Справа: № 2-а-2065/09/0670 Головуючий у 1-й інстанції: Черноліхов С.В.
Суддя-доповідач: Саприкіна І.В.
Іменем України
"31" березня 2010 р. м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді: Саприкіної І.В.,
суддів: Горбань Т.І., Романчук О.М.,
при секретарі: Приходько Є.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві матеріали апеляційної скарги Бердичівської об'єднаної державної податкової інспекції на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 01.06.2009 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Бердичівської об'єднаної державної податкової інспекції про визнання нечинним податкового повідомлення, -
ОСОБА_2 звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Бердичівської ОДПІ про визнання нечинним податкового повідомлення, яким визначено податкове зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб в розмірі 1136,52 грн.
Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 01.06.2009 року позов задоволено в повному обсязі.
Не погоджуючись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати незаконну, на його думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову, якою в задоволенні позову відмовити. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на неповне з'ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, незаконність, необґрунтованість та необ'єктивність оскаржуваного рішення, що є підставою для його скасування.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, що з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів знаходить, що вона не підлягає задоволенню, виходячи з наступного:
Завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (ч. 1 ст. 2 КАС України).
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Як вбачається з матеріалів справи, в жовтні 2006 року ОСОБА_2 отримав спадкове майно після смерті своєї матері ОСОБА_3, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1. Спадкове майно складається з грошових внесків з належними процентами та відповідними компенсаціями, дотаціями, що знаходяться в філії Бердичівського відділення Ощадного банку № 73 на рахунках НОМЕР_1, НОМЕР_2, НОМЕР_3, що підтверджується копією свідоцтва про право на спадщину за законом.
Згідно поданої до Бердичівської ОДПІ декларації про доходи, одержані з 1 січня по 31 грудня 2006 року, позивач задекларував доход отриманий після смерті матері у вигляді грошових коштів в розмірі 22580,40 грн.
28.04.2007 року відповідачем винесено податкове повідомлення № 0002551700/0, яким спадщину, отриману позивачем у вигляді грошових внесків, оподатковано за ставкою 5 % від її вартості, що становить 1136,52 грн.
Житомирський окружний адміністративний суд в своєму рішенні прийшов до висновку про необхідність задоволення позовних вимог.
Апеляційна інстанція повністю погоджується з такими доводами суду першої інстанції, з огляду на наступне:
Відповідно ч. 2 ст. 69 КАС України докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.
Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч.1 ст. 86 КАС України).
Відповідно до ст.. 9 Закону України «Про систему оподаткування», платники податків і зборів (обов'язкових платежів) зобов'язані: 1) вести бухгалтерський облік, складати звітність про фінансово-господарську діяльність і забезпечувати її зберігання у терміни, встановлені законами; 2) подавати до державних податкових органів та інших державних органів відповідно до законів декларації, бухгалтерську звітність та інші документи і відомості, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів (обов'язкових платежів); 3) сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових платежів) у встановлені законами терміни.
За змістом ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», якщо згідно з нормами цього пункту сума податкового зобов'язання розраховується контролюючим органом, платник податків не несе відповідальності за своєчасність, достовірність та повноту нарахування такої суми, проте несе відповідальність за своєчасне і повне погашення нарахованого податкового зобов'язання та має право на оскарження цієї суми у порядку, встановленому цим Законом.
За ст. 7 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», Ставка податку становить 5 відсотків від об'єкта оподаткування, нарахованого податковим агентом як:
процент на поточний або депозитний (вкладний) банківський рахунок (у тому числі картковий рахунок);
процентний або дисконтний дохід за іменним ощадним (депозитним) сертифікатом;
процент на вклад (внесок) до кредитної спілки, створеної відповідно до закону;
інвестиційний дохід, який виплачується компанією, що управляє активами інституту спільного інвестування, відповідно до закону;
дохід за іпотечним сертифікатом участі, іпотечним сертифікатом з фіксованою дохідністю, відповідно до закону;
дохід за сертифікатом фонду операцій з нерухомістю;
дохід, який виплачується управителем фонду фінансування будівництва;
дохід учасника фонду банківського управління;
в інших випадках, прямо визначених відповідними нормами цього Закону.
Згідно із пп. 1.20.4 п. 1.20 ст. 1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», членами сім'ї фізичної особи є її дружина або чоловік, діти як фізичної особи, так і її дружини або чоловіка (у тому числі усиновлені), батьки, баба або дід як фізичної особи, так і її дружини або чоловіка, брати чи сестри як фізичної особи, так і її дружини або чоловіка, онуки як фізичної особи, так і її дружини або чоловіка, інші утриманці такої фізичної особи або її опікуни, визнані такими згідно із законом.
Членами сім'ї фізичної особи першого ступеня споріднення вважаються її батьки та батьки її чоловіка або дружини, її чоловік або дружина, діти як такої фізичної особи, так і її чоловіка або дружини, у тому числі усиновлені ними діти.
Інші члени сім'ї фізичної особи вважаються такими, що мають другий ступінь споріднення.
З матеріалів справи слідує, що ОСОБА_2 отримав у спадщину не готівкові кошти, що зберігаються на рахунках спадкодавця, відкритих у банках, а лише компенсаційні ощадні книжки (рахунки НОМЕР_1, НОМЕР_2. НОМЕР_3) виписані на ім'я його матері, які дають право на отримання компенсаційних сум в майбутньому за рахунок Державного бюджету за знецінені грошові заощадження, які біли поміщені спадкодавцем позивача в період до 02.01.1992 року в установи Ощадбанку колишнього СРСР, що діяли на території України, також підтверджується листом філії Бердичівського відділення №73 від 18.05.2009 року №37/2366.
За змістом пп. 4.3.23 п. 4.3 ст. 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», до складу загального місячного або річного оподатковуваного доходу платника податку не включається основна сума депозиту (вкладу), внесеного платником податку до банку чи небанківської фінансової установи, яка повертається такому платнику податку, основна сума кредиту, що отримується платником податку, а також сума виплат громадянам України (їх спадкоємцям) грошових заощаджень і грошових внесків, вкладених до 2 січня 1992 року в установи Ощадного банку СРСР чи в установи державного страхування СРСР або у папери цільової державної позики, емітованої на території колишнього СРСР, погашення яких не відбулося.
Аналізуючи зазначені правові норми, судова колегія приходить до аналогічного з судом першої інстанції висновку, що отримані ОСОБА_2 компенсаційні ощадні книжки не є об'єктом оподаткування податком з доходів фізичних осіб, отже оспорене податкове повідомлення підлягає визнанню нечинним.
Таким чином, апеляційна інстанція приходить до висновку, що суд першої інстанції правомірно задовольнив позовні вимоги.
Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Проаналізувавши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.
За таких підстав, апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції -без змін.
Керуючись ст.ст. 198, 200, 205, 206 КАС України, судова колегія, -
В задоволенні апеляційної скарги Бердичівської об'єднаної державної податкової інспекції - відмовити.
Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 01.06.2009 року -залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом одного місяця шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.
Повний текст ухвали виготовлено 02 квітня 2010 року.
Головуючий суддя: Судді: