16 грудня 2008 року колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду міста Києва у складі:
Головуючого - судді Верховець Т.М., суддів - Британчука В.В, Бовтрук В.М.,
з участю прокурора - Мінакової Г.О., захисника - адвоката ОСОБА_1, засудженого - ОСОБА_2, розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Києві кримінальну справу за апеляційним поданням прокурора, який затвердив обвинувальний висновок, на вирок Печерського районного суду м. Києва від 8 вересня 2008 року.
Цим вироком засуджено
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Шепетівка, Хмельницької області, громадянина України, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 та проживає АДРЕСА_2, несудимого, за ч. 4 ст. 185 КК на п'ять років позбавлення волі.
На підставі ст. 75 КК ОСОБА_2 звільнено від відбування покарання з випробуванням, з іспитовим строком у три роки.
Справа № 11а-1824 Вирок постановлено під головуванням Фінагєєва В.О.
Категорія: ч. 4 ст. 185 КК Доповідач в апеляційній інстанції: Британчук В.В.
Відповідно до ст. 76 КК на нього покладено обов'язки: не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи; повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Постановлено стягнути з ОСОБА_2 на користь НДЕКЦ при ГУ МВС України в м. Києві гроші в сумі 423 грн. 68 коп. за проведення судово-дактилоскопічної експертизи.
Вироком ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні 30 грудня 2005 року о 19 год. на своєму робочому місці в магазині «ЮМС», який розташований по вул. Шота Руставелі, 23 в м. Києві, крадіжки майна ОСОБА_3 у великих розмірах, а саме: грошей в сумі 47 231 грн. 60 коп. та двох мобільних телефонів марки «Соні-Еріксон К750І», кожний з яких коштує 1 970 грн. 80 коп., а всього на суму 51 173 грн. 20 коп.
В апеляційному поданні прокурор, який затвердив обвинувальний висновок, не оспорюючи доведеності вини й кваліфікації діяння засудженого, просить вирок суду першої інстанції скасувати, у зв'язку з неправильним застосуванням кримінального закону та м'якістю призначеного покарання, оскільки вважає, що судом не в повному обсязі надано оцінку ступіню та характеру суспільної небезпеки вчиненого ОСОБА_2 злочину, що в результаті злочину потерпілій заподіяно матеріальні збитки у великому розмірі, й те, що на досудовому слідстві йому було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, тобто, обстоюється думка, що судом першої інстанції звільнення засудженого від покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК є неправильним.
Тому апелянт просить апеляційний суд постановити свій вирок, яким ОСОБА_2 призначити покарання у виді п'яти років позбавлення волі.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення прокурора, який не підтримав апеляційне подання і просив вирок залишити без зміни, -захисника і засудженого, які заперечували проти задоволення апеляційного подання і, також, просили залишити вирок без зміни, провівши судові дебати, заслухавши останнє слово засудженого, вивчивши справу, обговоривши доводи апеляційного подання, колегія суддів уважає його таким, що не підлягає задоволенню, з таких підстав.
Винуватість засудженого ОСОБА_2 у вчиненні злочину за обставин, викладених у вироку, доведена дослідженими у справі доказами, й в апеляційному поданні не оспорюється.
Кваліфікація його діяння за ч. 4 ст. 185 КК є правильною.
Що стосується доводів апеляційного подання про м'якість призначеного засудженому покарання, а саме: про безпідставність звільнення від його відбування з випробуванням згідно із ст. 75 КК, то колегія суддів уважає, що покарання відповідає вимогам ст. 65 КК, вчиненому і особі засудженого.
Зокрема, судом першої інстанції узято до уваги ступінь та характер тяжкості вчиненого злочину, конкретні обставини його вчинення, особу засудженого, особисті життєві обставини, які на час вчинення ним злочину склалися у нього (тяжка хвороба матері, яка згодом померла).
При цьому ураховано і те, що пом'якшує його покарання декілька обставин, зокрема, щире каяття, добровільне відшкодування завданого збитку, відсутність судимості.
Таким чином, судом першої інстанції при призначенні покарання дотримані загальні засади його призначення, передбачені у ст. 65 КК, і наведені ґрунтовні мотиви застосування ст. 75 КК, що спростовує доводи апеляційного подання про протилежне.
Зі справи, також, убачається, що потерпіла претензій до засудженого не має, їй відшкодовані усі збитки, просила обрати йому покарання не пов'язане з позбавленням волі.
Обґрунтовуючи апеляційне подання в частині м'якості призначеного покарання прокурор послався на обрання ОСОБА_2 на досудовому слідстві запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Проте, це само пособі не є підставою засуджувати особу тільки до покарання у виді позбавлення волі, яке належить відбувати реально.
Навпаки, на думку колегії суддів, перебування ОСОБА_2 до постановления вироку під вартою, дає підстави вважати, що його виправлення та попередження нових злочинів, можливе без ізоляції від суспільства, оскільки він вже реально відчув на собі позбавлення волі.
У зв'язку з викладеним не убачається підстав для задоволення апеляційного подання.
Керуючись ст. ст. 365, 366 КПК, колегія суддів,
Вирок Печерського районного суду м. Києва від 8 вересня 2008 року щодо ОСОБА_2 залишити без зміни, а апеляційне подання прокурора, який затвердив обвинувальний висновок, - без задоволення.