Справа: № 2-а-3376/09/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Шелест С.Б.
Суддя-доповідач: Саприкіна І.В.
"31" березня 2010 р.
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді: Саприкіної І.В.,
суддів: Горбань Т.І., Романчук О.М.,
при секретарі: Приходько Є.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві апеляційні скарги товариства з обмеженою відповідальністю «МДК», Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 04.06.2009 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «МДК»до Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва про визнання протиправним рішення щодо застосування штрафних (фінансових) санкцій, -
ТОВ «МДК»звернулися до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва про визнання протиправним рішення щодо застосування штрафних (фінансових) санкцій № 16422305 від 03.11.2008 року.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 04.06.2009 року позовні вимоги задоволено частково, а саме: визнано протиправним та скасовано рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій ДПІ у Печерському районі № 16422305 від 03.11.2008 року в частині застосування штрафної (фінансової) санкції в сумі 340,00 грн. В решті позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з таким судовим рішенням, ТОВ «МДК»подали апеляційну скаргу, в якій просять скасувати незаконну, на їх думку, постанову суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позову та постановити нову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на неповне з'ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, незаконність, необґрунтованість та необ'єктивність оскаржуваного рішення, що є підставою для його скасування.
Також, апеляційна скарга подана ДПІ у Печерському районі міста Києва, в якій вони просять скасувати незаконну, на їх думку, постанову суду першої інстанції в частині задоволення позову та постановити нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на неповне з'ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, незаконність, необґрунтованість та необ'єктивність оскаржуваного рішення, що є підставою для його скасування.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, що з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційних скарг, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного:
Завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (ч. 1 ст. 2 КАС України).
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Як вбачається з матеріалів справи, 10.10.2008 року Державною податковою адміністрацією у Дніпропетровській області проведено перевірку господарської одиниці позивача (зал гральних автоматів, розташований за адресою: вул. Леніна, 11) за дотриманням суб'єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій, за результатами якої складено Акт перевірки № 0403140233/265518452305 від 10.10.2008 року.
На підставі зазначеного акта, ДПІ у Печерському районі м. Києва прийняте оскаржуване рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 03.11.2008 року № 16422305 в розмірі 21 570,00 грн.
Як вбачається з матеріалів перевірки, штрафні (фінансові) санкції до позивача застосовано згідно з п.п. 1, 2, 3, 5 ст. 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»(далі - Закон) та у зв'язку з виявленими перевіркою порушеннями п.п.1, 2, 3, 6, 10 ст. З Закону.
А саме, перевіркою встановлено, що в гральному залі господарської одиниці позивача знаходяться 59 гральних автоматів, які під'єднанні до загальної електромережі, але які не мають фіскальної пам'яті; відсутня поточна та остання використана КОРО та контрольні стрічки за три робочих дні у господарській одиниці; проведення розрахункових операцій на загальну сум 200,00 грн. без застосування РРО та без видачі відповідного розрахункового документу.
Провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи (ч. 2 ст. 5 КАС України).
Відповідно ч. 2 ст. 69 КАС України докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.
Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч.1 ст. 86 КАС України).
Ч. 1 ст. 195 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.
Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до пунктів 1 та 2 статті 3 ЗУ «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані: проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок; видавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, розрахунковий документ встановленої форми на повну суму проведеної операції.
Комп'ютерно-касова система "Фіскал", яка наказом Державної податкової адміністрації України від 01.07.2008 року N 430 включена до Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій, призначена для фіскалізації гральних автоматів, автоматизації збору, обліку і контролю даних про функціонування залів гральних автоматів. Оскільки вказана система крім обліку даних про рух готівки або її замінників (жетонів, кредитів), як по кожному автомату так і в цілому по залу гральних автоматів, забезпечує реєстрацію розрахункових операцій з купівлі-продажу замінників гривні, застосування інших реєстраторів розрахункових операцій в таких залах необов'язкове.
Обов'язок застосування гральних автоматів, які переведені у фіскальний режим роботи, є нормою Закону України від 06.07.1995 року N 265/95-ВР "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" (далі - Закон N 265), якою мають керуватися суб'єкти господарювання при здійсненні діяльності у сфері грального бізнесу.
