вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"17" березня 2020 р. Справа№ 910/1405/19
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Разіної Т.І.
суддів: Тарасенко К.В.
Іоннікової І.А.
Секретар судового засідання: Браславець Ю.Ю.
від позивача: згідно протоколу судового засідання від 17.03.2020;
від відповідача-1: згідно протоколу судового засідання від 17.03.2020;
від відповідача-2: згідно протоколу судового засідання від 17.03.2020;
від третьої особи: згідно протоколу судового засідання від 17.03.2020.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю “ИССО” на рішення Господарського суду міста Києва від 23.07.2019 у справі № 910/1405/19 (суддя Ягічева Н.І., м. Київ, повний текст складено 08.08.2019)
за позовом Установи “28 Управління начальника робіт”, м. Київ
до 1) товариства з обмеженою відповідальністю “ИССО”, м. Київ
2) товариства з обмеженою відповідальністю “Бориспільміськбуд”, с. Чайка, Києво-Святошинський р-н, Київська обл.
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Міністерство оборони України, м. Київ
про повернення майна та стягнення 456 594,74 грн
За результатами розгляду апеляційної скарги, Північний апеляційний господарський суд
Короткий зміст позовних вимог
06.02.2019 Установа "28 Управління начальника робіт" (надалі - позивач) звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ИССО" (надалі - відповідач-1/ скаржник) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Бориспільміськбуд" (надалі - відповідач-2) про повернення майна та стягнення 456 594,74 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що баштові крани КБ-403-А - зав. № 974, рік випуску 1989, реєстр. № 611 та КБ-405-1А - зав. № 2125, рік випуску 1989, реєстр. № 612 перебувають на балансі позивача, також вказані крани перебувають на оперативному обліку в головному управлінні майна та ресурсів Міністерства оборони України.
Проте, як стало відомо позивачу баштові крани були незаконно передані товариством з обмеженою відповідальністю “ИССО” в платну оренду товариству з обмеженою відповідальністю “Бориспільміськбуд” на підставі договору № 1/3/10 від 03.10.2016 на послуги з оренди механізмів, згідно якого відповідач 1 - є орендодавцем, відповідач 2 - орендарем.
Відтак, на переконання позивача, відповідачі є недобросовісними набувачами володіння майном, оскільки протиправно заволоділи баштовими кранами Установи та отримують доходи. В зв'язку з чим, посилаючись на ст.ст. 22, 387, 388, 1212, 1214 Цивільного кодексу України, позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом про зобов'язання повернути з незаконного володіння баштові крани та стягнути 408 100,00 грн доходу за користуванням майном та 48 494,74 грн інфляційних втрат.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття
Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.07.2019 у справі № 910/1405/19 (суддя Ягічева Н.І., м. Київ, повний текст складено 08.08.2019) позов задоволено частково; зобов'язано товариство з обмеженою відповідальністю “ИССО” та товариство з обмеженою відповідальністю “Бориспільміськбуд” повернути Установі “28 Управління начальника робіт” з незаконного володіння та використання баштові крани КБ-403А - зав. № 974 та КБ-405-1А - зав. № 2125; стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю “ИССО” на користь Установи “28 Управління начальника робіт” доходи, одержані від незаконного володіння майном та його використання в розмірі 408 100,00 грн та 7 838,47 грн судового збору; в решті позову відмовлено (а.с. 138-146, т. 2).
Судове рішення прийнято з посиланням на ст.ст. 316, 328, 387-388, 390, 625, 1212-1214 Цивільного кодексу України, ст.ст. 137 Господарського кодексу України та мотивоване тим, що відповідачем-1 не надано належних та допустимих доказів правовстановлюючих документів на спірні крани, які на законних підставах надає право відповідачу-1 розпоряджатися ними, зокрема, здавати в оренду.
Крім того, у період користування вказаним майном відповідачем-1 отримано дохід у розмірі 408 100,00 грн, які підлягають стягненню з відповідача-1 на користь позивача.
Разом з тим, у відповідності до ст. 1212 Цивільного кодексу України обов'язок боржника сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних не виникає у випадку повернення безпідставно отриманих коштів, оскільки відповідні дії вчиняються сторонами не на виконання взятих на себе грошових зобов'язань, а з інших підстав.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погодившись з прийнятим рішенням, товариство з обмеженою відповідальністю “ИССО” звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким в задоволенні позову відмовити повністю.
Апеляційна скарга обґрунтована порушенням норм матеріального та процесуального права (а.с. 162-169, т. 2).
