31 березня 2010 р. № 5020-12/596
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого суддіКравчука Г.А.,
суддів:Мачульського Г.М.,
Шаргала В.І.(доповідач)
за участю представників сторін:
позивачаЗубової Є.В. -директора,
Юнди О.Б. дов. б/н від 29.03.2010 р.
відповідача Іне з'явився
відповідача ІІне з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні
касаційну скаргуСевастопольської міської ради
на постановуСевастопольського апеляційного господарського суду від 25.02.2009 р.
у справі№5020-12/596 господарського суду м. Севастополя
за позовомЗакритого акціонерного товариства "Комісійний магазин №12"
до1. Фонду комунального майна Севастопольської міської ради
2. Севастопольської міської ради
провизнання незаконними дій Фонду комунального майна Севастопольської міської ради
Закрите акціонерне товариство (надалі ЗАТ) "Комісійний магазин №12" звернулось до господарського суду м. Севастополя з позовом до Фонду комунального майна Севастопольської міської ради та просило визнати незаконними дії Фонду щодо розгляду заяви позивача про приватизацію шляхом викупу вбудованих приміщень загальною площею 140 кв. м. комісійного магазину, розташованого за адресою: м. Севастополь, вул. Морська, 32; зобов'язати Фонд підготувати та передати Севастопольській міськраді усі необхідні документи на приватизацію вказаних приміщень; зобов'язати Севастопольську міськраду на черговій сесії прийняти рішення про включення названих приміщень, до переліку об'єктів, що підлягають приватизації шляхом викупу; зобов'язати Фонд провести приватизацію приміщень шляхом їх викупу ЗАТ "Комісійний магазин №12".
Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач є орендарем названого нерухомого майна, за згодою орендодавця ним проведена реконструкція, вартість якої перевищує 25% залишкової вартості майна. Товариство звернулось до Фонду комунального майна Севастопольської міської ради із заявою включення згаданого об'єкта, до переліку об'єктів, що підлягають приватизації, однак, Фонд відмовив з посиланням на те, що будинок по вул. Морська, 32 є культурною пам'яткою місцевого значення, тому не підлягає приватизації.
В процесі розгляду справи до участі у справі залучено Севастопольську міськраду як другого відповідача.
Рішенням господарського суду м. Севастополя від 19.12.2008 року (суддя Харченко І.А.), залишеним без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 25.02.2009 року (судді: Котлярова О.Л., Антонова І.В., Ткаченко М.І.), позов задоволений повністю.
Судові рішення мотивовані тим, що рішення про внесення спірного об'єкта до переліку об'єктів, що не підлягають приватизації, прийнято Севастопольською міськрадою вже після того, як позивач звернувся із заявою про приватизацію приміщень комісійного магазину за вказаною адресою, товариством за згодою орендодавця здійснені поліпшення цих приміщень більш як на 25%, тому останнє придбало право на приватизацію, відповідно до Закону України "Про затвердження Переліку пам'яток культурної спадщини, що не підлягають приватизації" спірний об'єкт не входить до названого переліку.
Не погоджуючись з прийнятими у справі рішенням та постановою, Севастопольська міська рада звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, зокрема, положень Закону України "Про місцеве самоврядування" щодо повноважень органів місцевого самоврядування, просить їх скасувати, та прийняти нове рішення про відмову в позові.
Заслухавши в судовому засіданні пояснення представників позивача, розглянувши матеріали справи та доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, судова колегія Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України, роз'яснень, що містяться в п. п. 1, 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 р. №11 “Про судове рішення", з відповідними змінами, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних відносин.
Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні.
Мотивувальна частина рішення повинна містити встановлені судом обставини, які мають значення для справи, їх юридичну оцінку, а також оцінку всіх доказів, посилання на закон та інші нормативні акти матеріального права, на підставі яких визначено права й обов'язки сторін у спірних правовідносинах.
На думку судової колегії касаційної інстанції прийняті у справі рішення цим вимогам не відповідають з огляду на таке.
