22 грудня 2008 року Колегія суддів судової палати у кримінальних
справах Апеляційного суду м. Києва у складі:
головуючого - судді Лясковської В.І.
суддів Ковальської В.В., Корнієнко Т.Ю.
за участю прокурора Карпука Ю.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за апеляцією
засудженого ОСОБА_1 на вирок Дніпровського районного суду м.
Києва від 21 серпня 2008 року
встановила:
Вироком Дніпровського районного суду м. Києва від 21 серпня 2008 року
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, прож. АДРЕСА_1, судимий 11.02.2008 року Дніпровським районним судом м. Києва за ч. 1 ст. 309 КК України на 2 роки позбавлення волі із застосуванням ст. 75 КК України, з іспитовим строком на один рік засуджений за ч. 1 ст. 185 КК України на два роки позбавлення волі. На підставі ст. 71 КК України до призначеного покарання частково приєднана невідбута частина покарання за вироком Дніпровського районного суду м. Києва від 11.02.2008 року і призначено остаточно покарання - три роки шість місяць позбавлення волі.
Згідно з вироком ОСОБА_1 засуджений за те, що 5.05.2008 року близько 2 години на вул. Бажова 3 в м. Києві таємно, шляхом пошкодження замка дверцят автомобіля ВАЗ 21099 д.н.з. НОМЕР_1, проник до салону
Справа № 11-а-1847
Категорія КК: ч. 1 ст. 185
Головуючий у першій інстанції Федосеев С.В.
Доповідач Ковальська В.В.
автомобіля, звідки викрав автомагнітолу «Ріопег БЕН-3050» , вартістю 850 гривень, яка належала потерпілому ОСОБА_2
З підсудного ОСОБА_1 на користь потерпілого ОСОБА_2 стягнуто 2900 гривень на відшкодування матеріальної шкоди.
В апеляції засуджений ОСОБА_1, вважаючи, що йому призначено надто суворе покарання, просить вирок суду змінити і пом'якшити покарання.
Апелянт посилається на те, що при призначенні покарання суд мав врахувати вартість викраденого майна - 850 гривень, яка ледве перевищує межу, з якої наступає кримінальна відповідальність за крадіжку. Крім того, суд не врахував позитивної характеристики з місця проживання, обставини, яка пом'якшує покарання - щире каяття і відсутність обставин, що обтяжують покарання та призначив покарання практично у максимальному розмірі, передбаченому за даний вид злочину. Засуджений вважає, що достатнім для його виправлення може бути покарання, призначене за сукупністю вироків у виді позбавлення волі строком на два роки один місяць.
Заслухавши доповідача, прокурора, який заперечував проти задоволення апеляції та просив вирок суду залишити без змін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція підлягає до задоволення частково, а вирок суду належить змінити, виходячи з таких підстав.
Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні зазначеного у вироку злочину, при обставинах встановлених судом, відповідає фактичним обставинам справи і підтверджений перевіреними в судовому засіданні та викладеними у вироку доказами, зокрема, показаннями підсудного ОСОБА_1 та потерпілого ОСОБА_2
Дії ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 185 КК України кваліфіковані правильно.
При призначенні покарання суд, врахувавши ступінь тяжкості вчиненого злочину та особу винного, який характеризується посередньо, є раніше судимим, обґрунтовано призначив ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі.
Проте, визначаючи розмір покарання у виді позбавлення волі в межах санкції ч. 1 ст. 185 КК України, суд не врахував обставин справи та загальних засад призначення покарання, встановлених ст. 65 КК України. Зокрема, суд не врахував ступеню тяжкості вчиненого злочину - підсудний ОСОБА_1 викрав майно на суму, яка не набагато перевищує межу вартості майна, з якої наступає кримінальна відповідальність за таємне викрадення чужого майна. З урахуванням видів та розмірів покарань, передбачених ч. 1 ст. 185 КК України та за умови, що суд визнав у якості обставини, яка пом'якшує покарання ОСОБА_1 щире каяття і відсутності обставин, що обтяжують покарання підсудного, призначення покарання у виді двох років позбавлення волі порушує вимоги ч. 2 ст. 65 КК України про те, що особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Таким чином, призначене підсудному покарання у виді позбавлення волі за своїм розміром не відповідає ступеню тяжкості злочину внаслідок суворості, тому колегія суддів вважає, що ОСОБА_1 слід пом'якшити покарання за ч. 1 ст. 185 КК України.
При цьому колегія суддів вважає, що суд правильно призначив ОСОБА_1 покарання за правилами, передбаченими ст. 71 КК України.
Керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів, -
ухвалила:
Апеляцію ОСОБА_1 задовольнити частково.
Вирок Дніпровського районного суду м. Києва від 21 серпня 2008 року щодо ОСОБА_1 змінити: пом'якшити ОСОБА_1 покарання, призначене за ч. 1 ст. 185 КК України до одного року позбавлення волі.
На підставі ст. 71 КК України до призначеного покарання частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Дніпровського районного суду м. Києва від 11.02.2008 року і остаточно призначити ОСОБА_1 покарання - два роки шість місяців позбавлення волі.
В решті вирок залишити без змін.