01010, м. Київ, вул. Московська, 8, корп. 30. тел/факс 254-21-99, e-mail: inbox@apladm.ki.court.gov.ua
Головуючий суддя у першій інстанції: Кузьменко В.А.
03 березня 2020 року Справа № 826/17763/18
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді: Епель О.В.,
суддів: Губської Л.В., Карпушової О.В.,
за участю секретаря Лісник Т.В.,
представника позивача Картової Я.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження в залі суду в м. Києві апеляційні скарги Головного управління Державної фіскальної служби України у м. Києві і товариства з обмеженою відповідальністю «Теллус Метал» на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 грудня 2019 року у справі
за позовом Головного управління Державної фіскальної служби України
у м. Києві
до товариства з обмеженою відповідальністю «Теллус Метал»
про стягнення податкового боргу,
Історія справи.
Головне управління Державної фіскальної служби України у м. Києві (далі - позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Теллус Метал» (далі - відповідач) про стягнення з рахунків відповідача у банках та за рахунок готівки податкового боргу з податку на прибуток у розмірі 190 198,05 грн. та з податку на додану вартість у розмірі 107 711,81 грн.
Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 грудня 2019 року позов задоволено частково: стягнуто з рахунків ТОВ «Теллус Метал» в обслуговуючих банках на користь Державного бюджету України податковий борг у розмірі 297 909,05 грн., з яких: податковий бог з податку на прибуток у розмірі 190 198,05 грн. та з податку на додану вартість у розмірі 107 711,81 грн.
У задоволенні адміністративного позову в іншій частині позовних вимог відмовлено.
Ухвалюючи зазначене рішення, суд першої інстанції виходив з того, що за відповідачем дійсно обліковується заявлена позивачем до стягнення сума податкового боргу, яка складається із самостійно визначеного грошового зобов'язання у податкових деклараціях, грошового зобов'язання, визначеного згідно з податковими повідомленнями-рішеннями та нарахованої товариству пені.
При цьому, суд дійшов висновку, що заявлена податковим органом заборгованість підлягає стягненню з рахунків ТОВ «Теллус Метал» в обслуговуючих банках, оскільки жодних доказів наявності в товариства відповідних сум готівкових коштів суду не надано.
Не погоджуючись з таким рішенням суду, позивач та відповідач подали апеляційні скарги.
Позивач у своїй скарзі просить скасувати рішення суду в частині відмови в задоволенні позову, посилаючись на те, що фінансово-економічний стан платників податків, а саме відомості про кошти на їх рахунках, є банківською таємницею, якою податкові органи не володіють, а також наполягаючи на обґрунтованості заявлених позовних вимог про стягнення з відповідача податкового боргу, зокрема, за рахунок його готівкових коштів.
Відповідач у своїй апеляції просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити постанову про відмову в позові в повному обсязі, посилаючись на те, що податкові повідомлення-рішення, зазначені судом першої інстанції як одна з підстав виникнення спірної заборгованості, за своєю формою та змістом складені з порушенням установленого законодавством порядку їх формування і повно не ідентифікують позивача як платника ПДВ та податку на прибуток.
З цих та інших підстав апелянти вважають, що рішення суду прийнято за неповно встановлених обставин та з порушенням норм матеріального і процесуального права.
Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 10.12.2020 та від 12.02.2020 відкрито апеляційне провадження у справі, установлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу та призначено справу до судового розгляду.
У строки, установлені судом, відзиви на апеляційні скарги не надходили.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційних скарг, перевіривши у межах доводів апелянта повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають залишенню без задоволення, а рішення суду - без змін з наступних підстав.
Обставини справи, установлені судом першої інстанції.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, товариство з обмеженою відповідальністю «Теллус Метал» (далі - ТОВ «Теллус Метал») є юридичною особою та платником ПДВ, який перебуває на обліку в ГУ ДФС у м. Києві.
За відповідачем обліковується податковий борг на загальну суму 297 909,86 грн., у тому числі з податку на прибуток у розмірі 190 198,05 грн. та з податку на додану вартість у розмірі 107 711,81 грн., який набув статусу узгодженого.
