Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
м.Харків
10 березня 2020 р. справа №520/913/2020
Харківський окружний адміністративний суд в складі:
головуючого - судді Мар'єнко Л.М.,
розглянувши в місті Харкові в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Красноградської районної державної адміністрації про зобов'язання вчинити певні дії,-
Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Красноградської районної державної адміністрації, в якому просив суд зобов'язати управління праці та соціального захисту населення Красноградської райдержадміністрації встановити позивачу статус члена сім'ї загиблих ветеранів війни.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що рішенням Красноградського районного суду Харківської області від 29.03.2018 по справі №626/261/18 за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту загибелі батків в період Великої Вітчизняної війни 1941-1945 р.р. за певних обставин - відмовлено в задоволенні заяви. Ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 11.06.2018 апеляційну скаргу задоволено частково, рішення Красноградського районного суду від 29.03.2018 скасовано, провадження закрито. Також позивач зазначив, що судами не взято до уваги докази та доводи надані суду в ході судового слухання, у зв'язку з чим ним подано касаційну скаргу. Водночас, позивач вважає, що надав до суду вичерпні документальні підтвердження, що обґрунтовують позицію та вимоги позивача, а також вважає доведеними факти щодо встановлення загибелі кожного із батьків позивача під час Великої Вітчизняної війни. Оскільки судами не вирішено питання щодо встановлення факту, що мати позивача, ОСОБА_2 , була медичною сестрою у лікарні та загинула під час бомбардування селища німецькими загарбниками, а батько, ОСОБА_3 ., був партизаном - зв'язківцем-підпільником в роки війни, якого в січні 1942 року розстріляно німцями. З огляду на викладене, позивач звернувся з даним позовом.
Відповідач проти позову заперечував, від представника відповідача - начальника УП та СЗН Красноградської РДА - Гонтар С. через канцелярію суду надійшов письмовий відзив на позов, в якому представник відповідача просив відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що позивач передчасно звернувся до суду з вказаними вмогами.
Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється згідно до вимог ст. 229 КАС України.
Відповідно до ч.5 ст.262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше
Враховуючи положення ч.11 ст.126 КАС, оцінивши повідомлені позивачем та відповідачем обставини, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, виходячи з наступного.
22.01.2013 до управління соціального захисту населення надійшла заява від ОСОБА_1 щодо надання допомоги в установленні дати загибелі його батьків в період Великої Вітчизняної війни для встановлення статусу члена сім'ї загиблого.
Управлінням направлено запити в організації Балаклійського та Ізюмського районів щодо надання допомоги у розшуку документів на території яких, за попередніми даними, загинули батьки позивача ОСОБА_4 та ОСОБА_2 .
За повідомленням зазначених управлінь та архівних відділів даних про загибель батьків ОСОБА_1 не знайдено.
Департамент соціального захисту населення Харківської облдержадміністрації листом № Ш-344у/01-43 від 02.04.2013 повідомив ОСОБА_1 , що факт загибелі батьків у період Великої Вітчизняної війни 1941-1945 років може бути встановлений у судовому порядку.
Красноградський районний суд 24.10.2013 надіслав управлінню копію ухвали, в якій зазначено, що заяву ОСОБА_1 про встановлення факту загибелі батьків в період Великої Вітчизняної війни 1941-1945 років залишено без розгляду.
10.02.2015 ОСОБА_1 надав до управління копії довідок, а саме: довідка №01 -28/ж-1219,1220 від 08.12.2014 відповідно якої інформація по загибель його батька міститься у друкованому виданні «Книга Скорботи України: Харківська область»; довідка №17 від 03.02.2015 відповідно якої інформація по загибель його матері занесена до додаткового поіменного списку 3-го тому Книги Пам'яті України «Переможці».
Як вбачається з матеріалів справи, управлінням зроблено запити до відповідних органів, а саме: відділу реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Ізюмського та Балаклійського районних управлінь юстиції щодо надання допомоги в розшуку документів про загибель батьків ОСОБА_1 згідно інформації яка міститься у «Книга Скорботи України: Харківська область» та Книга Пам'яті України «Переможці»; Державного архіву Харківської області та комунального закладу обласної пошуково-видавничої наукової редакції Книга пам'яті України щодо надання копій первинних документи на підставі яких внесена інформації про загибель ОСОБА_4 та ОСОБА_2 .
