Справа № 240/12568/19
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Чернова Г.В.
Суддя-доповідач - Драчук Т. О.
12 березня 2020 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Драчук Т. О.
суддів: Ватаманюка Р.В. Полотнянка Ю.П. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 28 січня 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Житомирській області про визнання протиправною та скасування постанови,
в грудні 2019 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Житомирській області про визнання протиправною постанови відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Житомирській області про закінчення виконавчого провадження №59566681 від 09.12.2019 та її скасування.
Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 28.01.2020 у задоволенні позову відмовлено.
Не погодившись із прийнятим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нову постанову про відмову в задоволені позову. В апеляційній скарзі апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування всіх обставин справи, що призвело до неправильного її вирішення.
Сторони повноважних представників в судове засідання не направили, хоча повідомлялися про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, що підтверджується матеріалами справи.
10.03.2020 від позивача надійшла заява про розгляд справи за його відсутності. Також, позивач зазначив, що підтримує свою апеляційну скаргу в повному обсязі.
Відповідно до частини 3 статті 268 КАС України неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів апеляційної інстанції, переглядаючи судове рішення у даній справі в межах доводів та вимог апеляційної скарги у відповідності до частини 1 статті 308 КАС України, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 04.03.2019 в справі №0640/4568/18, яке набрало законної сили 20.06.2019, зобов'язано Управління Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області в особі ліквідаційної комісії надати ОСОБА_1 щорічну оплачувану відпустку за 2018 рік з виплатою матеріальної допомоги на оздоровлення.
На виконання вказаного рішення та на підставі виконавчого листа № 2206/19, 16.07.2019 відділом примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Житомирській області було відкрито виконавче провадження №59566681.
09.12.2019 відповідачем прийнято постанову про закінчення виконавчого провадження №59566681 на підставі п.9 ч.1 ст.39 Закону України “Про виконавче провадження”. Постановою встановлено: згідно листа УМВС України в Житомирській області №242/26/01-2019 від 31 липня 2019 року та листа УМВС України в Житомирській області №332/26/01-2019 від 04.10.2019, ОСОБА_1 надано чергову відпуску за 2018 рік з 28 березня по 08 травня 2019 року та виплачена матеріальна допомога на оздоровлення (відповідно до платіжного доручення №64 від 24.09.2019); згідно платіжного доручення № 1228 від 20.08.2019 перераховано виконавчий збір у розмірі 16692 грн.; згідно платіжного доручення № 1691 від 07.11.2019 перераховано витрати на проведення виконавчих дій у розмірі 147,50 грн. Тобто, рішення згідно виконавчого документу фактично виконано в повному обсязі.
Не погодившись із правомірністю постанови про закінчення виконавчого провадження №59566681 від 09.12.2019, позивач звернувся до суду із цим позовом.
Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції виходив з того, що постанова про закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених частиною першою цієї статті, виноситься в день настання відповідних обставин або в день, коли виконавцю стало відомо про такі обставини.
Як вбачається із копії наказу (витягу) УМВС України в Житомирській області від 27.03.2019 № 4 о/с 9 (по особовому складу), на виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 04.03.2019, винесеного у справі №0640/4568/18, надано чергову відпустку за 2018 рік капітанові міліції ОСОБА_1 (М-185816), старшому слідчому відділення розслідування дорожньо-транспортних пригод слідчого відділу Житомирського міського відділу УМВС України в Житомирській області, на 42 доби (з урахуванням 2 святкових днів), з 28 березня по 08 травня 2019 року.
Листом боржника - УМВС України в Житомирській області №242/26/01-2019 від 31 липня 2019 року відповідача повідомлено про прийняття наказу від 27.03.2019 № 4 о/с 9, а також зазначено, що у зв'язку із відсутністю фінансування (процес ліквідації), УМВС України в Житомирській області замовлено кошти для виплати матеріальної допомоги на оздоровлення.
Платіжним дорученням №64 від 24 вересня 2019 року підтверджено перерахування ОСОБА_1 матеріальної допомоги на оздоровлення в сумі 1242,08 грн.
Листом №332/26/01-2019 від 04.10.2019 УМВС України в Житомирській області повідомило відділ примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Житомирській області про виплату ОСОБА_1 матеріальної допомоги на оздоровлення в сумі 1242,08 грн., на підтвердження чого надало копію платіжного доручення №64 від 24 вересня 2019 року.
Проаналізувавши наведені документи, суд дійшов висновку, що станом на момент закриття виконавчого провадження №59566681 на 09.12.2019, УМВС України в Житомирській області в повному обсязі виконало рішення суду в частині надання ОСОБА_1 щорічної оплачуваної відпустки за 2018 рік з виплатою матеріальної допомоги на оздоровлення.
Посилання позивача, що рішення суду не було виконано в повному обсязі з огляду на те, що його в період з 28 березня по 08 травня 2019 року не повідомлено про надання відпустки та не виплачено грошове забезпечення, не впливає на правомірність оспорюваної постанови про закриття виконавчої провадження з підстави, визначеної п.9 ч.1 ст.39 Закону (виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом), оскільки таку постанову винесено 09.12.2019, коли вже було прийнято наказ про надання чергової відпустки ОСОБА_1 за 2018 рік від 27.03.2019 № 4 о/с, а також перераховано матеріальну допомогу на оздоровлення в сумі 1242,08 грн платіжним дорученням №64 від 24 вересня 2019 року. Отже, рішення суду від 04.03.2019 в справі № 0640/4568/18 було виконано в повному обсязі, а тому державним виконавцем правомірно закрито виконавче провадження на підставі п.9 ч.1 ст.39 Закону.
Крім того, на державного виконавця не було покладено обов'язку перевіряти, чи повідомлено боржником стягувача про надання відпустки, натомість обов'язок державного виконавця полягав в тому, щоб рішення суду в частині надання ОСОБА_1 щорічної оплачуваної відпустки за 2018 рік з виплатою матеріальної допомоги на оздоровлення було виконано в повному обсязі.
Твердження позивача про невиконання рішення в суду в зв'язку із тим, що наказом від 27.03.2019 № 4 о/с йому надано чергову відпустку, а не щорічну оплачувану, безпідставне, оскільки з цього наказу чітко вбачається, що відпустку надано ОСОБА_1 на підставі рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 04.03.2019 в справі № 0640/4568/18. В свою чергу, наведеним рішенням суду не було зобов'язано УМВС України в Житомирській області надавати будь-яку іншу відпустку, окрім щорічної оплачуваної. Суд зазначає, що неточність формулювання назви відпустки не свідчить про невиконання рішення суду щодо її надання та не впливає на факт виконання боржником рішення суду.
Враховуючи вказане, суд першої інстанції прийшов до висновку, що відповідачем доведено правомірність прийняття постанови про закінчення виконавчого провадження №59566681 від 09.12.2019, натомість позивачем не надано доказів зворотнього, у зв'язку з чим позов задоволенню не підлягає.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Згідно з ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 129-1 Конституції України визначено, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на території України.
Згідно з ч.1 ст.370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" від 02 червня 2016 року № 1404-VIII (далі - Закон №1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно з частиною 1 статті 5 Закону №1404-VIII примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".
Частиною 5 статті 26 Закону №1404-VIII, визначено, що виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.
Відповідно до частини 1 статті 63 Закону №1404-VIII за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником.
Пунктом 9 частини 1 статті 39 Закону №1404-VIII визначено, що виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.
Згідно з частиною 2 статті 39 Закону №1404-VIII постанова про закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених частиною першою цієї статті, виноситься в день настання відповідних обставин або в день, коли виконавцю стало відомо про такі обставини.
Судами встановлено, що як вбачається із копії наказу (витягу) УМВС України в Житомирській області від 27.03.2019 № 4 о/с 9 (по особовому складу), на виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 04.03.2019, винесеного у справі №0640/4568/18, надано чергову відпустку за 2018 рік капітанові міліції ОСОБА_1 (М-185816), старшому слідчому відділення розслідування дорожньо-транспортних пригод слідчого відділу Житомирського міського відділу УМВС України в Житомирській області, на 42 доби (з урахуванням 2 святкових днів), з 28 березня по 08 травня 2019 року.
Крім того, як встановлено з матеріалів справи, а саме відомості з донарахування грошового забезпечення поновленому на службі за рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 04.03.2019 ОСОБА_1 за період з 05.03.2019 по 11.05.2019 (а.с.36), платіжного доручення №47 від 27.05.2019 на суму 2764 грн. 64 коп. (а.с.37), платіжного доручення №64 від 24.09.2019 (а.с.45) - відповідачем в повній мірі було виконано рішення суду в справі № 0640/4568/18.
Також, колегія суддів зазначає, що листом боржника - УМВС України в Житомирській області №242/26/01-2019 від 31 липня 2019 року відповідача повідомлено про прийняття наказу від 27.03.2019 № 4 о/с 9, а також зазначено, що у зв'язку із відсутністю фінансування (процес ліквідації), УМВС України в Житомирській області замовлено кошти для виплати матеріальної допомоги на оздоровлення.
Платіжним дорученням №64 від 24 вересня 2019 року підтверджено перерахування ОСОБА_1 матеріальної допомоги на оздоровлення в сумі 1242,08 грн.
Листом №332/26/01-2019 від 04.10.2019 УМВС України в Житомирській області повідомило відділ примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Житомирській області про виплату ОСОБА_1 матеріальної допомоги на оздоровлення в сумі 1242,08 грн., на підтвердження чого надало копію платіжного доручення №64 від 24 вересня 2019 року.
Тобто, як вірно вказав суд першої інстанції, станом на момент закриття виконавчого провадження №59566681 на 09.12.2019, УМВС України в Житомирській області в повному обсязі виконало рішення суду в частині надання ОСОБА_1 щорічної оплачуваної відпустки за 2018 рік з виплатою матеріальної допомоги на оздоровлення.
Враховуючи зазначене, посилання апелянта на постанову Верховного Суду від 26.02.2020 в справі №806/2153/17 не знаходять свого підтвердження.
Крім того, доводи апелянт, стосовно висновку суду щодо неналежного повідомлення позивача про надання відпустки в період з 28 березня по 08 травня 2019 року та не виплату грошового забезпечення не свідчать про ненадання оплачуваної відпустки, а тому не підлягають врахуванню, з огляду на наступне.
Як вірно зазначає суд першої інстанції, на державного виконавця не було покладено обов'язку перевіряти, чи повідомлено боржником стягувача про надання відпустки, натомість обов'язок державного виконавця полягав в тому, щоб рішення суду в частині надання ОСОБА_1 щорічної оплачуваної відпустки за 2018 рік з виплатою матеріальної допомоги на оздоровлення було виконано в повному обсязі.
Крім того, колегія суддів зазначає, що дане питання скоріше є підставою для позову до органу або посадової особи, яка надала таку відпустку, або подання заяви в межах 383 КАС України в адміністративній справі в якій прийнято рішення на користь особи (в даних правовідносинах в справі №0640/4568/18).
На підставі вказаного, колегія суддів приходить до висновку, що у державного виконавця були наявні підстави для закінчення виконавчого провадження.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що відповідачем доведено правомірність своїх дій та рішень, а тому у задоволенні адміністративного позову слід відмовити.
Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини, та повністю спростовуються встановленими у справі обставинами.
Крім того, у рішення ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Оскільки, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції надав належну оцінку наявним у справі доказам та зробив вірний висновок щодо відмови у задоволенні позову.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного та приймаючи до уваги, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку, та прийняв законне і обґрунтоване рішення, висновки суду відповідають обставинам справи, а тому підстав для його скасування не вбачається.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 28 січня 2020 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття. Порядок касаційного оскарження передбачений ст.ст.272, 328, 329 КАС України.
Головуючий Драчук Т. О.
Судді Ватаманюк Р.В. Полотнянко Ю.П.