Зазначена сума податкової заборгованості з податку на прибуток приватних підприємств виникла внаслідок несплати відповідачем самостійно визначеного грошового зобов'язання у податкових деклараціях з податку на прибуток приватних підприємств від 29.02.2016 № 9276421225, від 24.02.2017 № 9270357172, від 27.02.2018 № 9299336823, та грошового зобов'язання, визначеного податковими повідомленнями-рішеннями від 04.03.2016 №№ 0006701204, 0006711204, а також внаслідок нарахування пені згідно з підпунктом 129.1.1 пункту 129.1 статті 129 Податкового кодексу України.
Вказаний податковий борг з податку на додану вартість у розмірі 107 711,81 грн. виник внаслідок несплати відповідачем самостійно визначеного грошового зобов'язання у податкових деклараціях з податку на додану вартість від 18.12.2017 №№ 9271017678, 9296122983, від 18.03.2018 № 9047089624, від 19.04.2018 № 9072450019, грошового зобов'язання, визначеного згідно з податковими повідомленнями-рішеннями від 27.11.2017 № 0049501207, від 10.01.2018 № 0022561206, а також внаслідок нарахування пені відповідно до підпункту 129.1.1 пункту 129.1 статті 129 Податкового кодексу України.
У зв'язку з несплатою відповідачем узгодженого податкового боргу на загальну суму 297 909,86 грн., у тому числі з податку на прибуток у розмірі 190 198,05 грн. та з податку на додану вартість у розмірі 107 711,81 грн., позивач звернувся до суду з цим позовом.
Нормативно-правове обґрунтування.
Спірні правовідносини врегульовані Конституцією України, нормами Податкового кодексу України (далі - ПК України).
Так, відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі статтею 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
У підпункті 16.1.3 та 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України закріплено, що платник податків зобов'язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів, а також сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України передбачено, що податковий борг - це сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.
Відповідно до пункту 46.1 статті 46 ПК України податкова декларація, розрахунок, звіт (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання або відображаються обсяги операції (операцій), доходів (прибутків), щодо яких податковим та митним законодавством передбачено звільнення платника податку від обов'язку нарахування і сплати податку і збору, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.
Пунктом 54.1 статті 54 ПК України визначено, що, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.
Згідно з підпунктами 54.3.1-54.3.3 пункту 54.3 статті 54 ПК України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо: платник податків не подає в установлені строки податкову (митну) декларацію, а при здійсненні заходів податкового контролю встановлено факти здійснення платником податків діяльності, що призвела до виникнення об'єктів оподаткування, наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу та наявності діючих (у тому числі призупинених) ліцензій на право здійснення діяльності з підакцизною продукцією, яка підлягає ліцензуванню згідно із законодавством; дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках; згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов'язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.
Пунктом 57.1 статті 57 ПК України визначено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до пункту 57.3 Податкового кодексу України у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.
У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.
Пунктом 58.1 статті 58 ПК України передбачено, що в разі, коли сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян), або у разі коли за результатами перевірки контролюючий орган встановлює факт невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, або зменшує розмір задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованого платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу, такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення.
Податкове повідомлення-рішення згідно положень пункту 58.2 статті 58 Податкового кодексу України надсилається (вручається) за кожним окремим податком, збором та/або разом із штрафними санкціями, передбаченими цим Кодексом, а також за кожною штрафною (фінансовою) санкцією за порушення норм іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на такий контролюючий орган, та/або пенею за порушення строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
Згідно з пунктом 58.3 статті 58 ПК України податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) платнику податків, якщо його передано посадовій особі такого платника податків під розписку або надіслано листом з повідомленням про вручення.
Податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) фізичній особі, якщо його вручено їй особисто чи її законному представникові або надіслано на адресу за місцем проживання або останнього відомого її місцезнаходження фізичної особи з повідомленням про вручення. У такому самому порядку надсилаються податкові вимоги та рішення про результати розгляду скарг.
У разі коли пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення або податкові вимоги, або рішення про результати розгляду скарги через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення або податкову вимогу, або рішення про результати розгляду скарги, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога, або рішення про результати розгляду скарги вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.
Згідно з пунктами 59.1, 59.5 статті 59 ПК України, у разі, коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
У разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.
У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).
Відповідно до пунктів 95.1, 95.2, 95.3, 95.4 статті 95 ПК України, контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.
Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги.
Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.