За результатами таких звернень відділом реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Ізюмського та Балаклійського районних управлінь юстиції не виявлено відомостей про смерть ОСОБА_4 та ОСОБА_2
Комунальний заклад обласної пошуково-видавничої наукової редакції Книга пам'яті України повідомив, що основними джерелами інформації стали: документи Державного архіву Російської Федерації, Центрального Державного архіву громадських об'єднань України, Центрального архіву вищих органів влади та управлінь України, Державного архіву Харківської області; матеріали Національної Державної комісії про злочини гітлерівських загарбників; матеріали музеїв; свідчень очевидців, а також родичів і знайомих загиблих мешканців області, які збиралися спеціально створеними комісіями і зберігаються у спеціальних фондах Державного архіву Харківської області. Державний архів Харківської області повідомив, що в документах Державного архіву Харківської області відомостей про участь ОСОБА_4 в підпіллі та партизанському русі та його загибель немає. Також в Державному архіві Харківської області відомостей про документи, на підставі яких внесена інформація про розстріл ОСОБА_4 у січні 1942 року до друкованого видання «Книга Скорботи України: Харківська область» немає. Також була надана рекомендація щодо звернення за вищезазначеною інформацією безпосередньо до Комунального закладу обласної пошуково- видавничої наукової редакції Книга пам'яті України.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 29.01.2015 та 18.08.2015 до Красноградського районного суду подані заяви щодо встановлення факту загибелі батьків в період Великої Вітчизняної війни.
Рішенням Красноградського районного суду Харківської області від 27 серпня 2015 року по справі №626/1801/15-ц встановлено юридичний факт, що батьки ОСОБА_1 - ОСОБА_4 1895 року народження та ОСОБА_2 1907 року народження загинули в січні 1942 року в селищі Савинці Савинського району (нині Балаклійського) району Харківської області в період окупації німецькими військами під час Великої Вітчизняної війни 1941-1945рр. В частині, що батько заявника ОСОБА_4 був зв'язківцем підпільником - відмовлено за недоведеністю факту.
Ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 16 вересня 2015 року по справі №626/1801/15-ц залишено без змін рішення Красноградського районного суду Харківської області від 27 серпня 2015 року.
25.03.2016 до управління соціального захисту населення надійшла заява від ОСОБА_1 щодо встановлення статусу члена сім'ї загиблого з подальшою видючою посвідчення «Члена сім'ї загиблого» відповідно до статті 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Як вбачається з листа від 06.04.2016 №05-60/2068, позивача повідомлено, що у зв'язку з тим, що первинних документів підтверджуючих участь батька позивача у партизанському загоні відсутні то управлінням зроблено запит до Комунального закладу обласної пошуково-видавничої наукової редакції Книга пам'яті України щодо надання копій первинних документів, на підставі яких внесена інформація про загибель ОСОБА_4 та ОСОБА_2 .
За інформацією комунального закладу обласної пошуково-видавничої наукової редакції Книга пам'яті України 3 томи обласної Книги Скорботи України створювались відповідно до Указу Президента України від 13 серпня 2002/713 та занесені відомості для увічнення пам'яті цивільних громадян України, які загинули в роки Великої Вітчизняної війни, не є підставою для соціальних виплат сім'ям загиблих. Основними джерелами інформації для Книги Скорботи України стали документи Державного архіву Російської Федерації, Центрального Державного архіву, Центрального архіву вищих органів влади та управління України, свідчення очевидців, а також родичів і знайомих загиблих мешканців області, які збиралися спеціально створеними комісіями в районах міста та області.
Щодо надання допомоги в розшуку документів про загибель батьків позивача, управлінням зроблені запити до відділу реєстрації актів цивільного стану ГТУЮ, до обласного відділу реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби у Харківській області, Державного архіву Харківської області. За інформацією вищезазначених організацій первинні документи по загибель та участь у партизанському загоні відсутні.
Також повідомлено, що в районі створена районна комісія для розгляду питань, пов'язаних із встановленням статусу учасника війни відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 26 квітня 1996 року №458 «Про комісії для розгляду питань, пов'язаних із встановленням статусу учасника війни відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
З огляду на вищезазначене відповідачем повідомлено, що у зв'язку з відсутністю первинних документів встановлення статусу члена сім'ї загиблого відповідно до пункту 1 статті 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» не є можливим.
13.02.2018 ОСОБА_1 звернувся до Красноградського районного суду Харківської області з заявою про встановлення статусу члена сім'ї загиблого.
Рішенням Красноградського районного суду Харківської області від 29.03.2018 по справі №626/261/18 відмовлено в задоволенні заяви ОСОБА_1 про встановлення факту загибелі батьків в період Великої Вітчизняної війни.
Ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 11.06.2018 по справі №626/261/18 скасовано рішення Красноградського районного суду Харківської області від 29.03.2018, а провадження у справі за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту загибелі батьків в період Великої Вітчизняної війни 1941-1945 рр. за певних обставин, закрито.
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 02.10.2019 по справі 626/261/18 касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, в частині встановлення факту, що батько заявника був партизаном - підпільником - зв'язківцем в роки Великої Вітчизняної війни і розстріляний за доносом поліцая зрадника визначено, що справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Зі змісту постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 02.10.2019 вбачається, що суд прийшов до вказаного висновку
Виходячи зі змісту заяви ОСОБА_1 про встановлення юридичних фактів, вчинення дій і беручи до уваги, що заявник просить встановити факт загибелі його матері, який уже встановлено рішенням Краснсградського районного суду Харківської області від 27 серпня 2015 року, що залишено без змін ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 16 вересня 2015 року, Верховний Суд виходить із того, що фактично позивач просить встановити факт, що його батько був партизаном-підпільником-зв'язківцем і розстріляний за доносом поліцая-зрадника в роки Великої Вітчизняної Війни.
Верховний Суд зазначив, що не можуть розглядатися судами заяви про встановлення фактів належності до осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, до ветеранів чи інвалідів війни, проходження військової служби, перебування на фронті, у партизанських загонах, одержання поранень і контузій при виконанні обов'язків військової служби, про встановлення причин і ступеня втрати працездатності, групи інвалідності та часу її настання, про закінчення учбового закладу і одержання відповідної освіти, одержання урядових нагород.
Водночас, як зазначив Верховний Суд, відмова відповідного органу в установленні такого факту може бути оскаржена заінтересованою особою до суду в порядку, передбаченому законом.
Також Верховний Суд визначив, що факти перебування у партизанських загонах, участі у партизанському русі або підпільних організаціях, які діяли на території України під час Великої Вітчизняної війни 1941 - 1945 років, встановлюються у несудовому порядку. Цей порядок визначено Інструкцією, затвердженою Постановою Президії Верховної Ради Української РСР від 28 липня 1967 року N 230-VI1 (далі - Інструкція), в пункті 1 якої зазначено, що єдиним документом, що свідчить про участь особи у партизанському русі або в діяльності підпільної організації під час Великої Вітчизняної війни 1941-1945 років, є партизанський квиток. Останній видається Комісією у справах колишніх партизанів Великої Вітчизняної війни 1941-1945 років, яка з 1998 року діє при Верховній Раді України. Цією ж Інструкцією передбачено, що батькам, дітям і подружжю загиблих або померлих учасників партизанського руху і підпільних організацій зазначеною Комісією видаються довідки.
Отже, оскільки законодавством визначений позасудовий порядок установлення факту перебування у партизанських загонах в роки Великої Вітчизняної війни, то ця справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. А у разі відмови компетентного органу в установленні такого факту, заінтересованою особою до суду може бути оскаржена відмова суду в передбаченому законом порядку.
З урахуванням наведеного Верховний Суд прийшов до висновку, що заява в частині встановлення факту, що батько заявника був партизаном-підпільником-зв'язківцем в роки Великої Вітчизняної війни і розстріляний за доносом поліцая-зрадника не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, а повинна н вирішуватись у позасудовому порядку відповідно до встановленої законодавством процедури.
Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З огляду на викладене, враховуючи постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 02.10.2019 по справі 626/261/18, суд зазначає, що, оскільки позивачем не надано доказів встановлення компетентним органом факту перебування батька позивача у партизанських загонах в роки Великої Вітчизняної війни або доказів звернення до такого компетентного органу, позовні вимоги про зобов'язання відповідача встановити позивачу статус члена сім'ї загиблих ветеранів війни, є передчасними, через що не підлягають задоволенню.
Таким чином, у задоволенні позову ОСОБА_1 про зобов'язання вчинити певні дії, належить відмовити.
Водночас, суд вважає за необхідне роз'яснити позивачу, що для встановлення йому статусу члена сім'ї загиблих ветеранів війни, позивач вправі звернутися з відповідною заяву та наявними в нього документами до Комісії у справах колишніх партизанів Великої Вітчизняної війни 1941-1945 років, яка з 1998 року діє при Верховній Раді України.
Судовий збір підлягає розподілу відповідно до ст.139 КАС України.
Керуючись ст. ст. 2, 6-11, 14, 77, 139, 243-246, 250, 255, 257-263, 295, 297, 371 КАС України, суд, -
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Красноградської районної державної адміністрації про зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Текст рішення складено 13 березня 2020 року.
Суддя Мар'єнко Л.М.