м. Вінниця
11 березня 2020 р. Справа № 120/287/20-а
Вінницький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Шаповалової Т.М.,
за участю:
секретаря судового засідання: Драло В.О.,
представника відповідача: Січко О.Д.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту соціальної політики Вінницької міської ради про визнання відмови протиправною та зобов'язання вчинити дії,
У січні 2020 року ОСОБА_1 (далі-позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Департаменту соціальної політики Вінницької міської ради (далі - відповідач), у якому просив:
визнати протиправною відмову Департаменту соціальної політики Вінницької міської ради, викладену в листі № Х-08-121680 від 28.12.2019 року.;
зобов'язати Департамент соціальної політики Вінницької міської ради видати йому посвідчення члена сім'ї загиблого (померлого) ветерана війни;
стягнути на його користь судовий збір.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що в 1999 році йому було видано безтермінове посвідчення серії НОМЕР_1 сім'ї загиблого померлого ветерана війни.
У зв'язку з пошкодженням вказаного посвідчення, 18.12.2018 року позивачу було видано нове посвідчення серії НОМЕР_2 строком дії до 18.12.2019 року.
18.12.2019 року позивач звернувся до відповідача з заявою про продовження дії посвідчення серії НОМЕР_2 .
Листом Департаменту соціальної політики Вінницької міської ради № Х-08-121680 від 28.12.2019 року позивачу відмовлено щодо продовження дії посвідчення члена сім'ї загиблого ветерана, виданого 18.12.2018 року.
Вважає таку відмову протиправною, а тому звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Ухвалою суду від 31.01.2020 року прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін на 26.02.2020 року, а також встановлено відповідачу строк на подання відзиву на позовну заяву.
14.02.2020 року представником відповідача подано відзив на адміністративний позов. У відзиві зазначено, що 18.12.2019 року ОСОБА_1 звернувся з заявою та документами до управління соціального захисту населення (Лівобережне) Департаменту соціальної політики міської ради з питання продовження дії посвідчення члена сім'ї загиблого ветерана війни. В зв'язку з відсутністю в управлінні первинних документів для встановлення статусу «член сім'ї загиблого ветерана війни», та відповідно до наданих ним документів управління не мало правових підстав для встановлення зазначеного вище статусу.
Відповідач вказував, що позивачеві було надана письмова відповідь № Х-08-121680 від 28.12.2019 року, в якій була зазначена інформація для встановлення відповідного статусу, а саме до членів сімей, зазначених п. 1 ч. 1 ст. 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії соціального захисту», належать, зокрема, діти, які не мають (і не мали) своїх сімей. Чинність цього Закону поширюється на членів сімей військовослужбовців, партизанів, підпільників, учасників бойових дій на території інших держав, прирівняних до них осіб, зазначених у статях 6 і 7 цього Закону, які загинули (пропали безвісти) або померли внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, одержаних під час захисту Батьківщини або виконання інших обов'язків військової служби (службових обов'язків).
Разом з тим, для отримання статусу «член сім'ї загиблого (померлого) ветерана війни» позивачу необхідно подати такі документи, зокрема, висновок військово-лікарської комісії, щодо причинного зв'язку загибелі (смерті) військовослужбовця з виконанням обов'язків військової служби (службових обов'язків), який позивачем не подано.
Тобто, Департамент соціальної політики Вінницької міської ради діяв в межах повноважень та на підставі норм чинного законодавства та жодних протиправних дій ним вчинено не було.
За вказаних обставин, представник відповідача заперечує проти позовних вимог та вважає, що в задоволенні позову слід відмовити.
Ухвалою суду від 26.02.2020 року витребувано у Департаменту соціальної політики Вінницької міської ради належним чином засвідчені копії документів, які були додані до заяви ОСОБА_1 № Х-08-121680 від 18.12.2019 року та розгляд справи відкладено на 11.03.2020 року.
10.03.2020 року позивач подав заяву про розгляд справи у його відсутності.
З урахуванням викладеного, керуючись положеннями ч. 3 ст. 194, ч. 9 ст. 205 КАС України, на думку суду, наявні підстави для розгляду справи у відсутності позивача.
Представник відповідача у судовому засіданні заперечувала проти позовних вимог та просила відмовити у задоволенні адміністративного позову, з підстав вказаних у відзивы на адміністративний позов.
Дослідивши матеріали справи в їх сукупності, заслухавши пояснення представника відповідача та оцінивши інші докази, судом встановлено наступні обставини.
ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 і є сином ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 .
Батько позивача ОСОБА_2 був військовим - заступником командувача військової частини № НОМЕР_4 , що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_5 від 05.06.1980 року.
ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 помер внаслідок вогнепального перелому лівої стегнової кістки, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_6 від 22.06.1991 року та лікарським свідоцтвом про смерть від 20.06.1991 року.
У 1999 році позивачу було видано безтермінове посвідчення серії НОМЕР_1 сім'ї загиблого померлого ветерана війни.
У зв'язку з пошкодженням вказаного посвідчення, 18.12.2018 року позивачу було видано нове посвідчення серії НОМЕР_2 строком дії до 18.12.2019 року.
18.12.2019 року позивач звернувся до відповідача з заявою про продовження дії посвідчення серії НОМЕР_2 .
До заяви додав копії таких документів: свідоцтва про народження; листа Міністерства внутрішніх справ Російської федерації (центральний архів внутрішніх військ); орденської книжки ОСОБА_2 ; виписки з наказу командира Військової частини НОМЕР_4 МВС СССР від 31.07.1991 року; лікарського свідоцтва № 22 про смерть ОСОБА_2 ; свідоцтва про смерть ОСОБА_2 ; посвідчення серії НОМЕР_2 від 18.12.2018 року; паспорта громадянина України ОСОБА_1 .
Листом Департаменту соціальної політики Вінницької міської ради № Х-08-121680 від 28.12.2019 року позивачу відмовлено у встановленні статусу члена сім'ї загиблого, в зв'язку з відсутністю в управлінні первинних документів для встановлення статусу «член сім'ї загиблого ветерана війни», та відповідно до наданих позивачем документів.
Позивач вважає відмову відповідача протиправною, а тому звернувся до суду за захистом його порушених прав.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам та встановленим обставинам справи, суд керується такими мотивами.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Відповідно до ст.1 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 № 3552-XII (надалі також - Закон №3552-XII), цей Закон спрямований на захист ветеранів війни шляхом: створення належних умов для підтримання здоров'я та активного довголіття; організації соціального та інших видів обслуговування, зміцнення матеріально-технічної бази створених для цієї мети закладів і служб та підготовки відповідних спеціалістів; виконання цільових програм соціального і правового захисту ветеранів війни; надання пільг, переваг та соціальних гарантій у процесі трудової діяльності відповідно до професійної підготовки і з урахуванням стану здоров'я.
Пунктом 1 ст. 10 Закону №3552-XII встановлені особи, на яких поширюється чинність цього Закону, зокрема, на сім'ї військовослужбовців, партизанів, підпільників, учасників бойових дій на території інших держав, прирівняних до них осіб, зазначених у статтях 6 і 7 цього Закону, які загинули (пропали безвісти) або померли внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, одержаних під час захисту Батьківщини або виконання інших обов'язків військової служби (службових обов'язків), а також внаслідок захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті або одержаного в період проходження військової служби чи на території інших держав під час воєнних дій та конфліктів.
До членів сімей загиблих (тих, які пропали безвісти) військовослужбовців, партизанів та інших осіб, зазначених у цій статті, належать:
утриманці загиблого або того, хто пропав безвісти, яким у зв'язку з цим виплачується пенсія;
батьки;
один з подружжя, який не одружився вдруге, незалежно від того, виплачується йому пенсія чи ні;
діти, які не мають (і не мали) своїх сімей;
діти, які мають свої сім'ї, але стали особами з інвалідністю до досягнення повноліття;
діти, обоє з батьків яких загинули або пропали безвісти.
Правила видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранам війни врегульовані Положенням про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.1994 року № 302 (далі - Положення).
Згідно з п.2 Положення посвідчення є документом, що підтверджує статус ветеранів війни та інших осіб, на яких поширюється чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», на основі котрого надаються відповідні пільги і компенсації.
Пунктом 4 Положення визначено, що особам, на яких поширюється чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (стаття 10 зазначеного Закону) видаються посвідчення з написом «Посвідчення члена сім'ї загиблого».
Дітям загиблих осіб, зазначених у пункті 1 статті 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», до досягнення ними 16-річного віку передбачені законодавством пільги надаються на підставі довідки, що видається матері (або іншому повнолітньому члену сім'ї загиблої особи, або опікуну) за місцем реєстрації дитини. Після досягнення такими особами 16-річного віку в посвідчення (на правій внутрішній стороні) вклеюється новий бланк, який продовжує дію посвідчення на наступний рік за умови їх належності до категорій осіб, зазначених у пункті 1 статті 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
З аналізу вказаних норм слідує, що посвідчення члена сім'ї загиблого, після досягнення дитиною 16 років, відповідно до абзацу 2 пункту 4 Положення № 302 не є безтерміновим, а продовжується щорічно, за умови належності громадянина до категорій осіб, зазначених у пункті 1 статті 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», тобто якщо дитина не має ( і не мала) своєї сім'ї ( в даних спірних правовідносинах).
