05 березня 2020 р.Справа № 520/11131/19
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Кононенко З.О.,
Суддів: Калиновського В.А. , Сіренко О.І. ,
за участю секретаря судового засідання Цибуковської А.П.
представника позивача Плескач І.С.
представника відповідача Саблукова Д.Є.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 04.12.2019 року, головуючий суддя І інстанції: Горшкова О.О., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, повний текст складено 04.12.19 року по справі № 520/11131/19
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроліга"
до Головного управління ДПС у Харківській області
про скасування податкових повідомлень-рішень,
Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Агроліга" звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Харківській області, в якому просив суд:
- скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління ДПС у Харківській області від 09.09.19 №00000050511 в частині збільшення суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість на суму 1 637 316,25 грн. (у т.ч. за податковими зобов'язаннями 1 308 685.00 грн., за штрафними санкціями - 328 631.25 грн.);
- скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління ДПС у Харківській області від 09.09.19 №00000060511.
В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначав, що ТОВ «Агроліга» не погоджується із податковим повідомленням-рішенням від 09.09.19 №00000060511 та податковим повідомленням-рішенням від 09.09.19 №00000050511 в частині збільшення суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість на суму 1637 316,25 грн. (у т.ч. за податковими зобов'язаннями - 1 308 685.00 грн., за штрафними санкціями - 328 631.25 грн.), з огляду на те, що вказані рішення прийняті на підставі висновків акту перевірки, які є безпідставними, документально необґрунтованими, та такими, що не відповідають дійсним обставинам та суперечать положенням діючого законодавства України. За таких обставин, представник позивача просив скасувати спірні рішення контролюючого органу.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 04.12.2019 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроліга" до Головного управління ДПС у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень - задоволено.
Скасовано податкове повідомлення - рішення Головного управління ДПС у Харківській області від 09.09.2019 №00000050511 в частині збільшення Товариству з обмеженою відповідальністю "Агроліга" суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість на суму 1 637 316 (один мільйон шістсот тридцять сім тисяч триста шістнадцять) грн. 25 коп., у т.ч. за податковими зобов'язаннями 1 308 685 (один мільйон триста вісім тисяч шістсот вісімдесят п'ять) грн.00 коп. та за штрафними санкціями 328 631 (триста двадцять вісім тисяч шістсот тридцять одна) грн. 25 коп.
Скасовано податкове повідомлення - рішення Головного управління ДПС у Харківській області від 09.09.2019 №00000060511 про зменшення від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 332 733 (триста тридцять дві тисячі сімсот тридцять три) грн. 00 коп. та яким до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроліга" застосовано штрафні санкції у розмірі 0 (нуль) грн.00 коп.
Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного, на його думку, вирішення спору судом першої інстанції.
Відповідач в апеляційній скарзі зазначає, що фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення бухгалтерського обліку при наявності всіх формальних реквізитів таких документів,- що передбачені чинним законодавством.
Відповідач вважає, що для підтвердження даних бухгалтерського обліку можуть братися до уваги лише ті первині документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.
Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена пп.1.2 ц.1, пп.2.1 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України - від 24.05.1995 № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 зі №168/704, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їк проведення.
Відповідно до статті 1 Закону № 996 - XIV первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення господарського операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.
Згідно п.2.4, п. 2.16 Положення «Про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», первинні документи для надання ним юридичної сили та доказовості повинні мати обов'язкові реквізити і бути підписані посадовою особою, відповідальною за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.
Забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать, законодавчим і нормативним актам, встановленому порядку приймання, зберігання витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну та фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, власникам, іншим юридичним і фізичним особам. Такі документи повинні бути передані головному бухгалтеру підприємства, установи для прийняття рішення.
Відповідач наголошує, що будь-які документи (у тому числі договори) накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного) здійснення господарської операції.
Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх - формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.
На думку відповідача, сам факт перерахування платником податків коштів контрагенту з відсутністю реального постачання останнім товарів не може зменшувати фінансовий результат до оподаткування, отже наявні докази щодо непов'язаності перерахованих коштів з банківського рахунку підприємства і з дійсним постачанням товарів/послуг та об'єктивною неможливістю достовірно ідентифікувати цю операцію за призначенням платежу.
Позивач надав до Другого апеляційного адміністративного суду відзив на апеляційну скаргу відповідача в якому серед іншого зазначено, що висновки відповідача про порушення податкового законодавства, і, як наслідок, завищення податкового кредиту з ПДВ по господарських операціях з ТОВ «АГРО ФОРМ ГРУПП», ТОВ «ЗБУТ СЕРВИС», ТОВ «Д-ОЙЛ», загалом ґрунтуються на результатах опрацювання податкової інформації відносно контрагентів.
Податкове законодавство України не ставить у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для виснозку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагентів за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагентів та злагодженість дій між ними.
На думку позивача, посилання контролюючого органу на податкову інформацію, що наявна в інформаційно-аналітичних базах, а також податкова інформація, надана іншими контролюючими органами, не є належними доказом в розумінні процесуального Закону, так як носить виключно інформативний характер.
Податкова інформація, яка ґрунтується на одних припущеннях (перевірка у розумінні ПКУ не проводилась) та дослідженні контролюючим органом ланцюгів постачання, містить лише аналіз інформації баз даних податкового органу, за результатами якого робиться висновок про нереальність здійснення господарських операцій ТОВ «АГРО ФОРМ ГРУПП», TOB «ЗБУТ СЕРВИС», TOB «Д-ОЙЛ».
На думку позивача, господарські операції з придбання ТОВ «Агроліга» товару у ТОВ «АГРО ФОРМ ГРУПП», ТОВ «ЗБУТ СЕРВИС» та ТОВ «Д-ОЙЛ» мали реальний характер, були фактично здійсненими, оскільки придбання товару відбулось з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності ТОВ «Агроліга», наявні всі належні первинні документи, які підтверджують реальність господарських операцій, які є підставою для формування бухгалтерського та податкового обліку. Також господарські операції спричинили реальні зміни майнового стану платника податків.
В судовому засіданні апеляційної інстанції представник відповідача підтримав апеляційну скаргу, просив задовольнити її, посилаючись на доводи та обґрунтування, викладені в апеляційній скарзі.
Представник позивача, посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, просив залишити без задоволення апеляційну скаргу, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що Головним управлінням ДФС у Харківській області була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «Агроліга» з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2016 по 31.03.2019, за результатами чого складено акт від 12.08.19 №2752/20-40-14-11-10/31369010.
Так, за результатом проведеної перевірки встановлено допущення ТОВ «Агроліга» наступні порушення, а саме:
- п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1, п. 201.7 ст. 201, п. 200.1. п. 200.2, п. 200.4 ст. 200, п. 209.2, п.п. 209.15.1 п. 209.15 ст. 209 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість всього у сумі 1 345 780.00 грн., завищено від'ємне значення з податку на додану вартість у сумі 325 970,00 грн., занижено податок на додану вартість по скороченій декларації на загальну суму 1 850,00грн., завищено від 'ємне значення з податку на додану вартість у сумі 6 763,00 грн.;
- п. 209.2 ст. 209 Податкового кодексу України, та п. 3. п. 4 Постанови КМУ від 12.01. II №11 «Про затвердження Порядку акумулювання сільськогосподарськими підприємствами сум податку на додану вартість на спеціальних рахунках, відкритих у банках», в результаті чого застосовано пільгу з податку на додану вартість всього у сумі 1460 грн., у т. ч. за вересень 2016року в сумі 1 460 грн.
На підставі висновків акту перевірки від 12.08.19 №2752/20-40-14-11-10/31369010. Головним управлінням ДПС у Харківській області прийнято податкові повідомлення-рішення:
- від 09.09.19 №00000050511 про збільшення суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість на суму 1 699 252,50 грн. (у т.ч. за податковими зобов'язаннями - 1 358 234,00 грн., за штрафними санкціями - 341 018,50 грн.);
- від 09.09.19 №00000060511 про зменшення від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 332 733,00 грн.
Позивач, не погоджуючись з вищезазначеними рішеннями суб'єкта владних повноважень, звернувся до суду із даним позовом.
Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції дійшов висновку, що господарські операції ТОВ «Агроліга» мали реальний характер, призвели до зміни майнового стану учасників господарських відносин, що підтверджується наявними в матеріалах справи документам, отже податкові повідомлення - рішення Головного управління ДПС у Харківській області від 09.09.19 №00000050511 та від 09.09.19 №00000060511 прийнято необґрунтовано та безпідставно.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позову з наступних підстав.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України.
Для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Розділом V Податкового кодексу України врегульовані питання, пов'язані з обчисленням та сплатою податку на додану вартість.
За приписами пункту 198.1 статті198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
При цьому пунктом 198.2 статті 198 цього Кодексу передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Пунктом 198.6. статті 198 наведеного Кодексу передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.
Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних / розрахунків коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 1095 календарних днів з дати складення податкової накладної / розрахунку коригування.
Суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, зазначені в податкових накладних / розрахунках коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням строку реєстрації, включаються до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано податкові накладні / розрахунки коригування до таких податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, але не пізніше ніж через 1095 календарних днів з дати складення податкових накладних / розрахунків коригування до таких податкових накладних, у тому числі для платників податку, які застосовують касовий метод.
Відповідно до пункту 200.1. статті 200 Податкового кодексу України визначено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
Згідно з пунктом 200.2. цієї ж статті наведеного Кодексу при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.
