Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
12 березня 2020 р. № 520/13151/19
Суддя Харківського окружного адміністративного суду Рубан В.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області (61057, м.Харків, вул. Римарська, 24, код ЄДРПОУ 37764460) про скасування рішення, -
Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області в якому просить суд скасувати Рішення Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області № 04/1-223387 від 29.08.2016 року про скасування дозволу на імміграцію в Україну громадянці Соціалістичної Республіки В'єтнам ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що рішенням Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області № 04/1-223387 від 29.08.2016 року скасовано дозвіл на імміграцію в Україну громадянці Соціалістичної Республіки В'єтнам ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Позивач вважає, що дане рішення є протиправним, незаконним та таким, що порушує його права, а отже просить його скасувати.
Представником відповідача через канцелярію суду подано відзив на позовну заяву, в якому вказано, що відповідач проти заявленого позову заперечує, зазначено, що громадянці Соціалістичної Республіки В'єтнам ОСОБА_1 надано дозвіл на імміграцію України у зв'язку з тим, що її чоловік, громадянин Соціалістичної Республіки В'єтнам ОСОБА_2 , був документований посвідкою на постійне проживання в Україні. Головним управлінням ДМС України в Харківській області встановлено, що у зв'язку з тим, що чоловікові громадянки Соціалістичної Республіки В'єтнам ОСОБА_1 скасовано посвідку на постійне проживання, то також потребує скасування рішення ВГІРФО УМВС України в Харківській області від 05.05.2005 року про надання дозволу на імміграцію позивачу - гр. СРВ ОСОБА_1 та посвідки на постійне проживання серії НОМЕР_1 від 05.05.2005 року, які були оформлені на підставі незаконно виданих документів.
Дослідивши наявні матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи та об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
29.11.2019 року позивачка ОСОБА_1 звернулася до Головного управління Державної міграційної служби в Харківській області з заявою про обмін посвідки на постійне проживання в Україні у зв'язку з досягненням нею 45-річного віку.
Проте, в обміні посвідки на постійне проживання Головним управлінням державної міграційної служби в Харківській області відмовлено, у зв'язку з прийняттям рішення про скасування дозволу на імміграцію в Україну № 04/1-223387 від 29.08.2016 року.
У висновку про результати перевірки матеріалів щодо правомірності документування посвідкою на постійне проживання в Україні громадянки СРВ ОСОБА_1 від 29. 08.2016 року зазначено, що вона отримала дозвіл на імміграцію як дружина іммігранта гр. СРВ ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та у зв'язку з тим, що її чоловікові Наказом ДМС України № 193 від 21.07.2016 року скасовано посвідку на постійне проживання, то потребує скасування рішення ВГРФО УМВС України в Харківській області від 05.05.2005 року про надання дозволу на імміграцію позивачці - гр. СРВ ОСОБА_1 .
Постановою Харківського окружного адміністративного суду по справі № 820/4933/17 від 29.11.2017 року, що набрало законної сили, Наказ ДМС України № 193 від 21.07.2016 року в частині скасування повідки на постійне проживання в Україні чоловікові позивачки - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , скасований.
Вказані обставини зумовили звернення позивача до суду з даним позовом.
Вирішуючи питання обґрунтованості заявлених позовних вимог, суд зазначає наступне.
Умови і порядок імміграції в Україну іноземців та осіб без громадянства визначаються Законом України "Про імміграцію"; процедуру провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію іноземцям та особам без громадянства, які іммігрують в Україну (далі - іммігранти), поданнями про його скасування та виконання прийнятих рішень (далі - провадження у справах з питань імміграції), а також компетенцію центральних органів виконавчої влади та підпорядкованих їм органів, які забезпечують виконання законодавства про імміграцію визначено Порядком провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію і поданнями про його скасування та виконання прийнятих рішень, затвердженим постановою КМУ від 26.12.2002 р. № 1983 (далі за текстом - Порядок №1983).
Відповідно до ст. 12 Закону України "Про імміграцію", дозвіл на імміграцію може бути скасовано, якщо: 1) з'ясується, що його надано на підставі свідомо неправдивих відомостей, підроблених документів чи документів, що втратили чинність; 2) іммігранта засуджено в Україні до позбавлення волі на строк більше одного року і вирок суду набрав законної сили; 3) дії іммігранта становлять загрозу національній безпеці України, громадському порядку в Україні; 4) це є необхідним для охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України; 5) іммігрант порушив законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства; 6) в інших випадках, передбачених законами України.
Відповідно до п.п. 21-24 Порядку №1983, дозвіл на імміграцію скасовується органом, який прийняв рішення про надання такого дозволу. Питання щодо скасування дозволу мають право порушувати ДМС, її територіальні органи та територіальні підрозділи, МВС, органи Національної поліції, регіональні органи СБУ, Робочий апарат Укрбюро Інтерполу та Держприкордонслужба або органи, які у межах наданих повноважень забезпечують виконання законодавства про імміграцію, якщо стало відомо про існування підстав для скасування дозволу на імміграцію. Для прийняття рішення про скасування дозволу на імміграцію у разі, коли ініціатором такого скасування є ДМС, її територіальні органи або територіальні підрозділи, ними складається обґрунтований висновок із зазначенням підстав для скасування дозволу, визначених статтею 12 Закону України “Про імміграцію”, що надсилається до органу ДМС, який прийняв рішення про надання такого дозволу. У разі коли ініціатором скасування дозволу на імміграцію є інший орган, зазначений в абзаці другому пункту 21 цього Порядку, для прийняття відповідного рішення цим органом складається обґрунтоване подання із зазначенням підстав для скасування дозволу, визначених статтею 12 Закону України “Про імміграцію”, що надсилається до органу ДМС, який прийняв рішення про надання такого дозволу. ДМС, територіальні органи і підрозділи всебічно вивчають у місячний термін подання щодо скасування дозволу на імміграцію, запитують у разі потреби додаткову інформацію в ініціатора подання, інших органів виконавчої влади, юридичних і фізичних осіб, а також запрошують для надання пояснень іммігрантів, стосовно яких розглядається це питання. На підставі результату аналізу інформації приймається відповідне рішення. Про прийняте рішення письмово повідомляються протягом тижня ініціатори процедури скасування дозволу на імміграцію та іммігранти. Рішення про скасування дозволу на імміграцію надсилається протягом тижня органом, що його прийняв, до територіального підрозділу за місцем проживання для вилучення посвідки на постійне проживання в іммігранта та вжиття заходів відповідно до статті 13 Закону України "Про імміграцію". Копія рішення надсилається Держприкордонслужбі.
Частиною першою статті 13 Закону України "Про імміграцію" передбачено, що центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері імміграції, не пізніш як у тижневий строк надсилає копію рішення про скасування дозволу на імміграцію особі, стосовно якої прийнято таке рішення, та вилучає у неї посвідку на постійне проживання.
Суд зазначає, що Законом України "Про імміграцію" встановлений вичерпний перелік підстав для скасування дозволу на імміграцію в Україну, зі змісту якого вбачається, що підставами для скасування дозволу на імміграцію можуть бути лише винні дії іммігранта.
Як вбачається з матеріалів справи, оскаржуване рішення вмотивовано п.6 ч. 1 ст. 12 Закону України "Про імміграцію", за яким, дозвіл на імміграцію може бути скасовано, якщо: в інших випадках, передбачених законами України.
Оцінивши спірне рішення відповідача, з урахуванням положень ч. 2 ст. 2 КАС України, суд вважає його необґрунтованим, оскільки у рішенні № 04/1-223387 від 29.08.2016 року не вказано, чому саме скасоване дозвіл на імміграцію, і на підставі якого закону. У вказаному рішенні лише процитовано п 6 ч.1 ст 12 Закону України «Про Імміграцію» без зазначення та обґрунтування підстав скасування дозволу на імміграцію.
Також суд зазначає, що лише у висновку про результати перевірки матеріалів щодо правомірності документування посвідкою на постійне проживання в Україні громадянки СРВ ОСОБА_1 від 29. 08.2016 року зазначено, що вона отримала дозвіл на імміграцію як дружина іммігранта гр. СРВ ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та у зв'язку з тим, що її чоловікові Наказом ДМС України № 193 від 21.07.2016 року скасовано посвідку на постійне проживання, то потребує скасування рішення ВГРФО УМВС України в Харківській області від 05.05.2005 року про надання дозволу на імміграцію позивачці - гр. СРВ ОСОБА_1 . Суд зазначає, вищезазначений наказ також не може бути підставою для скасування позивачці дозвіл на імміграцію, оскільки Постановою Харківського окружного адміністративного суду по справі № 820/4933/17 від 29.11.2017 року, що набрало законної сили, наказ ДМС України № 193 від 21.07.2016 року в частині скасування посвідки на постійне проживання в Україні чоловікові ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , скасований.
Відповідно до ч.1, п.6 ч.2 ст.4 Закону України "Про імміграцію", дозвіл на імміграцію надається в межах квоти імміграції. Квота імміграції встановлюється Кабінетом Міністрів України у визначеному ним порядку по категоріях іммігрантів: батьки, чоловік (дружина) іммігранта та його неповнолітні діти.
Відповідно до ч.1 та 2 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Під час розгляду справи відповідачем не доведено належними та допустимими доказами наявність передбачених законодавством підстав для скасування наданого позивачу дозволу на імміграцію.
Крім того, суд зазначає, що в матеріалах справи відсутні докази повідомлення позивача про прийняття спірного рішення, докази надіслання йому копії вказаного рішення, а також запрошення його для надання пояснень, тобто в порушення визначеної Порядком №1983, питання про скасування дозволу на імміграцію розглядалось без запрошення позивача для надання пояснень, при винесенні оскаржуваного рішення не вивчались обставини наявності підстав для скасування дозволу на імміграцію.
Таким чином, відповідачем, крім іншого, не дотримано принципу пропорційності, необхідного балансу між несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів позивача і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), що призводить до настання несприятливих наслідків для позивача при відсутності будь-якої його вини у виниклих обставинах.
Підсумовуючи наведене, суд приходить до висновку про задоволення позову.
Розподіл судових витрат здійснити в порядку ст. 139 КАС України
Керуючись статтями 14, 243-246, 293, 295, 296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов - задовольнити.
Скасувати Рішення Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області № 04/1-223387 від 29.08.2016 року про скасування дозволу на імміграцію в Україну громадянці Соціалістичної Республіки В'єтнам ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Стягнути з Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області (61057, м.Харків, вул. Римарська, 24, код ЄДРПОУ 37764460) за рахунок бюджетних асигнувань витрати по оплаті судового збору на користь громадянки СР В'єтнам ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , АДРЕСА_2 ) у розмірі 768, 40 грн. (сімсот шістдесят вісім гривень 40 коп.).
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Рубан В.В.