24 лютого 2020 рокуЛьвівСправа № 260/809/19 пров. № А/857/666/20
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Пліша М.А.,
суддів Шинкар Т.І., Коваля Р.Й.,
за участю секретаря судового засідання Федак С.Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Закарпатської митниці ДФС на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 10 грудня 2019 року (головуючий суддя Скраль Т.В., м. Ужгород) по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Закарпатської митниці ДФС, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Управління Державної казначейської служби України в Ужгородському районі Закарпатської області, Управління Державної казначейської служби України в м. Ужгороді про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови в прийнятті митної декларації, -
ОСОБА_1 звернувся в суд першої інстанції з позовом до Закарпатської митниці ДФС, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Управління Державної казначейської служби України в Ужгородському районі Закарпатської області, Управління Державної казначейської служби України в м. Ужгороді в якому просив визнати протиправними та скасувати Рішення про коригування митної вартості товарів UА305000/2019/000086/2 від 22.05.2019 та Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UА305000/2019/00034; зобов'язати відповідача прийняти висновок про повернення з Державного бюджету України надмірно сплачених митних платежів та подати його для виконання відповідному органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів
Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 10 грудня 2019 року позов задоволено, визнано протиправними та скасовано Рішення про коригування митної вартості товарів UА305000/2019/000086/2 від 22.05.2019 та Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UА305000/2019/00034. Зобов'язано Закарпатську митницю ДФС прийняти висновок про повернення з Державного бюджету України надмірно сплачених митних платежів та подати його для виконання відповідному органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів. Стягнуто на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Закарпатської митниці ДФС судові витрати у розмірі сплаченого судового збору 1536,80 грн. (одна тисяча п'ятсот тридцять шість грн. 80 коп.).
Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції Закарпатська митниця ДФС оскаржила його в апеляційному порядку, вважає, що таке прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому просить скасувати рішення суду першої інстанції та винести постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.
В апеляційній скарзі зазначає, що згідно ст. 49 МК України, митною вартістю товарів, які переміщуються через штний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відповідно до ст.52 МК України, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу постовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.
Згідно ч.ч. 1, 3, 4 ст. 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу. Митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний, зокрема, здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в зоданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично :плачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно ч.5 ст.54 МК України, митний орган з метою здійснення контролю правильності шзначення митної вартості товарів має, зокрема, право:
1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості;
2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості;
3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів.
Відповідно до приписів ч.1 та ч. 3 ст.53 МК України, у випадках, передбачених цим кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення; у разі якщо документи, подані декларантом, містять розбіжності, не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати за наявності такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов тоговору (контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію титної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Підставами для обґрунтованого сумніву митниці у достовірності (дійсності) заявленої вартості були:
у поданих декларантом документах, згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - третій статті 53 МКУ, відсутні всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари;
невідповідність обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у ст.58 МКУ в частині достовірності складових митної вартості (вартості транспортування до кордону);
неподання декларантом додаткових документів, необхідних для підтвердження заявленої митної вартості товару, згідно з переліком та відповідно до умов, наведених у статті 53 МКУ;
невідповідність заявленої митної вартості з ціновою інформацією щодо цього товару, наявною у митного органу (числовий індикатор, згенерований АСАУР саме для даного транспортного засобу).
Як вище вказувалось, після прийняття митної декларації на товар відбулось спрацювання згенерованого автоматичною системою управління ризиками профілю ризику дро заниження митної вартості товару.
Відповідно до чі, ч.2 ст.361 МК України, управління ризиками - це робота митних органів з аналізу ризиків, виявлення та оцінки ризиків, розроблення та практичної реалізації заходів, спрямованих на мінімізацію ризиків, оцінки ефективності та контролю застосування цих заходів. Під ризиком розуміється ймовірність недотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи. Органи доходів і зборів застосовують систему управління ризиками для визначення товарів, транспортних засобів, документів і осіб, які підлягають митному контролю, форм митного контролю, що застосовуються до таких товарів, транспортних засобів, документів і осіб, а також обсягу
Наказом Міністерства фінансів України від 31 липня 2015 року № 684, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 21 серпня 2015 р. за № 1021/27466 затверджено Порядок здійснення аналізу та оцінки ризиків, розроблення і реалізації заходів з управління ризиками ця визначення форм та обсягів митного контролю (далі - Порядок).
Вказаний Порядок розроблено з метою забезпечення вибірковості митного контролю пляхом застосування системи управління ризиками, поліпшення ефективності роботи Державної фіскальної служби України (далі - ДФС) під час митного контролю та митного оформлення за рахунок застосування методів управління ризиками, у тому числі аналізу ризиків із використанням інформаційних технологій.
Цей Порядок встановлює єдиний підхід до здійснення органами ДФС (їх структурними підрозділами) аналізу та оцінки ризиків, розроблення і реалізації заходів з управління ризиками для визначення форм та обсягів митного контролю.
Згідно вказаного Порядку, Автоматизований контроль із застосуванням системи у правління ризиками (СУР) здійснюється із використанням інформаційних технологій, у тому числі автоматизованою системою управління ризиками (АСАУР).
За результатами оцінки ризику у конкретному випадку здійснення митного контролю товарів, транспортних засобів, у тому числі за результатами контролю із застосуванням СУР, що здійснюється відповідно до статті 337 Митного кодексу України, митниці (митні пости) ДФС обирають форми та обсяги митного контролю.
При застосуванні АСМО або іншого ПІК ДФС для митного контролю та митного оформлення товарів і транспортних засобів Перелік митних формальностей за результатами застосування СУР формується за допомогою інформаційних технологій, за результатами автоматизованого контролю із застосуванням СУР, а також доповнюється/коригується митницею (митним постом) ДФС за результатами проведення комбінованого та/або автоматизованого контролю із застосуванням СУР шляхом оцінки ризику відповідно до окументальних профілів ризику, орієнтувань, переліків індикаторів ризику, методичних рекомендацій, у тому числі за результатами аналізу поданих для митного контролю документів (їх копій), відомостей, результатів застосування технічних засобів митного контролю, а також на підставі вимог нормативно-правових актів, що регулюють порядок проведення митного контролю та митного оформлення товарів і транспортних засобів.
В даній справі, витребовування додаткових документів, було викликано спрацюванням схеми АСАУР. Вказане спрацювання під час митного оформлення не залежить від особистої волі інспектора та має під собою вагоме підґрунтя (як фактичне так і нормативне).
Таким чином, в даній справі витребовування додаткових документів та вжиття додаткових заходів щодо контролю задекларованої митної вартості, було обумовлено спрацювання автоматизованої системи, обов'язкове використання якої передбачено чинним закононодавством з питань державної митної справи.
Крім того, підставами для запиту додаткових документів відповідно до частини 3 статті 53 МКУ було наступне:
у поданих декларантом документах відсутні всі відомості щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари (додатково надані документи - експертний висновок та фотографія інтернет-сайту - не містять достатньої та достовірної інформації щодо ціни що була фактично сплачена), що узгоджується з пунктом 2 частини 6 статті 54 МКУ;
невідповідність заявленої митної вартості з ціновою інформацією щодо цього товару, наявною у митного органу (у тому числі числовий індикатор, згенерований АСАУР саме для даного транспортного засобу).
Відповідно до ч. 1 ст.55 МК України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо шггним органом виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Згідно ч.ч. 1, 2, 3 ст. 57 МК України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); д) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише в разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Відповідно до ч. 8 ст. 57 МК України, у разі якщо неможливо застосувати жоден із значених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу (тобто з використанням способів, які не суперечать Законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди тарифів і торгівлі (ГАТТ)).
Відповідно до ч. 2 ч. 3 ст. 58 МК України, метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірно; у разі, якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи.
Оскільки у поданих декларантом документах відсутні всі відомості щодо ціни, що фактично сплачена за ці товари, та у зв'язку із невідповідністю заявленої митної вартості з ціновою інформацією щодо цього товару, наявною у митного органу (у тому числі числовий індикатор, згенерований АСАУР саме для даного транспортного засобу), метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовувався з обґрунтованих причин.
На підставі поданих до митного оформлення документів митним органом було застосовано для визначення митної вартості 6 - резервний метод, у зв'язку із неможливістю застосування попередніх методів.
Статтею 57 МКУ також передбачено, що застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 6 ст. 54 МК України, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлені неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом розрахунку митної вартості, 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, щоо була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Таким чином, на підставі наведених норм, у зв'язку із заявленням декларантом недостовірних відомостей щодо митної вартості товарів, а також у зв'язку із неподанням документів, що підтверджують рівень митної вартості товарів митним органом було правомірно винесено оскаржувану картку відмови.
Окрім того апелянт зазначає, що в даній справі, позивачем не подавалась будь-яка заява про повернення надмірно плачених митних платежів, а відповідачем, відповідно не було допущено протиправну бездіяльність щодо розгляду вказаної заяви.
Згідно ч. 4 ст. 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Відповідно до вимог ч.1 та ч. 2 ст. 308 КАС України Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Заслухавши суддю доповідача, вивчивши матеріали справи, та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних міркувань.