Контролюючий орган на підставі рішення суду здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків. Стягнення готівкових коштів здійснюється у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до підпункту 129.1.1 пункту 129.1 статті 129 ПК України нарахування пені розпочинається при нарахуванні суми грошового зобов'язання, визначеного контролюючим органом за результатами податкової перевірки, - починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати платником податків податкового зобов'язання, визначеного цим Кодексом (у тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження).
Висновки суду апеляційної інстанції.
Отже, законодавством регламентовано обов'язок платників податків сплачувати своєчасно та в повному обсязі податкові зобов'язання та повноваження контролюючих податкових органів вживати відповідні заходи реагування для забезпечення повноти виконання платниками угоджених податкових зобов'язань, зокрема шляхом стягнення податкового боргу в судовому порядку.
Перевіряючи рішення суду першої інстанції у межах доводів апеляційних скарг, апеляційний суд зазначає, що заявлена позивачем до стягнення з ТОВ «Теллус Метал» сума податкового є узгодженою та складається із заборгованості по самостійно визначеним відповідачем зобов'язанням (декларації від 29.02.2016 № 9276421225, від 24.02.2017 № 9270357172, від 27.02.2018 № 9299336823, від 18.12.2017 №№ 9271017678, 9296122983, від 18.03.2018 № 9047089624, від 19.04.2018 № 9072450019), зобов'язань, визначених податковими повідомленнями-рішеннями (від 04.03.2016 №№ 0006701204, 0006711204, від 27.11.2017 № 0049501207, від 10.01.2018 № 0022561206) та пені, нарахованої відповідно до пп. 129.1.1 п. 129.1 ст. 129 ПК України.
При цьому, аналізуючи всі доводи апелянтів, судова колегія звертає увагу на те, що ані до суду першої інстанції, ані в ході апеляційного провадження податковим органом не було надано жодних доказів, які б підтверджували наявність у відповідача готівкових коштів, за рахунок яких позивач, крім іншого, просить стягнути спірний податковий борг.
З огляду на це, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо невиконання відповідачем своїх податкових зобов'язань, обґрунтованості позовних вимог та необхідності стягнення заявленого позивачем податкового боргу з банківських рахунків ТОВ «Теллус Метал».
Доводи апелянта - позивача про те, що суд першої інстанції безпідставно не задовольнив його позовні вимоги в повному обсязі, є необґрунтованими, оскільки, як відзначалося вище, жодних доказів наявності у товариства готівкових коштів, за рахунок яких ГУ ДФС у м. Києві просить стягнути податковий борг, суду не надано.
Доводи апелянта - відповідача про те, що податкові повідомлення-рішення, на підставі яких в нього обліковується податковий борг, складені з порушеннями вимог законодавства, колегія суддів до уваги не приймає, оскільки ані до суду першої інстанції, ані в ході апеляційного провадження товариством не було надано жодних доказів оскарження таких податкових повідомлень-рішень, визнання їх протиправними та/або скасування у порядку, передбаченому чинним законодавством, а також не спростовано того факту, що заявлена позивачем до стягнення сума заборгованості набула статусу узгодженого боргу.
При цьому, апеляційний суд відзначає, що предметом спору в цій справі є саме стягнення податкового боргу, а не правомірність/протиправність відповідних податкових повідомлень-рішень, і відповідно до частини п'ятої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції не може розглядати позовні вимоги та підстави позову, що не були заявлені в суді першої інстанції.
Надаючи оцінку всім доводам апелянтів, судова колегія також приймає до уваги рішення ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, в якому Суд зазначив, що «…хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід…».
Відповідно до ст. 6 КАС України та ст. 17 Закон України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» висновки ЄСПЛ є джерелом права.
Враховуючи вищевикладене та перевіривши рішення суду першої інстанції у межах доводів та вимог апеляційних скарг, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції повно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права.
Згідно зі ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Отже, апеляційні скарги Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві і товариства з обмеженою відповідальністю «Теллус Метал» підлягають залишенню без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 грудня 2019 року - без змін.
Розподіл судових витрат.
Судом апеляційної інстанції не здійснено зміни або скасування рішення суду, а тому, відповідно до ст. 139 КАС України, судові витрати перерозподілу не підлягають.
Керуючись ст.ст. 242-244, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,
Апеляційні скарги Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві і товариства з обмеженою відповідальністю «Теллус Метал» - залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 грудня 2019 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.
Повний текст судового рішення виготовлено 04.03.2020.
Головуючий суддя
Судді: