12 березня 2020 р.м. ХерсонСправа № 540/221/20
Херсонський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Попова В.Ф., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
встановив:
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся в суд із позовом до ГУ ПФУ в Херсонській області (далі - відповідач), в якому просить:
- визнати дії відповідача щодо перерахунку і виплаті позивачеві пенсії в розмірі 70% грошового забезпечення з 01.01.2018 року - протиправними;
- зобов'язати ГУ ПФУ в Херсонській області здійснити перерахунок і виплату позивачеві пенсії в розмірі 76% грошового забезпечення вказаного у довідці № 19/2316, виданої УМВС України в Херсонській області 23.03.2018 року, починаючи з 01.01.2016 року;
- встановити судовий контроль шляхом зобов'язання відповідача подати звіт про виконання рішення суду протягом встановленого судом строку.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що після здійснення ГУ ПФУ в Херсонській області перерахунку пенсії на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим особам", розмір пенсії позивача встановлений при її призначенні у відсотковому співвідношенні до суми грошового забезпечення відповідної посади зменшився з 76 % до 70%. Позивач вважає такі дії протиправними, просить позов задовольнити у повному обсязі.
За змістом відзиву, відповідач позовні вимоги не визнає та проти їх задоволення заперечує, зазначає, що протиправні дії з боку ГУ ПФУ у Херсонській області відсутні, посилаючись при цьому на чинні положення ч. 2 ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (далі - Закон № 2262 - XII), разом з тим, зазначив, що для колишніх працівників міліції перерахунок проводився із врахуванням грошового забезпечення поліцейського за січень 2016 року, визначеного відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 р. № 988. Позивачу здійснено перерахунок пенсії на підставі довідки УМВС України в Херсонській області від 23.03.2018 р. № 19/2316. Вважає, що пенсія позивача перерахована та виплачується останньому на підставі та у відповідності до норм чинного законодавства, тому у задоволенні вимог просить відмовити.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов до наступних висновків.
Судом встановлені такі обставини по справі.
Позивач перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Херсонській області та отримує пенсію на підставі Закону № 2262 - XII, призначеної з 22.12.2005 року у розмірі 76% грошового забезпечення.
На підставі ст. 63 Закону № 2262 - XII, постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 року № 103 та з урахуванням розміру грошового забезпечення Головним управлінням Пенсійного фонду України в Херсонській області проведено перерахунок пенсії із розрахунку 70% грошового забезпечення за вислугу років замість 76%.
На своє звернення до ГУ ПФУ в Херсонській області щодо свого пенсійного забезпечення позивач отримав лист, в якому відповідач повідомив, що при призначенні 22.12.2005 року розмір пенсії складав 76% грошового забезпечення. У зв'язку із змінами у законодавстві, позивачеві було перераховано пенсію з 01.01.2016 року виходячи з 70% грошового забезпечення, тобто за нормами які були чинними на час такого перерахунку.
Не погоджуючись з такими діями позивач звернувся з вказаним позовом до суду.
Вирішуючи спірні правовідносини, суд виходив з наступних приписів законодавства.
Законом України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 08.07.2011 № 3668-VI, який набрав чинності 01.10.2011, внесено зміни до частини другої статті 13 Закону України № 2262-XII, яким встановлено, що максимальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 80% відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43), а особам, які під час проходження служби брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і віднесені в установленому законом порядку до категорії 1 - 100%, до категорії 2 - 95%.
Таким чином, з 01.10.2011 положення частини другої статті 13 Закону № 2262-ХІІ щодо визначення граничного розміру пенсії за вислугу років у розмірі 90% відповідних сум грошового забезпечення втратили чинність у зв'язку з внесенням змін Законом України № 3668-VІ до редакції цієї статті.
Законом України "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні" від 27 березня 2014 року № 1166-VII внесено зміни у частину другу статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", згідно яких цифри " 80" замінено цифрами " 70".
Тобто, зміна встановленого Законом максимального розміру пенсії відбулася вже після призначення позивачу пенсії.
Частиною 1 ст. 58 Конституції України встановлено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Аналізуючи встановлені у справі обставини та враховуючи положення вищезгаданих норм у їх сукупності, суд дійшов висновку, що положення статті 13 Закону № 2262-ХІІ, якими встановлено розмір пенсії виходячи з 70% від грошового забезпечення, можуть застосовуватись лише до правовідносин, які виникли після 01.04.2014, тобто набрання ними чинності, та стосуються питань саме призначення пенсії, а не її перерахунку. Адже до останнього застосовуються спеціальні норми, що регулюють умови та підстави встановлені саме щодо перерахунку пенсії.
