вул. Герасима Кондратьєва, 159, м. Суми, 40021, E-mail: inbox@adm.su.court.gov.ua
20 березня 2020 р. Справа № 480/347/20
Сумський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Савицької Н.В., розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Слобожанської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення,-
ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до Слобожанської митниці Держмитслужби (далі по тексту - відповідач, Слобожанська митниця Держмитслужби), і просить суд визнати протиправним та скасувати рішення Слобожанської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів №UA807000/2019/000214/2 від 23.12.2019.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що прийняте відповідачем рішення про коригування митної вартості товарів №UA807000/2019/000214/2 від 23.12.2019 не відповідає критеріям, встановленим частиною 2 статті 55 Митного кодексу України, оскільки в ньому відсутні обґрунтування причини не застосування митної вартості, визначеної декларантом за основним методом, вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів та обґрунтування числового значення скоригованої митної. Також зазначає, що визначення митним органом митної вартості ввезеного позивачем автомобіля виключно на підставі цінової інформації наявної в довіднику NADA GUIDES та з урахуванням пробігу, не відповідає механізму оцінки (визначення вартості) колісних транспортних засобів, затверджених Методикою, яка повинна застосовуватись при визначенні вартості колісних транспортних засобів, що ввозяться на митну територію України. Вважаючи оскаржуване рішення необґрунтованим та протиправним, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Ухвалою Сумського окружного адміністративного суду від 22.01.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи проводиться за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
Представник відповідача, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, подав до суду відзив на позовну заяву (а.с. 34-45), у якому зазначив, що за результатами перевірки товаросупровідних документів, які надіслано до АСМО декларантом позивача, інспектором митниці встановлено факт відсутності документального підтвердження заявлених відомостей про митну вартість автомобіля.
У результаті здійснення контролю правильності визначення митної вартості товару встановлено наступне: для підтвердження митної вартості товару, декларантом надано рахунок-фактуру № 435984 від 13.12.2019, відповідно до якої покупцем транспортного засобу є ОСОБА_2 , а у наданому декларантом свідоцтві про зняття з обліку № НОМЕР_1 користувачем зазначено ОСОБА_3 . Між іншим, у акті про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу від 18.12.2019 перевізником зазначено ОСОБА_4 , а не ОСОБА_1 , проте, позивачем не було надано документів, на підтвердження повноважень ОСОБА_4 ввозити транспортний засіб.
Згідно п. 6 ч.2 ст. 53. МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.
Відтак, перевезення здійснювалось не самим покупцем, тому ймовірніше за все ОСОБА_4 сплачувались кошти за перевезення, які не були включені в митну вартість товару.
У рішенні про коригування митної вартості товарів зазначено, що не надана інформація: щодо - витрат на завантаження, вивантаження, страхування, транспортування до місця перетинання митного кордону України; - прибутку, що одержує експортер у результаті поставки в Україну.
Відповідач вважає, що позивачем заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість автомобіля, у результаті чого невірно визначено митну вартість товару.
Крім того, відповідач звертає увагу суду на те, що придбання позивачем автомобіля здійснено у «Gedsted Autuhandel A/S», проте власником транспортного засобу у свідоцтві про реєстрацію від 01.04.2014 № 18545814 зазначено Forza Leasing A/S (що надає послуги автолізингу), а користувачем зазначений Engel Klausen. Відтак, на переконання відповідача, зв'язок продавця і власника транспортного засобу нічим не підтверджений.
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 53 МК України, Слобожанська митниця Держмитслужби направила декларантові повідомлення про можливість доведення достовірності заявленої фактурної вартості транспортного засобу шляхом подання додаткових документів, однак 23.12.2019 декларант повідомив відповідача, що на підтвердження митної вартості позивачем надано всі необхідні документи.
Тому, враховуючи викладене, а саме у зв'язку з виявленими розбіжностями, керуючись частиною 1 статті 55 МК України, 23.12.2019 відносно заявленого у МД товару відповідачем законно та обґрунтовано прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA807000/2019/000214/2, згідно якого заявлену позивачем митну вартість автомобіля скориговано до рівня 11904, 80 EUR.
21.02.2020 позивачем подано до суду відповідь на відзив (а.с.72-78), у якій проти доводів відповідача, викладених у відзиві на позовну заяву, заперечує у повному обсязі та зазначає, що визначення митним органом митної вартості ввезеного позивачем автомобіля виключно на підставі цінової інформації наявної в довіднику NAPA GUIDES та з урахуванням пробігу, не відповідає механізму оцінки (визначення вартості) колісних транспортних засобів, затверджених Методикою, яка повинна застосовуватись при визначення вартості колісних транспортних засобів, що ввозяться на митну територію України. При цьому, декларант не зобов'язаний (звільнений від обов'язку) доводити правильність заявленої ним митної вартості: його твердження про розмір митної вартості вважається правомірним, поки протилежне не буде доведено контролюючим органом. Водночас, неподання декларантом документів, перелічених у частині другій статті 53 МК України, саме собою не тягне для нього негативних правових наслідків та не може тягнути за собою відмову у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю та, як наслідок, коригування митної вартості товарів з тих підстав, коли контролюючий орган вважає, що таке неподання зумовило неповноту та/або недостовірність відомостей про митну вартість.
Дослідивши наявні матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини справи та об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
З матеріалів справи судом встановлено, що з метою здійснення митного оформлення придбаного автомобіля та підтвердження митної вартості товару, позивач подав до Слобожанської митниці Держмитслужби митну декларацію (а.с.22-23) у якій вартість автомобіля легкового, що був у користуванні - 1 шт.; марка: AUDI; модель А6; номер кузова ( НОМЕР_2 ): НОМЕР_3 ; календарний рік виготовлення: 2014; модельний рік виготовлення 2014; тип двигуна - дизельний, згідно з інформацією заводу виробника відповідає вимогам екологічного класу "ЄВРО-5"; робочий об'єкт циліндрів двигуна - 2967 см3; тип кузова - універсал; колір - сірий; місць для сидіння, включаючи місце водія - 5; колісна формула - 4x4; призначений для перевезення людей, визначена декларантом за ціною рахунку-фактури (а.с.16), а саме: 9400 євро. До декларації були додані також інші документи, перелік яких було наведено у графі 44 вказаної митної декларації, а саме:
- рахунок-фактура (інвойс) №435984 від 13.12.2019;
- акт про проведення огляду № UA205020/2019/300773 від 18.12.2019;
- свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_4 від 19.07.2019;
- сертифікат відповідності щодо індивідуального затвердження колісного транспортного засобу UА.009.183019-19 від 19.12.2019;
- договір про надання послуг митного брокера №2019/12/13/14-Д від 13.12.2019;
- квитанція №40722643 від 13.12.2019;
- платіжне доручення від 17.12.2019;
- свідоцтво про зняття з обліку №1443115 від 16.12.2019;
- копія митної декларації країни відправлення №19DК0031002287В369 від 13.12.2019.
23.12.2019 Слобожанською митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA807000/2019/000214/2 (а.с.10), згідно якого вартість автомобіля, визначена декларантом для цілей нарахування митних платежів, відхилена та визначена митна вартість за другорядним методом (резервним методом), у відповідності до статті 64 Митного кодексу України, у розмірі 11904,80 євро.
У графі 33 рішення про коригування митної вартості товарів від 23.12.2019 зазначено таку причину коригування: у відповідності до вимог пункту 5 статті 55 та пункту 4 статті 57 Митного кодексу України проведена процедура консультації між митним органом та декларантом з метою обміну наявної у кожного з них інформацією та обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в митному органі. Результати проведеної консультації наведено у електронному повідомленні, направленому декларанту. Обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано на підставі вимог ст. ст.: 54, 55, 57, 58, 368 Митного кодексу України: 1) невідповідність: обраного декларантом методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 МКУ, в зв'язку з тим, що використані декларантом відомості не підтверджені в повній мірі документально а також в зв'язку з тим, що документи подані декларантом та зазначені у частині другій статті 53 МКУ, містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а також в зв'язку з ненаданням декларантом витребуваних додаткових документів, передбачених п.3 ст.53 МКУ, та вимогою декларанта видати рішення про коригування заявленої митної вартості; 2) не надана декларантом (відсутня у розпорядженні митного органу) інформація щодо угод на ідентичні товари; 3) не надана декларантом (відсутня у розпорядженні митного органу) інформація щодо угод на подібні товари; 4) не надана декларантом (відсутня у розпорядженні митного органу) інформація:- щодо ідентичних чи подібних товарів, які продаються на митній території України у незмінному стані; - відсутні дані щодо витрат на виплату комісійних винагород, звичайних надбавок на прибуток та загальних витрат у зв'язку з продажем на митній території України; - відсутні дані щодо витрат понесених в Україні на навантаження, вивантаження, транспортування, страхування; 5) не надана декларантом (відсутня у розпорядженні митного органу) інформація та документи, які мали вплив на процес формування ціни товару:- на матеріал та витрат, понесених виробником в зв'язку з виробництвом товарів; - витрат на завантаження, вивантаження, страхування, транспортування до місця перетинання митного кордону України; - прибутку, що одержує експортер у результаті, поставки в Україну. Джерелом інформації для даного Рішення є надані документи (не надані в повному обсязі документи, передбачені частиною 2 статті 53 Митного кодексу України (далі - МКУ), зокрема платіжні документи щодо оплати за доставку ТЗ, платіжні документи щодо оплати винагороди комісіонеру), наявна в митному органі цінова інформація, наявна в АСМО Інспектор про митні оформлення ідентичних та подібних товарів митне оформлення яких вже здійснено, враховано; МД №ІІА90200/2019/109960 від 21/11/2019. При прийнятті даного Рішення застосовані методичні рекомендації щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю правильності визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затверджені наказом ДФС України від 11.09.15 № 689. Коригування митної вартості здійснено за другорядним методом (резервним методом) у відповідності до статті 64 Митного кодексу України. Розрахунок митної вартості складає тов. 1 11904.80 ЕUR/шт* 1 шт = 11904.80 ЕUR. Вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених пунктом 3 статті 53 Митного кодексу України, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом наведено у електронному повідомленні, направленому декларанту.
Як вбачається із пояснень, наданих відповідачем у відзиві на позовну заяву, підставою для прийняття оскаржуваного рішення стало виявлення розбіжностей у відомостях, зазначених в документах, наданих позивачем, а саме: для підтвердження митної вартості товару, декларантом надано рахунок-фактуру № 435984 від 13.12.2019, відповідно до якої покупцем транспортного засобу є ОСОБА_2 ; у наданому декларантом свідоцтві про зняття з обліку № НОМЕР_1 зазначено користувачем ОСОБА_3 ; у акті про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу від 18.12.2019 перевізником зазначено ОСОБА_4 , а не ОСОБА_1 , проте, позивачем не було надано документів, на підтвердження повноважень ОСОБА_4 ввозити транспортний засіб. Крім того, не надана інформація: щодо - витрат на завантаження, вивантаження, страхування, транспортування до місця перетинання митного кордону України; - прибутку, що одержує експортер у результаті поставки в Україну. Також придбання позивачем автомобіля здійснено у «Gedsted Autuhandel A/S», проте власником транспортного засобу у свідоцтві про реєстрацію від 01.04.2014 № 18545814 зазначено Forza Leasing A/S (що надає послуги автолізингу) а користувачем зазначений Engel Klausen. Відтак, зв'язок продавця і власника транспортного засобу нічим не підтверджений.
Отже, з огляду на наявні недоліки поданих документів та ненадання додаткових документів, беручи до уваги цінову інформацію, наявну в ЄАІС ДФС, відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості. Наведені обставини, на думку відповідача, свідчать про правомірність оскаржуваних рішень та необґрунтованість позовних вимог.
Надаючи оцінку правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
На виконання частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах про оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до статті 246 Митного кодексу України, метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.
Митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію (стаття 248 МК України).
Згідно з ч. 8 ст. 257 Митного кодексу України, митне оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення здійснюється органами доходів і зборів на підставі митної декларації, до якої декларантом залежно від митних формальностей, установлених цим Кодексом для митних режимів, та заявленої мети переміщення вносяться, окрім іншого, відомості щодо митної вартості товарів та методу її визначення.
Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари (стаття 49 МК України).
На виконання статті 52 Митного кодексу України, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.
Перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості, визначений статтею 53 Митного кодексу України. До таких документів належать:
1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;
2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;
3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);
4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;
5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;
6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;
7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;
8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
При цьому, частина 3 вказаної статті встановлює, що у разі якщо зазначені документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:
1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;
2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);
3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);
4) виписку з бухгалтерської документації;
5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;
6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;
7) копію митної декларації країни відправлення;
8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Відповідно до ст. 54 Митного кодексу України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
З метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів, орган доходів і зборів має право, зокрема, у встановлених випадках, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; звертатися до органів доходів і зборів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; застосовувати інші передбачені форми митного контролю (пункт 2 частини 5 статті 54).
За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування (частина 3 статті 54).
Відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю, орган доходів і зборів може виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі, у разі неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари (частина 6 статті 54).
Згідно зі ст. 55 Митного кодексу України, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі неправильно визначено митну вартість товарів, він має право прийняти у письмовій формі рішення про коригування заявленої митної вартості товарів.
Методи визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту встановлюються статтею 57 Митного кодексу України. До таких методів належать: основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); та другорядні - за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу (частини 2, 3 статті 57).
Вказані норми містяться у розділі ІІІ Митного кодексу України "Митна вартість товарів та методи її визначення", глави 8 "Загальні положення щодо митної вартості" та глави 9 "Методи визначення митної вартості товарів, які ввозяться на територію України відповідно до митного режиму імпорту, та порядок їх застосування". Тобто, ці норми є загальними і розповсюджуються на всі правовідносини, які виникають у процесі митного оформлення товарів, що імпортуються в Україну.
У той же час, стаття 364 Митного кодексу України встановлює, що умови й порядок пропуску та оподаткування товарів, що переміщуються (пересилаються) через митний кордон України громадянами для особистих, сімейних та інших потреб, не пов'язаних зі здійсненням підприємницької діяльності, регулюються розділом ХІІ "Особливості пропуску та оподаткування товарів, що переміщуються (пересилаються) через митний кордон України громадянами". Тобто, норми цього розділу є спеціальними у правовідносинах, які виникають у процесі митного оформлення товарів, що імпортуються громадянами України для особистих потреб, у зв'язку з чим, превалюють над згаданими загальними нормами та першочергово мають застосовуватись при вирішенні спору між сторонами у цій справі.
Так, статтею 368 Митного кодексу України врегульовано, що для цілей оподаткування товарів, які переміщуються (пересилаються) громадянами через митний кордон України, застосовується фактурна вартість цих товарів, зазначена в касових або товарних чеках, ярликах, інших документах роздрібної торгівлі, які містять відомості щодо вартості таких товарів.
При визначенні фактурної вартості товарів, які переміщуються у несупроводжуваному багажі та вантажному відправленні, крім вартості самих товарів враховується вартість їх страхування та перевезення (фрахту) до моменту перетинання ними митного кордону України (частина 2 статті 368).
У разі наявності доказів недостовірності заявленої фактурної вартості товарів органи доходів і зборів визначають їх вартість самостійно, на підставі ціни на ідентичні або подібні (аналогічні) товари відповідно до вимог цього Кодексу (частина 4 статті 368).
Отже, системний аналіз вказаних норм, дає підстави для висновків, що у правовідносинах, які виникають при імпорті громадянами товарів для власних потреб, митною вартістю є ціна, яку декларант дійсно сплатив за придбаний товар. Така ціна має бути підтверджена належними та достовірними документами, а саме: касовими або товарними чеками, ярликами та іншими документами роздрібної торгівлі, які містять відомості щодо вартості таких товарів.
Митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом. Зокрема, право самостійно визначати митну вартість товарів, що імпортуються громадянами України для власних потреб, у митного органу виникає лише у разі наявності доказів недостовірності заявленої фактурної (митної) вартості товарів. Визначення митної вартості в цьому випадку здійснюється на підставі ціни на ідентичні або подібні (аналогічні) товари.
Наявність у митного органу доказів недостовірності заявленої фактурної (митної) вартості товарів є обов'язковою, оскільки саме з цією обставиною закон пов'язує виникнення права самостійно визначати митну вартість імпортованих товарів відповідно до приписів статей 59, 60 Митного кодексу України.
Із матеріалів справи судом встановлено, що оскаржуване рішення прийняте відповідачем у зв'язку із заявленими недостовірними відомостями про митну вартість автомобіля та ненаданням позивачем на повідомлення митного органу документів, що підтверджують митну вартість товару.
Проте, надаючи правову оцінку спірним правовідносинам та обставинам справи, суд не може погодитись із вказаними доводами відповідача з огляду на наступне.
Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, на підтвердження вартості автомобіля при подачі митної декларації позивач надав платіжне доручення від 17.12.2019 №0408004 (а.с.18), а також рахунок-фактуру (інвойс) від 13.12.2019 №435984. Відповідно до вказаних документів, автомобіль був придбаний позивачем за 9400 євро.
У той же час відповідач, визначаючи вартість вказаного автомобіля у розмірі 11904,80 євро, не надав суду жодного доказу на підтвердження правомірності визначення вказаної вартості легкового автомобіля, окрім того, що зазначив, що для визначення вказаної вартості автомобіля використано ціну, яка ґрунтується на раніше визначеній органами доходів і зборів митній вартості за транспортний засіб визначеної марки, моделі, комплектації. Підставою для визначення митної вартості є цінова інформація, щодо імпортних операцій ЄАІС ДФС України МД №UA902010/2019/109960 від 21.11.2019, митне оформлення якого є максимально наближеним до дати поточного (спірного) митного оформлення.
На підставі наведеного, суд зазначає, що відповідачем не доведено обставин, які б викликали обґрунтовані сумніви у достовірності проведеного декларантом позивача розрахунку митної вартості транспортного засобу за ціною вказаною в платіжному дорученні та рахунку-фактурі (інвойсі), а інших обставин, які б впливали на рівень задекларованої позивачем митної вартості товару не встановлено, тобто, основні документи подані позивачем містили всі числові дані, необхідні для визначення вартості, зазначеної в митній декларації.
Окрім цього, згідно позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 30.10.2018 в справі №826/25605/15, ненадання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.
Таким чином, визначення відповідачем митної вартості транспортного засобу, який ввозиться позивачем на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту за методом за ціною договору щодо ідентичних товарів, лише на підставі неподання позивачем запитуваних митним органом документів та з посиланням на цінову інформацію, наявну в митного органу по даному транспортному засобу за конкретним ідентифікаційним номером та цінова інформація в ЄАІС ДФС України МД №UA902010/2019/109960 від 21.11.2019, є необґрунтованим та безпідставним.
Також, Верховний Суд у постанові від 21.12.2018 по справі №815/228/17 дійшов висновку, що наявність в інформаційних базах даних митного органу інформації про те, що у попередні періоди аналогічні товари були розмитнені із зазначенням більшої митної вартості жодним чином не доводить неправильність її визначення позивачем, оскільки митна вартість залежить від ряду обставин і визначається в кожному конкретному випадку.
Верховний Суд у вказаній постанові також зазначає, що в силу частини другої статті 55 Митного кодексу України та вимог наказу Міністерства фінансів України №598 від 24.12.2012 «Про затвердження форми рішення про коригування митної вартості товарів, Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів та Переліку додаткових складових до ціни договору» - рішення про коригування митної вартості товару повинно містити обґрунтування причин, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, а також обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування. Зазначення в рішенні лише формальних посилань на неможливість перевірки задекларованої митної вартості суперечить наведеним вимогам законодавства, а тому не наведення обґрунтувань розрахунку скоригованої митної вартості є самостійною підставою для їх скасування.
Щодо доводів відповідача в обґрунтування законності прийнятого рішення про те, що недоліки поданих документів та ненадання додаткових документів, зокрема: на підтвердження повноважень Ляшенко В. В ОСОБА_5 ввозити транспортний засіб, щодо витрат на завантаження, вивантаження, страхування, транспортування до місця перетинання митного кордону України прибутку, що одержує експортер у результаті поставки в Україну, не підтвердження зв'язку продавця і власника транспортного засобу, суд зазначає наступне.
У відповідності до висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 27.11.2018 у справі № 826/27860/15, однієї лише вказівки на наявність розбіжностей та недоліків у поданих документах, без роз'яснення, у чому такі розбіжності полягають, який їхній вплив на митну вартість оцінюваного товару і чому без їх усунення заявлена митна вартість не може бути визнана, недостатньо для висновку про неможливість застосування основного методу визначення митної вартості.
Згідно висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 27.11.2018 у справі №826/27860/15, з урахуванням частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, декларант повинен підтвердити лише ті факти, які пов'язані з витратами, які, на його думку, входять до митної вартості товару. Натомість, якщо митниця стверджує, що здійснювалося страхування (а значить витрати на страхування включаються до митної вартості), були понесені додаткові витрати на транспортування/перевезення, то митниця повинна довести наявність цих фактів.
Матеріалами справи наявність зазначених вище обставин (страхування, витрати на транспортування/перевезення) не підтверджена.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За встановлених у справі обставин, Слобожанська митниця Держмитслужби, як суб'єкт владних повноважень, не довела правомірності прийняття рішення про коригування митної вартості товарів.
Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 є такими, що підлягають задоволенню, а рішення Слобожанської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів №UA807000/2019/000214/2 від 23.12.2019 є протиправним та підлягає скасуванню.
Відповідно ст. 139 КАС України судові витрати в тому числі і судовий збір підлягають відшкодуванню в разі задоволення позову, або пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи положення ст. 139 КАС України, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Слобожанської митниці Держмитслужби суму судового збору в розмірі 840,80 грн, сплаченого згідно з квитанцією від 14.01.2020 № 42647603 (а.с. 9).
Керуючись ст.ст. 2, 77, 90, 139, 143, 241- 246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до Слобожанської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення - задовольнити.
Визнати протиправними та скасувати рішення Слобожанської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів №UA807000/2019/000214/2 від 23.12.2019.
Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 ) за рахунок бюджетних асигнувань Слобожанської митниці Держмитслужби (вул. Короленка, 16 Б, м. Харків, 61003, код ЄДРПОУ 43332958) суму судового збору в розмірі 840,80 грн (вісімсот сорок) грн 80 коп.
Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Апеляційні скарги до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подаються через Сумський окружний адміністративний суд.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Н.В. Савицька