01010, м. Київ, вул. Московська, 8, корп. 30. тел/факс 254-21-99, e-mail: inbox@apladm.ki.court.gov.ua
Головуючий суддя у першій інстанції: Донець В.А.
03 березня 2020 року Справа № 640/4619/19
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді: Епель О.В.,
суддів: Губської Л.В., Карпушової О.В.,
за участю секретаря Лісник Т.В.,
представника позивача Кацалапа А.А.,
представника відповідача Полякової С.Б.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби України у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 16 жовтня 2019 року у справі
за позовом приватного акціонерного товариства «Агрохімцентр»
до Головного управління Державної податкової служби України
у м. Києві
про визнання протиправними та скасування
податкових повідомлень-рішень,
Історія справи.
Приватне акціонерне товариство «Агрохімцентр» (далі - позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби в м. Києві (далі - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 06.03.2019 №№ 0010921401, 0002981401, 0002971401, 0002961401.
Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 16 жовтня 2019 року позов задоволено повністю.
Ухвалюючи зазначене рішення, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем доведено ринкову вартість реалізованого ним об'єкта нерухомості, що така вартість підтверджується висновком про вартість, складеним ТОВ «Консалтинговий центр «Столиця-Груп», що неподання підприємством, яке проводило незалежну оцінку, декларації про прибуток за 2016 рік не впливає на спірні в цій справі правовідносини, які виникли у період з 01.01.2017 по 30.09.2018.
Крім того, задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції також дійшов висновку, що позивачем не було порушено строки реєстрації податкових накладних, які відповідачем визнано пропущеними.
Не погоджуючись з таким рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилається на те, що заявлена позивачем ціна продажу спірного нерухомого майна є необґрунтованою та не підтверджується належними доказами, що висновок про вартість такого майна, складений ТОВ «Консалтинговий центр «Столиця-Груп», безпідставно прийнятий до уваги судом першої інстанції, оскільки таке товариство не здійснювало фінансово-господарської діяльності у 2016 році, в ІС «Податковий блок» відсутня інформація про чисельність осіб, працюючих в даному товаристві, воно не мало технічної можливості надавати відповідні послуги.
Крім того, апелянт зазначає, що позивачем допущено порушення граничних термінів реєстрації є ЄРПН податкових накладних на суму ПДВ 556 384,31 грн.
З цих та інших підстав апелянт вважає, що рішення суду прийнято за неповно встановлених обставин, з порушенням норм матеріального і процесуального права, а тому просить його скасувати і ухвалити постанову про відмову в задоволенні позову в повному обсязі.
Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 19.12.2019 відкрито апеляційне провадження у справі, установлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу та призначено справу до судового розгляду.
Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить залишити її без задоволення, а рішення суду - без змін, наполягаючи на необґрунтованості доводів апелянта та зазначаючи, що законодавством не передбачено обов'язку суб'єкта господарювання проводити експертну оцінку майна при його продажу, що нерухоме майно було ним реалізовано навіть дорожче, ніж його балансова вартість та складено відповідну податкову звітність з дотриманням вимог законодавства, а також, що ним не було порушено термінів реєстрації податкових накладних.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 04.02.2020 витребувано додаткові докази у справі.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши у межах доводів апелянта повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - без змін з наступних підстав.
Обставини справи, установлені судом першої інстанції.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, приватне акціонерне товариство «Агрохімцентр» (далі - ПрАТ «Агрохімцентр») (код ЄДРПОУ 23497084) є юридичною особою, платником ПДВ та перебуває на обліку в ГУ ДФС у м. Києві.
1. Між позивачем і ТОВ «Сижур» укладено договір купівлі-продажу нежитлових приміщень від 11.10.2017, відповідно до якого ПАТ «Агрохімцетр» продає, а ТОВ «Сижур» купує комплекс, що складається зі складу «Б», загальною площею 1095,6 кв. м. та складу «В» загальною площею 1248,1 кв.м., який знаходиться за адресою: Київська область, місто Бровари, вулиця Вокзальна, 7.
Продаж вчинено за встановленою між продавцем та покупцем ціною, що складає 4.000.000,00 грн., у тому числі ПДВ 666.666,67 грн., яку покупець сплатив продавцеві повністю до підписання договору, шляхом перерахування на рахунок продавця.
Балансова вартість відчуженого комплексу, згідно з довідкою про балансову вартість, станом на 11.10.2017 складала 259.476,56 грн.
2. ПАТ «Агрохімцентр» складено та направлено на реєстрацію податкову накладну від 10.05.2018 за першою подією.
Помилково за цією ж подією складено податкову накладну від 10.05.2018 на суму 12349,85 грн., у тому числі ПДВ - 2058,31 грн.
З метою виправлення помилки позивачем складено розрахунок коригування від 10.05.2018 № 53 щодо податкової накладної від 10.05.2018 на зменшення суми ПДВ у розмірі 2058,31 грн., який зареєстрований 31.05.2018.
3. Відповідачем було проведено планову виїзну документальну перевірку ПАТ «Агрохімцентр» з питань дотримання податкового, валютного законодавства та з питань єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період 01.01.2017 по 30.09.2018, за результатами якої складено акт перевірки від 11.02.2019 № 85/26-15-14-01-02/23497084.
У вказаному акті перевірки встановлено наступні порушення:
1) підпунктів 5-7 пункту 9.4 П(С) БО "Витрати", П9С) БО 10 "Дебіторська заборгованість" затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29 листопада 1999 за №290, пунктів 44.1-44.2, статті 44 та підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, підпункту 14.1.11 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, статті 4 Закону України від 16.07.199 №996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", пункту 22 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 32 "Інвестиційна нерухомість", пунктів 5, 7 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 "Доходи" зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.12.1991 за №860/4153, зі змінами і доповненнями завищено від'ємне значення об'єкту оподаткування податком на прибуток за три квартали 2018 року у сумі 2615136 гривень та занижено податок на прибуток за 2017 рік на суму 138124 гривень;
2) пункту 188.1 статті 188, пункту189.1, статті 189, пункту 198.5 статті 198 Податкового кодексу України, занижено податок на додану вартість всього на суму 554326 гривень, в т.ч. за жовтень 2017 року на суму 554326 грн.;
3) підпункту 201.1 пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України в частині порушення граничних термінів реєстрації податкових накладних в ЄРПН за травень 2018 року на загальну суму податку на додану вартість 2058,31 гривень, та за жовтень 2017 року на суму 554326 гривень.
21.02.2018 позивачем подано заперечення на акт перевірки та копію висновку про вартість майна.
Листом від 01.03.2019 № 38915/10/26-15-14-01-02 ГУ ДФС у м. Києві залишено без змін висновки акта від 11.02.2019 № 85/26-15-14-01-02/23497084.
На підставі зазначеного акта ГУ ДФС у м. Києві прийнято податкові повідомлення-рішення від 06.03.2019:
1) № 0010921401, яким до позивача застосовано штраф у розмірі 277.163,00 грн. за порушення граничних строків реєстрації податкових накладних;
2) № 0002981401, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на загальну суму 207186,00 грн., а саме за податковим зобов'язанням у розмірі 138124,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 69062,00 грн.;
3) № 0002971401, яким позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 2.615.136,00 грн.;
4) № 0002961401, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 692.908,00 грн., а саме за податковим зобов'язанням у розмірі 554.326,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 138.582,00 грн.
Вважаючи зазначені податкові повідомлення-рішення протиправними, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Нормативно-правове обґрунтування.
Спірні правовідносини врегульовані Конституцією України, нормами Податкового кодексу України (далі - ПК України).
Так, відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Пунктами 44.1, 44.2 статті 44 ПК України встановлено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.
Відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України об'єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.
Статтею 172 ПК України встановлено: дохід, отриманий платником податку від продажу (обміну) не частіше одного разу протягом звітного податкового року житлового будинку, квартири або їх частини, кімнати, садового (дачного) будинку (включаючи земельну ділянку, на якій розташовані такі об'єкти, а також господарсько-побутові споруди та будівлі, розташовані на такій земельній ділянці), а також земельної ділянки, що не перевищує норми безоплатної передачі, визначеної статтею 121 Земельного кодексу України залежно від її призначення, та за умови перебування такого майна у власності платника податку понад три роки, не оподатковується (пункт 172.1); статті 172 ПК України встановлено, що дохід від продажу об'єкта нерухомості визначається виходячи з ціни, зазначеної в договорі купівлі-продажу, але не нижче оціночної вартості такого об'єкта, розрахованої органом, уповноваженим здійснювати таку оцінку відповідно до закону, та зареєстрованої в єдиній базі даних звітів про оцінку (пунктом 172.3); під час проведення операцій з продажу (обміну) об'єктів нерухомості між фізичними особами нотаріус посвідчує відповідний договір за наявності оціночної вартості такого нерухомого майна (зареєстрованої відповідно до пункту 172.3 цієї статті) та документа про сплату податку до бюджету стороною (сторонами) договору та щокварталу подає до контролюючого органу за місцем розташування державної нотаріальної контори або робочого місця приватного нотаріуса інформацію про такий договір, включаючи інформацію про його вартість та суму сплаченого податку в порядку, встановленому цим розділом для податкового розрахунку (пункт 172.4).
Підпунктом 14.1.71 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що звичайна ціна - ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Якщо не доведено зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню ринкових цін. Це визначення не поширюється на операції, що визнаються контрольованими відповідно до статті 39 цього Кодексу.
Відповідно до підпункту «а» пункту 187.1 статті 187 ПК України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше - дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку -дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку.
Згідно з п. 201.10 ст. 201 ПК України реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків: для податкових накладних / розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені; для податкових накладних / розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені; для розрахунків коригування, складених постачальником товарів/послуг до податкової накладної, що складена на отримувача - платника податку, в яких передбачається зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг їх постачальнику, - протягом 15 календарних днів з дня отримання такого розрахунку коригування до податкової накладної отримувачем (покупцем).
Висновки суду апеляційної інстанції.
Отже, законодавством регламентовано порядок обліку платниками податкових зобов'язань з ПДВ та з податку на прибуток, а також порядок і строки реєстрації відповідних податкових накладних.
Перевіряючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів зазначає, що підставою для прийняття оскаржуваних у цій справі податкових повідомлень-рішень стали, за твердженням податкового органу, два правопорушення: 1) невідповідність ціни продажу нерухомого майна ринковій ціні; 2) порушення строків реєстрації податкових накладних.
1. Щодо ціни продажу нерухомого майна.
Як вбачається з матеріалів цієї справи, позивачем здійснено облік його податкових зобов'язань з ПДВ та податку на прибуток у відповідності до ціни продажу об'єкта нерухомого майна за відповідним договором купівлі-продажу (ціна продажу 4.000.000,00 грн., у тому числі ПДВ 666.666,67 грн.), з урахуванням його балансової вартості 259.476,56 грн.
Доводи апелянта про те, що заявлена позивачем ціна продажу спірного нерухомого майна є необґрунтованою та не підтверджується належними доказами, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки ані до суду першої інстанції, ані в ході апеляційного провадження контролюючим органом не було надано жодних доказів на їх підтвердження.
Більш того, на виконання ухвали апеляційного суду про витребування доказів, відповідачем надано пояснення про те, що його висновки про невідповідність облікованої позивачем ціни продажу ринковій ціні ґрунтуються на орієнтовних даних з мережі Інтернет щодо інших об'єктів нерухомості. Жодним іншим чином такі відомості не перевірялися податковим органом /т. 2 а.с. /.
Судова колегія також звертає увагу й на те, що апелянтом не доведено не тільки обґрунтованості ціни, на якій він наполягає, а й розрахунку відповідних податкових зобов'язань, визначених позивачем у спірних податкових повідомленнях-рішеннях.
При цьому, з матеріалів перевірки та безпосередньо письмових пояснень апелянта, наданих суду апеляційної інстанції, вбачається, що такі розрахунки засновуються на орієнтовних (приблизних) даних, що не відповідає основним засадам податкового законодавства, регламентованим статтею 4 ПК України, та принципу належного урядування.