Відповідно до вимог Закону N 265 встановлення РРО та комп'ютерно-касових систем є умовою застосування гральних автоматів та включення їх (або окремих блоків автоматів, що входять до складу комп'ютерно-касових систем, які забезпечують переведення таких автоматів у фіскальний режим роботи) до Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій за процедурою, встановленою Положенням про зазначений Державний реєстр, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 серпня 2002 року N 1315. Комп'ютерно-касова система "Фіскал" є реєстратором розрахункових операцій (з числа включених до Державного реєстру), який забезпечує фіскалізацію гральних автоматів.
Органи державної податкової служби в межах наданих їм повноважень, здійснюють контроль за дотриманням суб'єктами господарювання вимог чинного законодавства. При плануванні контрольно-перевірочної роботи суб'єктів господарювання сфери грального бізнесу, органи державної податкової служби будуть враховувати інформацію про впровадження такими суб'єктами комп'ютерно-касових систем в залах гральних автоматів, та дотримання ними вимог постанови Кабінету Міністрів України від 07.02.2001 року N 121 в частині фіскалізації грального обладнання.
Статтею 17 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" встановлено відповідальність суб'єктів господарювання за недотримання порядку використання РРО.
Пунктом 1 частини другої додатка до постанови Кабінету Міністрів України від 7 лютого 2001 року N 121 "Про переведення суб'єктів підприємницької діяльності на облік розрахункових операцій у готівковій та безготівковій формі із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій" встановлено, що до 31 грудня 2006 року всі гральні автомати повинні бути переведені в режим застосування РРО.
У зв'язку з цим з 1 січня 2007 року у суб'єктів господарювання, що надають послуги у сфері грального бізнесу, виникає обов'язок застосовувати гральні автомати, що виконують фіскальні функції.
Невиконання цього обов'язку може бути підставою для накладення на суб'єкта господарювання штрафу, передбаченого статтею 17 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг".
За своєю правовою природою зазначені штрафні санкції є адміністративно-господарськими санкціями (стаття 238 Господарського кодексу України).
Відповідно до вимог статті 218 цього Кодексу підставою господарської відповідальності учасника господарських відносин, у тому числі для застосування адміністративно-господарських санкцій, є вчинене таким суб'єктом господарське правопорушення. У силу частини другої зазначеної статті учасник господарських відносин відповідає за порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним ужито всіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. При цьому слід ураховувати, що елементами правопорушення є вина та наявність причинного зв'язку між самим порушенням та його наслідками. Вважається, що застосування принципу вини як умови відповідальності пов'язане з необхідністю доведення порушення зобов'язання.
Таким чином, вина суб'єкта господарювання у недотриманні вимог щодо використання гральних автоматів, які виконують фіскальні функції, може бути наявна лише в тому випадку, коли існувала об'єктивна можливість ужити всіх заходів для забезпечення використання таких пристроїв.
Згідно зі статтею 12 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" на території України дозволяється реалізовувати та застосовувати лише ті реєстратори розрахункових операцій вітчизняного та іноземного виробництва, які включені до Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій, та конструкція і програмне забезпечення яких відповідає конструкторсько-технологічній та програмній документації виробника.
Пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 7 лютого 2001 року N 121 "Про переведення суб'єктів підприємницької діяльності на облік розрахункових операцій у готівковій та безготівковій формі із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій" на Міністерство промислової політики було покладено обов'язок забезпечити організацію розроблення автоматів з продажу товарів (послуг), які відповідатимуть необхідним вимогам, а також запам'ятовуючих пристроїв (фіскальної пам'яті) для оснащення автоматів, що вже діють.
Наказом Державної податкової адміністрації України від 1 липня 2008 року N 430 "Про затвердження Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій у новій редакції" (наказ втратив чинність згідно з наказом Державної податкової адміністрації України від 10 вересня 2008 року N 581) до Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій було включено комп'ютерно-касову систему "Фіскал", яка призначена для фіскалізації гральних автоматів.
Отже, до вказаної дати у Державному реєстрі реєстраторів розрахункових операцій України не було РРО, який би забезпечував технічну можливість виконувати фіскальні функції гральним автоматом, а у суб'єктів господарювання була відсутня об'єктивна можливість дотримання приписів Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" у частині використання гральних автоматів, оснащених фіскальною функцією.
За таких обставин наявність вини суб'єктів господарювання у порушенні ними порядку використання РРО під час надання послуг у сфері грального бізнесу виключалася.
Таким чином, притягнення суб'єктів господарювання до відповідальності за використання гральних автоматів, не обладнаних фіскальними функціями, можливе лише після набрання чинності вищезазначеним наказом Державної податкової адміністрації України, яким до Державного реєстру розрахункових операцій включено комп'ютерно-касову систему "Фіскал".
У листі Вищого адміністративного суду України від 03.07.2009 р. N 962/13/13-09 зазначено, що із моменту включення до Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій комп'ютерно-касової системи "Фіскал" суб'єкти господарювання зобов'язані використовувати зазначену систему.
Апеляційна інстанція вважає за необхідне звернути увагу на те, що несумісність комп'ютерно-касової системи "Фіскал" із введеними раніше в експлуатацію гральними автоматами виключає можливість вчинення правопорушення тими суб'єктами господарювання, чиї гральні автомати не є сумісними з комп'ютерно-касовою системою "Фіскал" з технічних причин.
Також в наведеному вище листі ВАСУ зазначено, що під час розгляду даної категорії справ необхідно досліджувати докази, що встановлюють технічну сумісність комп'ютерно-касової системи "Фіскал" із гральними автоматами, які були введені в експлуатацію суб'єктом господарювання до включення зазначеної системи до Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій. Для цього, у разі необхідності, може бути призначено судово-технічну експертизу.
Як вбачається з матеріалів справи судом першої інстанції при розгляді даної справи не досліджувались докази щодо встановлення технічної сумісності комп'ютерно-касової системи "Фіскал" із гральними автоматами, які використовуються ТОВ «Порив».
Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Враховуючи те, що відповідачем не доведено факт технічної сумісності комп'ютерно-касової системи "Фіскал" з гральними автоматами, які використовується позивачем колегія суддів вважає, що підстав для скасування рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог не вбачається.
Таким чином, апеляційна інстанція приходить до висновку, що суд першої інстанції не правомірно відмовив в задоволенні позову в цій частині, а тому рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій ДПІ у Печерському районі № 16422305 від 03.11.2008 року в частині застосування штрафної (фінансової) санкції в сумі 21230 грн. підлягає скасуванню.
Що ж стосується вимог апеляційної скарги відповідача, то слід зазначити наступне:
Відповідно до п. 6 ст. 3 ЗУ «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані забезпечувати зберігання використаних книг обліку розрахункових операцій та розрахункових книжок протягом трьох років після їх закінчення.
Відповідно до пунктів 7.2, 7.4, 7.5 Порядку реєстрації та ведення книг обліку розрахункових операцій і розрахункових книжок, затвердженого наказом ДПА України від 01.12.2000 р. N 614, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.02.2001 р. за N 106/5297, СПД повинен забезпечити зберігання у господарській одиниці (депо) довідки про реєстрацію книги обліку розрахункових операцій та останньої використаної книги ОРО; використання книги ОРО, зареєстрованої на господарську одиницю, передбачає наявність книги ОРО в господарській одиниці, на яку ця книга зареєстрована, або на місці проведення розрахунків; використання книги ОРО, зареєстрованої на РРО, передбачає наявність книги ОРО на місці проведення розрахунків, де встановлено РРО.
Аналіз матеріалів справи, а саме акту перевірки вказує на те, що позивачем при здійсненні перевірки КОРО надано не було.
Наявність у позивача відповідної довідки не свідчить про належне місце знаходження КОРО, тобто на місці проведення розрахунків де встановлено РРО.
Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 02 жовтня 2008 року.
Виходячи з вищевикладеного апеляційна інстанція вважає, що позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають, а тому постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню в частині задоволення позовних вимог.
Згідно із п. 4 ч. 1 ст. 198 та ст. 202 КАС України, суд апеляційної інстанції скасовує постанову суду першої інстанції та приймає нове рішення, якщо встановить порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду дійшла висновку про необхідність скасування постанови суду першої інстанції скасувати та постановити нову про часткове задоволення позовних вимог.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 196, 198, 202, 205 та 207 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційні скарги Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва, товариства з обмеженою відповідальністю «МДК»-задовольнити частково.
Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 04.06.2009 року -скасувати, постановивши нову про часткове задоволення позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю «МДК».
Визнати протиправним та скасувати рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій Державної податкової інспекції у Печерському районі № 16422305 від 03.11.2008 року в частині застосування штрафної (фінансової) санкції в сумі 21230 грн.
В задоволенні решти позову відмовити.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом одного місяця шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.
Повний текст постанови виготовлено 02 квітня 2010 року.
Головуючий суддя:
Судді: