Справа № 11-a-1825 2008р.
Головуючий у 1-ій інстанції -ФІНАГЄЄВ В.О.
Категорія СТ.286 4.2 КК України
Доповідач - Верховець Т.М.
16 грудня 2008 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду м. Києва у складі:
головуючого судді Верховець Т.М.
суддів БовтрукВ.М., Дембовського С.Г.
прокурора Мінакової Г.О.
засудженого ОСОБА_1
розглянувши у відкритому засіданні в м. Києві кримінальну справу за апеляцією прокурора - Морозова В.Ю., який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, на вирок Печерського районного суду м. Києва від 10 липня 2008 року, -
Цим вироком ОСОБА_1,
ІНФОРМАЦІЯ_1, раніше не судимий,
- засуджений за ст. 286 ч.2 КК України на 5 років позбавлення волі з позбавленням права керування транспортними' засобами строком на 1 рік. Згідно ст.75 КК України ОСОБА_1 звільнений від відбування призначеного основного покарання з випробуванням, з іспитовим строком на 3 роки. Відповідно до ст.76 КК України на засудженого ОСОБА_1 покладені обов'язки, а саме: повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання та роботи або навчання, не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи.
Запобіжний захід - підписка про невиїзд.
Із засудженого ОСОБА_1 стягнуто:
- на користь НДЕКЦ при ГУ МВС України в м. Києві вартість проведення автотехнічної експертизи - 235 грн. 35 коп.;
З ПП ОСОБА_4 стягнуто:
- на користь ОСОБА_3 в якості відшкодування моральної шкоди - 30 000 гр.
Згідно вироку суду, ОСОБА_1 17.03.2008 року приблизно о 09 год. 35 хв., керуючи технічно-справним тягачем «Рено Магнум АЕ430» д.н. НОМЕР_1, рухаючись по вул. Кіквідзе в м. Києві зі сторони вул. Військовий проїзд в напрямку вул. Німанської в середній смузі руху, після подання світлофором червоного сигналу, що забороняє рух, допустив порушення п.п. 8.7.3 п. «є», 10.1 Правил дорожнього руху, внаслідок чого скоїв наїзд на пішохода ОСОБА_2, який в цей час пересікав проїзну частину вул. Кіквідзе біля буд. 9/12 по регульованому перехрестю з права наліво по ходу руху вищевказаного тягача.
В результаті даної дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_2 спричинені тяжкі тілесні ушкодження у вигляді множинних ран голови, шиї, кінцівок і множинних саден голови, шиї, тулуба та кінцівок, переломів зубів, множинних переломів ребер з двох сторін, множинних розривів хребтового стовпа з ушкодженням спинного мозку, розриву правого ключично-лопаткового зчленування, перелому правої лопатки, крововиливу під м'яку мозкову оболонку і шлуночки головного мозку, множинних розривів капсули і тканини печінки, незначної кількості крові в плевральних та черевних полостях, «шокові» нирки, від яких потерпілий помер на місці події.
В апеляції прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, не оспорюючи обґрунтованість засудження ОСОБА_1 та правильності кваліфікації його дій, просить вирок суду щодо останнього скасувати, посилаючись на невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого, тобто за м'якістю призначеного покарання. Зокрема, апелянт посилається на те, що при призначенні покарання ОСОБА_1 судом не в повному обсязі була надана правова оцінка ступеню тяжкості та завданим наслідкам вчиненого ним злочину, а саме те, що він вчинив тяжкий злочин.
На підставі вищезазначеного, прокурор в апеляції просить вирок суду скасувати та постановити новий вирок, призначивши ОСОБА_1 покарання за ст.286 ч.2 КК України у виді 5 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 2 роки.
Від інших учасників процесу, які на це мають право, апеляції не надходили.
Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який підтримав апеляцію прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, пояснення засудженого ОСОБА_1, який заперечував проти апеляції прокурора і просив вирок суду залишити без зміни, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи, викладені в апеляції, провівши судові дебати та надавши засудженому право останнього слова, колегія суддів вважає, що апеляція прокурора задоволенню не підлягає з таких підстав.
Висновок суду про доведеність вини засудженого ОСОБА_1 в порушенні Правил дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого, є обґрунтованим, відповідає фактичним обставинам справи і підтверджений показаннями самого ОСОБА_1, який повністю визнав свою вину у скоєному та не оспорював фактичні обставини справи, у зв'язку з чим судом, за згодою самого засудженого, у відповідності до вимог ч.3 ст.299, ст.301-1 КПК України, інші докази по справі не досліджувались, і в апеляції прокурора не заперечуються.
Дії засудженого ОСОБА_1 за ч.2 ст.286 КК України кваліфіковані правильно, що також в апеляції не заперечується.
Призначаючи ОСОБА_1 покарання за вчинений злочин, суд дотримав вимоги ст.65 КК України, врахувавши характер і ступінь суспільної небезпеки вчиненого ним злочину, що ним вчинено злочин, якій віднесений до категорії тяжких злочинів, позитивні дані про особу винного та обставину, що пом'якшує покарання - щире каяття ОСОБА_1
Обставин, що обтяжують покарання суд першої інстанції не встановив.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при призначенні засудженому ОСОБА_1 виду і міри покарання, виконав вимоги ст.65 КК України та призначив йому покарання, яке є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.
Посилання прокурора в апеляції, що суд не в повній мірі врахував тяжкість вчиненого злочину, особу засудженого та завданих наслідків є безпідставними, оскільки всі зазначені прокурором обставини судом при призначенні виду і міри покарання враховані в достатній мірі, а в апеляції прокурора не наведено інших вагомих доводів, які б стали підставою для скасування вироку суду першої інстанції у зв'язку з невідповідністю призначеного судом покарання ступеню тяжкості вчиненого злочину внаслідок м'якості.
Крім того, прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції і який подав апеляцію, виступаючи в дебатах при розгляді справи в Печерському районному суді м. Києва по даній справі, мотивуючи свої доводи про необхідність звільнення ОСОБА_1 від відбування покарання, призначеного йому за ст. 286 ч.2 КК України, на підставі ст. 75, 76 КК України посилався, на ті ж обставини, які враховані і судом.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що підстав для скасування вироку суду і постановления нового вироку, як про це йдеться в апеляції прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, не вбачається, тому вирок суду залишається без змін, а апеляція прокурора без задоволення.
Керуючись ст.ст.365, 366 КПК України, колегія суддів, -
Вирок Печерського районного суду м. Києва від 10 липня 2008 року відносно ОСОБА_1 залишити без змін, а апеляцію прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції - без задоволення.