Для перерахування податку до бюджету центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, надсилає центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, реєстр платників, в якому зазначаються назва платника, податковий номер та індивідуальний податковий номер платника, звітний період та сума податку, що підлягає перерахуванню до бюджету. На підставі такого реєстру центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, не пізніше останнього дня строку, встановленого цим Кодексом для самостійної сплати податкових зобов'язань, перераховує суми податку до бюджету.
З огляду на викладені положення Кодексу, для отримання права сформувати податковий кредит із сум ПДВ, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності.
Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
Таким чином, недоведеність фактичного здійснення господарської операції (нездійснення операції) позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкової вигоди, а покупця - права на формування цієї податкової вигоди навіть за наявності правильно оформлених за зовнішніми ознаками та формою, але недостовірних та у зв'язку з цим юридично дефектних первинних документів, та незважаючи на наявність доказів сплати вартості товарів, якщо рух коштів не забезпечений зв'язком з господарською діяльністю учасників цих операцій. При цьому, відсутність ділової мети також є підставою для відмови у наданні податкової вигоди.
Згідно з п. 44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, реєстрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків та зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.
Одним із юридичних елементів дійсності правочину є його спрямування на реальне настання правових наслідків, що ним обумовлені. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.
Відповідно, якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності та свідчать про відсутність у сторін волевиявлення щодо реального здійснення господарської операції.
Таким чином, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.
У відповідності до вимог пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 ПК України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.
Відповідно до ст.3 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”, фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
Правила податкового обліку податку на прибуток не встановлюють особливих вимог до первинних документів і облікових регістрів, що повинні використовуватися при обчисленні даного податку, тому відповідними документами податкового обліку вважаються бухгалтерські документи і регістри обліку, складені належним чином.
Статтею 1 Закону України від 16.07.1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (подалі - Закон № 996-XIV) визначено, що під економічною вигодою розуміється потенційна можливість отримання підприємством грошових коштів від використання активів. При цьому під господарською операцією розуміється дія або подія яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань власному капіталі, відомості про яку містяться в первинному документі що підтверджує її здійснення. Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Для підтвердження даних податкового обліку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Тобто, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. При цьому, оцінюватись при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.
За змістом ч.ч. 1 і 2 ст. 9 Закону № 996-XIV, для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Тобто аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.
Крім того, приписами ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення прав та обов'язків. При цьому загальними вимогами, додержання яких є необхідним для чинності правочину, встановлено, що правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ч. 5 ст. 203 цього Кодексу).
Отже одним із юридичних елементів дійсності правочину є його спрямування на реальне настання правових наслідків, що ним обумовлені. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.
З аналізу наведених норм убачається, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування валових витрат та податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг), здійснюваних для провадження власної господарської діяльності платника податку, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та які відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, та мають підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами, що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.
Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов'язковою умовою для формування валових витрат та податкового кредиту.
Відповідно до вимог п. 1.2 ст. 1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за № 168/704 (подалі - Положення № 88), господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.
Відповідно до пункту 2.1 Положення № 88, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення; господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.
Наведені норми свідчать про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.
Таким чином, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.
Перевіряючи висновки перевірки та, як наслідок, оскаржуване податкове повідомлення-рішення, на предмет їхньої відповідності положенням ч.2 ст. 2 КАС України, в розрізі господарських операцій позивача та його контрагентів у перевіряємому періоду, суд зазначає наступне.
З матеріалів справи вбачається, що між ТОВ «Агроліга» (покупець) та ТОВ «АГРО ФОРМ ГРУПП» (продавець) укладено договір поставки №1407ЯЧ від 14.07.16 (т.1 а.с. 114-115), відповідно до умов якого продавець поставив покупцю у липні 2016 року ячмінь на загальну суму 1 291 320.00 грн., у т. ч. ПДВ 215 220,00 грн.
Факт реальності виконання умов вказаного правочину підтверджується видатковими накладними, ТТН, податковими накладними (з накладеним цифровим підписом), платіжними дорученнями, оборотно - сальдовими відомостями по рахунку 282 (т.1 а.с. 116-161).
У зв'язку з відсутністю у ТОВ "Агроліга" власної лабораторії якість поставленого товару визначалась ТОВ «Дворічанський елеватор» відповідно до умов укладеного договору №ХР-01/1607-12 від 12.07.16 » (т.1 а.с. 162-165), реальність виконання якого підтверджується замовленнями на виконання робіт, тарифами на виконання послуг, актами - розрахункам; актами виконаних робіт, реєстрами приймання зерна на елеватор з показниками якості (т.1 а.с. 166-182).
Транспортно - експедиційне обслуговування з перевезення вантажів забезпечено ТОВ «Агропромислова компанія «НОВААГРО» на виконання договору № 20/09/16-ТЄУ від 20.09.2016 року на транспортно - експедиційне обслуговування (т. 1 а.с. 197-201), виконання якого підтверджується довіреностями, накладними, актами виконаних робіт (т.1 а.с. 203-209).
