вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"18" березня 2020 р. м.Київ Справа№ 910/7137/19
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Яковлєва М.Л.
суддів: Тищенко А.І.
Куксова В.В.
за участю секретаря судового засідання: Короля Д.А.
за участю представників учасників справи згідно протоколу судового засідання від 18.03.2020 року у справі №910/7137/19 (в матеріалах справи).
Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційних скарг Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗАММЛЕР УКРАЇНА" та Товариства з обмеженою відповідальністю "АКСЕПТ-БУД"
на рішення Господарського суду міста Києва від 09.12.2019, повний текст якого складено 16.12.2019
у справі №910/7137/19 (суддя Сташків Р.Б.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗАММЛЕР УКРАЇНА»
до Товариства з обмеженою відповідальністю "АКСЕПТ-БУД»
про стягнення 183 464,74 грн
та за зустрічним позовом про стягнення 898 888,39 грн.
У травні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю "ЗАММЛЕР УКРАЇНА» (далі-позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "АКСЕПТ-БУД» (далі-відповідач), в якому просить зобов'язати відповідача прийняття у позивача з оренди приміщення IV (четвертого) поверху будівлі за адресою у місті Києві: вул. Григорія Андрющенка, 4 у літері "Г", згідно договору оренди нежилих приміщень від 15.04.2016 за № 1504-16 та оформити (підписати) акт приймання-передачі приміщення, а також стягнути з відповідача на користь позивача грошові кошти в якості повернення забезпечувального платежу у розмірі 18 3464,74 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на обов'язок відповідача прийняти з оренди приміщення у дату закінчення дії договору оренди, у яку позивач намагався повернути відповідачу нежилі приміщення з оренди, проте відповідач безпідставно у порушення умов договору оренди нежилих приміщень №1504-16 від 15.04.2016 та додаткової угоди №1 від 18.03.2019 до вказаного договору ухилився від прийняття нежилих приміщень з оренди та не повернув забезпечувальний платіж у розмірі 183 464,74 грн.
В свою чергу, відповідач подав до Господарського суду міста Києва зустрічний позов про стягнення з позивача 632 340,00 грн заборгованості з орендної плати, 202 295,00 грн збитків внаслідок погіршення майна, 27 315,24 грн заборгованості з утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг, 4 955,56 грн інфляційної складової боргу, 2 147,45 грн 3% річних, 29 835,14 грн пені.
13.08.2019 відповідачем подано до Господарського суду міста Києва заяву про збільшення позовних вимог, в якій просить стягнути з позивача 632 340,00 грн заборгованості з орендної плати, 202 295,00 грн збитків внаслідок погіршення майна, 27 315,24 грн заборгованості з утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг, 4 093,61 грн інфляційної складової боргу, 2 798,24 грн 3% річних, 39 033,21 грн пені та неустойку за невиконання обов'язку щодо повернення майна з оренди у розмірі 632 340,00 грн.
Зустрічні позовні вимоги обґрунтовані невиконанням позивачем обов'язку щодо повернення об'єкта оренди за договором оренд нежилих приміщень №1504-16 від 15.04.2016, сплати орендних платежів, відшкодування витрат на утримання орендованого об'єкта та надання комунальних послуг, а також збитків внаслідок погіршення об'єкта оренди порівняно до стану визначеному у акті приймання-передачі.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 09.12.2019 у справі №910/7137/19 у первісному позові відмовлено повністю. Зустрічний позов задоволено частково та присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗАММЛЕР УКРАЇНА" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АКСЕПТ-БУД" 421 560,00 грн заборгованості з орендної плати, 26 682,44 грн пені, 2 312,81 грн 3% річних, 27 315,24 грн заборгованості з оплати комунальних послуг, 623 340,00 грн неустойки, 16 653,16 грн судового збору. В іншій частині у задоволенні зустрічного позову відмовлено.
Відмовляючи в задоволенні первісних позовних вимог суд першої інстанції виходив із того, що оскільки матеріали справи не містять доказів вчинення позивачем всіх дій для повернення майна з оренди, тому відсутні підстави вважати, що станом на 26.04.2019 спірне нерухоме майно було повернуто відповідачу.
Що стосується зустрічного позову суд першої інстанції вказав на те, що відповідачем доведено обґрунтованість підстав на які він посилається заявляючи свої позовні вимоги щодо наявності заборгованості з орендної плати у розмірі 421 560,00 грн та з комунальних послуг у розмірі 27 315,34 грн. Також беручи до уваги відсутність в матеріалах справи доказів повернення приміщень з оренди, суд першої інстанції визнав обґрунтованою вимогу про стягнення з позивача 623 340,00 грн неустойки на підставі ч.2 ст.785 Цивільного кодексу України. Крім того, перевіривши наданий відповідачем розрахунок штрафних санкцій та компенсаційних виплат, з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог та п.3.5 договору оренди нежилих приміщень №1504-16 від 15.04.2016, суд першої інстанції дійшов висновку, що з позивача підлягають стягненню лише 26 682,44 грн пені та 2 312,81 грн 3 % річних. Стосовно вимог про стягнення з позивача збитків, суд першої інстанції дійшов висновку про недоведеність відповідачем наявності усіх чотирьох елементів складу цивільного правопорушення, а тому відмовив в задоволенні.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, відповідач звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 09.12.2019 у справі №910/7137/19 скасувати в частині відмови у стягненні з позивача збитків внаслідок погіршення майна у розмірі 202 295,00 грн та прийняти в цій частині нове судове рішення, яким вказані вимоги задовольнити. В іншій частині оскаржуване судове рішення залишити без змін.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги скаржник посилається на те, що оскаржуване судове рішення в частині відмови в задоволенні зустрічної позовної вимоги про стягнення збитків є необґрунтованим, прийняте з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, а також з порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального (стс.22, 610, 530, 779 ЦК України) і процесуального (ст.ст.2, 7, 13, 73, 74 ГПК України) права.
Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.01.2020, справу №910/7137/19 передано на розгляд колегії суддів у складі: Яковлєв М.Л. - головуючий суддя; судді: Тищенко А.І., Кравчук Г.А.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.01.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "АКСЕПТ-БУД" на рішення Господарського суду міста Києва від 09.12.2019 у справі №910/7137/19; розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "АКСЕПТ-БУД" на рішення Господарського суду міста Києва від 09.12.2019 у справі №910/7137/19 призначено на 18.02.2020 о 15:00 год.; встановлено учасникам справи строк для подачі всіх заяв (відзивів) та клопотань в письмовій формі протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, позивач також звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 09.12.2019 у справі №910/7137/19 скасувати повністю та прийняти нове судове рішення, яким первісний позов задовольнити, а в задоволенні зустрічного позову відмовити у повному обсязі.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги скаржник посилається на те, що оскаржуване судове рішення є необґрунтованим, прийняте з неповним з'ясуванням та за недоведеності обставин, що мають значення для справи, а також з порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.
Згідно витягу з протоколу передачі судової справи (апеляційної скарги, заяви, картки додаткових матеріалів) раніше визначеному головуючому судді (судді-доповідачу) (складу суду) від 14.01.2020, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗАММЛЕР УКРАЇНА" передано на розгляд колегії суддів у складі: Яковлєв М.Л. - головуючий суддя; судді: Тищенко А.І., Кравчук Г.А.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.01.2020 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗАММЛЕР УКРАЇНА" на рішення Господарського суду міста Києва від 09.12.2019 у справі №910/7137/19 залишено без руху та повідомлено про те, що для усунення недоліків скаржнику протягом десяти днів з дня вручення ухвали слід подати докази сплати судового збору у розмірі 34 654,77 грн.
27.01.2020 через відділ документального забезпечення Північного апеляційного господарського суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків у відповідності до вищезазначеної ухвали суду.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.01.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗАММЛЕР УКРАЇНА" на рішення Господарського суду міста Києва від 09.12.2019 у справі №910/7137/19; об'єднано в одне апеляційне провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗАММЛЕР УКРАЇНА" з апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "АКСЕПТ-БУД" на рішення Господарського суду міста Києва від 09.12.2019 у справі №910/7137/19; розгляд апеляційних скарг Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗАММЛЕР УКРАЇНА" та Товариства з обмеженою відповідальністю "АКСЕПТ-БУД" на рішення Господарського суду міста Києва від 09.12.2019 у справі №910/7137/19 призначено на 18.02.2020 о 15:00 год.
29.01.2020 через відділ документального забезпечення Північного апеляційного господарського суду позивачем подано відзив на апеляційну скаргу відповідача, в якому просить залишити її без задоволення, а оскаржуване судове рішення в частині відмови в задоволенні зустрічних позовних вимог про стягнення збитків - без змін, як таке, що прийнято в цій частині у повній відповідності до вимог законодавства України.
14.02.2020 через відділ документального забезпечення Північного апеляційного господарського суду відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу позивача, в якому просить відмовити в її задоволенні у зв'язку з необґрунтованістю. Крім того, відповідач просить залишити заяву позивача про виправлення описки в прохальній частині апеляційної скарги без розгляду на підставі ч.2 ст.118, ч.1 ст.266 ГПК України, а також під час вирішення спору не приймати до розгляду копію накладної та фіскального чеку ПАТ «УКПРОШТА» №0113511800535 від 26.04.2019.
Цього ж дня відповідачем подано до суду відповідь на відзив позивача, в якому просить рішення Господарського суду міста Києва від 09.12.2019 у справі №910/7137/19 скасувати в частині відмови у стягненні з позивача збитків внаслідок погіршення майна у розмірі 202 295,00 грн та прийняти в цій частині нове судове рішення, яким вказані вимоги задовольнити. В іншій частині оскаржуване судове рішення залишити без змін.
18.02.2020 через відділ документального забезпечення Північного апеляційного господарського суду позивачем подано відповідь на відзив відповідача, а також заперечення на відповідь відповідача на відзив, в яких просить апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення та скасувати оскаржуване судове рішення повністю і прийняти нове судове рішення, яким первісний позов задовольнити, а в задоволенні зустрічного позову відмовити у повному обсязі.
18.02.2020 судове засідання не відбулось у зв'язку з перебуванням головуючого судді Яковлєва М.Л. на лікарняному.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.02.2020 розгляд апеляційних скарг Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗАММЛЕР УКРАЇНА" та Товариства з обмеженою відповідальністю "АКСЕПТ-БУД" на рішення Господарського суду міста Києва від 09.12.2019 у справі №910/7137/19 призначено на 18.03.2020 о 13:45 год.
У зв'язку з перебуванням судді Кравчука Г.А., який не є головуючим суддею (суддею-доповідачем), у відпустці, розпорядженням керівника апарату суду №09.1-08/1054/20 від 17.03.2020 призначено повторний автоматизований розподіл справи №910/7137/19.
Так, за наслідками проведення перерозподілу справи №910/7137/19, відповідно до витягу з протоколу автоматизованого визначення складу колегії суддів від 17.03.2020 визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя - Яковлєв М.Л.; судді: Тищенко А.І., Куксов В.В.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.03.2020 апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗАММЛЕР УКРАЇНА" та Товариства з обмеженою відповідальністю "АКСЕПТ-БУД" на рішення Господарського суду міста Києва від 09.12.2019 у справі №910/7137/19 прийнято до свого провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя - Яковлєв М.Л.; судді: Тищенко А.І., Куксов В.В., а також ухвалено здійснювати розгляд апеляційних скарг Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗАММЛЕР УКРАЇНА" та Товариства з обмеженою відповідальністю "АКСЕПТ-БУД" на рішення Господарського суду міста Києва від 09.12.2019 у справі №910/7137/19 у раніше призначеному судовому засіданні 18.03.2020 о 13:45 год.
18.03.2020 в судовому засіданні представники позивача підтримали вимоги своєї апеляційної скарги та просили її задовольнити, а оскаржуване судове рішення скасувати повністю, а також відмовити відповідачу в задоволенні його апеляційної скарги.
Представник відповідача заперечили проти вимог апеляційної скарги позивача та підтримав вимоги викладенні в своїй апеляційній скарзі.
Згідно із ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційних скарг, відзивів та відповідей на них, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази, долучені до матеріалів справи, виходячи з вимог чинного законодавства, колегія суддів дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню, а апеляційна скарга позивача підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Як свідчать матеріали справи, 15.04.2016 між позивачем, як орендарем, та відповідачем, як орендодавцем, був укладений договір №1504-16 оренди нежилих приміщень (далі-Договір).
Колегією суддів встановлено, що вказаний Договір укладено сторонами у письмовій формі єдиного документа, підписано повноважними особами сторін за цим Договором, їх підписи посвідчено печатками сторін, що не суперечить приписам ст. 181 Господарського кодексу України, ст.ст. 207, 208 Цивільного кодексу України.
За своєю правовою природою вказаний правочин є договором найму (оренди).
Статтею 759 Цивільного кодексу України визначено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Пунктом п.1.1 Договору передбачено, що орендодавець передає, а орендар приймає в оренду, тобто в тимчасове і платне користування, нежитлові приміщення на четвертому поверсі офісного центру за адресою: Україна, м. Київ, вул. Григорія Андрющенка, 4-Г, загальною площею 702,60 кв.м.
Частиною 1 статті 765 Цивільного кодексу України передбачено, що наймодавець зобов'язаний передати наймачеві майно у користування негайно або у строк, встановлений договором найму.
Пунктом 2.1 Договору сторони погодили, що приміщення, вказані в п.1.1 даного договору, передається орендодавцем та приймається орендарем не пізніше « 01» травня 2016 року.
Відповідно до п.1.4 Договору вступ орендаря у тимчасове користування приміщенням настає з моменту підписання акту прийому-передачі (додаток №1), який є невід'ємною частиною даного договору.
Так, на виконання умов Договору відповідачем передано, а позивачем прийнято за актом приймання-передачі від 29.04.2016 приміщення, вказані в п.1.1 Договору.
Згідно з п.7.1 Договору він укладений строком на 35 календарних місяців з моменту підписання, тобто до 29.03.2019.
Відповідно до п.7.2 Договору його дія автоматично продовжується на наступний строк, якщо жодна зі сторін не попередить письмово іншу сторону про припинення дії Договору на протязі одного місяця до закінчення терміну дії Договору, вказаного в п.7.1 Договору.
Крім того, між сторонами був укладений договір від 29.04.2016 №1504-16/1 про відшкодування витрат на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю, за умовами якого орендар має оплачувати (компенсувати) частину витрат орендодавця, пов'язаних з утриманням будівлі, інженерних мереж та обладнання, території, зовнішнього освітлення, місць загального користування, утримання території, трубопроводів, та іншими експлуатаційними витратами, вивезенням побутового сміття, електроенергії, гарячої та холодної води, теплової енергії (а.с.96-101 т.1).