Згідно з абз.2 п.7 Положення «Посвідчення члена сім'ї загиблого» видаються структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у місті (у разі їх утворення) рад (далі - органи соціального захисту населення) за місцем реєстрації громадянина.
Відповідно до п.11 Положення якщо посвідчення стало непридатним або було втрачене, то за заявою ветерана війни чи іншої особи, на яку поширюється чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», видається нове посвідчення у порядку, визначеному пунктом 7 цього Положення.
Судом встановлено, що позивачу видано посвідчення члена сім'ї загиблого серії НОМЕР_2 18.12.2018 року строком на один рік, до 18.12.2019 року.
Вказане посвідчення є документом, що підтверджує відповідний статус і є підставою для надання відповідних пільг і компенсацій, встановлених законодавством України для сімей загиблих (померлих) ветеранів війни.
З матеріалів справи судом встановлено, що вказаний статус позивач отримав в 1999 році. В заяві від 18.12.2019 року просив продовжити дію посвідчення, а не встановити йому відповідний статус.
А тому доводи відповідача, що для отримання статусу члена сім'ї загиблого ветерана війни потрібно надати документи, зокрема, висновок військово - лікарської комісії щодо причинного зв'язку загибелі (смерті) військовослужбовця з виконанням обов'язків військової служби, що передбачено Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії соціального захисту» не заслуговують на увагу.
Крім того, в судовому засіданні представник відповідача не змогла пояснити, яким нормативно-правовим актом встановлений перелік документів, які відповідач зазначив в оскаржуваному листі-відмові без будь-яких посилань.
Відповідач не надав суду належних, допустимих та переконливих доказів щодо правомірності своєї відмови позивачу в продовженні дії посвідчення.
Підсумовуючи наведене, суд приходить до висновку про задоволення позовної вимоги у частині визнання протиправною відмови Департаменту соціальної політики Вінницької міської ради, викладеної в листі № Х-08-121680 від 28.12.2019 року.
Щодо позовної вимоги про зобов'язання відповідача видати позивачу посвідчення члена сім'ї загиблого (померлого) ветерана війни, то суд звертає увагу, що позивач звертався до відповідача із заявою про продовження дії відповідного посвідчення, в той же час просить суд зобов'язати відповідача видати посвідчення члена сім'ї загиблого ветерана війни.
Враховуючи наведене, судом оцінювалися дії відповідача щодо розгляду заяви з проханням продовжити дію посвідчення.
В цьому контексті суд зазначає, що право на судовий захист має лише та особа, яка є суб'єктом (носієм) порушених прав, свобод чи інтересів. Відтак, для надання особі судового захисту, адміністративний суд повинен встановити, чи дійсно було порушено права, свободи та інтереси особи, яка звернулася до суду, і чи ці права, свободи та інтереси порушені відповідачем саме у спірних публічно-правових відносинах.
З огляду на зазначене, з урахуванням змісту заяви, яка подавалася позивачем 18.12.2019 року, суд вважає за можливе частково задовольнити вимогу позивача та з метою ефективного захисту прав, свобод, інтересів позивача зобов'язати відповідача продовжити дію посвідчення серія НОМЕР_2 члена сім'ї загиблого ветерана, виданого 18.12.2018 року на ім'я ОСОБА_1 .
У відповідності до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд доходить висновку про часткове задоволення даного адміністративного позову.
Частиною 1 ст. 139 КАС України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відтак, на користь позивача підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту соціальної політики Вінницької міської ради понесені ним судові витрати зі сплати судового збору.
Керуючись ст. ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправною відмову Департаменту соціальної політики Вінницької міської ради, викладену в листі № Х-08-121680 від 28.12.2019 року.
Зобов'язати Департамент соціальної політики Вінницької міської ради продовжити дію посвідчення серія НОМЕР_2 члена сім'ї загиблого, виданого 18.12.2018 року на ім'я ОСОБА_1 .
В решті позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 судовий збір при звернені до суду в сумі 840,80 грн. (вісімсот сорок гривень 80 коп.) грн. за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту соціальної політики Вінницької міської ради.шення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_7 , АДРЕСА_1 )
Відповідач: Департамент соціальної політики Вінницької міської ради (код ЄДРПОУ 38782790, вул. Соборна, 50, м. Вінниця, 21050)
Повне судове рішення складено та підписано суддею 13.03.2020.
Суддя Шаповалова Тетяна Михайлівна