30 березня 2010 р. № 54/37
Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П. -головуючий, судді Львов Б.Ю. і Харченко В.М.
розглянув касаційну скаргу Концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення в особі Рівненської філії Концерну, м. Рівне (далі -Концерн)
на постанову Київського апеляційного господарського суду від 12.01.2010
зі справи № 54/37
за позовом Концерну
до Національної телерадіокомпанії України, м. Київ (далі -НТУ),
Державного комітету телебачення і радіомовлення України, м. Київ (далі - Держкомтелерадіо України)
про стягнення 433930,54 грн.
Судове засідання проведено за участю представників сторін:
Концерну - не з'яв.,
НТУ - Костогризової Г.С.,
Держкомтелерадіо України -Лісниченко О.В.
За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України
У січні 2009 року Концерн радіомовлення, радіозв'язку та телебачення в особі Рівненської філії Концерну звернувся з позовом до Національної телерадіокомпанії України про стягнення 433930,54 грн. у зв'язку з невиконанням відповідачем грошового зобов'язання за контрактом про надання послуг з розповсюдження (трансляції) телепрограм для державних потреб.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 02.02.2009 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Державний комітет телебачення і радіомовлення України.
Рішенням господарського суду міста Києва від 04.03.2009 (суддя Демченко Т.С.) позов задоволено з мотивів обґрунтованості позовних вимог у зазначеній сумі.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 04.08.2009 до участі у справі в якості відповідача-2 залучено Державний комітет телебачення і радіомовлення України.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 12.01.2010 (колегія суддів у складі: суддя Шипко В.В. -головуючий, судді Борисенко І.В., Євсіков О.О.) зазначене рішення господарського суду скасовано та прийнято нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.
У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України позивач просить скасувати постанову апеляційного суду від 12.01.2010, а рішення суду першої інстанції від 04.03.2009 залишити в силі. Скарга мотивована тим, що постанова апеляційного суду прийнята з порушенням норм матеріального права, зокрема, ст.ст. 525, 526, 631 ЦК України, ст. 34 Закону України "Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти".
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
Перевіривши правильність застосування апеляційним судом норм процесуального та матеріального права, Вищий господарський суд України вважає касаційну скаргу такою, що підлягає задоволенню частково.
Відповідного висновку суд дійшов на підставі такого.
Як встановлено судом апеляційної інстанції, 12.03.2007 Держкомтелерадіо України та НТУ був укладений договір доручення № 167-08, згідно з яким Держкомтелерадіо України як генеральний державний замовник з виробництва і розповсюдження телепрограм уповноважив НТУ закупити для державних потреб послуги з розповсюдження (трансляції) телепрограм на 2007 рік відповідно до умов зазначених в цьому договорі.
26.03.2007 НТУ було укладено з державним підприємством Рівненський обласний радіотелевізійний передавальний центр (правонаступником якого є Концерн) державний контракт № 189-42 на виконання державного замовлення на розповсюдження (трансляцію) телепрограм, вироблених для державних потреб, на 2007 рік.
Умовами вказаного державного контракту № 189-42 встановлено строк його дії з 01.01.2007 до 21.09.2007, а в разі належного бюджетного фінансування - до 31.12.2007.
При цьому в разі належного бюджетного фінансування його ціна складає 1299569,33 грн., що відповідає погодженій вартості 5535,5 годин мовлення, а в разі неналежного бюджетного фінансування - 941028,59 грн., що відповідає 4008,3 годин мовлення.
Виконавець щомісячно, протягом двох робочих днів з дати надання замовником розподілу фактичних обсягів послуг, складає та надсилає замовникові акти наданих послуг і рахунок на їх оплату.
За змістом підпунктів 4.3, 4.4 пункту 4 державного контракту № 189-42 замовник протягом чотирьох днів з моменту отримання актів наданих послуг підписує їх або складає протокол зауважень та надсилає відповідні документи виконавцеві.
Оплата послуг здійснюється протягом 10 банківських днів з моменту отримання узгодженого сторонами рахунку шляхом перерахування коштів на рахунок виконавця.
Апеляційним судом було також встановлено, що Держкомтелерадіо України повністю сплатило НТУ, а остання сплатила позивачу вартість наданих ним послуг за період з січня по серпень 2007 року включно, що відповідає обсягу 3690,77 годин мовлення. У цьому ж зв'язку суд з'ясував, що причиною спору у справі стало питання про наявність підстав для стягнення з НТУ заборгованості в сумі 433930,54 грн. за надані у вересні-грудні 2007 року послуги з розповсюдження (трансляції) програм, вироблених для державних потреб.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позову, апеляційний суд виходив з того, що заявлена позивачем сума позову виходить за межі наявного бюджетного фінансування відведеного на розповсюдження телепрограм, вироблених для державних потреб на 2007 рік.
З такими висновками суду в повній мірі погодитись не можна.
Як вбачається з наявних матеріалів справи, і ці обставини також були встановлені апеляційним судом, позивач, у відповідності до вказівок Держкомтелерадіо України як його довірителя, запропонував НТУ підписати додаткову угоду за № 2 від 02.10.2007, згідно з якою, у зв'язку із зменшенням бюджетного фінансування, строк надання послуг по державному контракту за № 189-42 мав бути встановлений з 01.01.2007 до 31.08.2007, а обсяг послуг телемовлення, відповідно, мав складати 3690,77 годин.
Відповідно до інших встановлених апеляційним судом обставин, позивач згадану додаткову угоду не підписав. З вересня по грудень 2007 року включно він продовжував надавати відповідачу телекомунікаційні послуги з виконання державного замовлення на розповсюдження телепрограм, вироблених для державних потреб, та щомісяця надсилав йому акти виконаних робіт, які, в свою чергу, не підписувались відповідачем.
Оцінюючи сукупність вищезазначених обставин, апеляційний суд правильно встановив правову природу тих правовідносин, що склались між сторонами і обґрунтовано послався на відповідні положення чинного законодавства, які визначають повноваження Держкомтелерадіо України, як генерального державного замовника з виробництва і розповсюдження теле- та радіопрограм, який, зокрема, через державне замовлення забезпечує утримання, функціонування та розвиток державних телерадіоорганізацій; координує діяльність державних замовників у сфері виробництва і розповсюдження теле- та радіопрограм; у разі делегування частини своїх функцій щодо розміщення державного замовлення та укладання державних контрактів: визначає підприємства, установи, організації, який делегується право здійснювати ці функції, укладає з ними відповідні договори.
Суд також правильно послався на ст. 34 Закону України "Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти" (чинного на момент укладання державного контракту № 189-42), згідно з якою істотною умовою договору про закупівлю є можливість зменшення обсягів закупівлі залежно від реального фінансування видатків. У цьому зв'язку суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що запропоновані відповідачем зміни до державного контракту в частині строку його дії та кількості годин мовлення, з огляду на встановлені по справі обставини щодо зменшення обсягу бюджетного фінансування, були обов'язковими для позивача.
В той же час висновки апеляційного суду щодо відсутності підстав для задоволення позову не можна визнати такими, що в повній мірі ґрунтуються на фактичних обставинах справи та відповідають вимогам закону.
Зокрема. Як про це вже зазначалось вище, апеляційним судом було встановлено, що строк дії державного контракту був узгоджений між сторонами з 01.01.2007 по 21.09.2007, а в разі належного бюджетного фінансування -до 31.12.2007. Судом також було встановлено, що після 31.08.2007, а тобто в межах умов дії державного контракту, позивач продовжував надавати відповідачу телекомунікаційні послуги, а з пропозицією підписати додаткову угоду № 2 від 02.10.2007 до державного контракту № 189-42 від 26.03.2007, щодо зміни його ціни, строку його дії та обсягу мовлення, відповідач звернувся до нього лише в подальшому.
Наведеним обставинам, які свідчили про те, що у зазначений спосіб відповідач намагався додатково врегулювати за часом ті правовідносини за державним контрактом, які вже відбулись, апеляційний суд не дав належної оцінки. У цьому ж зв'язку посилання суду на частину третю ст. 631 ЦК України, згідно з якою сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення, не можна визнати обґрунтованими, оскільки з фактичних обставин справи, які і були встановлені апеляційним судом, вбачається, що зазначене питання між сторонами узгоджене не було.
Всупереч вимогам ст.ст. 47, 43 ГПК України, апеляційний суд не з'ясував, коли саме позивач отримав запропоновану йому до підпису додаткову угоду № 2 від 02.10.2007, а також в якому обсязі і на яку вартість позивач виконував свої зобов'язання за державним контрактом в період з 31.08.2007 до часу отримання ним цієї додаткової угоди.
Сукупність наведеного дає підстави дійти висновку про те, що обставини справи були досліджені апеляційним судом неповно. У цьому ж зв'язку оскаржувана за справою постанова підлягає скасуванню.
Оскільки в ході розгляду справи суд першої інстанції, який дійшов протилежних висновків щодо вирішення спору, припустився тих же помилок, скасуванню підлягає і прийняте ним рішення з передачею справи на новий розгляд.
У ході такого розгляду суду належить врахувати наведене, на підставі поданих, а також додатково витребуваних доказів встановити фактичні обставини справи і в залежності від встановленого прийняти таке рішення, яке знаходилося б у повній відповідності з нормами матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 1117 -11112 ГПК України, Вищий господарський суд України
1. Касаційну скаргу Концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення в особі Рівненської філії Концерну задовольнити частково.
2. Рішення господарського суду міста Києва від 04.03.2009 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 12.01.2010 зі справи № 54/37 скасувати.
Справу передати на новий розгляд до господарського суду міста Києва.
Суддя В. Селіваненко
Суддя Б. Львов
Суддя В. Харченко