Відповідно до п.7.1 договору №1504-16/1 від 29.04.2016 він укладений строком на 35 календарних місяців з моменту підписання, тобто до 29.03.2019.
Згідно з до п.7.2 договору №1504-16/1 від 29.04.2016 його дія автоматично продовжується на наступний строк, якщо жодна зі сторін не попередить письмово іншу сторону про припинення дії договору на протязі одного місяця до закінчення терміну дії Договору, вказаного в п.7.1 Договору.
Дія договору №1504-16/1 від 29.04.2016 припиняється внаслідок, зокрема розірвання або припинення дії Договору.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем було направлено відповідачу лист за №3101 від 31.01.2019 з проханням продовжити строк дії Договору на один календарний місяць та припинити його дію у дату, зазначену в додатковій угоді, оскільки новий договір оренди за іншою адресою ним буде укладено лише 20.04.2019 (а.с.223 т.1).
В свою чергу, відповідач листом №01/02 від 04.02.2020 надіслав на розгляд та погодження додаткової угоди №1 до Договору (а.с.224-225 т.1).
У відповідності до додаткової угоди №1 до Договору сторони дійшли згоди змінити п.п.3.1, 3.2, 7.1 даного договору і викласти в наступній редакції: «п.3.1. Розмір орендної плати за один календарний місяць визначається у національній валюті України - гривні. Гривневий еквівалент орендної ставки складається з розрахунку 450 (чотириста п'ятдесят) гривень 00 копійок за 1 кв.м. з ПДВ.», «п.3.2. Розмір орендної плати за всі орендовані Приміщення за базовий місяць в цілому складає 316 170,00 (триста шістдесят тисяч сто сімдесят) гривень в т.ч. ПДВ.», «п.7.1. Даний договір продовжується на один календарний місяць з 29 березня 2019 року.».
Тобто, вказаною додатковою угодою №1 строк дії договору було продовжено на один календарний місяць з 29.03.2019 до 29.04.2019, а також збільшено орендну плату за вказаний базовий період.
Зазначену додаткову угоду сторонами також укладено у письмовій формі єдиного документа, підписано повноважними особами сторін за цим Договором, їх підписи посвідчено печатками сторін, що не суперечить приписам ст.181 Господарського кодексу України, ст.ст. 207, 208 Цивільного кодексу України, а тому є правомірними правочинами в силу положень ст.204 Цивільного кодексу України.
Пунктом 2.5 Договору сторони погодили, що у випадку припинення дії цього договору, його розірванні, орендар зобов'язаний не пізніше дати такого припинення звільнити приміщення від свого майна, власного обладнання, що може бути відділене без нанесення шкоди приміщенню та передати його у стані не гіршому, ніж визначений в акті прийому-передачі, з урахуванням звичайного зносу, а орендодавець зобов'язаний прийняти це приміщення. Орендодавець звільняється від компенсації орендарю за поліпшення, виконані в приміщеннях.
Згідно з п.2.6 Договору в разі коли при поверненні приміщень буде виявлено погіршення приміщень порівняно до стану, визначеному в акті приймання-передачі, понад нормальний фізичний знос у триденний строк із представників сторін утворюється комісія, яка складає в двох примірниках акт про розмір збитків, завданих орендодавцю внаслідок погіршення приміщень. На підставі вказаного акту про розмір збитків орендодавець відшкодовує із суми забезпечувального депозиту, вказаного в пункті 3.6 договору, завдані збитки. Якщо суми депозиту не вистачає для повного відшкодування збитків, орендар зобов'язаний перерахувати орендодавцю суму, якої недостатньо для повного відшкодування збитків, протягом 5 календарних днів з моменту пред'явлення відповідної вимоги орендодавцем.
У випадку відмови орендаря від участі в складанні акту про розмір збитків, орендодавець залучає незалежного акредитованого експерта з метою встановлення розміру збитків, а складений ним звіт про розмір збитків є обов'язковим для орендаря та вважається погодженим останнім. Один примірник звіту про розмір збитків орендодавець надсилає орендарю поштою цінним листом з описом вкладення. На підставі вказаного звіту про розмір збитків орендодавець відшкодовує зі суми забезпечувального депозиту вказаного у п.3.6 цього договору завдані йому збитки.
Як свідчать матеріали справи, позивачем вчинялися дії задля повернення відповідачу орендованого приміщення з оренди, а саме:
- 18.04.2019 позивачем укладено з ТОВ «Солютам» договір №П-1804-19 про надання комплексу послуг щодо перевезення вантажу, відповідно до якого пунктом відправлення є м.Київ, вул.Г.Андрющенка 4-Г (4й поверх), а пунктом призначення - м.Київ, влу.Провіантська 3 (3, 5, 6 поверхи). Вказані послуги були надані в період 18-24 квітня 2020 року та відповідно оплачені позивачем, що підтверджується матеріалами справи (а.с.228-236 т.1, а.с.119);
- 20.04.2019 позивачем укладено з ТОВ «Транс Індустрія» договір оренди нерухомого майна №2, відповідно до умов якого ТОВ «Транс Індустрія» передало, а позивач прийняв в тимчасове платне користування об'єкт нерухомого майна - частина нежитлового приміщення №116 (приміщення на 3, 5, 6 поверхах), загальною площею 774,6 кв.м., за адресою: м.Київ, вул.Провіантська 3 (а.с.237-242 т.1);
- 26.04.2019 позивачем було направлено відповідачу вимогу про прийняття з оренди приміщення та акт повернення з оренди приміщення (а.с.32-37 т.1).
Крім того, як вбачається з матеріалів справи, відповідач зі своєї сторони запропонував позивачу направити своїх представників для складання акта про розмір збитків, завданих орендодавцю внаслідок погіршення приміщень та зняття остаточних показників, що підтверджується описом вкладення у цінний лист (номер відстеження 0113511800349) та не заперечується сторонами. Лист про направлення представника отримано позивачем 26.04.2019 о 16:22 год., що підтверджується роздруківкою-відстеження поштових відправлень з офіційного веб-сайту ПАТ «УКРПОШТА» (а.с.102-104 т.1).
Проте, як зазначає відповідач, оскільки 26.04.2019 станом на 17:00 год. позивачем не повністю вивезено речі з орендованого приміщення та не направлено своїх представників для участі і складання акту про розмір збитків, ним було складено відповідний акт від 26.04.2019 (а.с.91 т.2).
В свою чергу, позивач стверджує, що 26.04.2019 його представники прибули до орендованого приміщення, однак вони не були допущенні у приміщення, у зв'язку з чим було складено акт про не допуск до спірного приміщення від 26.04.2019 (а.с.226-227 т.1).
Також, як свідчить наявний в матеріалах справи звіт про незалежну оцінку вартості майнового збитків (а.с.110-151 т.1), завданого власнику майна, яке зазнало пошкоджень і знаходиться за адресою: м.Київ, вул. Г.Андрющенка, 4-Г (4 поверх), візуальний огляд та опис об'єкта проводився безпосередньо оцінювачем 26.04.2019 в присутності представника власника в світлий час доби при природному освітленні (а.с.120 т.1).
При цьому, колегія суддів звертає увагу, що акт чи звіт про розмір збитків відповідно до п.2.6 Договору складається саме на момент повернення приміщень з оренди.
Вказані письмові докази дають підстави для висновку, що сторони були взаємно обізнані про наміри один одного передати та прийняти з оренди приміщення, а також що сторонами вчинялися дії, спрямовані на фіксацію припинення орендних правовідносин та відповідно повернення позивачем й прийняття відповідачем орендованих приміщень з оренди.
Посилання відповідача на те, що станом на 26.04.2019 позивачем не повністю вивезено своє майно з орендованого приміщення, спростовується сукупність встановлених вище обставин та наявними в матеріалах справи доказами, а саме 22 фото орендованих нежилих приміщень (а.с.38-58 т.1) та звітом про незалежну оцінку вартості майнового збитку (дата оцінки - 26.04.2019), який також містить фотографії спірного приміщення, з яких цілком очевидно вбачається, що приміщення звільнені від майна, обладнання та інших речей позивача.
Відповідно до ч.1 ст.785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.
Відтак, виконання обов'язку наймачем по поверненню майна обумовлене обов'язком наймодавця його прийняти, а тому про належне виконання наймачем передбаченого ст.785 Цивільного кодексу України зобов'язання може свідчити вчинення всіх можливих дій, передбачених договором або законом, для повернення майна орендодавцю, звільнення займаного приміщення від речей, передачі ключів, направлення пропозиції наймодавцю прийняти майно, участь у комісіях по поверненню майна, передачу акту повернення майна тощо).
У відповідності до ст.538 Цивільного кодексу України виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання.
При зустрічному виконанні зобов'язання сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту.
Сторона, яка наперед знає, що вона не зможе виконати свого обов'язку, повинна своєчасно повідомити про це другу сторону.
У разі невиконання однією із сторін у зобов'язанні свого обов'язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов'язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов'язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі.
Якщо зустрічне виконання обов'язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов'язку, друга сторона повинна виконати свій обов'язок.
Таким чином, обов'язок позивача повернути спірне приміщення кореспондує зустрічний обов'язок відповідача прийняти це приміщення за актом приймання-передачі (повернення).
Отже, вчинення зі сторони позивача всіх можливих дій щодо повернення майна з оренди, свідчить про відсутність у відповідача законних підстав для відмови прийняти приміщення та зобов'язує його підписати акт повернення приміщення.
Відповідно до ч.1 та 2 ст.613 Цивільного кодексу України кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов'язку. Якщо кредитор не вчинив дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов'язок, виконання зобов'язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора.
Прострочення боржника не настає, якщо зобов'язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора (ч.4 ст.612 ЦК України).
Враховуючи у даному випадку сукупність встановлених вище обставин та положення ст.ст.75-79, 86 ГПК України, колегія суддів погоджується з доводами позивача щодо вжиття ним всіх залежних від нього заходів стосовно повернення орендованого приміщення та підписання акт приймання (повернення) в строки визначенні додатковою угодою №1 до Договору, а саме до 29.04.2019.
Більше того, будь-які належні та допустимі докази на підтвердження дійсного використання позивачем спірного приміщення з 26.04.2019 матеріали справи не містять.
Отже, з урахуванням фактичних обставин справи та оскільки доказів фактичного використання позивачем орендованого майна в матеріалах справи відсутні, колегія суддів дійшла висновку, що в силу ст.613 Цивільного кодексу України відповідач є таким, що прострочив прийняття належного виконання з приймання приміщення.
Щодо тверджень відповідача про те, що ним не отримувався лист (вимога) від 26.04.2019 та акт повернення з оренди приміщення (а.с.32-36 т.1), а також про те, що опис вкладення у цінний лист не є належним доказом отримання вказаного листа (а.с.37 т.1), колегія суддів зазначає наступне.
Як свідчать матеріали справи, позивачем до позовної заяви було долучено в якості доказу надсилання листа (вимогу) та акту (повернення) опис вкладення у цінний лист з відбитком штемпелю поштового відділення (номер відстеження 0113511800535).
Відповідності до п.2 «Правил надання послуг поштового зв'язку», затверджених постановою КМ України від 05.03.2009 р. № 270, розрахунковий документ - документ встановленої відповідно до Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» форми та змісту (касовий чек, розрахункова квитанція тощо), що підтверджує надання послуг поштового зв'язку. В свою чергу п.19 Правил визначено, що внутрішні поштові відправлення з оголошеною цінністю можуть прийматися для пересилання з описом вкладення та/або з післяплатою.
Відповідно до п. 61 «Правил надання послуг поштового зв'язку», у разі приймання внутрішніх поштових відправлень з оголошеною цінністю з описом вкладення, бланк опису заповнюється відправником у двох примірниках. Працівник поштового зв'язку повинен перевірити відповідність вкладення опису, розписатися на обох його примірниках і поставити відбиток календарного штемпеля. Один примірник опису вкладається до поштового відправлення, другий видається відправникові. На примірнику опису, що видається відправникові, працівник поштового зв'язку повинен зазначити номер поштового відправлення. За бажанням відправника на примірнику опису, що вкладається до поштового відправлення, вартість предметів може не зазначатися.
Колегією суддів встановлено, що вказаний вище опис вкладення у цінний лист оформлено відповідно до Правил надання послуг поштового зв'язку та містить необхідну інформацію.
Таким чином, опис вкладення є достатнім підтвердженням направлення відповідачу листа (вимогу) та акту (повернення).
Крім того, оскільки в процесі розгляду даної справи відповідач ставив під сумнів вказаний доказ, позивачем в суді першої інстанції було надано накладну №0113511800535 та чек касового апарату ПАТ «Укрпошта» від 26.04.2019, копії яких містяться в матеріалах справи (а.с.213 т.2).
З огляду на що, вказані вище твердження відповідача колегією суддів відхиляються, оскільки спростовуються вищезазначеним та матеріалами справи.
У відповідності до ст.79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
В рішенні Європейського суду з прав людини від 15.11.2007 р. (заява № 22750/02) у справі «Бендерський проти України» суд оцінюючи фактичні обставини справи звертаючись до балансу вірогідностей вирішуючи спір виходив з того, що факти встановлені у медичному експертному висновку, є більш вірогідним за інші докази.
Крім того, у своїй постанові Верховний Суд у складі Касаційного господарського суду від 10.05.2018 по справі №908/1581/17 також звертається до принципу більшої вірогідності, який ним застосувався у поєднанні із принципом розумності під час розгляду касаційної скарги на основі фактів встановлених судами нижчих інстанцій.
Таким чином, враховуючи вище встановлене та принцип більшої вірогідності у сукупності з принципом розумності, за переконаннями колегії суддів суд першої інстанції дійшов до помилкового висновку про відсутні підстави вважати, що спірне приміщення було повернуто відповідачем станом на 26.04.2019.
Крім того, враховуючи вищевикладене та оскільки орендні правовідносини між сторонами припинились з 26.04.2019 внаслідок повернення з оренди приміщення, за переконаннями колегії суддів суд першої інстанції дійшов також до помилкового висновку про наявність підстав для задоволення зустрічних позовних вимог щодо стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати за період травень-червень 2019 та неустойки за невиконання обов'язку щодо повернення майна з оренди.
У той же час, щодо зустрічної позовної вимоги про стягнення з позивача збитків внаслідок погіршення майна у розмірі 202 295,00 грн, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, враховуючи наступне.