Подальша реалізація придбаного ТОВ «Агроліга» у ТОВ «АГРО ФОРМ ГРУПП» ячменю проводилась позивачем на адресу: 1) ПАТ « Державна продовольчо-зернова корпорація України» на виконання договору поставки № ХАРО122-С від 16.09.2016 року (т.1 а.с. 183-189), виконання якого підтверджується рахунками - фактурами, реєстрами транспортних накладних ( т.1 а.с. 190-196); ДП з іноземною інвестицією «Сантрейд» згідно договору поставки № 60108347 від 11.07.2016 року (т.1 а.с. 210-214), виконання якого підтверджується рахунками - фактурами, видатковими накладними, довіреностями, накладними, банківськими виписками (т.1 а.с. 215-234).
Також, між ПП «ВЛ-АГР02006» (виконавець) та ТОВ «Агроліга» (замовник) укладено договір про надання ремонтних послуг №13-00000172 від 01.04.2016 року (т.1 а.с. 235), відповідно до умов якого виконавець за період травень, липень, вересень, жовтень-грудень 2016 року надавав послуги з ремонту вузлів та агрегатів на загальну суму 51 678,00 грн., у т.ч. ПДВ у сумі 8 613,00 грн.
Реальність господарських о операцій в рамках вказаного договору підтверджують рахунки - фактури, видаткові накладні, складені та зареєстровані в ЄРПН податкові накладні, акти здачі - прийняття робіт щодо відремонтованих вузлів та агрегатів, дефектні акти, акти приймання-передачі запчастин в ремонт, лімітно - забірні картки, ТТН, платіжні доручення, банківська виписка, оборотно - сальдові відомості по рахунку 207 (т.1 а.с. 236-250, т.2 а.с. 1-89).
Стосовно господарських відносин між ТОВ «Агроліга» (покупець) та ТОВ «ЗБУТ СЕРВИС» ( постачальник), то останні виникли на на підставі укладеного договору поставки №1402-01П від 14.02.18 (т.2 а.с. 90 -91).
Факт поставки ТОВ «ЗБУТ СЕРВИС» на адресу ТОВ «Агроліга» у лютому 2018 року» соняшнику врожаю 2017 року на загальну суму 5 090 23.00 грн. ( у т.ч. ПДВ 848 373,00 грн.) підтверджується видатковими накладними, податковими накладними (зареєстрованими в ЄРПН), ТТН, платіжними дорученнями, оборотно - сальдовими відомостями по рахунку 631, 201 (т.2 а.с. 92-165).
Як вбачається з пояснень представника позивача, соняшник, отриманий підприємством від ТОВ «ЗБУТ СЕРВИС» на підставі укладеного договору поставки №1402-0111 від 14.02.18, приймався на акредитованій лабораторії.
Так, відповідно до умов п. 2.5 договору поставки №1402-0111 від 14.02.18 залікова вага товару розраховується за формулою Дюваля виходячи з фізичної ваги, визначеної на вагах ТОВ «Агроком Нова Водолага», що знаходиться за адресою: Харківська обл., Нововодолазький р-п. смт. Нова Водолага, вул. Цехова. 14. Якість товару вважається остаточною відповідно до результатів аналізу товару при його прийманні на ТОВ «Агроком Нова Водолага», акредитованою лабораторією ТОВ «Агроком Нова Водолага».
Реальність виконання вказаних господарських операцій підтверджується договором на переробку насіння № 0512-01 від 05.12.2016 року, актами прийому насіння соняшника, актами здачі - приймання робіт, актами переробки сировини, платіжними дорученнями (т.2 а.с. 166-185).
Транспортно - експедиційне обслуговування проводилось ТОВ «Либрейл» на виконання договору № 02-05/18 від 02.05.2018 року на транспортно - експедиційне обслуговування (т.2 а.с. 195-198), виконання якого підтверджується накладними, актами надання послуг (т.2 а.с. 199-206).
Подальша реалізація придбаного насіння соняшника проведена на адресу: 1) ТОВ «ТД Санлайт Плюс» згідно договору поставки № 030518/01М від 03.05.2018 року (т.2 а.с. 186-190), виконання якого підтверджується специфікацією, видатковими накладними, довіреністю (т.2 а.с. 191-194); 2) Компанії COFCO Resources S.A. на виконання контракту № 585658 від 12.03.2019 року та додаткових угод до нього (т.2 а.с. 215-230), фактичне виконання чого підтверджується митною декларацією, посвідчення про якість (т.2 а.с. 231-233). Митне оформлення вказаного товару проводилось ТОВ «Вібо-Транс» (договір доручення № VT/C-19043 від 18.03.2019 року, на підтвердження виконання якого позивачем надано здавальний акт, акти здачі - приймання робіт, ТТН -т. 2а.с. 234-250, т.3 а.с. 1-9).
