29 грудня 2008 року колегія суддів судової палати з кримінальних
справ Апеляційного суду міста Києва у складі:
головуючого-судді - БританчукаВ.В. суддів - Бовтрук В. М., Дмитренко Г.М. прокурора - Мінакової Т.О. засудженого - ОСОБА_1 розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві кримінальну справу за апеляцією прокурора, який затвердив обвинувальний висновок, на вирок Печерського районного суду м. Києва від 13 жовтня 2008 року,
встановила:
Цим вироком
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець м. Києва, українець, громадянин України, з середньо-технічною освітою, розлучений, тимчасово безробітний, зареєстрований та проживаючий за адресою: АДРЕСА_1, раніше судимий: 1) 11.01.2000 р. Ленінградським районним судом м. Києва за ст. 141 ч.2 КК України на 10 місяців позбавлення волі з конфіскацією майна; 2) 27.10.2001 р. Ірпінським міським судом Київської області за ст. 350 ч.2, 353, 190 ч.2, 70 КК України на 3 роки позбавлення волі; 3) 31.05.2006 р. Бориспільським районним судом Київської області за ст. 185 ч.2 КК України на 3 роки позбавлення волі з застосуванням ст.75 КК України, засуджений за ст. 190 ч. 2 КК України на 2 роки 6 місяців позбавлення волі.
Відповідно до ст. 71 КК України до призначеного покарання частково
11-325/08
приєднана невідбута частина покарання за вироком Бориспільського районного суду Київської області від 31 травня 2006 року та остаточне покарання ОСОБА_1 визначено у вигляді 3 років 6 місяців позбавлення волі.
Згідно з вироком суду ОСОБА_1 визнаний винним і засуджений за те, що він 23.12.2007 року приблизно о 16 годині, знаходячись разом із двома невстановленими слідством особами біля готелю «Дружба» за адресою: м.Київ, бульвар Дружби Народів, 7, з метою заволодіння чужим майном, вступили в між собою в попередню змову. В подальшому, реалізуючи свій злочинний умисел, Крушинський, діючи спільно та узгоджено із невстановленими слідством особами, підійшли до неповнолітніх ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 та попросили показати їх мобільні телефони, щоб перевірити , чи не числяться вони по базі даних викраденими, запевнивши, що повернуть телефони після того, як перевірять. Отримавши від потерпілих мобільні телефони, ОСОБА_1 з невстановленими слідством особами, шляхом обману, повторно, заволодів належним ОСОБА_4 майном, загальною вартістю 615 грн.; належним ОСОБА_2 майном, загальною вартістю 1265 грн., та належним ОСОБА_3 майном, загальною вартістю 825 грн.
В апеляції прокурор, який затвердив обвинувальний висновок, не оспорюючи фактичні обставини справи та правильність кваліфікації дій засудженого, посилаючись на м»якість призначеного ОСОБА_1 покарання, просить вирок суду скасувати, постановити новий вирок, яким визнати ОСОБА_1 винним у вчиненні злочину, передбаченого ст. 190 ч. 2 КК України та призначити покарання у виді позбавлення волі на строк З роки. Відповідно до ст. 71 КК України до призначеного покарання частково приєднати не відбуте покарання за попереднім вироком та остаточно призначити покарання у виді 4 років позбавлення волі.
Заслухавши доповідь судді, прокурора, який підтримав апеляцію прокурора, який затвердив обвинувальний висновок, засудженого, який заперечував проти задоволення апеляції прокурора, провівши судові дебати, заслухавши останнє слово засудженого, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція прокурора задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Винність ОСОБА_1 у вчиненні злочину за обставин, викладених в обвинуваченні і у вироку, кваліфікація його злочинних дій ним у суді 1-ї інстанції не оспорювались, тому колегія суддів докази щодо цього не досліджує згідно з вимогами ч.1 ст.365 КПК України.
Дії ОСОБА_1 за ч.2 ст. 190 КК України кваліфіковані правильно.
Що стосується доводів прокурора в апеляції про м»якість призначеного засудженому покарання, то з ними погодитись не можна.
Як вбачається з матеріалів справи та вироку суду, суд 1-ї інстанції, призначаючи засудженому покарання, врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про його особу, ту обставину, що ОСОБА_1 раніше притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення корисливих злочинів, вчинив умисний злочин в період іспитового строку, наявність пом»якшуючої покарання обставини та відсутність обтяжуючих покарання обставин, і призначив йому покарання, яке є необхідним і достатнім для його виправлення і попередження нових злочинів.
Підстав для скасування вироку, постановления нового вироку і призначення засудженому більш суворого покарання, як про це ставиться питання в апеляції прокурора, колегія суддів не вбачає.
Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст.365, 366 КПК України, колегія суддів, -
Апеляцію прокурора, який затвердив обвинувальний висновок, залишити без задоволення.
Вирок Печерського районного суду м. Києва від 13 жовтня 2008 року щодо ОСОБА_1 залишити без змін.