У відповідності до ст.22 Цивільного кодексу України, що кореспондується з положеннями ст. 224, 225 Господарського кодексу України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, зокрема, є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Для застосування передбаченої ч.1 ст.623 Цивільного кодексу України та ч.1 ст.224 Господарського кодексу України такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; наявність збитків; причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника.
Отже, при вирішенні спорів про відшкодування збитків господарському суду слід встановлювати факт заподіяння збитків відповідачем, наявність його вини та причинно-наслідкового зв'язку між неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю відповідача та заподіяними збитками, а також доведеність розміру збитків.
Відсутність хоча б одного із вище перелічених елементів, утворюючих склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності, оскільки його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення.
На обґрунтування понесених збитків відповідач посилається на звіт про незалежну оцінку вартості майнового збитку від 14.05.2019 (дата оцінки - 26.04.2019), складений ТОВ «Ай Експерт», згідно з яким вартість майнового збитку становить 413 075,00 грн (а.с.110-152 т.1). Також, відповідач надає укладений із ТОВ «Корнел Груп» договір підряду від 05.07.2019 № 05072019 із складеними до нього локальним кошторисом та актом КБ-2 на суму 462 076,00 грн та платіжними дорученнями щодо здійснення оплати (а.с.61-89, 92-100 т.2).
Оскільки «погіршення» об'єкта оренди означає втрату чи зменшення його корисних властивостей, зменшення його вартості, відповідачем не доведено яким чином зазначені в звіті пошкодження елементів об'єкту вплинули на корисні властивості об'єкта оренди.
Згідно вказаного звіту, фізичний знос конструкцій та обладнання встановлений на рівні 0-20 %. Також в останнього зазначено про наявність поодинокий пошкоджень шару фарби, волосяних тріщин в рустах, місцях примикання стелі і стін, а також відставання і пошкодження крайок місцями, що усувається шляхом підклеювання окремих крайок. Загальний фізичний стан об'єкту визначений оцінювачем як «добре», із встановленням коефіцієнту фізичного зносу на рівні 0-20 %, у загальній характеристиці щодо цього зазначено, що пошкоджень та деформацій немає, а є окремі несправності, що не впливають на експлуатацію елемента і усуваються під час ремонту.
Отже, із наведеного в звіті опису фізичного стану приміщень станом на 26.04.2019 не вбачається наявність суттєвих пошкоджень і зносу, який би виходив за категорію нормального амортизаційного зносу, як визначено п.2.5 Договору, та впливав би на корисні властивості об'єкта оренди.
Враховуючи викладене та недоведеність відповідачем існування всіх елементів цивільного правопорушення, за наявності яких приписи чинного законодавства України пов'язують можливість стягнення з відповідача збитків, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правомірно визнав вимогу про стягнення з позивача збитків необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.
Стосовно первісних вимог про стягнення з відповідача грошових коштів в якості повернення забезпечувального платежу у розмірі 183 464,74 грн, а також що стосується зустрічних вимог про стягнення з позивача заборгованості з утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг у розмірі 27 315,24 грн, колегія суддів не погоджується в цій частині вимог з висновком суду першої інстанції, враховуючи наступне.
Відповідно до п.3.6 Договору орендар зобов'язаний протягом 15 банківських днів з моменту підписання цього договору перерахувати орендодавцю забезпечувальний депозит у розмірі орендної плати за перший місяць оренди, вказаний в пункті 3.2 цього договору.
Пунктом 3.2 Договору сторони погодили, що розмір орендної плати за всі приміщення, що орендуються у цілому складає на місяць 210 780,00 грн.
Як свідчать матеріали справи, 21.04.2016 позивачем на підставі рахунку було здійснено оплату забезпечувального платежу у розмірі 210 780,00 грн, що підтверджується платіжним доручення №5103 (а.с.62 т.1).
Як слідує з матеріалів справи, позивач проти витрат на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг у розмірі 27 315,24 грн (а.с.59-61 т.1), що складаються з 10 956,44 грн за теплову енергію, 4 782,24 грн за постачання холодної та гарячої води та 11 576,56 грн за електроенергію, не заперечував та відраховував ці суми із заявленої до стягнення суми у первісному позові.
Таким чином, враховуючи вищевстановлене та оскільки матеріали справи не містять доказів повернення забезпечувального депозиту, колегія суддів дійшла до висновку, що первісні позовні вимоги про стягнення з відповідача грошових коштів у розмірі 183 464,74 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, тому як наслідок зустрічні вимоги в частині стягнення з позивача 27 315,24 грн заборгованості з утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг не підлягають задоволенню.
Оскільки зустрічні позовні вимоги про стягнення з позивача 4 093,61 грн інфляційних втрат, 2 798,24 грн 3 % річних та 39 033,21 грн пені є похідними від вимоги про стягнення основної заборгованості, колегія суддів також дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення в цій частині вимог.
Щодо первісних позовних вимог про зобов'язати відповідача прийняття у позивача з оренди приміщення IV (четвертого) поверху будівлі за адресою у місті Києві: вул. Григорія Андрющенка, 4 у літері "Г", згідно договору оренди нежилих приміщень від 15.04.2016 за № 1504-16 та оформити (підписати) акт приймання-передачі приміщення, колегія суддів також не погоджується в цій частині з висновками суду першої інстанції, враховуючи вищевстановлене та з огляду на таке.
У відповідності до ст.16 Цивільного кодексу України захист цивільних прав та інтересів здійснюється у встановленому порядку судом шляхом: визнання цих прав; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусового виконання обов'язку в натурі; зміни правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та іншими способами відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконним рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
У разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі (частина перша статті 785 Цивільного кодексу України). Таким чином, повернення майна наймодавцеві є обов'язком наймача. Певному обов'язку завжди кореспондує відповідне право іншої сторони, а не її обов'язок.
По суті, предмет позову у вигляді спонукання відповідача до прийняття майна з орендного користування та підписання акта приймання-передачі є (а) зверненням за захистом не права, а обов'язку, (б) примушенням особи до вчинення дії, яка є її правом, а не обов'язком.
Крім того, обраний позивачем спосіб захисту цивільного права не передбачено законом, оскільки він не підпадає під примусове виконання обов'язку в натурі, передбачене пунктом 5 частини другої статті 16 Цивільного кодексу України.
Викладене узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постанові від 27.11.2018 у справі №905/2260/17.
З огляду на що та враховуючи фактичне повернення орендованого приміщення, колегія суддів вважає, що така вимога позивача не є правильно обраним способом захисту своїх інтересів та не є ефективним способом відновлення порушеного права , а тому не підлягає задоволенню.
Інші доводи, наведені учасниками справи в апеляційних скаргах з урахуванням відзивів та заперечень, колегією суддів до уваги не приймаються з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються вищевикладеним та матеріалами справи.
При цьому, колегія суддів звертає увагу, що Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").
Підсумовуючи вищенаведене, колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "АКСЕПТ-БУД" не підлягає задоволенню, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗАММЛЕР УКРАЇНА" підлягає частковому задоволенню, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - частковому скасуванню, у зв'язку з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, та з неправильним застосуванням норм матеріального права; первісний позов слід задовольнити частково, а в задоволенні зустрічного позову - відмовити.
Судові витрати відповідно до ст.129 ГПК України покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених вимог.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 129, 252, 269, 270, 273, 275, 277, 281-285 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -
1.Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АКСЕПТ-БУД" на рішення Господарського суду міста Києва від 09.12.2019 у справі №910/7137/19 залишити без задоволення.
2.Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗАММЛЕР УКРАЇНА" на рішення Господарського суду міста Києва від 09.12.2019 у справі №910/7137/19 задовольнити частково.
3.Рішення Господарського суду міста Києва від 09.12.2019 у справі №910/7137/19 в частині первісних позовних вимог скасувати та прийняти в цій частині нове судове рішення, яким первісний позов задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АКСЕПТ-БУД" (м. Київ, вул. Гната Юри, 9, кв. 414; ідентифікаційний код 34998726) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗАММЛЕР УКРАЇНА" (м. Київ, вул. Провіантська, 3; ідентифікаційний код 35007717) грошові кошти у розмірі 183 464,74 грн (сто вісімдесят тисяч чотириста шістдесят чотири гривні сімдесят чотири копійки), судові витрати зі сплати судового збору за подачу первісної позовної заяви у розмірі 2 751,97 грн (дві тисячі сімсот п'ятдесят одну гривню дев'яносто сім копійок).
В іншій частині первісного позову відмовити.
4. Рішення Господарського суду міста Києва від 09.12.2019 у справі №910/7137/19 в частині задоволення зустрічного позову скасувати та прийняти в цій частині нове судове рішення про відмову в задоволенні зустрічного позову.
5.В решті рішення Господарського суду міста Києва від 09.12.2019 у справі №910/7137/19 залишити без змін.
6. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АКСЕПТ-БУД" (м. Київ, вул. Гната Юри, 9, кв. 414; ідентифікаційний код 34998726) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗАММЛЕР УКРАЇНА" (м. Київ, вул. Провіантська, 3; ідентифікаційний код 35007717) судові витрати зі сплати судового збору за подачу Товариством з обмеженою відповідальністю "ЗАММЛЕР УКРАЇНА" апеляційної скарги у розмірі 34 654,84 грн (тридцять чотири шістсот п'ятдесят чотири гривні вісімдесят чотири копійки).
7.Судові витрати зі сплати судового збору за подачу Товариством з обмеженою відповідальністю "АКСЕПТ-БУД" апеляційної скарги покласти на вказане товариство.
8.Видачу наказів доручити Господарському суду міста Києва.
9.Матеріали справи №910/7137/19 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.
Повний текст судового рішення складено 24.03.2020.
Головуючий суддя М.Л. Яковлєв
Судді А.І. Тищенко
В.В. Куксов