Таким чином, зміна максимального розміру пенсії, що відбулася у ч. 2 ст. 13 Закону № 2262-ХІІ після призначення пенсії позивачеві, не є підставою для зменшення розміру призначеної пенсії під час проведення відповідачем її перерахунку.
Всупереч наведеному, при здійснені перерахунку пенсії, відповідач безпідставно керувався положеннями Постанови Кабінету Міністрів України № 103, та застосував норми, які регулюють питання призначення пенсії, а не її перерахунку.
Так, відповідно до статті 22 Конституції України закріплені нею права і свободи не є вичерпними, гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законодавчих актів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов'язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України виокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме - у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо (рішення Конституційного Суду України від 06.07.1999 № 8-рп/99 у справі щодо права на пільги та від 20.03.2002 № 5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій).
У зазначених рішеннях Конституційний Суд України вказав, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов'язана з ризиком для життя і здоров'я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей. Це повинно компенсуватися наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення (Рішення № 5-рп/2002).
Виходячи з висловленого у рішеннях Конституційного Суду України розуміння сутності соціальних гарантій працівників правоохоронних органів, зміст та обсяг досягнутих ними соціальних гарантій не може бути звужено шляхом внесення змін до законодавства, а правовідносини щодо їхнього пенсійного забезпечення виникають на момент звернення за призначенням пенсії.
Окремо суд звертає увагу відповідача на те, що призначення та перерахунок пенсії є різними за змістом та механізмом процедурами та встановлення граничного розміру пенсії за вислугу років у розмірі 80%, а потім 70% грошового забезпечення не стосуються перерахунку вже призначеної пенсії. Відтак, при перерахунку пенсії відповідним категоріям військовослужбовців має застосовуватись норма, що визначає розмір грошового забезпечення у відсотках, яка діяла на момент призначення пенсії.
Аналогічного висновку дійшла колегія Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду в постанові від 24.04.2018 справа № 686/12623/17 (провадження № К/9901/849/17), від 04.02.2019 р. справа № 240/5401/18.
Згідно з ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Підсумовуючи викладене, суд вважає, що перерахувавши з 01.01.2016 року пенсію позивачеві із розрахунку 70% грошового забезпечення, а не 76% як було обраховано на час її призначення, відповідач порушив право позивача на гідне пенсійне забезпечення, у зв'язку із чим, у цій частині позов підлягає задоволенню.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених вимог та, як наслідок, до необхідності їх задоволення шляхом визнання протиправними дій ГУПФ України в Херсонській області по перерахунку пенсії в розмірі 70% від суми грошового забезпечення з 01.01.2016 року та зобов'язання відповідача здійснити перерахунок і виплату ОСОБА_1 пенсії в розмірі 76% суми грошового забезпечення, починаючи з 01.01.2016 року.
З приводу встановлення судового контролю за виконанням рішення суду, суд зазначає наступне.
Вказане питання регулюється ст. 382 КАС України та відноситься до дискреційних повноважень суду і не містить в собі імперативного обов'язку, а отже суд вільний у виборі щодо застосування таких заходів впливу. Враховуючи положення вказаної норми, підстав для зобов'язання відповідача у справі подати звіт про виконання рішення, суд не знаходить, з огляду на що, в задоволенні даної вимоги необхідно відмовити.
Судові витрати у вигляді судового збору розподілені на підставі ст. 139 КАС України.
Керуючись статтями 242 - 246 КАС України, суд
вирішив:
Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області щодо зменшення основного розміру пенсії ОСОБА_1 під час її перерахунку з 76% на 70% від відповідних сум грошового забезпечення.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії з 01.01.2016 року у розмірі 76% грошового забезпечення, із урахуванням виплачених сум.
В інший частині позовних вимог - відмовити.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду в Херсонській області (73005, м. Херсон, вул. 28 Армії, 6, код ЄДРПОУ 21295057) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місцезнаходження: АДРЕСА_1 ) судовий збір у розмірі 840,80 (вісімсот сорок гривень 80 коп.).
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення, через суд першої інстанції, який ухвалив відповідне рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя В.Ф. Попов
кат. 112010201