Із встановлених судовими інстанціями обставин та матеріалів справи вбачається, що з 1995 року відповідно до договорів оренди, останнім з яких є договір оренди нерухомого майна від 04.03.2008 року №482-00, ЗАТ "Комісійний магазин №12" є орендарем вбудованого приміщення загальною площею 144,4 кв. м. на першому поверсі будинку по вул. В. Морська, 32. Умовами названого договору передбачене право орендаря, за згодою орендодавця, здійснювати поліпшення приміщення. Товариством за згодою орендодавця здійснені поліпшення цих приміщень більш як на 25% їх залишкової вартості.
Рішенням Севастопольської міськради від 15.05.2007 року №1926 внесені зміни до "Переліку об'єктів культурної спадщини та об'єктів, соціально значимих для міста, що є комунальною власністю, приватизація яких не допускається" та вирішено на період дії Закону України "Про тимчасову заборону приватизації пам'яток культурної спадщини" ввести заборону на приватизацію приміщень у будинках, що є об'єктами культурної спадщини, в тому числі і по вул. В. Морська (а.с.38-39).
Посилаючись на вищезазначене рішення, Фонд комунального майна Севастопольської міської ради листом від 04.09.2008 року №3115 відмовив у задоволенні заяви позивача про включення вищезазначеного об'єкта до переліку об'єктів, що підлягають приватизації. Крім того, у відзиві Фонд відзначав, що згідно з рішенням Виконкому Севастопольської міської ради від 17.07.1990 року №11/915 будинок по вул. В. Морська, 32 входить до переліку пам'яток архітектури та містобудування.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти на підставі і в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та Законами України.
Пунктом 3 ст. 2 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" встановлено, що не можуть бути об'єктами малої приватизації будівлі (споруди, приміщення) або їх окремі частини, які становлять національну, культурну та історичну цінність і перебувають під охороною держави.
Об'єкти культурної спадщини, у тому числі щойно виявлені, відповідно до п. 2 ст. 14 та ст. 37 Закону України "Про охорону культурної спадщини", до вирішення питання про внесення їх до Державного реєстру нерухомих пам'яток України підлягають охороні відповідно до вимог цього закону.
Частиною 1 ст. 18 Закону України "Про охорону культурної спадщини" визначено, що об'єкти культурної спадщини, що є пам'ятками (за винятком пам'яток, відчуження або передача яких обмежується законодавчими актами України) можуть бути відчужені, а також передані власником або уповноваженим ним органом у володіння, користування чи управління іншій юридичній або фізичній особі за наявності погодження відповідного органу охорони культурної спадщини.
Погодження відповідного органу охорони культурної спадщини в матеріалах справи відсутнє, рішення Севастопольської міськради від 15.05.2007 року №1926 не оспорене у встановленому законом порядку і є чинним, що залишилось поза увагою судів попередніх інстанцій.
Разом з тим, судова колегія касаційної інстанції відзначає, що відповідно до норм ст. 1 Закону України "Про місцеве самоврядування" орган місцевого самоврядування є виборним органом (рада), який складається з депутатів і відповідно до закону наділяється правом представляти інтереси територіальної громади і приймати від її імені рішення. Тобто рада є колегіальним органом (ст. 4 Закону) і його рішення в тому числі і щодо розпорядження комунальним майном (п.30 ст. 26 Закону) приймаються колегіально (за результатами голосування), тому зобов'язання судом ради прийняти рішення визначеного змісту ( позитивного чи негативного) з конкретного питання (п. 5 резолютивної частини оскарженого судового рішення) є порушенням її виключної компетенції, передбаченої Конституцією України на здійснення права власності на майно від імені територіальної громади.
З огляду на викладене оскаржені судові рішення, не можна вважати законними та обґрунтованими, тому ці рішення підлягають скасуванню, а справа -передачі на новий розгляд до суду першої інстанції.
При новому розгляді справи суду необхідно врахувати наведене, всебічно, повно, об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, надати об'єктивну оцінку доказам, які мають юридичне значення для її розгляду, правильно застосувати норми матеріального права, які регулюють спірні відносини та вирішити спір відповідно до вимог закону.
Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119 - 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -
Касаційну скаргу Севастопольської міської ради задовольнити частково.
Рішення господарського суду м. Севастополя від 19.12.2008 р. та постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 25.02.2009 р. у справі №5020-12/596 скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
Головуючий суддя Кравчук Г.А.
СуддяМачульський Г.М.
Суддя Шаргало В.І.