01010, м. Київ, вул. Московська, 8, корп. 30. тел/факс 254-21-99, e-mail: inbox@6apladm.ki.court.gov.ua
Головуючий суддя у першій інстанції: Пащенко К.С.
03 березня 2020 року Справа № 826/17341/18
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді: Епель О.В.,
суддів: Губської Л.В., Карпушової О.В.,
за участю секретаря Лісник Т.В.,
представника позивача Хіміча В.О.,
представника відповідача Грищенко О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 грудня 2019 року у справі
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві
про визнання протиправною та скасування вимоги,
зобов'язання вчинити дії,
Історія справи.
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (далі - відповідач) про:
- визнання протиправною та скасування вимоги від 07.03.2018 № Ф-6532-25V;
- зобов'язання відповідача виключити з інтегрованої автоматизованої системи «Податковий блок» заборгованість позивача зі сплати єдиного внеску за 2017 рік в сумі 8 421,00 грн.
Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 грудня 2019 року позов задоволено частково: скасовано вимогу ГУ ДФС у м. Києві від 07.03.2018 № Ф-6532-25V та зобов'язано ГУ ДФС у м. Києві виключити з інтегрованої автоматизованої системи «Податковий блок» заборгованість ФОП ОСОБА_1 зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за 2017 рік в сумі 8 421,00 грн.
Ухвалюючи зазначене рішення, суд першої інстанції виходив з того, що позивач звільнена від сплати ЄСВ і відповідачем не доведено зворотного, а також з того, що позивачем не укладався договір про її добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Не погоджуючись з таким рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій наполягає на правомірності оскаржуваної позивачем вимоги та посилається на те, що позивач подала звіт про суми доходу за 2017 рік та самостійно визначила базу нарахування, а тому засобами інформаційної системи ДФС було автоматично сформовано спірну вимогу про сплату боргу (недоїмки).
З цих та інших підстав апелянт просить скасувати оскаржуване рішення суду та ухвалити постанову про відмову в задоволенні позову в повному обсязі, вважаючи, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 10.02.2020 було відкрито апеляційне провадження, встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу та призначено справу до судового розгляду.
Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому вона просить залишити скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, наголошуючи на тому, що вона звільнена від сплати ЄСВ в силу закону та не є учасником системи добровільного страхування.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - без змін з наступних підстав.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, позивач перебуває на обліку в ГУ ДФС у м. Києві як фізична особа-підприємець та платник єдиного податку ІІ-ї групи, що перебуває на спрощеній системі оподаткування.
Також позивач є пенсіонером за віком.
У січні 2018 року позивачем було подано до ДПІ в Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві звіт від 16.01.2018 про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми єдиного внеску за 2017 рік.
На підставі зазначеного звіту відповідач сформував вимогу від 07.03.2018 № Ф-6532-25У про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в розмірі 8421,00 грн.
24.01.2018 позивач звернулася до ДПІ в Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві з листом, яким повідомила контролюючий орган про те, що вона є пенсіонером, просила відмінити додаток 5 звіту про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми єдиного внеску за 2017 рік та зняти нарахування сум єдиного внеску за 2017 рік.
02.03.2018 відповідачем листом № 7096/О/26-15-13-03-10 повідомив позивача про відсутність підстав для задоволення її заяви у зв'язку із самостійним визначенням платником бази нарахування.
Вважаючи свої права та законні інтереси порушеними, а вищевказану податкову вимогу - протиправною, позивач звернулася до суду з цим позовом.
Нормативно-правове обґрунтування.
Спірні правовідносини врегульовані Конституцією України, Податковим кодексом України (далі - ПК України) та Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 № 2464-VI (далі - Закон № 2464-VI), Інструкцією про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 № 449 у редакції наказу Міністерства фінансів України від 04.05.2018 № 469, (далі - Інструкція № 449), Порядком формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 14.04.2015 № 435 (далі - Порядок № 435).
Так, відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначаються Законом № 2464-VI.
У статті 1 Закону № 2464-VI закріплено, що єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування; застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок; страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону зобов'язані сплачувати єдиний внесок.
Єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника. За наявності у платника єдиного внеску одночасно із зобов'язаннями із сплати єдиного внеску зобов'язань із сплати податків, інших обов'язкових платежів, передбачених законом, або зобов'язань перед іншими кредиторами зобов'язання із сплати єдиного внеску виконуються в першу чергу і мають пріоритет перед усіма іншими зобов'язаннями, крім зобов'язань з виплати заробітної плати (доходу) (частина дванадцята статті 9 Закону № 2464-VI).
Згідно з пунктом 6 частини першої статті 1 Закону № 2464-VI недоїмка - це сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом.
У відповідності до частини першої статті 25 Закону № 2464-VI, рішення, прийняті органами доходів і зборів та органами Пенсійного фонду з питань, що належать до їх компетенції відповідно до цього Закону, є обов'язковими до виконання платниками єдиного внеску, посадовими особами і застрахованими особами.