В апеляційній скарзі скаржник зазначає, зокрема, що твердження позивача про те, що баштові крани знаходяться на обліку Установи “28 Управління начальника робіт” не підтверджено належними та допустимими доказами, оскільки наявність даних в обліку не є тотожним правовстановлюючим документом; всі довідки, на які посилався позивач є вторинними без наявності первинного документа, який би підтверджував право власності, а відтак, позивач немає права вимоги щодо передачі йому баштових кранів.
21.10.2019 (а.с. 200-203, т. 2) та 24.10.2019 (а.с. 229-232, т.2) через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від товариства з обмеженою відповідальністю “ИССО” надійшли додаткові пояснення до апеляційної скарги.
Узагальнені доводи та заперечення учасників справи
02.03.2020 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Бориспільміськбуд» надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого відповідач-2 просив апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю “ИССО” задовольнити, а рішення Господарського суду міста Києва від 23.07.2019 у справі № 910/1405/19 скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
У відзиві на апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю «Бориспільміськбуд» зазначає, зокрема, що наявність Договору купівлі-продажу № ДГ-0000127 від 24.02.2006 укладеного між позивачем та відповідачем-1 унеможливлює звернення Установи “28 Управління начальника робіт” із віндикаційним позовом, а також застосування ст.ст. 1213, 1214 Цивільного кодексу України.
Установа « 28 Управління начальника робіт» (позивач) та Міністерство оборони України (третя особа) не скористалися своїм правом згідно ч. 1 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) та не надали суду письмового відзиву на апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю “ИССО”, що згідно ч. 3 ст. 263 ГПК України не перешкоджає перегляду оскаржуваного рішення суду першої інстанції.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті
Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.09.2019 апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю “ИССО” передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі головуючого судді Пономаренка Є.Ю. суддів: Дідиченко М.А., Смірнової Л.Г.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.09.2019 у справі № 910/1405/19 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю “ИССО” на рішення Господарського суду міста Києва від 23.07.2019 у справі № 910/1405/19.
Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 04.10.2019 у зв'язку із перебуванням судді Смірнової Л.Г. у відпустці, сформовано для розгляду апеляційної скарги у справі № 910/1405/19 колегію суддів у складі: головуючий суддя Пономаренко Є.Ю., судді: Дідиченко М.А., Руденко М.А.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.10.2019 у справі № 910/1405/19 прийнято апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю “ИССО” на рішення Господарського суду міста Києва від 23.07.2019 у справі № 910/1405/19 у складі колегії суддів: головуючий суддя Пономаренко Є.Ю., судді: Дідиченко М.А., Руденко М.А. до свого провадження; розгляд справи призначено на 21.10.2019.
Представником скаржника в судовому засіданні 21.10.2019 подано заяву про відвід судді Північного апеляційного господарського суду Пономаренко Є.Ю. (головуючий суддя) від розгляду справи № 910/1405/19.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.10.2019 у справі № 910/1405/19 визнано заяву товариства з обмеженою відповідальністю “ИССО” про відвід судді Північного апеляційного господарського суду Пономаренко Є.Ю. (головуючий суддя) від розгляду справи № 910/1405/19 необґрунтованою; передано справу для вирішення питання про відвід судді у порядку, встановленому ст. 32 Господарського процесуального кодексу України; провадження у справі № 910/1405/19 зупинено до вирішення питання про відвід.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями заяву товариства з обмеженою відповідальністю “ИССО” про відвід судді Північного апеляційного господарського суду Пономаренко Є.Ю. (головуючий суддя) від розгляду справи № 910/1405/19 передано на розгляд колегії суддів: головуючий суддя Сотніков С.В., судді: Остапенко О.М., Отрюх Б.В.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.10.2019 у справі № 910/1405/19 заяву товариства з обмеженою відповідальністю “ИССО” про відвід судді Північного апеляційного господарського суду Пономаренко Є.Ю. (головуючий суддя) від розгляду справи № 910/1405/19 залишено без задоволення.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.11.2019 у справі № 910/1405/19 поновлено провадження у даній справі. Призначено справу до розгляду на 18.11.2019.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.11.2019 у справі № 910/1405/19 оголошено перерву в судовому засіданні на 02.12.2019.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.12.2019 у справі № 910/1405/19 визнано заяву товариства з обмеженою відповідальністю “ИССО” про відвід судді Північного апеляційного господарського суду Дідиченко М.А. від розгляду справи № 910/1405/19 необґрунтованою; передано справу для вирішення питання про відвід судді у порядку, встановленому ст. 32 Господарського процесуального кодексу України; призначено розгляд справи № 910/1405/19 на 09 грудня 2019 року; провадження у справі № 910/1405/19 зупинено до вирішення питання про відвід.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.12.2019 заяву товариства з обмеженою відповідальністю “ИССО” про відвід судді Північного апеляційного господарського суду Дідиченко М.А. від розгляду справи № 910/1405/19 передано на розгляд колегії суддів: головуючий суддя Євсіков О.О., судді Чорногуз М.Г, Агрикова О.В.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.12.2019 у справі № 910/1405/19 відмовлено у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю “ИССО” про відвід судді Дідиченко М.А. у справі № 910/1405/19.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.12.2019 у справі № 910/1405/19 поновлено провадження у даній справі.
09.12.2019 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від відповідача-1 надійшла заява про відвід судді Пономаренка Є.Ю. (головуючий суддя) у справі № 910/1405/19.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.12.2019 у справі № 910/1405/19 визнано заяву товариства з обмеженою відповідальністю “ИССО” про відвід судді Північного апеляційного господарського суду Пономаренка Є.Ю. (головуючий суддя) від розгляду справи № 910/1405/19 необґрунтованою; передано справу для вирішення питання про відвід судді у порядку, встановленому ст. 32 Господарського процесуального кодексу України; провадження у справі № 910/1405/19 зупинено до вирішення питання про відвід.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.12.2019 заяву ТОВ “ИССО” про відвід судді Північного апеляційного господарського суду Пономаренка Є.Ю. від участі у розгляді справи № 910/1405/19 передано на розгляд колегії суддів: головуючий суддя Тищенко О.В., судді Станік С.Р., Тарасенко К.В.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.12.2019 у справі № 910/1405/19 у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю “ИССО” про відвід головуючого судді Пономаренка Є.Ю. у справі № 910/1405/19 відмовлено.
06.12.2019 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга товариства з обмеженою відповідальністю “Бориспільміськбуд” на рішення Господарського суду міста Києва від 23.07.2019 у справі № 910/1405/19, в якій другий відповідач просить скасувати вказане судове рішення та прийняти нове, яким в задоволенні позову відмовити повністю.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.12.2019 у справі № 910/1405/19 апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю “Бориспільміськбуд” на рішення Господарського суду міста Києва від 23.07.2019 у справі № 910/1405/19 залишено без руху; апелянту встановлено десятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху для усунення недоліку шляхом доплати судового збору у розмірі 10 142,75 грн.
13.12.2019 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду товариством з обмеженою відповідальністю “ИССО” було подано заяву про відвід колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: Пономаренко Є.Ю (головуючий суддя), судді Руденко М.А., Дідиченко М.А. від розгляду справи № 910/1405/19.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.12.2019 у справі № 910/1405/19 поновлено провадження у справі № 910/1405/19.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.12.2019 заяву про самовідвід колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: Пономаренко Є.Ю. (головуючий суддя), судді: Руденко М.А., Дідиченко М.А. від розгляду справи № 910/1405/19 за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю “ИССО” на рішення Господарського суду міста Києва від 23.07.2019 у справі № 910/1405/19 - задоволено. Матеріали справи № 910/1405/19 передано для здійснення визначення складу судової колегії автоматизованою системою у відповідності до положень ст. 32 Господарського процесуального кодексу України.
Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду № 09.1-07/617/19 від 20.12.2019 на підставі ухвали Північного апеляційного господарського суду від 19.12.2019, якою задоволено заяву про самовідвід колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: Пономаренко Є.Ю. (головуючий суддя), судді: Руденко М.А., Дідиченко М.А. від розгляду апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю “ИССО”, призначено повторний автоматизований розподіл справи № 910/1405/19.
Відповідно до витягів з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.12.2019 для розгляду справи № 910/1405/19 сформовано судову колегію у складі головуючий суддя Разіна Т.І., судді: Іоннікова І.А., Тарасенко К.В.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.12.2019 у справі № 910/1405/19 апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю “ИССО” на рішення Господарського суду міста Києва від 23.07.2019 у справі № 910/1405/19 прийнято до провадження колегією суддів у складі: головуючого судді Разіної Т.І., суддів Іоннікової І.А., Тарасенко К.В.; розгляд апеляційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю “ИССО” на рішення Господарського суду міста Києва від 23.07.2019 у справі № 910/1405/19 призначено на 28.01.2020.
28.01.2020 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від товариства з обмеженою відповідальністю “ИССО” надійшла заява про відвід судді Разіної Т.І. у справі № 910/1405/19.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.01.2020 у справі № 910/1405/19 заяву товариства з обмеженою відповідальністю “ИССО” про відвід судді Разіної Т.І. у справі № 910/1405/19 визнати необґрунтованою; провадження у справі № 910/1405/19 зупинено до вирішення питання про відвід судді Разіної Т.І.; матеріали справи № 910/1405/19 передано на здійснення визначення складу судової колегії автоматизованою системою для вирішення питання про відвід відповідно до положень ст. 32 ГПК України.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями заяву товариства з обмеженою відповідальністю “ИССО” про відвід судді Північного апеляційного господарського суду Разіної Т.І. (головуючий суддя) від розгляду справи № 910/1405/19 передано на розгляд колегії суддів: головуючий суддя Владимиренко С.В., судді Демидової А.М., Ходаківської І.П.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.02.2020 у справі № 910/1405/19 колегією суддів у складі: головуючого судді Владимиренко С.В., суддів Демидової А.М., Ходаківської І.П. відмовлено у задоволенні заяви товариства з обмеженою відповідальністю “ИССО” про відвід судді Разіної Т.І. у справі № 910/1405/19.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.02.2020 у справі № 910/1405/19 поновлено апеляційне провадження у даній справі; розгляд апеляційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю “ИССО” на рішення Господарського суду міста Києва від 23.07.2019 у справі № 910/1405/19 призначено на 25.02.2020.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.02.2020 у справі № 910/1405/19 задоволено клопотання товариства з обмеженою відповідальністю “Бориспільміськбуд” про відкладення розгляду справи; оголошено перерву у справі № 910/1405/19 до 03.03.2020.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.03.2020 у справі № 910/1405/19 відкладено розгляд апеляційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю “ИССО” на рішення Господарського суду міста Києва від 23.07.2019 у справі № 910/1405/19 на 17.03.2020; визнано явку товариства з обмеженою відповідальністю “ИССО” обов'язковою.
Явка представників сторін
У судове засідання, призначене на 17.03.2020 з'явилися представники Установи “28 Управління начальника робіт” (позивача), товариства з обмеженою відповідальністю “ИССО” (скаржника), товариства з обмеженою відповідальністю “Бориспільміськбуд” (відповідача-2) та Міністерства оборони України (третьої особи).
В судовому засіданні 17.03.2020 представник скаржника підтримав вимоги апеляційної скарги з підстав викладених у ній та просив її задовольнити, а рішення Господарського суду міста Києва від 23.07.2019 у справі № 910/1405/19 - скасувати.
17.03.2020 в судовому засіданні представники позивача та третьої особи заперечували проти доводів апеляційної скарги та просили залишити апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю “ИССО” без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 23.07.2019 у справі № 910/1405/19 - без змін.
Представник відповідача-2 в судовому засіданні 17.03.2020 підтримав вимоги апеляційної скарги з підстав викладених у відзиві на апеляційну скаргу та просив її задовольнити, а рішення Господарського суду міста Києва від 23.07.2019 у справі № 910/1405/19 - скасувати.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
Згідно п. 1.1. Положення про Установу “28 управління начальника робіт”, затвердженого наказом Міністра оборони України № 506 від 15.10.2008 (надалі - Положення), Установа “28 управління начальника робіт” є державною госпрозрахунковою установою Міністерства оборони України, яка заснована на державній власності та належить до сфери управління Міністерства оборони України.
За змістом норм вищевказаного Положення зазначено, що: майно 28 УНР є державною власністю і закріплюється за нею на праві господарського відання. Функції щодо управління майном, що є державною власністю здійснює орган управління майном, тобто Міністерство оборони, який здійснює контроль за ефективним використанням та збереженням закріпленого за позивачем державного майна; затверджує та контролює виконання фінансового плану позивача тощо.
Пунктом 4.6 Положення визначено, що Установа має право здавати в оренду рухоме та нерухоме майно відповідно до Закону України “Про оренду державного та комунального майна” та інших нормативно-правових актів.
Відчужувати, здавати в оренду основні фонди позивач має право лише за попередньою згодою Міністерства оборони України, на конкурентних засадах (п. 4.5. Положення).
Статтею 2 Закону України “Про правовий режим майна у Збройних Силах України” Міністерство оборони України як центральний орган управління Збройних Сил України здійснює відповідно до закону управління військовим майном, у тому числі закріплює військове майно за військовими частинами (у разі їх формування, переформування), приймає рішення щодо перерозподілу цього майна між військовими частинами Збройних Сил України, в тому числі у разі їх розформування.
Згідно з п. 3 Закону України “Про правовий режим майна у Збройних Силах України” військове майно за військовими частинами закріплюється саме і тільки на праві оперативного управління.
Відповідно до ст. 4 Закону України “Про правовий режим майна у Збройних Силах України” військові частини ведуть облік закріпленого за ними майна у кількісних, якісних, обліково-номерних та вартісних показниках і враховують по відповідних службах - продовольчій, речовій, квартирно-експлуатаційній, пально мастильних матеріалів тощо.
У порядку, передбаченому ч. 1 цієї статті, ведеться облік майна, закріпленого за підпорядкованими військовими частинами, у службах забезпечення органів військового управління, органах квартирно-експлуатаційної служби Збройних Сил України, на які покладаються завдання щодо забезпечення військових частин майном відповідно до затверджених норм та організації його ефективного використання.
Законом України “Про правовий режим майна у Збройних Силах України” також визначено порядок відчуження військового майна, зокрема ст. 6 даного Закону зазначає, що відчуження військового майна здійснюється Міністерством оборони України через уповноважені Кабінетом Міністрів України підприємства та організації, визначені ним за результатами тендеру, після його списання. Рішення про відчуження військового майна, що є придатним для подальшого використання, але не знаходились застосування у повсякденній діяльності військ, надлишкового майна приймає Кабінет Міністрів України за поданням Міністерства оборони України. Порядок відчуження та реалізації військового майна визначено постановою Кабінету міністрів України № 1919 від 28.12.2000.
Спір у даній справі виник у зв'язку з тим, що позивачу стало відомо про те, що баштові крани були незаконно передані товариством з обмеженою відповідальністю “ИССО” в платну оренду товариству з обмеженою відповідальністю “Бориспільміськбуд” на підставі договору № 1/3/10 від 03.10.2016 на послуги з оренди механізмів, згідно якого відповідач 1 - є орендодавцем, відповідач 2 - орендарем. На думку позивача відповідачі є недобросовісними набувачами володіння майном, оскільки протиправно заволоділи баштовими кранами Установи та отримують доходи. В зв'язку з чим, посилаючись на ст. ст. 22, 387, 388, 1212, 1214 ЦК України, позивач звернувся до суду з позовом про зобов'язання повернути з незаконного володіння баштові крани та стягнути 408 100,00 грн доходу за користуванням майном та 48 494,74 грн інфляційних.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та оцінка аргументів учасників справи
У відповідності до вимог частин 1, 2, 4, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Суд, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, дійшов висновку, що апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню, а оскаржене рішення місцевого господарського суду скасуванню з наступних підстав.
Згідно статей 73, 74, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Приписами ст.ст. 13 та 41 Конституції України передбачено, що держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб'єкти права власності рівні перед законом. Кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
В Україні відносини, пов'язані із набуттям, зміною, припиненням права власності та його захистом, зокрема, регулюються Цивільним і Господарським кодексами України.
Відповідно до ч. 3 ст. 137 Господарського кодексу України, право оперативного управління захищається законом відповідно до положень, встановлених для захисту права власності.
Згідно з частиною першою статті 316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Статтею 328 Цивільного кодексу України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема, із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Згідно зі ст. 387 Цивільного кодексу України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
Зі змісту наведених норм вбачається, що право вимоги майна у особи, яка набула його безпідставно, належить саме власнику такого майна за умови наявності у зобов'язаної особи такого майна.
Так, судом апеляційної інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 24.02.2006 між Установою « 28 Управління начальника робіт» (Продавець) та товариством з обмеженою відповідальністю «ИССО» (Покупець) був укладений Договір купівлі-продажу № ДГ-0000127 (надалі - Договір від 24.02.2006) (а.с. 204-205, т. 2).
Відповідно до п. 1.1. Договору від 24.02.2006, продавець зобов'язався передати, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити конструкції (Товар), отримані при розібранні Крана баштового КБ-405-1А, зав. номер 2125 та Крана баштового КБ-403А, зав. номер 974, а саме: 1) башта - 2 комплекти, 2) стріла - 2 шт.; 3) портал - 2 шт., 4) лебідка - шт., 5) блок баластний - 2 шт.
Пунктом 2.1 Договору від 24.02.2006 визначено, що передача товару здійснюється на підставі накладних на протязі п'яти робочих днів з моменту оплати Покупцем їх вартості, шляхом самостійного вивозу Покупцем.
Відтак, 27.02.2006 товариство з обмеженою відповідальністю «ИССО» отримало від Установи « 28 Управління начальника робіт» за видатковою накладною № 9РН-0000011 від 27.02.2006 конструкції (Товар), отримані при розібранні Крана баштового КБ-403А, зав. номер 974, а саме: 1) башта - 1 комплект, 2) стріла - 1 шт.; 3) портал зав. № 974 - 1 шт., 4) лебідка - шт., 3) блок баластний - 1 шт.
Крім того, 27.02.2006р. ТОВ «ИССО» отримало від Установи « 28 Управління начальника робіт» за Видатковою накладною № 9РН-0000012 від 27.02.2006 конструкції (товар), отримані при розібранні Крана баштового КБ-405-1А, зав. номер 2125, а саме: 1) башта - 1 комплект, 2) стріла - 1 шт.; 3) портал зав. № 2125 - 1 шт., 4) лебідка - шт., 3) блок баластний - 1 шт.
02.03.2006 між Установою « 28 Управління начальника робіт» (Продавець) та товариством з обмеженою відповідальністю «ИССО» (Покупець) підписано Акт приймання-передачі по Договору № ДГ-0000127 від 26.02.2006 відповідно до якого, продавець передав, а покупець прийняв конструкції (товар), отримані при розібранні крана баштового КБ-405-1А, зав. номер 2125 та Крана баштового КБ-403А, зав. номер 974, а саме: 1) башта - 2 комплекти; 2) стріла - 2 шт.; 3) портал - 2 шт.; 4) лебідка - 6 шт.; 5) блок баластний - 2 шт. Претензій по технічному стану конструкцій сторони не мають.
Отже, з урахуванням вищевикладеного, з 27.02.2006 у товариства з обмеженою відповідальністю «ИССО» виникло право власності на вищевказане майно, відтак в Установи « 28 Управління начальника робіт» відсутнє право встановлене ст. 387 Цивільного кодексу України на витребування майна.
Також, як вбачається з матеріалів справи, 01.04.2015 між товариством з обмеженою відповідальністю “ИССО” (орендодавець) та Установою “28 Управління начальника робіт” (орендар) укладено договір оренди механізмів (а.с. 44-45, т. 1).
За змістом п. 1.1. Договору від 01.04.2015, орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування механізми: баштовий кран КБ-403А зав. № 974; баштовий кран КБ-405-1 А зав. № 2125.
Згідно з п. 4.2. Договору від 01.04.2015 передача механізмів в оренду здійснюється за актом приймання-передачі.
Так, відповідно до акту від 01.04.2015 приймання-передачі механізмів до Договору оренди від 01.04.2015 товариство з обмеженою відповідальністю “ИССО” передало у тимчасове платне користування Установі “28 Управління начальника робіт” наступні механізми: баштовий кран КБ-403А зав. № 974; баштовий кран КБ-405-1 А зав. № 2125 (а.с. 46, т. 1).
З матеріалів справи вбачається, що в період з 01.04.2015 по 03.10.2016 Установа « 28 Управління начальника робіт» здійснювала своєчасну оплату орендних платежів за користування орендованими баштовими кранами, що підтверджується рахунками-фактури та банківськими виписками (а.с. 49-65, т.1).
В подальшому, 03.10.2016 між товариством з обмеженою відповідальністю “ИССО” та Установою “28 Управління начальника робіт” укладено договір про розірвання договору оренди механізмів від 01.04.2015 (а.с. 47, т. 1).
Актом від 03.10.2016 приймання-передачі механізмів до Договору оренди від 01.04.2015 Установа “28 Управління начальника робіт” повернула, а товариство з обмеженою відповідальністю “ИССО” прийняло наступні механізми: баштовий кран КБ-403А зав. № 974; баштовий кран КБ-405-1 А зав. № 2125 (а.с. 48, т. 1).
Частиною 2 ст. 653 Цивільного кодексу України визначено, що у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються.
03.10.2016 після припинення дії Договору про оренду механізмів від 01.04.2015 та фактичного повернення Установою « 28 Управління начальника робіт» орендованого майна, що підтверджено складанням двостороннього Акту від 03.10.2016, між товариством з обмеженою відповідальністю “ИССО” та товариством з обмеженою відповідальністю “Бориспільміськбуд” укладено Договір № 1/3/10 від 03.10.2016 на послуги з оренди механізмів (надалі - Договір № 1/3/10) (а.с. 67-68, т. 1).
Відповідно до п. 1.1. Договору № 1/3/10 товариство з обмеженою відповідальністю “ИССО” здає, товариство з обмеженою відповідальністю “Бориспільміськбуд” приймає в оплатну оренду баштові крани: КБ-403А, інвентарний № 974 та КБ-405-1А, інвентарний № 2125.
Приписами ст. 204 Цивільного кодексу України визначено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Разом з тим, матеріали справи не містять доказів визнання недійсними чи неукладеними Договір оренди механізмів від 01.04.2015 та Договір № 1/3/10 від 03.10.2016 на послуги з оренди механізмів у встановленому порядку.
Крім того, в матеріалах справи наявна довідка товариства з обмеженою відповідальністю “ИССО” № 25/03 від 25.03.2019 з якої вбачається, що станом на 25.03.2019 баштові крани КБ-405-1А, заводський номер 2125, 1989 року випуску та КБ-403А, заводський номер 974, 1989 року випуску дійсно перебувають на балансі товариства з обмеженою відповідальністю “ИССО” та обліковуються на бухгалтерському рахунку 104 «Машини та обланання» (а.с. 66, т. 1).
Суд апеляційної інстанції не погоджується із висновком місцевого господарського суду про те, що баштові крани: КБ-403А, інвентарний № 974 та КБ-405-1А, інвентарний № 2125 мають статут державного (військового майна), оскільки закріплені на праві повного господарського відання за Установою Міністерства оборони України.
Так, відповідно до ст. 1 Закону України «Про правовий режим майно у Збройних Силах України» військове майно - це державне майно, закріплене за військовими частинами, закладами, установами та організаціями Збройних Сил України. До військового майна належать будинки, споруди, передавальні пристрої, всі види озброєння, бойова та інша техніка, боєприпаси, пально-мастильні матеріали, продовольство, технічне, аеродромне, шкіперське, речове, культурно-просвітницьке, медичне, ветеринарне, побутове, хімічне, інженерне майно, майно зв'язку тощо.
Згідно з ч. 2 ст. 3 Закону України «Про правовий режим майно у Збройних Силах України» з моменту надходження майна до Збройних Сил України і закріплення його за військовою частиною Збройних Сил України воно набуває статусу військового майна.
Пунктом 1.1 Положення про Установу визначено, що Установа "28 управління начальника робіт" є державною госпрозрахунковою установою, яка заснована на державній власності та належить до сфери управління Міністерства оборони України.
Госпрозрахунок - діяльність, заснована на самоокупності та самофінансуванні. Самоокупність - покриття витрат за рахунок власних доходів від реалізації товарів і послуг. Самофінансування - здійснення розширеного відтворення за рахунок чистого прибутку без залучення бюджетних асигнувань та основних засобів і матеріальних цінностей, придбаних за цей рахунок.
Відповідно до ч. 3 ст. 83 Цивільного кодексу України установою є організація, створена однією або кількома особами (засновниками), які не беруть участі в управлінні нею, шляхом об'єднання (виділення) їхнього майна для досягнення мети, визначеної засновниками, за рахунок цього майна.
Згідно з пунктом 2.1 Положення про Установу метою діяльності установи є виконання програми житлового і військового будівництва для Міністерства оборони України, здійснення капітального і поточного ремонтів казармено-житлового фонду та комунальних споруд, капітального будівництва житла, казарм, сховищ, складів та інших, пов'язаних з цим будівельних, ремонтних та пусконалагоджувальних робіт на замовлення Міністерства оборони України, Збройних Сил України та інших замовників - юридичних та фізичних осіб - з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
Частиною 1 ст. 136 Господарського кодексу України визначено, що право господарського відання є речовим правом суб'єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами.
Таким чином, Установа "28 управління начальника робіт" є самостійною юридичною особою, не фінансується за рахунок державного бюджету, а отримує кошти за результатом господарської діяльності.
Разом з тим, твердження позивача, що баштові крани знаходяться на обліку Установи "28 управління начальника робіт" є не обґрунтованими, оскільки не підтверджується належними та допустимими доказами, так як наявність даних в обліку є не правовстановлюючим документом.
Крім того, копії паспорту баштового крану КБ-403 А (зав. номер № 974), паспорту баштового крану КБ-405-1 А (зав. номер № 2125), наказу начальника Головного управління майна та ресурсів Міністерства оборони України від 19.12.2017 № 194 «Про проведення інвентаризації активів та зобов'язань підприємства», Акту інвентаризації вантажопідйомних механізмів 22.08.2018, довідки Головного управління майна та ресурсів Міністерства оборони країни № 503/5/2011 від 13.03.2018 та довідки Північного відділу Управління державного технічного нагляду Збройних Сил України від 19.03.2018 № 504/2/48/18 на реєстраційному обліку в Північному відділі Управління державного технічного нагляду Збройних Сил України перебувають вантажопідіймальні крани, зокрема, КБ-403А зав. № 974 та КБ-405-1А - зав. № 2125 не підтверджують право власності на спірні баштові крани.
Також, як зазначає Установа « 28 Управління начальника робіт», що підтвердженням права власності позивача є реєстрація спірного майна - баштовий кран КБ-403А (зав. номер № 974) та баштовий кран КБ-405-1А (зав. номер № 2125) в органах Державного нагляду за охороною праці Міністерства оборони України.
Проте, відповідно до п. 1.2. Положення «Про органи державного нагляду за охороною праці Міністерства оборони України», яке затверджено наказом Міністра оборони України № 402 від 31.12.1996 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 20 березня 1997 за № 85/1889 (надалі -Положення № 402), органи державного нагляду за охороною праці Міністерства оборони України відповідно до угоди між Державним комітетом України по нагляду за охороною праці і Міністерством оборони України здійснюють державний нагляд за безпечним веденням робіт особами, які працюють або проходять службу та з якими не укладаються трудові договори на підприємствах, в установах, організаціях і у військових частинах (надалі - військові частини) Збройних Сил України, державний технічний нагляд за додержанням чинних нормативних актів про охорону праці під час виготовлення обладнання військового призначення на замовлення Міністерства оборони України на підприємствах, в установах, організаціях інших міністерств і відомств та на підприємствах незалежно від форм власності, державний нагляд за додержанням у військових частинах законодавчих, міжгалузевих та відомчих нормативних актів з охорони праці і безпечного ведення робіт, пов'язаних з виробництвом.
Згідно з абз. 27 п. 5 розділу І Правил будови і безпечної експлуатації вантажопідіймальних кранів та машин спеціального військового призначення, затверджених наказом Міністерства оборони України від 01.12.2016 № 653, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України від 28.12.2016 за № 1727/29857 набули чинності із 27.01.2017 реєстраційний облік кранів в Управлінні державного технічного нагляду Збройних сил України не є майновим обліком, а є фіксацією основних технічних показників вантажопідіймальних кранів або машин, з метою своєчасного планування та проведення контрольних перевірок їх безпечної експлуатації.
Отже, з урахуванням вищезазначеного, реєстраційний облік в органах державного технічного нагляду за охороною праці Міністерства оборони України не впливає на виникнення, зміну або припинення права власності вантажопідіймального обладнання та механізмів, а здійснюється виключно із метою забезпечення безпеки праці та здійснення безпечної експлуатації певного обладнання.
Відповідно до Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 № 96, Держпраці відповідно до покладених на неї завдань веде облік підіймальних споруд (вантажопідіймальних кранів та машин, ліфтів, ескалаторів, канатних доріг, підйомників, фунікулерів тощо), парових та водогрійних котлів, посудин, що працюють під тиском, трубопроводів пари та гарячої води, атракціонів, об'єктів нафтогазового комплексу та інших об'єктів.
Облік вантажопідіймальних кранів територіальні органи Держпраці ведуть на підставі узагальнених даних, отриманих під час здійснення заходів державного нагляду (контролю), наданих суб'єктам господарювання дозволів на експлуатацію машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки, матеріалів проведених експертно-технічними центрами первинних технічних оглядів, інформації, одержаної від власника відповідно до звернення територіального органу Держпраці тощо. При цьому від власника не вимагається надання будь-яких документів щодо прав власності на зазначене устаткування.
За таких обставин, облік в органах державного технічного нагляду за охороною праці як Міністерства оборони України так і Державної служби України з питань праці не впливає на виникнення, зміну або припинення права власності вантажопідіймального обладнання та механізмів, а здійснюється виключно із метою забезпечення безпеки праці та здійснення безпечної експлуатації певного обладнання.
Враховуючи вищезазначене, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що позовні вимоги Установи « 28 Управління начальника робіт» не підлягають задоволенню.
Таким чином, заперечення позивача не спростовують доводів наведених у апеляційній скарзі та в цілому зводяться до заперечення фактичних обставин справи і невірного тлумачення норм законодавства.
Також, колегія суддів зазначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 N475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 №3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.
З приводу висвітлення всіх заперечень проти апеляційної скарги колегія суддів враховує практику Європейського суду з прав людини, який у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Згідно частин 1, 3 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Пунктом 2 частини 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.
Частиною 1 статті 277 Господарського процесуального кодексу України визначено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є, зокрема, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Колегія суддів за результатами апеляційного перегляду справи встановила, що судом першої інстанції при прийнятті оскарженого рішення не було надано оцінку всім наявним у матеріалах справи доказам, у результаті чого місцевий господарський суд дійшов помилкового висновку щодо прав та обов'язків сторін спірних правовідносин.
З огляду на викладене, Північний апеляційний господарський суд приходить до висновку, що доводи, викладені скаржником у апеляційній скарзі, знайшли своє підтвердження під час розгляду справи в апеляційному порядку, у зв'язку з чим оскаржене рішення суду підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. Апеляційна скарга товариства з обмеженою відповідальністю “ИССО” на рішення Господарського суду міста Києва від 23.07.2019 у справі № 910/1405/19 є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
Витрати по сплаті судового збору, понесені при поданні апеляційної скарги, підлягають відшкодуванню скаржнику за рахунок позивача.
Керуючись ст. ст. 124, 129-1 Конституції України, ст. ст. 8, 11, 74, 129, 240, 267-270, 273, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю “ИССО” задовольнити.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 23.07.2019 у справі № 910/1405/19 скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
3. Матеріали справи № 910/1405/19 повернути Господарському суду міста Києва.
4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
Постанову може бути оскаржено у касаційному порядку відповідно до вимог ст.ст. 286-289 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст рішення складено та підписано - 23.03.2020.
Головуючий суддя Т.І. Разіна
Судді К.В. Тарасенко
І.А. Іоннікова