16 березня 2010 р. № 30/289
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Головуючий суддя
суддіМуравйов О. В.
Полянський А. Г.
Фролова Г. М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні
касаційну скаргу Фізичної особи -підприємця ОСОБА_4
на постанову
відКиївського апеляційного господарського суду
10.11.2009 року
по справі№ 30/289 Господарського суду міста Києва
за позовом
доФізичної особи -підприємця ОСОБА_4
1. Приватного підприємства "ТС"
2. Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київради (КМДА)
прозобов'язання узгодити межі земельної ділянки та зобов'язання зареєструвати земельну ділянку
За участю представників сторін:
від позивача:
від відповідача - 1:
від відповідача -2: Луценко В. П. -дов. від 02.06.09р.
не з'явились
не з'явились
Фізична особа -підприємець ОСОБА_4 звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного підприємства "ТС" та Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київради (КМДА) про зобов'язання узгодити межі земельної ділянки та зобов'язання зареєструвати земельну ділянку.
Позивач 07.07.2009 року подав заяву про часткову відмову від позову, відповідно до якої позивач просить суд прийняти відмову позивача від позову в частині зобов'язання відповідача-1 узгодити межі землекористування та підписати акт встановлення та узгодження меж земельної ділянки позивача по вул. Магнітогорська, 1, м. Київ.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 02.09.2009 року по справі № 30/289 (суддя Ващенко Т. М.) позов задоволено частково: зобов'язано Головне управління земельних ресурсів виконавчого органу Київради (КМДА) затвердити технічний звіт по встановленню зовнішніх меж землекористувань земельної ділянки навколо будівлі Фізичної особи -підприємця ОСОБА_4 за адресою м. Київ, вул. Магнітогорська, 1, виготовлений ТОВ "Транспроект-1", внести зміни до державного земельного кадастру та зареєструвати земельну ділянку Фізичної особи -підприємця ОСОБА_4 за адресою: м. Київ, вул. Магнітогорська, 1 в автоматизованій системі ПК "Кадастр". В частині позовних вимог про зобов'язання відповідача-1 узгодити межі землекористування та підписати акт встановлення і узгодження меж земельної ділянки позивача по вул. Магнітогорська, 1 м. Київ провадження по справі припинено.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 10.11.2009 року по справі № 30/289 (головуючий суддя Рєпіна Л .О., судді Алданова С. О., Єфграфова Є. П.) апеляційну скаргу ПП "ТС" задоволено. Рішення Господарського суду міста Києва по справі № 30/289 від 02.09.2009 року скасовано в частині задоволення позовних вимог до Головного управління земельних ресурсів Київради про зобов'язання затвердити технічний звіт та зареєструвати земельну ділянку. В іншій частині рішення суду залишено без змін.
Не погоджуючись з вказаною постановою, Фізична особа -підприємець ОСОБА_4 звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій стверджує про порушення судом норм матеріального права, зокрема ст. 120 ЗК України, ст. 16 ЦК України, у зв'язку з чим просить скасувати оскаржену постанову та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Відзив на касаційну скаргу не надходив, що не перешкоджає її розгляду по суті.
Ухвалою Вищого господарського суду України від 02.03.2010 року відкладено розгляд справи до 16.03.2010 року.
Відводів складу суду не заявлено.
Представники відповідачів в судове засідання касаційної інстанції не з'явились, хоча про дату, час та місце розгляду скарги повідомлені заздалегідь належним чином.
Враховуючи особливості розгляду справи в касаційній інстанції, передбачені ст. ст. 1115, 1117 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за наявними матеріалами без участі представників відповідачів.
За згодою представника позивача в судовому засіданні 16.03.2010 року оголошені вступна та резолютивна частини постанови Вищого господарського суду України.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення присутнього представника позивача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні по даній справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до вимог статей 108, 1117 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України переглядає за касаційною скаргою (поданням) рішення місцевих господарських судів та постанови апеляційних господарських судів та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Підставою для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального права чи процесуального.
Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що відповідно до ст. 657 ЦК України позивач є власником нежилої будівлі (літ. О) -будівлі диспетчерської загальною площею 276,5 кв. м, яка знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Магнітогорська, 1, на підставі договору купівлі-продажу нежилої будівлі, укладеного та посвідченого нотаріально 30.04.2004 року. Право власності зареєстроване за позивачем Київським міським бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності 18.05.2004 року.
Також за позивачем рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 20.07.2007 року визнано право власності на металево-каркасний ангар загальною площею 450 кв. м, що прибудований до нежилої будівлі (літ. О) -будівлі диспетчерської, що розташована в м. Києві по вул. Магнітогорська, 1.
Статтями 120 ЗК України та статті 377 ЦК України передбачено, що до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором.
Якщо договором про відчуження житлового будинку, будівлі або споруди розмір земельної ділянки не визначено, до набувача переходить право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, та на частину земельної ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.
13.04.2004 року згідно протоколу ВАТ "Київхімволокно" відмовилось від користування земельної ділянки площею 2000 кв. м навколо будівлі диспетчерської на користь покупця (позивача), а покупець погодився на користування вказаною земельною ділянкою.
З метою оформлення права користування землею 29.08.2006 року позивач звернувся з листом до Головного управління земельних ресурсів щодо внесення технічного звіту по встановленню зовнішніх меж землекористування на вул. Магнітогорській, 1.