Судом першої інстанції встановлено, що 12 квітня 2019 року, позивачем придбано у нерезидента вживаний транспортний засіб - VOLKSWAGEN моделі PASSAT, ідентифікаційний номер кузова № НОМЕР_1 , за ціною 10 882,00 Євро, що підтверджується рахунком-фактурою (інвойс) № 0413/87/3 від 12.04.2019. 21 травня 2019 року, декларантом ( ОСОБА_2 ) було подано до митного оформлення митну декларацію № UA 305160/2019/023565 на товар - легковий автомобіль VOLKSWAGEN моделі PASSAT, ідентифікаційний № кузова НОМЕР_1 з метою випуску його у вільний обіг, згідно з якою заявлено митну вартість транспортного засобу у розмірі 10 882 Євро - саме за ціною договору. На підтвердження обґрунтованості заявленої в МД митної вартості товару та обраного методу її визначення декларант надав митному органу разом з декларацією такі документи:
- Рахунок-Фактура (Інвойс) №0413/87/3 від 12.04.2019;
- Акт про проведення огляду товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу (переогляду) № UA305060/2019/004104 від 13.04.2019;
- Свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_2 від 19.11.2015;
- Калькуляція транспортних витрат від 17.05.2019;
- Договір про надання послуг митного брокера № 12/04-001;
- Інформацію про позитивні результати проведення державних видів контролю № 3998572.
Під час перевірки документів, поданих для підтвердження заявленої митної вартості автомобіля, та відомостей, що необхідні для здійснення митного контролю, відповідач з'ясував, що заявлений позивачем рівень митної вартості автомобіля нижчий, ніж рівень згенерований автоматизованою системою аналізу та управління ризиками (АСАУР), який за даними АСАУР становить 12 300 Євро, в зв'язку із чим запросив у позивача додаткові документи для підтвердження митної вартості товару.
22 травня 2019 року, митним декларантом ОСОБА_2 на запит митниці надано звіт про оцінку легкового автомобіля, підготовлений спеціалізованою експертною організацією за № 334-05-19 від 22.05.2019, в якому зазначається, що вартість автомобіля VOLKSWAGEN моделі PASSAT, ідентифікаційний номер кузова № НОМЕР_1 , рік виготовлення 2015, що ввозиться на митну територію України без врахування митних платежів і зборів складає 10870,00 Євро. Також, надано фото оголошення продажу зазначеного товару. Разом з цим, митниця, у зв'язку з відсутністю у документах, зазначених у ч. 2 ст. 53 МК України всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомостей щодо ціни позову відмовила у митному оформленні (випуску) товарів.
22 травня 2019 року, митницею прийнято Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA305000/2019/00034 та Рішення Закарпатської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів від UA305000/2019/000086/2, відповідно до якого митна вартість автомобіля VOLKSWAGEN моделі PASSAT, ідентифікаційний номер кузова № НОМЕР_1 визначена за резервним методом у валюті рахунку становить 12 300 Євро, згенерованої АСАУР для транспортного засобу з VIN-кодом WVWZZZ3CZGP020081 та калькуляцію витрат на доставку б/н від 17.05.2019 у розмірі 112 Євро.
Згідно Рішення про коригування митної вартості товарів UA305000/2019/000086/2 від 22 травня 2019 року, у ньому зазначено про неможливість застосування методу 1 у зв'язку з наявністю у митного органу сумніву щодо заявленої митної вартості товару, методу 2 у зв'язку з відсутністю інформації щодо вартості ідентичного товару, методу 3 у зв'язку з відсутністю інформації щодо вартості подібного товару, методу 4 у зв'язку з відсутністю інформації, необхідної для застосування відмінної вартості, методу 5 у зв'язку з відсутністю інформації необхідної для застосування додавання вартості. Також у в оскаржуваному рішенні вказано, що відомості, наявні у поданих декларантом документах не містять достатніх даних для визнання заявленої декларантом митної вартості. У зв'язку з вищенаведеним позивач згідно квитанції №0.0.1362358466.1 від 22 травня 2019 року сплатив митні платежі - різницю ціни товару заявлену ним у митній декларації та ціною, визначеною митним органом у розмірі 8 250,00 грн.
Розглядаючи спір, суд першої інстанції вірно врахував, що відповідно до статті 49 Митного кодексу України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно ч.ч. 1, 2, 3, 4 ст. 53 Митного кодексу України, у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
До переліку документів, які декларант повинен подавати для підтвердження митної вартості товару, заявленої у декларації, і методу, обраного для її обчислення, належать: декларація митної вартості, зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності, рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу), якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару, транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню, якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
У разі якщо документи, зазначені у частині 2 цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) визначені в ній документи додаткові документи.
У разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, подає (за наявності) визначені в ній документи.
Відповідно до ч. 1 ст. 54 Митного кодексу України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Частиною 1 ст. 49 Митного кодексу України передбачено, що митна вартість товарів, які ввозяться на митну територію України, відповідно до митного режиму імпорту, за загальним правилом обчислюється за першим методом визначення митної вартості товарів, тобто за ціною договору.
Згідно ч. 1 ст. 51 Митного кодексу України, митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
Частиною 8 ст. 52 Митного кодексу України передбачено, що у декларації митної вартості наводяться відомості про метод визначення митної вартості товарів, числове значення митної вартості товарів та її складових, умови зовнішньоекономічного договору, що мають відношення до визначення митної вартості товарів, та надані документи, що підтверджують зазначене.
Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 57 Митного кодексу України, основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу (ч. 3 ст. 54 Митного кодексу України).
Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості (ч. 6 ст. 54 Митного кодексу України).
Аналіз наведених норм матеріального права свідчить, що обов'язок доведення митної ціни товару покладений на позивача. При цьому, митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.
У даному випадку, позивач надав усі наявні та достатні документи, передбачені Митним кодексом України, необхідні для визначення митної вартості, та які містять повну інформацію про митну вартість та її складові.
Верховний Суд у постанові від 08.10.2019 року у справі № 803/776/17 дійшов до висновку про те, що фактура є фактично розрахунково - платіжним документом, передбачає виставлення певних сум до оплати покупцеві за товар, що поставляється.
Суд першої інстанції також врахував позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 20.02.2018 за результатом розгляду справи № 809/1884/16, згідно якої посилання відповідача на те, що сума, яка зазначена в рахунку-фактурі (інвойсі), поданому декларантом, не була підтверджена, є безпідставними, оскільки положення статті 53 Митного кодексу України не містять вимог щодо додаткового підтвердження ціни, вказаної у документах, які підтверджують митну вартість товару.
Судом першої інстанції також встановлено, що відповідачем при прийнятті рішення було застосовано резервний метод визначення митної вартості товару у зв'язку з наявністю у органах доходів і зборів відповідної цінової інформації, а саме: автоматизованою системою аналізу та управління ризиками (АСАУР) для транспортного засобу з VIN- кодом № НОМЕР_1 , якою зґенеровано числовий індикатор вартості на рівні 12 300 євро.
Як вірно зазначено судом, що спрацювання системи управління ризиками є лише рекомендацією посадовій особі органу доходів і зборів більш детально проаналізувати умови зовнішньоекономічної операції, та не може бути безумовною підставою для відмови в оформленні товару за самостійно заявленою декларантом митною вартістю товарів. Різниця між вартістю товару, задекларованого особою та вартістю схожих товарів, що розмитнювались цією особою чи іншими особами у попередніх періодах також не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками.
Аналогічна правова позиція у постанові Верховного Суду від 02.04.2019 у справі №809/784/16 щодо застосування митницею АСАУР, дані якої відповідач вважає підставою для винесення оскаржуваних рішень.
Також як вірно зазначено судом першої інстанції, що різниця між вартістю товару, задекларованого особою та вартістю схожих товарів, що розмитнювались цією особою чи іншими особами у попередніх періодах також не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками.
Визначена декларантом митна вартість товару в розмірі 10 882 євро підтверджується поданими при декларуванні транспортного засобу документами та поданими на вимогу митного органу додатковими документами та додатково зазначає, що декларант не зобов'язаний доводити правильність заявленої ним митної вартості: його твердження про розмір митної вартості вважається правомірним, поки протилежне не буде доведено контролюючим органом.
Як вірно вважав суд першої інстанціії, що Рішення про коригування митної вартості товарів не відповідає вимогам статті 55 Митного кодексу України, оскільки, не містить обґрунтувань причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано, інформації наявної у митного органу, яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості, тощо.
З урахуваннями наведеного вище, колегія суддів погоджується з висновокм суду першої інстанції про протиправність Картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UА305000/2019/00034 та Рішення Закарпатської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів UА305000/2019/000086/2 від 22.05.2019, а тому підставно вважав, що такі є протправними та підлягають скасуванню.
Також як вірно зазначено судом першої інстанції, що відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 301 Митного кодексу України повернення помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів здійснюється відповідно до Бюджетного та Податкового кодексів України. Помилково та/або надміру зараховані до державного бюджету суми митних платежів повертаються з державного бюджету в порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.
Статтею 43 Податкового кодексу України передбачено, що помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов'язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті та статті 301 Митного кодексу України, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу. Обов'язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов'язання є подання платником податків заяви про таке повернення (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб, які розраховуються контролюючим органом на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податку) протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми.
Процедуру повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, у тому числі у випадках, зазначених у статті 301 МК, визначає Порядок повернення.
Відповідно до розділу III Порядку повернення, повернення з державного бюджету помилково та/або надміру сплаченої суми митних, інших платежів та пені здійснюється за заявою платника податків протягом 1095 днів від дня її виникнення. Повернення сум відповідних митних платежів у випадках, передбачених частиною п'ятою статті 301 Митного кодексу, здійснюється за умови, що заява подається не пізніше одного року з дня, наступного за днем виникнення обставин, що тягнуть за собою повернення сплачених сум митних платежів.
За результатами опрацювання заяви митний орган готує висновок або лист про відмову в поверненні коштів з відповідним обґрунтуванням. Заява платника податку, висновок, завізований відповідним підрозділом митниці, реєстри висновків за відповідними платежами, підготовлені за формами згідно з додатками 1, 2 до Порядку взаємодії територіальних органів Державної фіскальної служби України, місцевих фінансових органів та територіальних органів Державної казначейської служби України у процесі повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов'язань, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 15 грудня 2015 року N 1146, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 31 грудня 2015 року за N 1679/28124, та акт звірки (у разі складання) подаються керівнику (заступнику керівника) митниці ДФС для прийняття рішення та підписання висновку і реєстрів за відповідними платежами.
Митниця ДФС у строк не пізніше ніж за п'ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви передає висновки згідно з реєстром висновків за відповідними платежами для виконання відповідному органу Державної казначейської служби України.
Однак, визначений вищевказаними нормативними актами порядок повернення помилково та/або надмірно сплачених сум митних платежів застосовується у випадку, коли між сторонами відсутній спір про право на повернення зазначених платежів.
Якщо між сторонами виник спір про правомірність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень щодо повернення митних платежів, позивач має право заявити вимогу про визнання рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправними, скасувати такі рішення та змусити його до виконання закону.
При цьому повернення помилково та/або надмірно сплачених митних платежів з Державного бюджету України є виключними повноваженнями митних органів та органів Державного казначейства України, а відтак суд не може підміняти державний орган і вирішувати питання про стягнення таких платежів.
Аналогічна правова позиція у постанові Верховного Суду України від 2 лютого 2016 № 21-4125а15.
Разом з тим рішення суду, у випадку задоволення позову, має бути таким, яке б гарантувало дотримання і захист прав, свобод, інтересів позивача від порушень з боку відповідача, забезпечувало його виконання та унеможливлювало необхідність наступних звернень до суду.
Суд вірно вважав, що у даній справі вимога позивача зобов'язати митний орган прийняти Висновок про повернення та подати його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, може бути вказівкою на спосіб відновлення порушеного права.
Спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
Згідно з пунктом 5 розділу V Порядку взаємодії, електронні висновки та/або електронні повідомлення, які пройшли перевірку кваліфікованих електронних підписів посадових (уповноважених) осіб, кваліфікованої електронної печатки відповідного територіального органу ДФС та повноти платіжних реквізитів, приймаються Казначейством до виконання. Про прийняття електронного висновку та/або електронного повідомлення до виконання Казначейство інформує ДФС шляхом надсилання відповідної квитанції. Повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань, пені та надміру утриманої (сплаченої) суми ПДФО здійснюється територіальними органами Казначейства протягом п'яти робочих днів, наступних за днем прийняття електронного висновку та/або електронного повідомлення територіального органу ДФС. Про повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань, пені та надміру утриманої (сплаченої) суми ПДФО на підставі прийнятого до виконання електронного висновку та/або електронного повідомлення Казначейство інформує ДФС шляхом надсилання відповідної квитанції не пізніше 11:00 робочого дня, наступного за днем виконання такого висновку та/або електронного повідомлення.
Враховуючи наведене вище, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що позовні вимоги підлягають задволенню.
З огляду на викладене суд апеляційної інстанції вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а рішення відповідає нормам матеріального та процесуального права.
Керуючись ч. 3 ст. 243, ст. 308, ст. 310, п. 1 ч. 1 ст. 315, ст. 316, ст. 321, ст. 322, ст. 325, ст. 329 КАС України, суд, -
апеляційну скаргу Закарпатської митниці ДФС залишити без задоволення, а рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 10 грудня 2019 року по справі № 260/809/19 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя М.А. Пліш
Судді Т.І. Шинкар
Р.Й. Коваль
повний текст складено 04.03.2020