03 березня 2020 рокуЛьвівСправа № 451/1516/17 пров. № А/857/81/20
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:
головуючого судді Шавеля Р.М.,
суддів Улицького В.З. та Кузьмича С.М.,
з участю секретаря судового засідання - Галаз Ю.А.,
а також сторін (їх представників):
від позивача - ОСОБА_1 ;
від відповідача - Ільків Ю.М.;
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Львівській обл. на рішення Радехівського районного суду Львівської обл. від 27.11.2019р. в адміністративній справі за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Держгеокадастру у Львівській обл. про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення за самовільне зайняття земельної ділянки (суддя суду І інстанції: Семенишин О.З.; час та місце ухвалення рішення суду І інстанції: 13 год. 42 хв. 27.11.2019р., м.Радехів Львівської обл.; дата складання повного тексту рішення суду І інстанції: 02.12.2019р.),-
07.11.2017р. (згідно з відтиском поштового штемпеля на конверті) позивач ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати поважними причини пропуску строку звернення до суду із розглядуваним позовом та поновити цей строк; визнати протиправною та скасувати постанову державного інспектора - начальника відділу контролю за використанням та охороною земель Смик І.Б. № 358-ДК/0210По/08/01/-17 від 06.10.2017р. (а.с.1-5).
Рішенням Радехівського районного суду Львівської обл. від 27.11.2019р. заявлений позов задоволено; визнано протиправною та скасовано постанову державного інспектора - начальника відділу контролю за використанням та охороною земель Смик І.Б. № 358-ДК/0210По/08/01/-17 від 06.10.2017р. (а.с.139-145).
Не погодившись із винесеним судовим рішенням, його оскаржив відповідач Головне управління /ГУ/ Держгеокадастру у Львівській обл., який покликаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення у справі, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору, просить судове рішення скасувати та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні заявленого позову відмовити (а.с.148-155).
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що судом помилково враховані формальні порушення, які допущені відповідачем під час складання протоколу про адміністративне правопорушення, що не можна вважати основним доказом по справі.
Під час перевірки дотримання вимог земельного законодавства державним інспектором по об'єкту - земельна ділянка площею 48 га на території Тетевчицької сільської ради Радехівського району Львівської обл. - виявлено самовільне зайняття Фермерським господарством /ФГ/ «Галстедан» цієї ділянки та її використання без зареєстрованого права власності чи користування, що є порушенням вимог ст.ст.125, 126, 211 Земельного кодексу /ЗК/ України. Наведена обставина стверджується складеними актами перевірки та обстеження земельної ділянки, тобто, відповідачем зібрано достатньо доказів щодо наявності в діях позивача ознак правопорушення, передбаченого ст.53-1 КУпАП.
Водночас, отримавши 19.08.2017р. повідомлення про розгляд справи про адміністративне правопорушення, позивач не з'явився на розгляд справи 22.08.2017р.
Представником позивача адвокатом Косендюком Я.А. скеровано до апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу, в якому останній вважає її необґрунтованою і такою, що не підлягає до задоволення. Наголошує на тому, що суд першої інстанції правильно застосував норми матеріального права та ухвалив законне і справедливе судове рішення, яке також відповідає усталеній судовій практиці по наведеній категорії справ (а.с.187-189).
Заслухавши суддю-доповідача, представника відповідача на підтримання поданої скарги, заперечення представника позивача, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, з наступних підстав.
Згідно з ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Вина особи, яка притягується до відповідальності, має бути доведена належними доказами, а не ґрунтуватися на припущеннях; усі сумніви, щодо доведеності вини особи повинні тлумачитися на її користь.
Пунктом «б» ч.1 ст.211 ЗК України визначено, що громадяни та юридичні особи несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до законодавства за самовільне зайняття земельних ділянок.
Відповідно до ст.1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» самовільне зайняття земельної ділянки - будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.
З аналізу зазначеної норми слідує, що обов'язковою умовою фактичного використання земельної ділянки є наявність в особи-користувача правовстановлюючих документів на цю земельну ділянку.
Статтею 53-1 КУпАП встановлено, що самовільне зайняття земельної ділянки тягне за собою накладення штрафу на громадян від десяти до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб - від двадцяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Як встановлено під час судового розгляду та підтверджується матеріалами справи, 07.08.2017р. відповідачем ГУ Держгеокадастру у Львівській обл. видано наказ № 358-ДК «Про здійснення державного контролю за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності» (а.с.29).
08.08.2017р. старшим державним інспектором - начальником відділу контролю за використанням та охороною земель у Буському, Бродівському, Сокальському, Радехівському районах та м.Червонограді Управління з контролю за використанням та охороною земель Смик І.Б. складено Акт обстеження земельної ділянки № 358-ДК/162/АО/10/01/-1.
За результатами такого обстеження встановлено, що земельна ділянка орієнтовною площею 48 га, самовільно зайнята ФГ «Галдестан» і використовується без зареєстрованого права власності чи користування землею, чим порушено вимоги ст.ст.125, 126, 211 ЗК України (а.с.6, 7, 32-33).
Аналогічні обставини зафіксовані в Акті № 358-ДК/342/АП/09/01/-17 від 08.08.2017р. перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об'єктом - земельної ділянки (а.с.30-31).
Відповідно до довідки Тетевчицької сільської ради Радехівського району Львівської області № 229 від 08.08.2017р. земельні ділянки площею 48,00 га використовуються ФГ «Галдестан» ОСОБА_2 без правовстановлюючих документів (а.с.34).
Також стосовно керівника ФГ «Галдестан» Галущака ОСОБА_3 державним інспектором складено протокол про адміністративне правопорушення № 358-ДК/0175П/07/01/-17 від 08.08.2017р., згідно якого виявлено самовільне зайняття ФГ «Галдестан» земельної ділянки площею 48 га на території Тетевчицької сільської ради Радехівського район Львівської обл., що є порушенням вимог ст.ст.125, 126, 211 ЗК України (а.с.35).
Складення цього протоколу проведено без участі позивача та доказів вручення або скерування поштою цього протоколу позивачу не надано.
Розгляд справи був призначений на 14 год. 00 хв. 22.08.2017р.
19.08.2017р. позивач був повідомлений про розгляд справи про адміністративне правопорушення, що стверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с.36-38).
06.10.2017р. старшим державним інспектором - начальником відділу контролю за використанням та охороною земель у Буському, Бродівському, Сокальському, Радехівському районах та м.Червонограді Управління з контролю за використанням та охороною земель Смик І.Б. винесено постанову № 358-ДК/0210По/08/01/-17 про накладення адміністративного стягнення, згідно якої ОСОБА_2 , голову ФГ «Галстедан», визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.53-1 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 грн. (а.с.10, 39).
Вирішуючи наведений спір та задовольняючи заявлений позов, суд першої інстанції виходив з того, що складений протокол про адміністративне правопорушення не відповідає вимогам законодавства.
Зокрема, під час його складання позивач був відсутнім, також його не повідомляли про складання такого протоколу, через що відповідач допустив порушення прав останнього, які передбачені ст.ст.256, 268 КУпАП.
Неповідомлення про складання протоколу про адміністративне правопорушення щодо позивача позбавило його можливості подати свої пояснення та заперечення, скористатися правою допомогою. Це призвело до неправильного та однобічного висвітлення ситуації.
Окрім цього, позивач не був повідомленим та присутнім під час розгляду справи про адміністративне правопорушення. Також наведена постанова винесена без дотримання 15-денного строку розгляду цієї справи, що обчислюється з моменту отримання відповідною посадовою особою складеного протоколу про адміністративне правопорушення.
Колегія суддів вважає, що притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ст.53-1 КУпАП відбулося із суттєвими порушеннями закону, через що є наявними підстави для задоволення заявленого позову.
При цьому, апеляційний суд виходить з наступного.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 1 КУпАП визначено, що завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Частинами 1 та 2 ст.7 КУпАП визначено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності (ст.245 КУпАП).
Статтею 254 КУпАП визначено, що про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності. Протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається у двох екземплярах, один з яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Згідно ст.256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі. Протокол підписується особою, яка його склала, і особою, яка притягається до адміністративної відповідальності; при наявності свідків і потерпілих протокол може бути підписано також і цими особами. У разі відмови особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, від підписання протоколу, в ньому робиться запис про це. Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, які додаються до протоколу, а також викласти мотиви свого відмовлення від його підписання. При складенні протоколу особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснюються його права і обов'язки, передбачені статтею 268 цього Кодексу, про що робиться відмітка у протоколі.
За приписами ч.1 ст.268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Повістка особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, вручається не пізніш як за три доби до дня розгляду справи в суді, в якій зазначаються дата і місце розгляду справи. Інші особи, які беруть участь у провадженні по справі про адміністративні правопорушення, повідомляються про день розгляду справи в той же строк (ст.277-1 КУпАП).
Аналіз наведених вище правових положень дає можливість дійти висновку, що провадження у справі про адміністративне правопорушення за ст.53-1 КУпАП розпочинається зі складення у присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, протоколу про адміністративне правопорушення, і їй вручається копія такого протоколу. Про дату, час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення особа повідомляється не пізніше як за три доби до дати розгляду справи. В процесі розгляду справи особа, яка притягується до адміністративної відповідальності має право користуватися правами, передбаченими ст.268 КУпАП.
Закріплюючи процесуальні гарантії прав особи, що притягається до адміністративної відповідальності, у тому числі й на участь у розгляді її справи, положення КУпАП містять й певні застереження, націлені на забезпечення належної реалізації компетентними органами (особами) наданих їм повноважень.
Зокрема, розгляд справи про адміністративне правопорушення за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, допускається лише у випадку наявності даних, що підтверджують належне повідомлення такої особи про місце і час розгляду справи.
Як встановлено судом першої інстанції, складення протоколу про адміністративне правопорушення відбулося за відсутності позивача, що відповідачем не заперечується.
Копія вказаного протоколу не була скерована поштою на адресу позивача; жодної відмітки про вручення копії протоколу ОСОБА_2 останній не містить.
Окрім цього, матеріалами справи стверджується, що позивач був належним чином повідомлений про розгляд справи про адміністративне правопорушення 22.08.2017р., на який не прибув.
Водночас, спірна постанова по справі про адміністративне правопорушення датована 06.10.2017р., при цьому доказів щодо повідомлення позивача про перенесення розгляду справи на іншу дату відповідачем не представлено.
За таких обставин позивач не був повідомлений в установлені строки про час та місце розгляду справи, що об'єктивно позбавило останнього можливості реалізувати надані йому права, які передбачені ст.268 КУпАП, що на думку суду апеляційної інстанції не має форму незначних процедурних порушень, а є беззаперечною підставою для скасування постанови про накладення адміністративного стягнення.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 17.10.2018р. у справі № 405/7568/16-а (2-а/405/219/16).
Окрім цього, як вбачається зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення № 358-ДК/0175П/07/01/-17 від 08.08.2017р. та постанови про накладення адміністративного стягнення № 358-ДК/0210По/08/01/-17 від 06.10.2017р., у них не зазначені межі самовільно зайнятої земельної ділянки, її розташування та кадастровий номер.
За таких умов у складених відповідачем документах є відсутніми відповідні ознаки земельної ділянки, які дозволяють її ідентифікувати як об'єкт.
Крім того, в оскаржуваній постанові про накладення адміністративного стягнення не наведено жодного доказу, на яких ґрунтується висновок про вчинення позивачем адміністративного правопорушення.
Таким чином, відповідачем неправомірно притягнуто позивача до адміністративної відповідальності за самовільне захоплення земельної ділянки згідно ст.53-1 КУпАП України, а відтак заявлений позов є обґрунтованим та підставним, а тому підлягає до задоволення.
Стосовно решти доводів апелянта колегія суддів виходить з того, що всі конкретні, доречні та важливі доводи позивача, наведені в позовній заяві, були перевірені та проаналізовані судом першої інстанції, та їм було надано належну правову оцінку.
Право на вмотивованість судового рішення є складовою права на справедливий суд, гарантованого ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», параграфи 29 - 30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.
У рішенні «Петриченко проти України» (параграф 13) Європейський суд з прав людини вказував на те, що національні суди не надали достатнього обґрунтування своїх рішень, та не розглянули відповідні доводи заявника, навіть коли ці доводи були конкретними, доречними та важливими.
Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.
Інші зазначені апелянтом в апеляційній скарзі обставини, окрім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.
Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції не встановив неправильного застосування норм матеріального права при ухваленні судового рішення і погоджується з висновками суду першої інстанції у справі, якими вимоги позивача задоволені.
Разом з тим, згідно вимог ч.3 ст.286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:
1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;
2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);
3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;
4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Таким чином, вказаною нормою процесуального закону передбачені повноваження суду щодо скасування рішення суб'єкта владних повноважень та одночасного вирішення питання про закриття справи про адміністративне правопорушення.
Наведені вимоги в розглядуваному випадку судом не дотримані, оскільки рішення про закриття справи про адміністративне правопорушення за ст.53-1 КУпАП не прийнято.
З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно по суті вирішив розглядуваний спір, однак порушив норми процесуального права (за наслідками справи не вирішив питання про закриття провадження в адміністративній справі), через що оскаржуване рішення суду слід змінити в резолютивній частині шляхом її доповнення відповідними положеннями про закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2 за ст.53-1 КУпАП на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП (за відсутності події і складу адміністративного правопорушення).
В решті рішення суду прийнято з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків прийнятого судом рішення, а тому підстави для його скасування чи зміни у цій частині є відсутніми.
За правилами ст.139 КАС України підстав для розподілу судових витрат у цій справі немає.
Керуючись ст.139, ч.3 ст.243, ст.ст.272, 286, 310, п.2 ч.1 ст.315, ст.316, п.4 ч.1 ст.317, ч.1 ст.321, ст.ст.322, 325 КАС України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Львівській обл. задовольнити частково.
Рішення Радехівського районного суду Львівської обл. від 27.11.2019р. в адміністративній справі № 451/1516/17 змінити, доповнивши резолютивну частину рішення реченням наступного змісту:
«Закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2 за ст.53-1 КУпАП на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП.».
В решті рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і не може бути оскаржена у касаційному порядку.
Головуючий суддя Р. М. Шавель
судді В. З. Улицький
С. М. Кузьмич
Дата складення повного судового рішення: 04.03.2020р.