05 березня 2020 року № 320/5614/19
Київський окружний адміністративний суд у складі судді Лисенко В.І.,
при секретарі судового засідання Лубянській Д.С.,
за участі:
представника позивача - Степаненка Є.М.,
представника відповідача - Сапсай М.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Гірської сільської ради Бориспільського району Київської області до Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області про визнання протиправним та скасування постанови,
До Київського окружного адміністративного суду звернулася Гірська сільська рада Бориспільського району Київської області з позовом до Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області, в якому просить визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 12.09.2019 №3-1209/1/1010-3011/01.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оскаржувана постанова прийнята відповідачем безпідставно та без урахування всіх обставин справи, оскільки Гірська сільська рада не вчиняла будь-яких дій щодо не допуску посадових осіб органів державного архітектурно-будівельного контролю на об'єкт будівництва, та не існувало будь-яких обставин, які б могли створювати умисел та мотив для таких дій. Позивач стверджує, що є не зрозумілим хто саме із уповноважених посадових осіб сільської ради був присутнім у ході здіснення виїзду посадовими особами відповідача, і відповідно не допустив їх до перевірки.
Також наголошено, що позивач взагалі був позбавлений можливості щодо надання документів та прийняття участі у розгляді справи про правопорушення у сфері містобудівної діяльності, оскільки отримав всі процедурні документи після завершення її розгляду.
Відповідач позов не визнав, подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просив суд відмовити у задоволенні позову з тих підстав, що головними інспекторами будівельного нагляду здійснювався виїзд на об'єкт перевірки, визначений відповідним направленням та повідомленнями, однак позивачем відмовлено у доступі до об'єкту перевірки, а відтак оскаржувана постанова прийнята за обґрунтованих підстав.
Ухвалою суду від 21.10.2019 відкрито загальне позовне провадження в даній адміністративній справі.
Протокольною ухвалою від 22.01.2020 закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті.
У судове засідання, призначене на 05.03.2020, прибули представник позивача та представник відповідача. Представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив суд їх задовольнити, представник відповідача адміністративний позов не визнав, наполягав на відмові у його задоволенні.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, з огляду на наступне.
Як убачається з матеріалів справи, на адресу Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції Київської oбласті надійшло звернення гр. ОСОБА_1 вх.3270-Д-19 щодо можливого порушення вимог містобудівного законодавства (а.с. 30).
Враховуючи зазначене, з метою встановлення фактичних обставин, Департаментом, в межах наданих повноважень, на підставі наказу від 09.08.2019 №22411, видано направлення №516.19/03 від 09.08.2019 для проведення позапланової перевірки на об'єкті: «Будівництво спортивного майданчику в рекреаційній зоні парку «Ошитківський» на розі вулиць Грушевського, Лесі Українки у с. Гора Бориспільського району Київської області" (а.с. 32-33).
Так, у ході проведення перевірки, 29 серпня 2019 року посадовою особою Департаменту складено акт про недопущення посадових осіб органу державного архітектурно-будівельного контролю на об'єкт будівництва (а.с. 11).
Надалі, відповідно до вимог Порядку №553, головним інспектором будівельного нагляду було складено протокол про правопорушення у сфері містобудівної діяльності №3-Л 3-2908/3 від 29.08.2019, яким встановлено порушення з боку позивача статті 41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», відповідальність за яке, передбачена п.2 Ч.6 ст.2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» (а.с.13) .
Також, у протоколі повідомлено позивача, що розгляд справи про правопорушення у сфері містобудівної діяльності відбудеться о 17:00 12.09.2019 у приміщенні Департаменту за адресою: 01133. м. Київ, бульв. Л. Українки, 26.
З метою усунення виявлених порушень, відповідачем було видано припис про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил №С-2908/3 з вимогою допустити посадових осіб Департаменту на об'єкт будівництва та падати документи для здійснення заходу державного архітектурно-будівельного контролю у термін до 12.09.2019 (а.с. 12).
За результатами розгляду справи, відповідно до положень Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності», головним інспектором будівельного нагляду видано відносно Гірської сільської ради постанову №З-1209/1/1010-3011/01 від 12.09.2019 про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності, якою позивача визнано винним у вчиненні правопорушення у сфері містобудівної діяльності, відповідальність за яке передбачена п. 2. ч.6 ст. 2 Закону України "Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності" та накладено штраф у розмірі 60210,00 грн (а.с. 15).
Гірська сільська рада вважає вказану постанову протиправною та такою, що підлягає скасуванню, тому звернулась з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Правовідносини з приводу здійснення контролю у сфері будівельної справи унормовані, насамперед, статтею 19 Конституції України, приписами Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», Закону України «Про архітектурну діяльність», Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності», а також деталізовані приписами Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного нагляду (затверджено постановою КМУ від 19.08.2015 №698; далі за текстом - Порядок №698) та Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного нагляду (затверджено постановою КМУ від 23.05.2011 №553; далі за текстом - Порядок №553).
Згідно пункту 8 частини 1 статті 7 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" управління у сфері містобудівної діяльності та архітектурно-будівельного контролю здійснюється, зокрема, шляхом здійснення державного архітектурно-будівельного контролю щодо об'єктів, розташованих в межах та за межами населених пунктів, на території кількох адміністративно-територіальних одиниць, зазначених у пункті 7 частини першої цієї статті.
Відповідно до статті 41 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" державний архітектурно-будівельний контроль - це сукупність заходів, спрямованих на дотримання замовниками, проектувальниками, підрядниками та експертними організаціями вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт.
Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється органами державного архітектурно-будівельного контролю в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється на об'єктах будівництва у порядку проведення планових та позапланових перевірок за територіальним принципом.
Згідно зі статтею 41 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" позаплановою перевіркою вважається перевірка, що не передбачена планом роботи органу державного архітектурно-будівельного контролю.
Так, відповідно до статті 41 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" підставами для проведення позапланової перевірки є: 1) подання суб'єктом містобудування письмової заяви про проведення перевірки об'єкта будівництва або будівельної продукції за його бажанням; 2) необхідність проведення перевірки достовірності даних, наведених у повідомленні про початок виконання підготовчих робіт, повідомленні про початок виконання будівельних робіт, декларації про готовність об'єкта до експлуатації, протягом трьох місяців з дня подання зазначених документів; 3) виявлення факту самочинного будівництва об'єкта; 4) перевірка виконання суб'єктом містобудування вимог приписів органів державного архітектурно-будівельного контролю; 5) вимога головного інспектора будівельного нагляду центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду, про проведення перевірки за наявності підстав, передбачених законом; 6) звернення фізичних чи юридичних осіб про порушення суб'єктом містобудування вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності; 7) вимога правоохоронних органів про проведення перевірки.
Постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2011 № 553 затверджено Порядок здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, який визначає процедуру здійснення заходів, спрямованих на дотримання замовниками, проектувальниками, підрядниками та експертними організаціями вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт.
Відповідно до пункту 5 Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю державний архітектурно-будівельний контроль, здійснюється у порядку проведення планових та позапланових перевірок за територіальним принципом.
Пунктом 7 Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю передбачено, що позаплановою перевіркою вважається перевірка, яка не передбачена планом роботи органу державного архітектурно-будівельного контролю.
Пунктом 9 Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю визначено, що державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється у присутності суб'єктів містобудування або їх представників, які будують або збудували об'єкт будівництва.
Відповідно до пункту першого абзацу першого пункту 11 Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, посадові особи органів державного архітектурно-будівельного контролю під час проведення перевірки мають право безперешкодного доступу до місць будівництва об'єктів та до об'єктів, що підлягають обов'язковому обстеженню.
Відповідно до положень пункту 12 Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, посадові особи органу державного архітектурно-будівельного контролю під час здійснення державного архітектурно-будівельного контролю зобов'язані надсилати повідомлення про проведення планової перевірки суб'єкту містобудування, щодо якого здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль, рекомендованим листом та/або за допомогою електронного поштового зв'язку або вручати особисто під розписку керівнику суб'єкта містобудування чи його уповноваженій особі із зазначенням дати початку та дати закінчення перевірки не пізніше ніж за десять днів до її початку; розміщувати на офіційному веб-сайті органу державного архітектурно-будівельного контролю інформацію про проведення позапланової перевірки в день її початку.
У разі відмови суб'єкта містобудування, щодо якого здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль, у допуску посадових осіб органу державного архітектурно-будівельного контролю до проведення перевірки, відмови суб'єкта містобудування в наданні документів, необхідних для здійснення заходів державного архітектурно-будівельного контролю, відсутності суб'єкта містобудування, якому у визначений цим Порядком строк було надіслано повідомлення про проведення перевірки, або його уповноваженої особи (за довіреністю) на об'єкті під час перевірки складається відповідний акт.
Відповідно до пункту другого частини шостої статті 2 Закону України "Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності" суб'єкти містобудування несуть відповідальність у вигляді штрафу за недопущення посадових осіб органів державного архітектурно-будівельного контролю на об'єкти будівництва, підприємства будівельної галузі для виконання покладених на них функцій - у розмірі тридцяти прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
Із системного аналізу наведених правових норм можна дійти до висновку про те, що державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється у формі планових і позапланових перевірок, за його результатами посадовою особою органу державного архітектурно-будівельного контролю складається акт перевірки, а у разі виявлення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, крім акта перевірки, складається протокол разом з приписом про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності. Перевірка проводиться у присутності суб'єкта містобудівної діяльності або його представника.
Аналогічна правова позиція міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 19 червня 2018 року у справі № 810/3517/17, від 22 жовтня 2018 року у справі № 153/876/17, від 10 липня 2019 року у справі № 521/17659/17.
Судовим розглядом справи встановлено, що посадовими особами відповідача під час виїзду у рамках позапланової перевірки позивача, сформовано висновок про недопущення інспекторів до такої перевірки та не надання необхідних документів. Вказаний висновок покладено в основу спірної постанови.
Так, 29.08.2019 відповідачем складено акт про недопущення посадових осіб органу державного архітектурно-будівельного контролю на об'єкти будівництва, підприємства будівельної галузі для виконання покладених на них функцій.
У тому числі, інспекторами будівельного нагляду було видано протокол про правопорушення №3-Л-З-2908/3 та припис про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил.
Опрацювавши та дослідивши акт про недопущення посадових осіб органу державного архітектурно-будівельного контролю, суд вважає, що останній не може слугувати доказом дійсності вчинення Гірською сільською радою таких дій.
Суд зауважує, що акт від 29 серпня 2019 року про недопущення посадових осіб органу державного архутектурно-будівельного контролю на об'єкти будівництва, підписано лише посадовими особами відповідача, інших підписів осіб (понятих, свідків), які могли б підтвердити факт не допуску посадових осіб до перевірки акт не містить.
Таким же чином, акт не містить відомостей щодо того, якою самою уповноваженою особою позивача вчинено недопущення посадових осіб органу державного архітектурного контролю до перевірки.
Крім того, суд зазначає, що відсутні будь - які докази того, що уповноваженою особою здійснювались дії, які б спричинили недопущення посадових осіб органів державного архітектурно-будівельного контролю на об'єкт будівництва, оскільки в акті про недопуск не міститься даних про те, які саме дії, вчинені позивачем (його уповноваженими особами чи представниками), унеможливили допуск на місце будівництва працівників Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області.
Натомість, у ході судового засідання, представником відповідача стверджено про фізичний недопуск посадових осіб перевіряючого органу та про ненадання запитуваних документів.
Однак, представником позивача пояснено та не спростовано відповідачем, що вхід до паркової зони спортивного майданчика є вільним та не потребує додаткових заходів чи дій для допуску до неї, адже огорожі, пункти пропуску тощо, відсутні. Така обставина вказує на неможливість фізичного не допуску посадових осіб відповідача до перевірки.
Водночас, щодо ненадання документів, суд зазначає, що допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_2 , який займає посаду державного кадастрового реєстратора Гірської сільської ради, пояснив, що 28.08.2019 до нього звернулись представники ДАБІ із вимогою про надання документів на земельну ділянку і проект спортивного майданчика. Маючи у своєму розпорядженні лише документи щодо реєстрації земельної ділянки, він зняв копії таких документів, та надав їх відповідачу.
Тобто, посадовим особам відповідача, за можливості, були надані наявні необхідні документи.
Інші документи були витребувані у приписі від 29.08.2019 №С-2908/3 про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил, з надання терміну до 12.09.2019.
Суд зауважує, що виконати вимоги Припису у визначений термін сільська рада не мала можливості, оскільки зазначений припис надійшов на адресу сільської ради лише 16.09.2019.
Таким чином, вищевказані обставини у сукупності не можуть бути належними доказами у підтвердження факту недопуску посадових осіб відповідача до перевірки.
При цьому суд зазначає, що проведення перевірки у встановленому законом порядку є передумовою для прийняття постанови про накладення штрафу, а тому в разі недотримання встановлених вимог, у посадової особи органу контролю відсутні підстави на прийняття рішення за результатами виявлених порушень.
Процедура накладення штрафів за правопорушення у сфері містобудівної діяльності, що передбачені Законом України "Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності" визначена Порядком накладення штрафів за правопорушення у сфері містобудівної діяльності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 6 квітня 199 року № 244.
Відповідно до пункту 13 цього Порядку протокол про правопорушення у сфері містобудівної діяльності підписується особою, яка його склала, суб'єктом містобудування, який притягається до відповідальності за правопорушення у сфері містобудівної діяльності, а також свідками (у разі наявності).
У разі відмови суб'єкта містобудування, який притягається до відповідальності за правопорушення у сфері містобудівної діяльності, від підписання протоколу або ознайомлення з ним уповноважена посадова особа органу державного архітектурно-будівельного контролю, що складає протокол, робить про це відповідну відмітку в ньому.
Суб'єкт містобудування, який притягається до відповідальності за правопорушення у сфері містобудівної діяльності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, які є його невід'ємною частиною, а також викласти мотиви своєї відмови від його підписання.
Згідно п.17 Порядку накладення штрафів за правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 6 квітня 1995 року №244, справа може розглядатися за участю суб'єкта містобудування, який притягається до відповідальності, або його уповноваженого представника, експертів, інших осіб.
Відомості про час і місце розгляду справи повідомляються суб'єкту містобудування, який притягається до відповідальності, та іншим особам, які беруть участь у розгляді справи, не пізніше як за три доби до дня розгляду справи. Неприбуття суб'єкта містобудування у визначений час і місце не перешкоджає розгляду справи.
Суд звертає увагу, що у відповідності до протоколу про правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 29.08.2019, розгляд справи про правопорушення призначено на 12.09.2019.
Як встановлено судом, позивач про вказану обставину дізнався тільки 16.09.2019 (дата отримання постанови), тобто без дотриманням терміну, визначеного Порядком.
Отже, можна стверджувати про позбавлення позивача права на участь у розгляді справи про притягнення до відповідальності, та про недотримання відповідачем вимог щодо розгляду справи на засадах рівності всіх учасників.
Позаяк, обов'язок повідомляти особу про місце і час розгляду справи не пізніше ніж за три дні до дати розгляду справи про адміністративне правопорушення вважається виконаним, якщо особа, яка притягується до відповідальності, знає (поінформована) про час та місце розгляду справи за три днів до дати розгляду справи. Обов'язок доказування цієї обставини несе уповноважена посадова особа.
Повідомлення має на меті забезпечення участі особи у розгляді уповноваженим державним органом справи.
Аналіз наведених обставин в сукупності, вказує на те, що відповідач, при прийнятті оскаржуваної постанови про накладення штрафу, діяв без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), тобто необґрунтовано дійшов висновку про винуватість позивача у вчиненні правопорушення, без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), без дотримання принципу рівності сторін та верховенства права.
Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідачем не доведено правомірності наявності порушення в діях позивача у виді недопуску посадових осіб на об'єкт будівництва, відтак, не доведено правомірність прийнятої постанови про накладення штрафу на позивача.
Суд зазначає, що застосування неправомірних штрафних санкцій контролюючим органом до позивача - є свавільним втручанням та підлягає захисту згідно статті 1 Першого протоколу Конвенції, як право мирно володіти майном, контролюючий орган, який не дотримався своїх власних процедур, не повинен мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків.
Згідно частини 1 статті 6 Конвенції, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Згідно статті 1 Першого протоколу до Конвенції , кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які, на її думку, є необхідними для здійснення контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.
Таким чином, вищевказана норма гарантує захист права на мирне володіння майном особи, яка законним шляхом, добросовісно набула майно у власність, і в оцінці дотримання "справедливого балансу" в питаннях позбавлення майна мають значення обставини, за яких майно було набуте у власність, поведінка особи, з власності якої майно витребовується.
Першим і найголовнішим правилом статті 1 Першого протоколу є те, що будь-яке втручання державних органів у право на мирне володіння майном має бути законним і повинно переслідувати легітимну мету "в інтересах суспільства". Будь-яке втручання також повинно бути пропорційним по відношенню до переслідуваної мети. Іншими словами, має бути забезпечено "справедливий баланс" між загальними інтересами суспільства та обов'язком захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідного балансу не буде досягнуто, якщо на відповідну особу або осіб буде покладено особистий та надмірний тягар (див., серед багатьох інших джерел, рішення у справі "Колишній Король Греції та інші проти Греції" (FormerKingofGreeceandOthers v. Greece) [ВП], заява № 25701/94, пп. 79 та 82, ЄСПЛ 2000-XII).
Важливим для зазначення є також те, що як з'ясовується з обставин справи, позапланова перевірка Гірської сільської ради призначена на підставі звернення гр. ОСОБА_1 .
У той же час, приписами статті 6 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», закріплено, що позаплановий захід у такому разі здійснюється виключно за погодженням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у відповідній сфері державного нагляду (контролю), або відповідного державного колегіального органу.
Суд звертає увагу, що всупереч вказаному вище, матеріали справи не містять погодженням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у відповідній сфері державного нагляду (контролю), або відповідного державного колегіального органу.
Разом з цим, у наказі відповідача предмет перевірки чітко не зазначений. Він описаний лише загальними фразами «дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт». Але це не предмет конкретної перевірки, це визначення поняття "державний архітектурно-будівельний контроль" (п.1 ст. 41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності»).
Проте, фактичний зміст статті 6 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» дає зрозумілим, що у предметі перевірки повинні зазначатись конкретні питання можливого порушення законодавства підконтрольним суб'єктом, які стали підставою для проведення перевірки і повинні перевірятись.
Як встановлено частиною другою статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Статтею 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Під час розгляду справи відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав до суду достатньо належних і достовірних доказів, а відтак, не довів правомірності свого рішення.
За таких обставин, з урахування вищезазначеного у сукупності, суд дійшов висновку про протиправність дій відповідачів, а відтак позовні вимоги вважає такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
Згідно із частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у сумі 1921,00 грн, що підтверджується наявним у матеріалах справи платіжним дорученням від 01.10.2019 №3 (а.с. 19).
Отже, понесені позивачем судові витрати у виді сплаченого судового збору підлягають присудженню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань Державної архітектурно-будівельної інспекції України.
Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 12.09.2019 №З-1209/1/1010-3011/01.
Стягнути на користь Гірської сільської ради Бориспільського району Київської області (код ЄДРПОУ 04363647) за рахунок бюджетних асигнувань Державної архітектурно-будівельної інспекції України (код ЄДРПОУ 37471912) судовий збір у розмірі 1921 (одна тисяча дев'ятсот двадцять одна) грн 00 коп.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення .
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.
Суддя Лисенко В.І.
Дата виготовлення і підписання повного тексту рішення - 16 березня 2020 р.