Разом з тим, судова колегія враховує правові висновки Європейського суду з прав людини, викладені в п.п. 70, 71 рішення у справі RYSOVSKYY v. UKRAINE («Рисовський проти України») заява № 29979/04 Європейським судом з прав людини підкреслено особливу важливість принципу «належного урядування», відповідно до якого, в разі, коли йдеться про питання загального інтересу, державні органи повинні діяти в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах «Беєлер проти Італії» [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява № 33202/96, п. 120, ECHR 2000-I, «Онер'їлдіз проти Туреччини» [ВП] (Oneryildiz v. Turkey [GC]), заява № 48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, «Megadat.com S.r.l. проти Молдови» (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява № 21151/04, п. 72, від 8 квітня 2008 року, і «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, п. 51, від 15 вересня 2009 року).
Крім того, в рішеннях у справах «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, п. 74, від 20 травня 2010 року, і «Тошкуце та інші проти Румунії» (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, п. 37, від 25 листопада 2008 року Європейський суд з прав людини наголосив, що саме на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій та мінімізують ризик помилок.
Відповідно до ст. 6 КАС України та ст. 17 Закон України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» Суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Тож, наведені доводи апелянта засновуються на припущеннях, які відповідно до статті 242 КАС України в жодному разі не можуть бути покладені в основу судового рішення.
Посилання апелянта на те, ТОВ «Консалтинговий центр «Столиця-Груп», яким складено висновок про вартість майна позивача, не здійснювало фінансово-господарської діяльності у 2016 році, в ІС «Податковий блок» відсутня інформація про чисельність осіб, працюючих в цьому товаристві, і що воно не мало технічної можливості надавати відповідні послуги, апеляційний суд до уваги не приймає з огляду на вищевикладене.
2. Щодо реєстрації позивачем податкових накладних.
З матеріалів справи та доводів апелянта вбачається, що штрафна санкції за несвоєчасну реєстрацію позивачем податкових накладних ним нараховано за суму ПДВ, які за вищевказаними приблизними розрахунками податкового органу позивач повинен був облікувати, та з суми ПДВ по податкової накладної, щодо якої позивачем у межах строку для її реєстрації було подано розрахунок коригування, яким повністю виправлено відповідні неточності та усунуто самостійно виявлені платником помилки.
Жодних обґрунтувань, які б це спростовували та/або підтверджували вчинення позивачем відповідних порушень податкового законодавства в галузі реєстрації податкових накладних, за які його притягнуто до відповідальності, апеляційна скарга не містить і в письмових поясненнях апелянтом також не наведено.
Таким чином, враховуючи все вищевикладене у сукупності, колегія суддів вважає, що відповідачем не доведено правомірності прийняття спірних у цій справі податкових накладних від 06.03.2019 №№ 0010921401, 0002981401, 0002971401, 0002961401.
Втім, постулатом адміністративного процесуального законодавства є презумпція винуватості відповідача у справі - суб'єкта владних повноважень (частина друга статті 77 КАС України).
У свою чергу податковим законодавством презюмується правомірність рішень, дій та бездіяльності платника податків (стаття 4 ПК України).
Зазначене в сукупності обумовлює покладення обов'язку доказування в податкових спорах на податковий орган, який у відповідності до принципу офіційного з'ясування обставин справи повинен доводити в суді обставини, що стали підставою для нарахування платнику податків спірних податкових зобов'язань, та правомірність прийняття свого рішення.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного суду від 20.02.2018 у справі № 817/149/17, від 29.03.2018 у справі № 813/2758/16 та, відповідно до частини п'ятої статті 242 КАС України, є обов'язковим для колегії суддів при вирішенні даної справи.
Надаючи оцінку всім доводам обох сторін, судова колегія також приймає до уваги рішення ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, в якому Суд зазначив, що «…хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід…».
Враховуючи вищевикладені обставини та оцінивши докази у їх сукупності, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню, а позовні вимоги - задоволенню.
Отже, судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, відповідно до вимог ст. 242 КАС України.
Згідно зі ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, апеляційна скарга Головного управління Державної податкової служби України у м. Києві підлягає залишенню без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 16 жовтня 2019 року - без змін.
Розподіл судових витрат.
Судом апеляційної інстанції не здійснено зміни або скасування рішення суду, а тому відповідно до ст. 139 КАС України, судові витрати перерозподілу не підлягають.
Керуючись ст.ст. 242-244, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,
Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби України у м. Києві - залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 16 жовтня 2019 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.
Повний текст судового рішення виготовлено 04.03.2020.
Головуючий суддя
Судді: