вимогами, які не оплачені судовим збором.
8.30.2. А так, як норма частини 10 статті 238 ГПК України не носить обов'язковий характер, господарський суд не застосував цю норму.
8.30.3. Такий висновок господарського суду Житомирської області є помилковим, з огляду на таке.
8.30.4. В силу частини 10 статті 238 ГПК України, яка введена в дію з 1 січня 2019 року, суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування.
Остаточна сума відсотків (пені) у такому випадку розраховується за правилами, визначеними у рішенні суду, органом (особою), що здійснює примусове виконання рішення суду і відповідні дії (рішення) якого можуть бути оскаржені в порядку, передбаченому розділом VI цього Кодексу.
8.30.5. За змістом частини 1 статті 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
8.30.6. Відповідно до приписів статті 5 ГПК України здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
8.30.7. Застосування частини 10 статті 238 ГПК України у даному випадку, з урахуванням того, що боржник припинив здійснення будь-яких розрахунків із листопада 2018 року, сприятиме найшвидшому виконанню відповідачем судового рішення в частині сплати основного боргу, а позивач позбавиться необхідності ще раз звертатися до суду з позовом про стягнення з відповідача додатково нарахованих процентів, за допущене ним прострочення після ухвалення судом рішення. Такі проценти розрахує і стягне з них виконавець, що також передбачається і ч. 11 і 12 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження».
8.30.8. Відповідно до ч.ч. 11, 12 ст. 26 Закону України "Про виконавче провадження", якщо у виконавчому документі про стягнення боргу зазначено про нарахування відсотків або пені до моменту виконання рішення, виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження розраховує остаточну суму відсотків (пені) за правилами, визначеними у виконавчому документі. До закінчення виконавчого провадження виконавець за заявою стягувача перераховує розмір остаточної суми відсотків (пені), які підлягають стягненню з боржника, не пізніше наступного дня з дня надходження заяви стягувача про такий перерахунок, про що повідомляє боржника не пізніше наступного дня після здійснення перерахунку.
8.30.9. За таких обставин суд апеляційної інстанції приходить до висновку, який є протилежним, до якого прийшов суд першої інстанції, що застосування частини 10 статті 238 ГПК України у даному спорі є правомірним та цілком співвідноситься із принципом «правової визначеності».
8.30.10. Відтак підлягає зазначенню у резолютивній частині наступне формулювання: Органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання цього рішення, нарахувати, починаючи з 10.07.2019 року і до моменту виконання цього рішення, проценти за такою формулою: (СОБ х 48 х КДП) : 365 : 100 = сума процентів, де:
СОБ - сума основного боргу, простроченого відповідачем; 48 - розмір процентів, визначений пунктом 7.2.4. Договору; КДП - кількість днів прострочення сплати відповідачем суми основного боргу; 365 - кількість днів у році, і стягнути отриману суму процентів із відповідача на користь позивача.
8.31. З огляду на висновки, які зазначені у даній постанові (пункти 8.28.16.-8.28.20., 8.29.10., 8.30.9.-8.30.10.) заперечення відповідача, які наведені ним у відзиві на апеляційну скаргу та підтримані представником у судовому засіданні слід відхилити; апеляційну скаргу приватного підприємства "Бізон-Тех 2006" слід задоволити, рішення господарського суду Житомирської області від 25 листопада 2019 року у справі №906/869/19 скасувати; прийняти нове рішення, яким позов позивача задоволити у повному обсязі із покладенням на відповідача судових витрат за подання позову у сумі 76413,87грн.
9. Повноваження суду апеляційної інстанції.
9.1. Відповідно до пункту 2 частини 2 статті 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.
10. Розподіл судових витрат.
10.1. Як вбачається із матеріалів справи Приватне підприємство "Бізон-Тех 2006" за подання апеляційної скарги на рішення господарського суду Житомирської області від 25.11.2019 року у справі №906/869/19 сплатило судовий збір у розмірі 5792,70 грн. - в порядку та розмірі, визначеному Законом України "Про судовий збір".
10.2. За змістом статті 129 ГПК України за результатами розгляду апеляційної скарги здійснюється розподіл судових витрат.
10.3. За результатами розгляду апеляційної скарги судові витрати за її подання відносяться на відповідача та стягуються із останнього на користь апелянта.
10.4. Видачу наказів слід доручити господарському суду Житомирської області.
Керуючись ст. ст. 238, 269, 270, 273, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд
Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Бізон-Тех 2006" від 24.12.19р. задоволити.
Рішення господарського суду Житомирської області від 25 листопада 2019 року у справі №906/869/19 скасувати. Прийняти нове рішення.
« 1. Позов задоволити.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Зірка Полісся" (11423, Житомирська область, Народицький район, с.Латаші, вул. Леніна,2, код ЄДРПОУ 39533760) на користь Приватного підприємства "БІЗОН-TEX 2006" (69005, м.Запоріжжя, вул.Якова Новицького, 11; місцезнаходження: вул. Лесі Українки, буд. 162, кв.11, м.Пологи, Пологівський район, Запорізька область, 70605; код ЄДРПОУ 34216986):
- 2245861,34грн. - основного боргу;
- 2019892,53грн. - 48% річних;
- 379331,92грн. - інфляційних;
- 449172,27грн. - штрафу;
- 76413,87грн. - витрат по сплаті судового збору за подання позовної заяви.
3. Органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання цього рішення, нарахувати, починаючи з 10.07.2019 року і до моменту виконання цього рішення, проценти за такою формулою: (СОБ х 48 х КДП) : 365 : 100 = сума процентів, де:
СОБ - сума основного боргу, простроченого відповідачем; 48 - розмір процентів, визначений пунктом 7.2.4. Договору; КДП - кількість днів прострочення сплати відповідачем суми основного боргу; 365 - кількість днів у році, і стягнути отриману суму процентів із відповідача на користь позивача».
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Зірка Полісся" (11423, Житомирська область, Народицький район, с. Латаші, вул. Леніна,2, код ЄДРПОУ 39533760) на користь Приватного підприємства "БІЗОН-TEX 2006" (69005, м.Запоріжжя, вул. Якова Новицького, 11; місцезнаходження: вул. Лесі Українки, буд. 162, кв. 11, м.Пологи, Пологівський р-н, Запорізька область, 70605; код ЄДРПОУ 34216986) 5792,70грн. - витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.
Доручити господарському суду Житомирської області видати відповідні накази.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у строк та в порядку, встановленому статтями 287-289 ГПК України.
Справу №906/869/19 повернути господарському суду Житомирської області.
Повний текст постанови складений "23" березня 2020 р.
Головуючий суддя Юрчук М.І.
Суддя Крейбух О.Г.
Суддя Тимошенко О.М.