Справа: № 17/150(2-а-14916/08) Головуючий у 1-й інстанції: Шелест С.Б.
Суддя-доповідач: Саприкіна І.В.
Іменем України
"31" березня 2010 р. м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді: Саприкіної І.В.,
суддів: Горбань Т.І., Романчук О.М.,
при секретарі: Приходько Є.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.04.2009 року у справі за позовом дочірнього підприємства «Рідна Марка»до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва про скасування податкового повідомлення-рішення, -
ДП «Рідна Марка»звернулись до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва про скасування податкового повідомлення-рішення №0000402380/0 від 11.08.2008 року, згідно з яким визначене податкове зобов'язання за платежем: податок на додану вартість в сумі 322 946 грн., в тому числі: 215 326, 00 гри. за основним платежем та 107 620 грн. штрафних (фінансових) санкцій.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.04.2009 року позовні вимоги задоволено в повному обсязі.
Не погоджуючись з таким судовим рішенням, ДПІ у Дніпровському районі міста Києва подали апеляційну скаргу, в якій просять скасувати незаконну, на їх думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову, якою відмовити в задоволенні позову в повному обсязі. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на неповне з'ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, незаконність, необґрунтованість та необ'єктивність оскаржуваного рішення, що є підставою для його скасування.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, що з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що вона не підлягає задоволенню, виходячи з наступного:
Окружний адміністративний суд міста Києва в своєму рішенні прийшов до висновку про необхідність задоволення позовних вимог.
Апеляційна інстанція повністю погоджується з такими доводами суду першої інстанції, з огляду на наступне:
Завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (ч. 1 ст. 2 КАС України).
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Як вбачається з матеріалів справи, Державною податковою інспекцією у Дніпровському районі міста Києва проведено виїзну планову перевірку ДП «Рідна Марка»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2007 року по 31.03.2008 року, за результатами якої складено Акт перевірки №3201/23/815-32378225 від 01.08.2008 року.
На підставі зазначеного акта, ДПІ у Дніпровському районі м. Києва прийняте податкове повідомлення-рішення від 11.08.2008 року №0000402380/0, згідно з яким визначене податкове зобов'язання за платежем: податок на додану вартість в сумі 322946,00 грн., в тому числі: 215 326, 00 грн. основний платіж та 107 620, 00 штрафні (фінансові) санкції.
Як вбачається з акта, перевіркою встановлено завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток за 2007 рік в сумі 2 032 037 грн.; за перший квартал 2008 року в сумі 228 849 грн. та завищення податкового кредиту з податку на додану вартість в розмірі 298725 грн., та як наслідок, заниження ПДВ на загальну суму 215 326 грн., у зв'язку з неправомірним, на думку податкового органу, віднесенням до податкового кредиту податку на додану вартість в сумі 298 725,00 грн., сплаченого у вартості придбаних маркетингових, мерчендайзингових та інформаційно-консультаційних послуг за період з липня 2007 року по березень 2008 року включно.
Перевіркою встановлено, що основним видом діяльності ДП «Рідна Марка»є здійснення операцій з оптової торгівлі продуктами харчування (соки, квас, пиво, бакалія). Поставка товарної номенклатури здійснюється через мережу супермаркетів, розташованих на території України (ПП «Білла - Україна»- договір поставки від 01.01.2006 року б/н, TOB «Квіза - Трейд»- договір поставки від 15.09.2007 року б/н, TOB «Метро Кеш енд Кері»- договір поставки від 01.01.2007 року № 20298, TOB «Торговий Дім «Амстор»- договір поставки від 30.11.2006 року №1680 та інші).
Перевіркою встановлено та не заперечується відповідачем, що при здійсненні оптових поставок своєї продукції, підприємство здійснює маркетингові заходи, які відносить до господарської діяльності, пов'язаної з продажем товарів, а саме: внесення відомостей до інформаційної бази мережі супермаркетів, стимулювання попиту на товар шляхом сплати магазинам певного відсотку від обсягу продажу за квартал (квартальний бонус) та за рік (річний бонус), розповсюдження рекламних листівок із зображенням та назвою товарів Замовника (ДП «Рідна Марка») у магазинах та торгових закладах, організація і проведення заходів зі стимулювання збуту продукції замовника у магазинах та торгових закладах, перевірка якості представлених товарів у магазинах та торгових закладах (мерчендайзинг), дослідження ринку та формування клієнтської бази до відкриття нових магазинів, моніторинг та аналіз товарообігу, інші види маркетингових послуг.
Такі послуги надавались позивачу як юридичними особами (мережами супермаркетів), так і фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності відповідно до укладених з ними договорів про надання послуг щодо розміщення та просування товарів продукції торгової марки «Рідна марка», про виконання яких сторони договору складали акти приймання-здачі наданих послуг (копії договорів та актів в матеріалах справи). Сам факт здійснення господарських операцій з придбання таких послуг податковим органом не оспорювався.
Так, перевіркою встановлено, що ДП «Рідна Марка»за перевіряємий період було включено до складу валових витрат послуги мерчендайзингу, інформаційно - консультаційні та маркетингові, послуги з додаткового розміщення продукції ДП «Рідна Марка»на полицях в торговельних залах супермаркетів в сумі 873 933,00 грн. в тому числі в розрізі покупців: TOB «Болден»в сумі 57866 грн.; TOB «Метро Кеш енд Кері»в сумі 203220 грн.; ПП «Білла-Україна»в сумі 165602 грн.; TOB «Торговий Дім «Амстор»в сумі 245044 грн.; ПП «Ріарді»в сумі 62183 грн.; ПП «Орнатус»в сумі 11194 грн.; TOB «Край»в сумі 70928 грн.; TOB «Квіза-Трейд»в сумі 57896 грн.
Крім цього, при здійсненні оптових поставок своєї продукції, підприємством віднесено до складу валових витрат видатки на розміщення та просування продукції торгової марки «Рідна Марка»на регіональному ринку на території України, а саме: розміщення та просування продукції торгової марки «Рідна марка»на регіональному ринку на території України, проведення рекламних заходів щодо продукції, яка реалізується; перевірка якості представлених товарів у магазинах та торгових закладах (марчендайзинг), розміщення рекламної продукції та фірмового обладнання замовника (позивача) у магазинах та торгових точках та інше.
Для здійснення вищенаведених маркетингових заходів, підприємством залучались фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які надавали вказані послуги: СПД ОСОБА_1 за договором від 16.05.2007 року № 1/07 (послуги з просування продукції торгової марки «Рідна Марка»на регіональному ринку на території Львова та Львівської області); СПД ОСОБА_2 за договором від 08.01.2007 року № 1-07-ОД (послуги з просування продукції торгової марки «Рідна Марка»на регіональному ринку на території м. Одеси та Одеської області); СПД ОСОБА_3 за договором від 03.01.2007 року № 02-ГОС (послуги з просування продукції торгової марки «Рідна Марка»на регіональному ринку на території м. Вінниця та Вінницької області); СПД ОСОБА_4. за договором від 03.01.2007 року б/н (послуги з просування продукції торгової марки «Рідна Марка»на регіональному ринку на території М.Дніпропетровська та Дніпропетровської області); СПД ОСОБА_5 за договором від 02.04.2007 року № 01-ГОС (послуги з просування продукції торгової марки «Рідна Марка»на регіональному ринку на території м. Тернополя та Тернопільської області); СПД ОСОБА_6 за договором від 19.03.2007 року № 1/03 (послуги з просування продукції торгової марки «Рідна Марка»на регіональному ринку на території м. Донецька та Донецької області); СПД ОСОБА_9. за договором від 09.01.2007 року № 1 (послуги з просування продукції торгової марки «Рідна Марка»на регіональному ринку на території України); СПД ОСОБА_7 за договором від 02.01.2007 року (послуги з просування продукції торгової марки «Рідна Марка»на регіональному ринку на території України); СПД ОСОБА_8 за договором від 02.01.2007 року (послуги з просування продукції торгової марки «Рідна Марка»на регіональному ринку на території України).
Як свідчать матеріали перевірки, всього за перевіряємий період фізичними особами-підприємцями надано маркетингових послуг в сумі 1 387 223, 00 грн.
Отже, перевіркою встановлено, що маркетингові, мерчендайзингові та інформаційно-консультаційні послуги фактично придбавались відповідно до укладених позивачем з контрагентами договорів та згідно з актами здачі-прийняття наданих послуг.
Провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи (ч. 2 ст. 5 КАС України).
Відповідно ч. 2 ст. 69 КАС України докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.
Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч.1 ст. 86 КАС України).
Ч. 1 ст. 195 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.
Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правовідносини, що виникають у зв'язку з формуванням платником податку на прибуток і податку на додану вартість валових витрат та податкового кредиту, регулюються статтею 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та статтею 7 Закону України "Про податок на додану вартість".
Так, підпунктами 7.4.1 і 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" у редакції Закону, що діяв на момент виникнення спірних правовідносин, передбачено, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.
Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" визначальною ознакою валових витрат є їх зв'язок з господарською діяльністю платника податку. При цьому неодмінною характерною рисою господарської діяльності в податкових правовідносинах є її направленість на отримання доходу в грошовій, матеріальній чи нематеріальній формах (пункт 1.32 статті 1 цього Закону).
Підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 цього ж Закону встановлено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією і веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) та охороною праці з урахуванням обмежень, установлених підпунктами 5.3 - 5.8 цієї статті.
Звідси випливає, що правильність формування платником податків валових витрат та податкового кредиту вимагає наявності зв'язку витрат платника податків на придбання послуг з його господарською діяльністю, що полягає у намірі платника податку отримати користь від придбаних послуг. За відсутності ж останнього відсутні підстави для зменшення бази оподаткування податком на прибуток і податком на додану вартість за рахунок валових витрат та податкового кредиту.
Так, згідно з пунктом 1.7 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість", податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.
Відповідно до пункту 3.1 статті 3, пунктів 7.1, 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" об'єктом оподаткування цим податком є поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України, в тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору) для погашення заборгованості заставодавця, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу у користування лізингоотримувачу (орендарю); ввезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі імпорту або реімпорту; вивезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі експорту або реекспорту, поставки транспортних послуг по перевезенню пасажирів, вантажобагажу (товаробагажу) та вантажу за межами державного кордону України. Особа - продавець, яка зареєстрована як платник податку на додану вартість, зобов'язана на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг) нарахувати покупцю податок на додану вартість та скласти і передати йому податкову накладну, яка є підставою для віднесення вказаної в ній суми податку на додану вартість до податкового кредиту.
Згідно з підпунктами 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (в редакції, чинній на час складання взаємовідносин) податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.
Не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).
У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.
Підпунктом 1.8 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість" передбачено, що бюджетне відшкодування - це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.
Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків визначено пунктом 7.7 Закону України "Про податок на додану вартість".
Відповідно до підпункту 7.7.1 пункту 7.1 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.
Відповідно до підпункту 7.7.2 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: згідно з пунктом "а" бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг); згідно з пунктом "б" залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.
Звідси випливає, що правильність формування платником податків валових витрат та податкового кредиту вимагає наявності зв'язку витрат платника податків на придбання послуг з його господарською діяльністю, що полягає у намірі платника податку отримати користь від придбаних послуг. За відсутності ж останнього відсутні підстави для зменшення бази оподаткування податком на прибуток і податком на додану вартість за рахунок валових витрат та податкового кредиту.
Отже, маркетингові послуги, що були надані позивачу пов'язанні із здійсненням господарської діяльності і мають на меті просування на ринку відповідної продукції для отримання більших доходів у майбутньому, а тому відповідні витрати позивачем обґрунтовано віднесено до складу податкового кредиту.
Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Проаналізувавши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.
За таких підстав, апеляційну скаргу -необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції -без змін.
Керуючись ст.ст. 160, 195, 196,198, 200, 205, 206 КАС України, судова колегія, -
В задоволенні апеляційної скарги Державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва -відмовити.
Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.04.2009 року -залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом одного місяця шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.
Повний текст ухвали виготовлено 02 квітня 2010 року.
Головуючий суддя:
Судді: