ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"25" лютого 2020 р. справа № 300/2564/19
м. Івано-Франківськ
Суддя Івано-Франківського окружного адміністративного суду Шумей М.В., розглянувши адміністративну справу за позовом Івано-Франківського міського центру зайнятості-робочий орган виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття до ОСОБА_1 про стягнення коштів в розмірі 2693,53 грн., -
Івано-Франківський міський центр зайнятості (надалі, також - позивач) звернувся в суд із позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення коштів в розмірі 2693,53 грн. про стягнення штрафу в розмірі 2693,53 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що Івано-Франківським міським центром зайнятості на підставі виконавчого листа, виданого 24.12.2015 Івано-Франківським окружним адміністративним судом та Постанови про відкриття виконавчого провадження від 29.12.2015 ВП №49742179, проведено нарахування та виплачено матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань в розмірі 2693,53 грн., однак постановою Верховного суду від 27.06.2019 по справі №809/3057/15 постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 10.12.2015 скасовано, рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 02.10.2015 року справа №809/3057/15 залишено в силі. Відповідно п.6 ч.5 статті 160 КАС України направлено ОСОБА_1 повідомлення щодо добровільного повернення коштів в сумі 2693,53 грн від 17.07.2019 вих. №2657-06/29-19. Проте, дані кошти на рахунок Івано-Франківського міського центру зайнятості не поступили. 23.10.2019 Івано-Франківським міським центром зайнятості вдруге направлено ОСОБА_1 повідомлення про повернення коштів лист від 23.10.2019 вих. №3927-06/29-19 з наказом Івано-Франківського міського центру зайнятості про повернення коштів №312 від 21.10.2019 та довідкою про доходи від 15.10.2019 №3765-04/29-19 за січень 2016 року. Однак даний лист було повернуто AT «Укрпошта» Івано-Франківському міському центру зайнятості за закінченням встановленого строку зберігання.
На підставі вказаного, позивач просить стягнути з відповідача виплачену матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань в розмірі 2693,53 грн.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 27.12.2019 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), згідно із правилами, встановленими статтею 262 КАС України (а.с.1-2).
Вказаною ухвалою встановлено відповідачу з дня вручення цієї ухвали п'ятнадцятиденний строк для подання відзиву на позов, який повинен відповідати вимогам статті 162 КАС України, і подання всіх письмових та електронних доказів (які можливо доставити до суду), висновків експертів і заяв свідків, що підтверджують заперечення проти позову. Однак, своїм правом на подання відзиву чи інших письмових доказів відповідач не скористався.
Вивчивши позовну заяву та додані до неї письмові докази суд встановив такі обставини.
ОСОБА_1 21.04.2004 призначений спеціалістом І категорії - юрисконсультом Івано-Франківського міського центру зайнятості, як такий, що пройшов за конкурсом. З 01.12.2011 по 31.03.2015 працював на посаді начальника юридичного відділу Івано-Франківського міського центру зайнятості. 31.03.2015 звільнено із посади у зв'язку із реорганізацією та скороченням посади, згідно п. 1 ст. 40 КЗпП України.
Відповідно до постанови Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 02.10.2015 справа №809/3057/15 за позовом ОСОБА_1 до Івано-Франківського міського центру зайнятості про визнання протиправної бездіяльності щодо невиплати матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та зобов'язання вчинити певні дії, в задоволені позову відмовлено.
Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 10.12.2015 справа №876/10815/15, за апеляційною скаргою на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 02.10.2015 справа № 809/3057/15, зобов'язано Івано-Франківський міський центр зайнятості нарахувати та виплатити ОСОБА_1 матеріальну допомогу для вирішення соціально - побутових питань.
13.01.2016 Івано-Франківським міським центром зайнятості на підставі виконавчого листа №809/3057/15, виданого 24.12.2015 Івано-Франківським окружним адміністративним судом та Постанови про відкриття виконавчого провадження від 29.12.2015 ВП №49742179, проведено нарахування та виплачено матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань в розмірі 2693,53 грн., що підтверджується платіжним дорученням №2666 від 13.01.2016.
Постановою Верховного суду від 27.06.2019 року по справі №809/3057/15 залишено в силі рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 02.10.2015 справа №809/3057/15.
Постановою Верховного суду від 27.06.2019 по справі №809/3057/15 адміністративного провадження №К/9901/12287/18 за касаційною скаргою Івано-Франківського міського центру зайнятості на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 10.12.2015 №876/10815/15 касаційну скаргу Івано-Франківського міського центру зайнятості задоволено повністю, постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 10.12.2015 скасовано, постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 02.10.2015 залишено в силі.
Позивачем направлено ОСОБА_1 повідомлення щодо добровільного повернення коштів в сумі 2693,53 грн. від 17.07.2019 вих. №2657-06/29-19. Проте, дані кошти на рахунок Івано-Франківського міського центру зайнятості не поступили.
23.10.2019 Івано-Франківським міським центром зайнятості вдруге направлено ОСОБА_1 повідомлення про повернення коштів від 23.10.2019 вих. № 3927-06/29-19 з наказом Івано-Франківського міського центру зайнятості про повернення коштів № 312 від 21.10.2019 та довідкою про доходи від 15.10.2019 № 3765-04/29-19 за січень 2016 року. Даний лист було повернуто AT «Укрпошта» Івано-Франківському міському центру зайнятості за закінченням встановленого строку зберігання. Оскільки, відповідачем добровільно не повернуто кошти на рахунок Івано-Франківського міського центру зайнятості, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склалися, суд виходить з наступного.
Набуття, збереження майна без достатньої правової підстави регулюється Главою 83 Цивільного кодексу України (надалі, також - ЦК України).
Відповідно до статті 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Положення цієї глави застосовуються також до вимог про:
1) повернення виконаного за недійсним правочином;
2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння;
3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні;
4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
Статтею 1213 ЦК України визначено, що набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.
Відповідно до статті 1214 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов'язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави. З цього часу вона відповідає також за допущене нею погіршення майна. Особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, має право вимагати відшкодування зроблених нею необхідних витрат на майно від часу, з якого вона зобов'язана повернути доходи. У разі безпідставного одержання чи збереження грошей нараховуються проценти за користування ними (стаття 536 цього Кодексу).
Відповідно до статті 1215 ЦК України, не підлягає поверненню безпідставно набуті, зокрема заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача;
Порядок надання державним службовцям матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.08.2016 №500 (надалі, також - Порядок №500) визначає умови надання державним службовцям матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань (далі - матеріальна допомога) та її розмір.
Згідно пункту 2 Порядку №500, державним службовцям матеріальна допомога може надаватися один раз на рік у розмірі середньомісячної заробітної плати на підставі особистої заяви.
Із матеріалів справи вбачається, що позивач виплатив відповідачу матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань на підставі судового рішення апеляційної інстанції яке набрало законної сили, однак скасоване Верховним Судом.
Приймаючи до уваги встановлені фактичні обставини справи та враховуючи вищенаведені норми законодавства, якими врегульовано спірні відносини, суд вважає, що виплачені відповідачу кошти прирівнюються до допомоги, яка за визначенням статті 1215 ЦК України не підлягає поверненню.
Таким чином, суд приходить до висновку, що позивачем заявлено позовні вимоги без посилання на відповідні норми права, щодо підстав застосування стягнення.
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
В задоволенні позову відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Відповідно до статтей 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції або через Івано-Франківський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Суддя Шумей М.В.