Як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ «Агроліга» (як покупець) та ТОВ «Д-ОЙЛ» (як постачальник) укладено договір поставки №19/11-2018 від 19.11.18 (т.3 а.с. 18-20), предметом якого є поставка добрив.
Так, в рамках вказаного правочину, протягом листопада-грудня 2018 року та січняя 2019 року ТОВ «Д-ОЙЛ» поставило ТОВ «Агроліга» добрива на загальну суму - 3 348 942,00 грн., у т. ч. ПДВ у сумі 608 157,00 грн., що підтверджується зареєстрованими в ЄРПН податковими накладними, видатковими накладними, ТТН, платіжними дорученнями, витягом довіреностей на отримання ТМЦ, оборотно - сальдовими відомостями по рахунку 208, 203, 10 (т.3 а.с. 21- 134, 158).
Факт використання придбаного у ТОВ «Д-ОЙЛ» органічного добрива в межах господарської діяльності ТОВ «Агроліга» (зокрема, внесення органічного добрива) підтверджується карточками тракториста (т.3 а.с. 136-140, 142, 144, 146, 148, 150), актами списання добрива органічного (т.3 а.с. 152-157).
Обставини наявності у ТОВ «Агроліга» нерухомого майна та інших необоротнх активів для здійснення власної господарської діяльності підтверджується договором оренди нерухомого майна № 010116 від 01.01.2016 року, оборотно - сальдовими відомостями (т.3 а.с. 226-243).
Оглянуті судом первинні документи не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст. 44 Податкового кодексу України, п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 р. за № 168/704) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, зазначені документи призвели до зміни в структурі активів платника податків, а відтак сприймаються судом як належні та допустимі докази реальності вчинення господарських операцій.
Як підтверджено матеріалами справи, правочини укладені між позивачем та його контрагентами ТОВ «АГРО ФОРМ ГРУПП», ПП «ВЛ-АГР02006», ТОВ «ЗБУТ СЕРВИС», ТОВ «Д-ОИЛ» виконано кожною стороною цього договору, що підтверджується первинними документами.
Отже, судом першої інстанції вірно встановлено обставини здійснення господарських операцій, формування витрат для цілей визначення податкового кредиту з податку на додану вартість, підтверджено здійснення руху активів у процесі здійснення господарської операції, установлена спеціальна податкова правосуб'єктність учасників господарської операції та зв'язок між фактом придбання товарів, понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.
Відповідач не надав належних доказів того, що на момент проведення операцій з позивачем підприємства-контрагенти були фіктивними, вчиняли порушення в сфері оподаткування, документували безтоварні операції з метою формування фіктивного податкового кредиту для інших суб'єктів господарювання.
Водночас, реальність виконання вказаних вище господарських зобов'язань, безпосередньо пов'язаних з основною статутною діяльністю позивача, підтверджуються наявними в матеріалах справи первинними документами.
Колегія суддів зазначає, що контролюючим органом жодним чином не були доведені його твердження відносно не реальності здійснених господарських операцій, хоча це передбачено п. 56.4. ст. 56 ПК України.
Згідно ст. 61 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.
Так, контрагенти позивача під час здійснення господарських операцій та складення первинних документів були зареєстрованими суб'єктами підприємницької діяльності та платниками податків, а їхня правосуб'єктність на укладення вищевказаних договорів не була обмежена діючим законодавством чи судовими рішеннями.
Чинне законодавство не ставить умову виникнення податкових зобов'язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів. Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх зобов'язань, адже поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а саме, платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов'язань. А тому, за умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників для одержання товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.
Під час перевірки податковий орган не встановив обставин, які б свідчили про умисел позивача або його контрагентів на укладення правочинів без наміру створити наслідки, які передбачені ним. Цих доказів не надано і під час судового розгляду справи, що свідчить про необґрунтованість висновків відповідача про фіктивний характер проведених господарських операцій між позивачем та його контрагентом.
Отже, між позивачем та його контрагентами дійсності були виконані вищевказані господарські операції, дії останніх спрямовані на реальне настання правових наслідків, а не вчинялися лише в цілях заниження об'єкта оподаткування, несплати податків.
Тобто, внаслідок проведення таких операцій платник податків мав намір одержати економічний ефект у результаті підприємницької або іншої економічної діяльності, і не прагнув отримати вигоду виключно чи переважно за рахунок неправильного формування податкового кредиту та валових витрат, відшкодування з державного бюджету ПДВ тощо.
Стосовно зауважень контролюючого органу щодо неповноти даних, які відображені в ТТН, то суд зазначає, що Вищий адміністративний суд України у своїй ухвалі від 18.05.2017 р. у справі №К/800/36463/16 наголошує, що наявність або відсутність окремих документів, як і певні недоліки в їх заповненні (описка, помарка, не заповнення певного реквізиту) носять оціночний характер та не є безумовною підставою для висновку про позбавлення їх юридичної сили та доказовості, а відтак не є і підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних, зокрема інших первинних документів, випливає, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце (відбулися), а отже безпідставним є і посилання контролюючого органу на складення товарно-транспортних накладних з порушенням Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року №363.
Отже, рух активів у процесі здійснення господарських операцій, отримання економічної вигоди позивачем наявність спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарських операцій, є свідченням про спричинення господарськими операціями реальних змін майнового стану платника податків, а відповідно свідчить про реальність (фактичність) операцій та засвідчення їх відповідними документами первинного та податкового.
Слід зазначити, що відповідачем не надано жодного доказу, який би підтверджував, що відповідний вантаж фактично не був отриманий вантажоодержувачем, суб'єкт владних повноважень ані в ході проведення перевірки, ані в ході розгляду справи не подав жодного належного та допустимого доказу на підтвердження відсутності факту перевезення та отримання продукції .
Так, для цілей оподаткування зміст господарської операції має встановлюватися на підставі аналізу дійсних змін майнового стану її учасників. Документальне оформлення є лише формою представлення інформації про юридичний факт, тоді як саме з юридичним фактом податкове законодавство пов'язує зміни у податковому обліку платника.
Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджені наказом Міністерства транспорту України від 14.10.97 №393, якими врегульовано порядок оформлення ТТН, не встановлюють правил податкового обліку податкового кредиту платника податків. При цьому, документи обумовлені вказаними Правилами, зокрема, ТТН, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що безпосередньо підтверджують факт придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей. Транспортною документацією підтверджується операція з перевезення вантажів, а не факт придбання товару, тому за наявності документів, що підтверджують фактичне отримання товару і його використання у власній господарській діяльності, певні недоліки у заповненні такого документа як ТТН не є самостійною підставою для позбавлення платника податку права на отримання податкових вигод.
Вказана правова позиція також узгоджується з позицією Верховного Суду, яка викладена а постанові від 05.09.2019 року по справі №520/10016/18.
Щодо доводів ГУ ДПС у Харківській області на не встановлення на підставі аналізу даних ЄРПН факту придбання ТОВ «АГРО ФОРМ ГРУПП» будь-яких транспортних послуг у перевізників ФОП ОСОБА_1 , ФОП ОСОБА_2 , ФОП ОСОБА_3 , ФОП ОСОБА_4 , колегія суддів зазначає, що зазначені фізичні особи-підприємці у періоді здійснення господарських операцій не зареєстровані платниками податку на додану вартість, і відповідно не могли складати та реєструвати податкові накладні в ЄРПН.
Стосовно доводів відповідача, щодо ненадання ТОВ «Агроліга» сертифікатів якості товару, документів щодо походження товару, то колегія суддів зауважує, що такі документи не містять відомостей про учасників та умови господарської операції та не є документами первинного бухгалтерського або податкового обліку, які фіксують рух активів, відтак не можуть слугувати підтвердженням чи спростуванням реальності господарської операції, а висновки про відсутність фактичного виконання господарської операції не можуть обґрунтовуватися залежно від наявності чи відсутності, технічних документів або паспортів на отримані товари.
Вказана правова позиція узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, яка викладена в постанові від 25.06.19 у справі №1240/1982/18.
Щодо доводів ГУ ДПС у Харківській області відносно ненадання ТОВ «Агроліга» письмових пояснень щодо того, чим керувалось підприємство при виборі своїх контрагентів ТОВ «АГРО ФОРМ ГРУШІ». ПП «ВЛ-АГР02006», ТОВ «ЗБУТ СЕРВИС», ТОВ «Д-ОЙЛ», слід зазначити, що у розумінні ст. 42 Господарського кодексу України, підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з мстою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
Підприємництво здійснюється па основі зокрема, але не виключно, такого принципу як самостійного формування програми діяльності, вибору постачальників і споживачів продукції, що виробляється, залучення матеріально-технічних, фінансових та інших видів ресурсів, використання яких не обмежено законом, встановлення цін на продукцію та послуги відповідно до закону (ст. 44 ГКУ).
Умовою документального підтвердження операції є можливість на підставі наявних документів зробити висновок про те, що витрати фактично понесені та спрямовані на отримання позитивного економічного ефекту. Тому надання або не надання зазначених письмових пояснень жодним чином не може бути свідченням відсутності виконаних господарських операцій.
Проте, відповідачем не надано до суду доказів на спростовання факту виконання ТОВ «Агроліга» зобов'язань за правочинами, укладеними з ТОВ «АГРО ФОРМ ГРУШІ», ПП «ВЛ-АГР02006», ТОВ «ЗБУТ СЕРВИС», ТОВ «Д-ОЙЛ», які були виконані шляхом перерахування безготівкових грошових коштів, що, в свою чергу, означає втрату підприємством права власності па ці кошти. Не виявлено і фактів повернення цих коштів до ТОВ «Агроліга», наявності у підприємства та його контрагентів спільного інтересу щодо їх отримання (що могло б мати місце в разі пов'язаності цих осіб). За правилами Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» операція по списанню коштів з банківських рахунків платника податку призводить до зміни стану та структури активів і зобов'язань такого платника.
Так, в акті перевірки не наведені факти, які б підтверджували невикористання підприємством отриманого товару, послуг (робіт) у межах власної господарської діяльності, не наведено будь-яких фактичних даних, які б засвідчували відсутність у ТОВ «Агроліга» об'єктивної потреби на укладання правочинів, не співпадання предмету правочинів з напрямом господарської діяльності ТОВ «Агроліга».
Отже, висновки ГУ ДПС у Харківській області про вчинення ТОВ «Агроліга» порушень податкового законодавства, як наслідок, завищення податкового кредиту з ПДВ по господарських операціях з ТОВ «АГРО ФОРМ ГРУПП, ПП «ВЛ-АГР02006», ТОВ «ЗБУТ СЕРВИС», ТОВ «Д- ОЙЛ», ґрунтуються па результатах опрацювання податкової інформації відносно контрагентів позивача, що, однак, суперечить принципу індивідуальної відповідальності суб'єкта господарювання.
Податкове законодавство України не ставить у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права па формування податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагентів за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагентів та злагодженість дій між ними.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 10.09.18 у справі №826/8016/13-а, від 10.09.18 у справі №826/25442/15. від 11.09.18 у справі №810/2677/17, від 29.03.19 у справі №808/3412/16.
Податкова інформація, яка ґрунтується на одних припущеннях (перевірка у розумінні ПКУ не проводилась) та дослідженні контролюючим органом ланцюгів постачання, містить лише аналіз інформації баз даних податкового органу, з результатами якого робиться висновок про нереальність здійснення господарських операцій ТОВ «АГРО ФОРМ ГРУПП», ПП «ВЛ-АГР02006», ТОВ «ЗБУТ СЕРВИС», ТОВ «Д- ОЙЛ».
Так, у випадку порушення контрагентом ТОВ «Агроліга» норм чинного законодавства, негативні наслідки (відповідальність) настають лише для нього. Зазначена обставина не свідчить про порушення норм чинного законодавства ТОВ «Агроліга» у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови та сформував документально підтверджені суми податкового кредиту.
Отже, господарські операції з придбання ТОВ «Агроліга» товару у ТОВ «АГРО ФОРМ ГРУПП», ТОВ «ЗБУТ СЕРВИС» та ТОВ «Д-ОЙЛ» та послуг (робіт) у ПП «ВЛ-АГР02006» мали реальний характер, були фактично здійсненими, оскільки придбання товару, послуг (робіт) відбулось з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності ТОВ «Агроліга», підтвердження чого є належним чином оформлені первинні документи, які підтверджують реальність господарських операцій, та які є підставою для формування бухгалтерського та податкового обліку, враховуючи те, що господарські операції спричинили реальні зміни майнового стану платника податків.
Стосовно доводів відповідача про порушення ТОВ «Агроліга» вимог п. 209.2 ст. 209 IIКУ та п. 3. п. 4 Постанови КМУ від 12.01.11 №11 «Про затвердження Порядку акумулювання сільськогосподарськими підприємствами сум податку на додану вартість на спеціальних рахунках, відкритих у банках», в результаті чого неправомірно (необгрунтовано) застосовано пільгу з податку на додану вартість всього у сумі 1460 грн., у т. ч. за вересень 2016року в сумі 1 460 грн., колегія суддів зазначає наступне.
З матеріалів справи вбачається, що підставою для вказаних висновків слугувало судження ГУ ДПС у Харківській області про неправомірне перерахування ТОВ «Агроліга» коштів із спеціального рахунку підприємства ПП «ВЛ-АГР02006» відповідно до виписки банку від 12.09.16 №3850 за ремонт насосу згідно рахунку №В-00000694 від 22.08.16, оскільки реальність вчинення господарських операцій між ТОВ «Лгроліга» та ПГІ «ВЛ-АГР02006» відсутня.
Відповідно до п.209.2 с г. 209 11 КУ позитивна різниця між сумою податкових зобов'язань звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту звітного (податкового) періоду суб'єкта спеціального режиму оподаткування ГІДВ, який провадить діяльність у сфері сільського господарства, у розмірах визначених у цьому пункті, підлягає перерахуванню до державного бюджету та на спеціальні рахунки, відкриті сільськогосподарським підприємствам - суб'єктам спеціального режиму оподаткування в установах банків та/або в органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.
Згідно п.3 4 Постанови КМУ від 12.01.11 №11 «Про затвердження Порядку акумулювання сільськогосподарськими підприємствами сум податку на додану вартість на спеціальних рахунках, відкритих у банках» суми податку на додану вартість, що підлягають перерахуванню па спеціальні рахунки, відкриті в установах банків та/або в органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, не підлягають сплаті до бюджету та повністю залишаються в розпорядженні відповідного сільськогосподарського підприємства для використання у виробництві сільськогосподарських товарів/послуг.
Сума податку на додану вартість, що акумулюється на спеціальному рахунку, не підлягає вилученню до державного бюджету і використовується сільськогосподарським підприємством відповідно до п. 209.2 ст. 209 ІІКУ, а починаючи з 1 січня 2017 р. перераховується на поточний рахунок сільськогосподарського підприємства (п.4 Постанови КМУ від 12.01.11 №11).
Враховуючи те, що господарські операції з придбання ТОВ «Агроліга» послуг з ремонту запчастин та агрегатів у ІПП «ВЛ-АГР02006» мали реальний характер, як вже зазначалось вище, суми ПДВ, які акумулювались на спеціальному рахунку сільськогосподарського підприємства, використовувались ТОВ «Агроліга» за цільовим призначенням, що, в свою чергу, вказує на відсутність порушень підприємством п. 209.2 ст. 209 ПКУ та п. 3, п. 4 Постанови КМУ від 12.01.11 № 11.
Частиною 1 статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Відповідно до положень статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
Згідно з частиною 1 статті 2 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" рішення є обов'язковим для виконання Україною відповідно до статті 46 Конвенції.
Неприпустимість притягнення до відповідальності однієї компанії за неправомірні дії іншої компанії підтверджується практикою Європейського суду з прав людини (надалі також - ЄСПЛ). Так, в пункті 71 рішення у справі "Булвес" АД проти Болгарії" ЄСПЛ дійшов такого висновку: "... Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності".
Вищенаведений висновок ЄСПЛ повторно підтвердив у рішенні по справі "Бізнес Сепорт Сентре проти Болгарії". У пункті 23 даного рішення ЄСПЛ наголошує, що у разі виявлення податковими органами невиконання постачальником своїх обов'язків як платника ПДВ, вони могли б розпочати податкову перевірку цього постачальника, з тим щоб стягнути з нього належні платежі та штрафні санкції. Утім, зазначив Суд, прямого впливу на оподаткування організації-заявника (Бізнес Сепорт Сентре) це не мало б.
Європейський Суд з прав людини в пункті 38 рішення від 09 січня 2007 року у справі "Інтерсплав проти України" зазначив: коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною компанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань. Суд, однак, не може прийняти зауваження Уряду щодо загальної практики з відшкодування ПДВ за відсутності будь-яких ознак, які б вказували на те, що заявник був безпосередньо залучений до таких зловживань.
При цьому, слід наголосити на необхідності дотримуватися позиції, вказаної у рішенні Європейського суду з прав людини, яку він висловив у пункті 53 рішення у справі "Федорченко та Лозенко проти України", відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення "поза розумними сумнівом".
Наведені ДФС аргументи не є достатньо вагомими, чіткими та узгодженими доказами, що спростовують реальність господарської операції між позивачем та контрагентами, факт чого підтверджується належними та допустимими доказами в розумінні положень статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України.
Лише доведення податковим органом та встановлення судом в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісним постачальником з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальника чи сприяння ухиленню постачальником товару від виконання податкових зобов'язань може слугувати підставою для відмови у праві на податковий кредит. При цьому такі висновки не можуть ґрунтуватися на припущеннях, а можуть ґрунтуватися лише на належних та допустимих доказах.
Наявні у справі докази не містять жодних доказів наявності між позивачем та контрагентами позивача взаємоузгоджених спільних зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в Державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів суду відповідачем не надано, а судом не виявлено.
Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що позивач має та надав суду відповідні належно оформлені первинні документи, які в сукупності свідчать про факт вчинення господарських операцій, натомість доводи апеляційної скарги контролюючого органу не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи судом апеляційної інстанції.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Як вбачається з ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 09.09.19 №00000050511 в частині збільшення суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість на суму 1 637 316,25 грн. та від 09.09.19 №00000060511 суб'єкт владних повноважень діяв всупереч встановленому законом порядку, необґрунтовано, упереджено, без з'ясування необхідних обставин, що мали значення для прийняття рішень, чим порушено законні інтереси платника податків.
Суд першої інстанції належним чином оцінив надані докази і на підставі встановленого, обґрунтовано задовольнив адміністративний позов.
Відповідно до ч.1 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Колегія суддів вважає, що рішення Харківського окружного адміністративного суду від 04.12.2019 року по справі № 520/11131/19 відповідає вимогам ст. 242 КАС України, а тому відсутні підстави для його скасування та задоволення апеляційних вимог відповідача.
Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.
Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.
Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області залишити без задоволення.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 04.12.2019 року по справі № 520/11131/19 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя (підпис)З.О. Кононенко
Судді(підпис) (підпис) В.А. Калиновський О.І. Сіренко
Повний текст постанови складено 12.03.2020 року