06.10.2006 року за № 03-22/28058 Головне управління земельних ресурсів повідомило, що кадастрова зйомка включає погодження меж земельної ділянки з суміжними власниками та землекористувачами. Зважаючи на викладене, порадило для вирішення порушеного питання погодити зовнішні межі земельної ділянки (кадастровий код 8000000000:62:068:0227) з суміжним землекористувачем -ПП "ТС" (відповідач-1).
15.12.2008 року позивач звернувся до Головного управління земельних ресурсів із зверненням щодо реєстрації позивача в автоматизованій системі ПК "Кадастр" як користувача земельною ділянкою на вул. Магнітогорській, 1.
Листом № 07-387/1307 від 16.01.2009 року позивачу повідомлено, що внесення меж земельної ділянки до автоматизованої системи ПК "Кадастр" може відбутися лише після прийняття Київською міською радою відповідного рішення та виготовлення документу, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою. При цьому тим же самим листом відповідач-2 повідомив, що суміжна земельна ділянка на вул. Магнітогорський, 1 зареєстрована за відповідачем-1 на підставі технічного звіту по встановленню зовнішніх меж землекористування та документи, що посвідчують право власності чи користування відповідача-1 щодо земельної ділянки на вул. Магнітогорській, 1, визначені чинним законодавством, в Головному управлінні земельних ресурсів КМДА не зареєстровані.
Згідно витягу з бази даних Державного земельного кадастру станом на 20.01.2009 року за відповідачем-1 не зареєстровано згоди на передачу у власність або користування земельної ділянки за адресою Київ, вул. Магнітогорська, 1.
Відповідно до ч. 2 ст. 116 ЗК України набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав (ст. 125 ЗК України).
Перелік документів, що підтверджують права на земельну ділянку, наведений в ст. 126 ЗК України.
Технічний звіт по встановленню зовнішніх меж землекористування не породжує право користування земельною ділянкою і відповідно до ст. 25 Закону України "Про землеустрій" є однією із складових технічної документації.
На підставі викладеного, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність обов'язку позивача погоджувати межі земельної ділянки з відповідачем-1, оскільки останній не є землекористувачем.
Відсутність затвердженого технічного звіту по встановленню зовнішніх меж користування перешкоджає позивачу здійснити оформлення документів на отримання земельної ділянки в користування у відповідності до вимог законодавства, тобто перешкоджає реалізації передбаченого Законом (ст. 120 ЗК України, ст. 377 ЦК України) право на отримання земельної ділянки.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог, апеляційний господарський суд виходив з того, що обраний позивачем спосіб захисту порушеного права, не передбачений законодавством.
Суд касаційної інстанції вважає такий висновок помилковим, оскільки ст. 16 ЦК України, ст. 20 ГК України передбачена можливість захистити порушене право примусовим виконанням обов'язку в натурі.
Виходячи із встановленим судами першої та апеляційної інстанції обставин, обраний позивачем спосіб захисту цивільного права не суперечить законодавству і не порушує права інших осіб, в тому числі відповідача-1, оскільки надає позивачу можливість оформити технічні документи, які не є підставою для землекористування в силу наведених вище норм законодавства, а лише повинні бути предметом розгляду компетентним органом питання про землекористування, рішення якого і буде породжувати певні правові наслідки для учасників земельних правовідносин.
Судом першої інстанції встановлено, що спірна технічна документація виготовлена на замовлення позивача ліцензованою землевпорядною організацією ТОВ "Транспроект-1" у відповідності до положень ст. ст. 25, 27, 56 Закону України "Про землеустрій", ст. ст. 196, 198 ЗК України.
Згода на розроблення документації із землеустрою надана Київським міським головою 01.03.2007 року, яка в була чинною на момент виготовлення документації та розгляду справи в суді відповідно до п. 3 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сприяння будівництву»від 16.09.2008 року.
Відповідно до п. 3.11 Положення про Головне управління земельних ресурсів погодження документації із землеустрою є компетенцією відповідача-2.
Відповідно до ст. ст. 1115, 1117 ГПК України суд касаційної інстанції розглядає справу за правилами розгляду в суді першої інстанції за винятком процесуальних дій, пов'язаних із встановленням обставин справи та їх доказуванням, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Виходячи із встановлених місцевим господарським судом обставин, касаційна інстанція не вбачає підстав для зміни чи скасування рішення у справі, оскільки обставини справи встановлені повно на підставі наявних в справі допустимих доказів, норми матеріального права вірно до спірних правовідносин застосовані вірно, порушень процесуального законодавства, які б були підставою для скасування рішення суду, не допущено.
Зазначене вище порушення норми матеріального права апеляційним господарським судом призвело до помилкового скасування законного рішення суду першої інстанції, що є підставою для скасування оскарженої постанови апеляційного господарського суду.
Враховуючи викладене, касаційна скарга позивача є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
Керуючись ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
Касаційну скаргу Фізичної особи -підприємця ОСОБА_4 задовольнити.
Постанову Київського апеляційного господарського суду від 10.11.2009 року по справі № 30/289 Господарського суду міста Києва скасувати.
Рішення Господарського суду міста Києва від 02.09.2009 року по справі № 30/289 залишити в силі.
Головуючий суддя О. В. Муравйов
Судді А. Г. Полянський
Г. М. Фролова