Справа № 22ц - 4026/08 Головуючий в 1 інстанції- Семененко Я.В.
Категорія 21 Доповідач Болтунова Л .М.
17 червня 2008 року Колегія суддів судової палати по цивільним справам апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:
головуючого судді - Болтунової Л.М.,
суддів -Козлова С.П., Каратаєвої Л.О.
при секретарі - Білоус A.M.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, треті особи - державний нотаріус Сьомої державної Дніпропетровської нотаріальної контори Батова Л.Г., приватні нотаріуси Дніпропетровського нотаріального округу Дундук В.В., Попова І.В., Орлов О.А. про встановлення факту родинних відносин, визнання недійсними довіреності, заповіту, договору дарування, по апеляційній скарзі ОСОБА_1 на рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 20 лютого 2008 року, -
встановила:
ОСОБА_1 звернулася до суду з апеляційною скаргою, в якій просила скасувати рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 20 лютого 2008 року в частині відмови їй в позові про визнання недійсними довіреності, заповіту та договору дарування і справу направити на новий розгляд до районного суду.
Зазначеним рішенням задоволені позовні вимоги ОСОБА_1 частково, було встановлено, що ОСОБА_8 та ОСОБА_9 є чотириюрідними дідом та бабою позивачки. В іншій частині позову відмовлено.
Як на підстави апеляційної скарги позивачка посилається на те, що рішення є незаконним та необгрунтованим, так як судом не були прийняті до уваги надані нею докази по справі, безпідставно відмовлено в клопотанні про призначення судово-психіатричної експертизи. Розглянувши матеріали справи, законність та обгрунтованість рішення суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_8 та ОСОБА_9 на праві власності належало по 1/2 частині квартири АДРЕСА_1.
Задовольняючи вимоги позивачки і встановлюючи факт родинних відносин між ОСОБА_8, ОСОБА_9 та ОСОБА_1, які являються чотириюрідними дідом та бабою позивачки, суд першої інстанції зазначив, що даний факт підтверджується наданими суду доказами.
Однак, з такими висновками колегія суддів погодитися не може, оскільки вони суперечать вимогам закону.
Колегія суддів вважає, що пояснення допитаних в суді першої інстанції свідків, а також мешканців с Березоточа Лубенського району Полтавської області, підписаних секретарем сільської ради і, які були судом покладені в основу доказів задоволення позову, це є тільки ствердження, які не містять в собі об'єктивних фактів, щодо свідчення достовірності родин-
них відносин між ОСОБА_8, ОСОБА_9 та ОСОБА_1 Самою позивачкою не було надано достатньо документальних доказів на підтвердження позову в цій частині, а тому висновок суду першої інстанції про надані докази, які безперечно свідчать про наявність родинних відносин між вказаними особами є помилковим.
Таким чином, рішення суду в даній частині не може залишатися в силі і підлягає скасуванню, на підставі п.3 ст.303, п.2 ст.309 ЦПК України, з ухваленням нового рішення про відмову в позові.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 просила також визнати недійсною довіреність, яка була видана 10 вересня 2003 року ОСОБА_8 на ім'я ОСОБА_10, вказуючи, що ОСОБА_8 знаходився в стані, коли не міг розуміти значення своїх дій.
З цих же підстав, вона звернулася з позовом про визнання недійсним заповіту, складеного ОСОБА_8 25 жовтня 2002 року на ім'я відповідачки ОСОБА_10, який заповідав їй усе належне йому майно.
Розглядаючи справу по суті в частині зазначених вимог, суд першої інстанції повно і всебічно дослідив обставини по справі та надані сторонами докази, та обгрунтовано прийшов до висновку про недоведеність позивачкою того, що довіреність і заповіт, видана та укладений ОСОБА_8 в період коли він не розумів значення своїх дій і не міг ними керувати, про що свідчать допити свідків та висновок (посмертної) судово-психіатричної експертизи.
Що стосується вимог ОСОБА_1 про визнання заповіту від 02 жовтня 2002 року та довіреності від 27 березня 2003 року від ОСОБА_9 на ім'я ОСОБА_10, то і в цій частині рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, оскільки вказуючи на смерть ОСОБА_9, позивачка посилалася на документи, які не являються доказами смерті останньої, а само свідоцтво про смерть ОСОБА_1 надано не було.
Не було допущено порушень судом першої інстанції і при ухваленні рішення по вимогам ОСОБА_1 про визнання договору дарування, який був укладений 24 жовтня 2003 року ОСОБА_10, на підставі довіреності від 27 березня 2003 року від імені ОСОБА_9, з ОСОБА_3 на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги є не суттєвими і не піддягають задоволенню.
Керуючись ст. ст. 304, 307, 308, 309, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів, -
вирішила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 20 лютого 2008 року в частині встановлення факту родинних відносин скасувати і в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржено протягом двох місяців до Верховного Суду України.