Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
з питань закриття провадження по справі
13 березня 2020 р. справа № 520/13188/19
Харківський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Горшкової О.О.,
при секретарі судового засідання - Лук'янчук О.І.,
за участю: позивача - ОСОБА_1 , представника позивача - Соболя М.О., представника відповідача - не прибув,
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання представника відповідача про закриття провадження по адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Міністерства внутрішніх справ України (вул. Академіка Богомольця, буд. 10,м. Київ,01601) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:
- визнати дії Міністерства внутрішніх справ України щодо збирання, реєстрації, накопичення, зберігання, адаптування, зміни, поновлення, використання і поширення (розповсюдження, реалізації, передачі) з персонально-довідкового обліку єдиної інформаційної системи Міністерства внутрішніх справ України наступних відомостей щодо ОСОБА_1 : «Разом з тим є особою, яка з 1996 прокуратурою Харківської області притягається до кримінальної відповідальності за скоєння злочину, передбаченого ч. 2 ст. 170 КК України, кримінальні справи № 63960373; 63960374 від 16.04.1996. Справу направлено до суду 30.01.2001. Відомості про результати розгляду кримінальної справи до МВС не надходили» незаконними та протиправними;
- зобов'язати Міністерство внутрішніх справ України усунути з персонально- довідкового обліку єдиної інформаційної системи Міністерства внутрішніх справ України наступні відомості щодо ОСОБА_1 : «Разом з тим є особою, яка з 1996 прокуратурою Харківської області притягається до кримінальної відповідальності за скоєння злочину, передбаченого ч. 2 ст. 170 КК України, кримінальні справи № 63960373; 63960374 від 16.04.1996. Справу направлено до суду 30.01.2001. Відомості про результати розгляду кримінальної справи до МВС не надходили».
У судовому засіданні 13.03.2020 року судом поставлено на обговорення клопотання відповідача від 10.02.2020 року про закриття провадження по справі. Так, вказане клопотання мотивоване тим, що спірні правовідносини позбавлені ознак публічно - правового спору, а тому не можуть розглядатись в порядку адміністративного судочинства. Представник відповідача вважає, що дії чи бездіяльність уповноважених службових осіб, пов'язані із внесенням або невнесенням відомостей до єдиної інформаційної системи МВС, не є здійсненням публічно-владних управлінських функцій. А тому спори щодо таких дій або бездіяльності не є публічно-правовими, і юрисдикція адміністративних судів на них не поширюється, а внесення до Реєстру відомостей про кримінальні правопорушення минулих років і таких, які обліковуються в органах досудового розслідування, а також осіб у цих провадженнях, саме по собі не впливає на юридичне становище особи, не змінює характеру й обсягу її прав та обов'язків та існуючого стану правовідносин, а також не містить ознак управління діяльністю інших суб'єктів.
Крім того, представник відповідача вказав, що використання поліцією відображених у Реєстрі відомостей, як і інша діяльність цього органу, відповідно до частини першої статті 8 Закону України від 02 липня 2015 року № 580-VIII «Про Національну поліцію» може здійснюватися виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Позивач та представник позивача у судовому засіданні заперечували проти задоволення вищезазначеного клопотання представника відповідача.
Представник відповідача, належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, у судове засідання не прибув.
Надаючи правову оцінку встановленим у справі обставинам з урахуванням норм матеріального права, якими регулюються спірні правовідносини, суд приходить до висновку про наступне.
У відповідності до вимог п.1 ч.1 ст. 238 КАС України, суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень ч.1 ст.2 КАС України.
Відповідно до положень ст.4 КАС України, справою адміністративної юрисдикції є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг.
Положеннями п.1 ч.1 ст.19 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Натомість однією з визначальних ознак приватноправових відносин є наявність майнового чи немайнового, особистого інтересу учасника. Спір буде мати приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило, майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть і в тому випадку, якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень.
Публічно-правовий спір має свою особливість суб'єктного складу - участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий.
При цьому, спір набуває ознак публічно-правового за умов не лише наявності серед суб'єктів спору публічного органу чи посадової особи, а й здійснення ним (ними) у цих відносинах владних управлінських функцій. Однак сам по собі цей факт не дає підстав ототожнювати із публічно-правовим та відносити до справи адміністративної юрисдикції будь-який спір за участю суб'єкта владних повноважень.
Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Отже, суд вважає за необхідне зазначити, що визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Так, позивачем в своєму адміністративному позові вказано, що фактичною підставою для звернення з даним позовом до Міністерства внутрішніх справ України слугували обставини того, що відомості про ОСОБА_1 , які зберігаються на персонально-довідковому обліку єдиної інформаційної системи Міністерства внутрішніх справ України перешкоджають позивачу реалізовувати належним чином усі права і свободи, зокрема: позивач позбавлений можливості працевлаштуватись на гідну роботу, забезпечувати достатній рівень добробуту для себе та своєї родини; позивач не може перебувати на державній службі, служити у Збройних Силах України, Державній прикордонній службі України, Національній гвардії України та інших збройних формуваннях, та реалізовувати свою активну громадянську позицію.
Суд не приймає до уваги посилання відповідача на Постанову Великої палати Верховного суду від 26.03.2019 року по справі № 807/1456/17, оскільки у вказаній справі спріні правовідносини стосувались використання та внесення змін до відомостей в Єдиному реєстрі досудових розслідувань (ЄРДР).
Так, у відповідності до пункту 2 ч. 1 ст.26 Закону України від 02.07.2015 № 580-VIII «Про Національну поліцію» (далі Закон України № 580-VIII) визначено, що поліція наповнює та підтримує в актуальному стані бази даних, що входять до єдиної інформаційної системи Міністерства внутрішніх справ України, стосовно виявлених кримінальних та адміністративних правопорушень, осіб, які їх учинили, руху кримінальних проваджень; обвинувачених, обвинувальний акт щодо яких направлено до суду.
Таким чином, персонально-довідковий облік є частиною єдиної інформаційної системи Міністерства внутрішніх справ України, тобто, володільцем цього обліку є МВС України, а управління інформаційно-аналітичної підтримки ГУ НП відповідно до ст. 25 Закону № 580-VIII є його користувачем.
Отже, спірні правовідносини між позивачем та МВС України виникли на підставі публічно - правового спору, оскільки у спірних відносинах МВС України, як суб'єкт владних повноважень, здійснює владні управлінські функції, результат чого владно впливає на позивача, порушує його права, свободи та інтереси в межах публічно-правових відносин, зокрема шляхом створення перешкод у реалізації своєї громадської позиції та неможливості бути учасником суспільних відносин, до яких чинним законодавством заявлено підвищені вимоги
Відтак, звернення позивача до суду з вимогами до МВС України (як суб'єкта владних повноважень та володільця єдиної інформаційної системи) про виключення з інформаційної системи МВС України даних щодо ОСОБА_1 є способом захисту публічного права.
Окрім того, згідно зі ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Європейський суд з прав людини у п. 24 свого рішення від 20.07.2006 у справі "Сокуренко і Стригун проти України» зазначив, що фраза "встановленого законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Термін «судом, встановленим законом" у п. 1 ст. 6 Конвенції передбачає всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.
Таким чином, враховуючи суть спірних правовідносин та їх суб'єктний склад суд вважає, що на цей спір поширюється юрисдикція адміністративних судів та необхідність його вирішення в порядку саме адміністративного судочинства.
За вказаних обставин, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для закриття провадження у даній справі, у зв'язку з чим у задоволенні клопотання відповідача слід відмовити.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 9, 238, 239, 243, 246, 248, 256, 370 КАС України, суд, -
У задоволенні клопотання відповідача про закриття провадження по адміністративній справі № 520/13188/19 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено Кодексом адміністративного судочинства України.
Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).
Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку окремо від рішення суду повністю або частково у випадках, визначених статтею 294 цього Кодексу. Оскарження ухвали суду, яка не передбачена статтею 294 цього Кодексу, окремо від рішення суду не допускається.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст ухвали виготовлено 13 березня 2020 року.
Суддя О.О. Горшкова