Справа: № 2-а-8806/09/2570 Головуючий у 1-й інстанції: Сорочко Є.О.
Суддя-доповідач: Саприкіна І.В.
Іменем України
"31" березня 2010 р. м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді: Саприкіної І.В.,
суддів: Горбань Т.І., Романчук О.М.,
при секретарі: Приходько Є.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві апеляційну скаргу відділення Фонду соціального захисту інвалідів у Чернігівській області на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 21.04.2009 року у справі за їх позовом до відкритого акціонерного товариства «Чернігівський річковий порт» про стягнення адміністративно-господарських санкцій, -
Позивач звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до відкритого акціонерного товариства «Чернігівський річковий порт»про стягнення адміністративно-господарських санкцій в розмірі 13277,14 грн. та пені в сумі 3573,63 грн.
Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 21.04.2009 року в задоволенні позовних вимог відмовлено в повному обсязі.
Не погоджуючись з таким судовим рішенням, відділення Фонду соціального захисту інвалідів у Чернігівській області подали апеляційну скаргу, в якій просять скасувати незаконну, на їх думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на неповне з'ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, незаконність, необґрунтованість та необ'єктивність оскаржуваного рішення, що є підставою для його скасування.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, що з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що вона не підлягає задоволенню, виходячи з наступного:
Чернігівський окружний адміністративний суд в своєму рішенні прийшов до висновку про необхідність відмови в задоволенні позовних вимог.
Апеляційна інстанція повністю погоджується з такими доводами суду першої інстанції, з огляду на наступне:
Завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (ч. 1 ст. 2 КАС України).
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Як вбачається з матеріалів справи, а саме звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2006 рік середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу на підприємстві відповідача в 2006 році становила 245 осіб та відповідно норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів становить 10 осіб. Вказані робочі місця на підприємстві відповідача у 2006 році були зайняті 10 інвалідами, тобто норматив для працевлаштування інвалідів відповідно поданого звіту виконаний.
Однак за результатами планової перевірки, проведеної відділенням Фонду 13 лютого 2009 року, встановлено, що в 2006 році середньооблікова кількість штатних працівників, яким встановлена інвалідність складала 9 осіб, тобто відповідач повинен сплатили адміністративно-господарські санкції у розмірі середньої річної заробітної плати на підприємстві за 1 нестворене робоче місце.
Річний фонд оплати праці, зазначений в звіті за 2006 рік на підприємстві відповідача складав 3252900 грн., а середньорічна заробітна плата штатного працівника становить 13277,14 грн. Таким чином за одне нестворене робоче місце штрафні санкції становлять 13277,14 грн.
Постановою правління Національного банку України від 21.04.2008 року № 107 встановлена з 30.04.2008 року облікова ставка у розмірі 12% річних, а тому розмір пені, розрахованої відділенням Фонду соціального захисту інвалідів у Чернігівській області, становить 3573,63 грн.
Провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи (ч. 2 ст. 5 КАС України).
Відповідно ч. 2 ст. 69 КАС України докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.
Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч.1 ст. 86 КАС України).
Ч. 1 ст. 195 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.
Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до вимог ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»(далі - Закон) для підприємств (об'єднань), установ і організацій незалежно від форми власності і господарювання встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків від загальної чисельності працюючих, а якщо працює від 8 до 25 чоловік - у кількості одного робочого місця.
Частиною 2 статті 19 Закону встановлено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.
У відповідності до ч. 3 та ч. 5 ст. 19 Закону підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону. Виконанням нормативу робочих місць у кількості, визначеній згідно з частиною першою цієї статті, вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією, у тому числі підприємством, організацією громадських організацій інвалідів, фізичною особою, яка використовує найману працю, інвалідів, для яких це місце роботи є основним.
Згідно із ст. 20 Закону підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону. При цьому до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим Законом, не застосовуються строки, визначені статтею 250 Господарського кодексу України.
Відповідно до Порядку проведення перевірки підприємств, установ, організацій та фізичних осіб, що використовують найману працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31 січня 2007 р. N 70 планові виїзні перевірки проводяться не частіше ніж один раз на календарний рік відповідно до квартальних планів робіт, затверджених наказом керівника відділення Фонду. Роботодавець повинен створити умови для проведення планових та позапланових виїзних перевірок уповноваженою посадовою особою відділення Фонду за умови пред'явлення ним службового посвідчення і направлення на перевірку, підписані керівником та скріплені печаткою відділення Фонду. У направленні на перевірку зазначається дата його видачі, назва відділення, мета, вид перевірки (планова або позапланова), підстава, дата її початку і закінчення, посада та прізвище уповноваженої особи.
Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги (ч. 3 ст. 70 КАСУ).
Як вбачається матеріалів справи, а саме з повідомлення про планову виїзну перевірку підприємства відповідача від 09.02.2009 року предметом перевірки є виконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2007-2008 роках, а також зазначено термін проведення перевірки з 12.02.2009 року по 12.02.2009 року.
Згідно акту планової перевірки щодо дотримання ВАТ «Чернігівський річковий порт»вимог статей 19 і 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»вбачається, що зазначена перевірка проведена за період 2006 року.
Апеляційна інстанція повністю погоджується з висновком суду першої інстанції, що перевірка проведена без дотримання вимог Порядку проведення перевірки підприємств, установ, організацій та фізичних осіб, що використовують найману працю, так як згідно направлення відділення Фонду не мало законних підстав для проведення перевірки за період 2006 року, а тому і накладення адміністративно-господарських санкцій та пені на підприємство відповідача є безпідставним.
Таким чином, апеляційна інстанція приходить до висновку, що суд першої інстанції правомірно не задовольнив позовні вимоги.
Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Проаналізувавши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.
За таких підстав, апеляційну скаргу -необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції -без змін.
Керуючись ст.ст. 160, 195, 196,198, 200, 205, 206 КАС України, судова колегія, -
В задоволенні апеляційної скарги відділення Фонду соціального захисту інвалідів у Чернігівській області - відмовити.
Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 21.04.2009 року -залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом одного місяця шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.
Повний текст ухвали виготовлено 02 квітня 2010 року.
Головуючий суддя:
Судді: