про повернення позовної заяви
10 березня 2020 року м. Київ №П/320/745/20
Суддя Київського окружного адміністративного суду Брагіна О.Є., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби України в Київській області про скасування податкових повідомлень-рішень, рішень про застосування штрафних санкцій та податкових вимог про сплату недоїмки,
ОСОБА_1 звернувся до суду з вимогами про скасування податкових повідомлень-рішень № 07611303, 07621303, 07631303, 07641303, 07651303, 07671303, 07681303, 07691303, рішень про застосування штрафних санкцій № 0007581303 та 0007601303 від 26.06.2019, податкових вимог №Ф-0007571303 та Ф-0007571303 від 26.06.2019, які були винесені ГУ ДФС у Київській області.
Ухвалою суду від 03.02.2020, позивача було зобов'язано усунути виявлені недоліки позову шляхом надання позову у новій редакції із зазначенням у ньому: РНОКПП представника позивача; засобів електронного зв'язку сторін; викладення всіх обставин заявленого позову з посиланням на докази, що підтверджують викладені обставини, зокрема, але не виключно, коли та у якому органі позивач був зареєстрований як фізична особа-підприємець; якими видами господарської діяльності займається; з якого часу та в якому податковому органі перебуває на обліку з наданням доказів реєстрації у якості платника податків; зазначення на якій системі оподаткування перебуває та з якого часу; надання суду копії всіх сторінок паспорту позивача, в тому числі з відміткою про місце реєстрації; зазначення коли та який вид перевірки було проведено стосовно позивача та наявності у заявника основних засобів виробництва та кількість працюючих робітників із наданням документів, що підтверджують вказані обставини; обґрунтування порушення прийнятими рішеннями прав, свобод та інтересів позивача із розкриттям змісту порушених прав, а також надання оригіналу квитанції про сплату судового збору у розмірі 21275,90 грн.
В порядку виконання вимог ухвали, представник позивача надав суду лише оригінал квитанції про сплату судового збору у розмірі 21 275,90 грн., решта вимог суду про усунення недоліків позовної заяви залишилась без виконання.
У зв'язку з чим, суд констатує неповне виконання вимог судового рішення, яке набуло законної сили та звертає увагу на таке:
положеннями ч. ст. 14 Конституції України передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Вказана норма кореспондується зі ст.370 КАСУ. Ухвала суду, згідно ст.241 КАСУ є різновидом судового рішення.
Згідно ч.5 ст. 44 КАСУ, учасник справи зобов'язаний виявляти повагу до суду; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати наявні у нього докази в порядку та строки, встановлені судом, не приховуючи їх.
Практика Європейського суду з прав людини, відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" №3477-IV від 23.02.2006, є джерелом права.
Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право на подання до суду скарги, пов'язаної з його правами та обов'язками. У рішенні Європейського суду з прав людини "Чуйкіна проти України" ((CASE OF CHUYKINA v. UKRAINE) (Заява №28924/04) 13 січня 2011 року ОСТАТОЧНЕ) вказано, що "стаття 6 Конвенції втілює "право на суд", в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження становить один з його аспектів (див. рішення від 21 лютого 1975 року у справі "Голдер проти Сполученого Королівства" (Golder v. the United Kingdom), пп. 28- 36, Series A № 18)".
Доступ до правосуддя включає не лише можливість подати заяву до суду, йому відповідає обов'язок суду розглянути справу по суті з винесенням остаточного рішення по справі, яке підлягає обов'язковому виконанню. Виконання в розумний термін також є невід'ємною частиною права на доступ до суду.
На відміну від права на справедливий суд, право на доступ до суду не є абсолютним. Воно може бути обмежено, зокрема, задля забезпечення нормального функціонування судової системи. Це включає часові обмеження, фінансовий тягар, вимоги щодо форми звернення тощо.
У справі Trukh v. Ukraine ((dec.), no. 50966/99, 14 October 2003) Європейський суд дав оцінку застосуванню процесуальних обмежень у вигляді обов'язку сплатити мито, надати копії документів у певній кількості та направити звернення до конкретного суду. Європейський суд не виявив жодних підстав вважати, що застосування згаданих процесуальних обмежень у справі було свавільним чи невиправданим. Відповідно, скарга заявника про відсутність доступу до суду була відхилена як необґрунтована.
В рішенні Конституційного Суду України у справі №1-9/2011 за конституційним поданням 54 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів", Кримінально-процесуального кодексу України, Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України, від 13 грудня 2011 року (17-рп/2011) зазначено, що "вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов'язком не тільки держави, а й осіб, які беруть участь у справі". Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 7 липня 1989 року у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання".
Вирішення судом питання про наявність матеріальних передумов звернення особи до суду на стадії відкриття провадження у справі, не може свідчити про обмеження у доступі до правосуддя.
Представник позивача на власний розсуд та свідомо розпорядився своїм правом уповноваженого на вчинення всіх дій від імені ОСОБА_1 та не надав суду витребуваних документів, в тому числі, оновленої позовної заяви, оформленої відповідно до вимог ст. 160 КАСУ України, з викладенням всіх обставин заявленого позову з посиланням на докази, що підтверджують викладені обставини: коли та у якому органі позивач був зареєстрований як фізична особа-підприємець; якими видами господарської діяльності займається; з якого часу та в якому податковому органу перебуває на обліку з наданням доказів реєстрації у якості платника податків; на якій системі оподаткування перебуває та з якого часу; коли та який вид перевірки було проведено стосовно позивача та наявність у заявника основних засобів виробництва та кількість працюючих робітників із наданням документів, що підтверджують вказані обставини; обґрунтування порушення прийнятими рішеннями прав, свобод та інтересів позивача із розкриттям змісту порушених прав та наданням копії всіх сторінок паспорту позивача.
Суд наголошує, що вказані документи були обов'язковою передумовою для вирішення питання про можливість відкриття провадження у справі та витребувані із розрахунком того, що дана категорія справ розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання, а ефективний розгляд справ, який є основним завданням адміністративного судочинства, забезпечується в тому числі, і належною підготовкою справи з дотриманням положень про її відкриття, економії часу для своєчасного ухвалення рішення.
За приписами частини четвертої статті 169 КАС України, суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду не пізніше п'яти днів з дня її надходження або з дня закінчення строку на усунення недоліків.
Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що, реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух (рішення суду у справі Жоффр де ля Прадель проти Франції від 16.12.1992 р.).
Як вбачається із ст.160 КАСУ, зміст позовної заяви фактично повинен складатися із: а) вступної, б) мотивувальної та в) прохальної частин, а також з г) додатку до позовної заяви та повинен бути підписано особою, яка її подає або представником із зазначенням дати її подання та надання довіреності чи іншого документу, що підтверджує його повноваження.
Таким чином, вже на цій стадії адміністративного процесу позивач зобов'язаний виконувати вимоги щодо несення обов'язку доказування обґрунтованості заявлених вимог з посиланням на докази, якими ці вимоги підтверджені та зазначити при пред'явленні позову певне коло фактів, що мають процесуальне значення. Мається на увазі факти наявності передумов права на пред'явлення позову та дотримання процесуального порядку його звернення.
Аналогічно виникає і обов'язок судді у з'ясуванні на цій стадії процесу - оцінка наявності у заявника права на пред'явлення позову і дотримання ним порядку реалізації цього права, тобто суд встановлює факти процесуального характеру.
Ухилення від виконання таких обов'язків позивачем тягне за собою наслідки, встановлені п.1 ч.4 ст.169 КАСУ. Таким чином, позивачем не використані всі засоби судового захисту, у зв'язку з чим позовна заява підлягає поверненню.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду у справах №№ 705/3875/17, 705/5060/18.
Так, Верховним Судом було вказано, що «…Якщо законом визначений порядок для вчинення певних дій, такий порядок в силу вимог вітчизняного та Європейського законодавства повинен дисциплінувати осіб, що звертаються до суду та не допустити судовий процес у безладний рух, так як право на суд не є абсолютним'У зв'язку з невиконанням позивачем вимог ухвали суду про залишення позовної заяви без руху, Верховний Суд визнав виправданим повернення позовної заяви .
Керуючись статтями 169, 171, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Ухилення від виконання таких обов'язків позивачем тягне за собою наслідки, встановлені п.1 ч.4 ст.169 КАСУ.
Керуючись статтями 169, 171, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
позовну заяву ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Головного управління Державної фіскальної служби України в Київській області (ЄДРПОУ - 39393260, м.Київ, вул.Народного ополчення, 5а) про скасування податкових повідомлень-рішень, рішень про застосування штрафних санкцій та податкових вимог про сплату недоїмки, - повернути позивачеві.
Роз'яснити позивачеві, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Копію ухвали разом з матеріалами позовної заяви надіслати позивачеві.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня проголошення (підписання) ухвали.
Суддя Брагіна О.Є.