Положення цієї статті поширюються лише на тих платників, які відповідно до цього Закону зобов'язані нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.
Згідно зі ст. 2 Закону № 2464-VI, його дія поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов'язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску.
Наведені норми кореспондують з пунктом 3 розділу ІІІ Порядку № 435, відповідно до змісту якого фізичні особи-підприємці, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком та отримують відповідно до закону пенсію за віком. Звіт зазначеними особами не подається.
Відповідно до пункту 2 розділу VI Інструкції № 449 у разі виявлення органом доходів і зборів своєчасно не нарахованих та/або не сплачених платником сум єдиного внеску такий орган доходів і зборів обчислює суми єдиного внеску, що зазначаються у вимозі про сплату боргу (недоїмки), та застосовує до такого платника штрафні санкції в порядку і розмірах, визначених розділом VII цієї Інструкції.
Сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена в строки, встановлені Законом, обчислена органами доходів і зборів у випадках, передбачених Законом, є недоїмкою.
Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів на суму боргу, що перевищує 10 гривень.
Пунктом 4 Інструкції № 449 регламентовано право контролюючих органів формувати вимоги про сплату боргу (недоїмки) на підставі облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів.
Висновки суду апеляційної інстанції.
Системний аналіз викладених правових норм надає підстави стверджувати, що особи, які зареєстровані як ФОП, перебувають на спрощеній системі оподаткування та одночасно є пенсіонерами за віком, звільняються від сплати ЄСВ, а також від подання звіту.
Аналогічні правові висновки викладені в постанові Верховного Суду від 20.03.2018 у справі № 805/2195/17-а та, відповідно до частини п'ятої статті 242 КАС України, є обов'язковими для врахування апеляційним судом при розгляді цієї справи.
Перевіряючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів звертає увагу на те, що позивач зареєстрована як ФОП, перебуває на спрощеній системі оподаткування та отримує пенсію за віком, а отже є особою, яка звільнена від сплати ЄСВ та подання відповідного звіту.
При цьому, як вбачається з матеріалів справи та не спростовано апелянтом, позивач не укладала договір про добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Водночас, жодною нормою чинного законодавства не передбачено виникнення в особи, звільненій від вищезазначених зобов'язань, обов'язку зі сплати ЄСВ в разі помилкового подання звіту про доходи, тобто в разі транспарентності нею своїх доходів перед податковими органами.
Разом з тим, апеляційний суд приймає до уваги, що позивач доводила до відома контролюючого органу факт помилкової подачі вказаної звітності, а отже вжила всіх можливих та необхідних заходів для уникнення помилкового нарахування спірного податкового боргу.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що порушене право позивача на звільнення від сплати ЄСВ підлягає захисту шляхом скасування оскаржуваної нею вимоги про сплату боргу (недоїмки) та зобов'язання відповідача виключити з інтегрованої автоматизованої системи «Податковий блок» відповідну заборгованість.
Доводи апелянта щодо правомірності оскаржуваної позивачем вимоги колегія суддів вважає необґрунтованими з огляду на вищевказане.
З приводу посилань апелянта на те, що позивач подала звіт про суми доходу за 2017 рік та самостійно визначила базу нарахування, а тому засобами інформаційної системи ДФС було автоматично сформовано спірну вимогу про сплату боргу (недоїмки), апеляційний суд зазначає, що формування зазначеної вимоги дійсно, як зазначає сам апелянт, вчинено автоматично, однак без дотримання принципу належного урядування та повного і об'єктивного встановлення відповідних обставин.
У свою чергу, принцип «належного урядування», як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки (рішення у справі «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), пункт 73). Потреба виправити минулу «помилку» не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу (рішення у справі «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки» (Pincova and Pine v. the Czech Republic), заява № 36548/97, пункт 58). Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків (див. зазначене вище рішення у справі «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), пункт 74).
Аналізуючи всі доводи апеляційної скарги, апеляційний суд враховує висновки ЄСПЛ, викладені в рішенні від 21.01.1999 р. по справі «Гарсія Руїз проти Іспанії», Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід.
Відповідно до ст. 6 КАС України та ст. 17 Закон України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» Суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції щодо задоволення цього адміністративного позову частково.
Згідно зі ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, апеляційна скарга Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві підлягає залишенню без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 грудня 2019 року - без змін.
Розподіл судових витрат.
Судом апеляційної інстанції не здійснено зміни або скасування рішення суду, а тому, відповідно до ст. 139 КАС України, понесені відповідачем та апелянтом у цій справі судові витрати перерозподілу не підлягають.
Керуючись ст.ст., 242-244, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,
Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві - залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 грудня 2019 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.
Повний текст судового рішення виготовлено 04.03.2020.
Головуючий суддя
Судді: