15 грудня 2008 року колегія суддів судової палати в кримінальних справах Апеляційного суду м. Києва у складі:
Головуючого - судді Стрижко С.І.
Суддів - Бєлан Н. О., Дмитренко Г.М.
за участю прокурора Карпука Ю. захисника ОСОБА_1
розглянула в судовому засіданні в м. Києві матеріали справи щодо ОСОБА_2 за апеляцією захисника на постанову Дніпровського районного суду м. Києва від 10 червня 2008 року.
Цією постановою задоволено подання інспектора Дніпровського районного відділу кримінально-виконавчої інспекції м. Києва та скасовано звільнення ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1, судимого 28 серпня 2007 року вироком Шевченківського районного суду м. Києва за ч.1 ст.185 КК України на 1 рік позбавлення волі і на підставі ст.75 КК України звільненого від відбування покарання з випробуванням, з іспитовим строком на 1 рік, і він направлений для відбування цього покарання в місця позбавлення волі.
На обґрунтування такого рішення суд послався на дані, які містяться в особовій справі засудженого, про невиконання обов'язків, покладених на нього вказаним вироком відповідно до ст.76 КК України, оскільки протягом іспитового строку ОСОБА_2 8 та 21 січня, 2 та 18 лютого, 3 та 17 березня 7 та 21 квітня і 5 травня 2008 року без поважних причин не з'являвся для реєстрації в органи кримінально-виконавчої системи, у зв'язку з чим до нього застосовувалися примусові приводи та проводились розшукові заходи, крім того, без дозволу органу кримінально-виконавчої системи змінив місце проживання, а також двічі притягувався до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушень, передбачених ст.ст. 178-1, 173 КпАП України.
В апеляції захисник порушив питання про скасування постанови як незаконної, оскільки, за його твердженням, суд порушив право засудженого на захист, а також повно та об'єктивно не дослідив обставини справи.
Справа № 11-а-1822
Категорія 408-2 КПК України.
Головуючий у першій інстанції - Кияшко О.А.
Доповідач - Бєлан Н.О.
Поряд з цим, ураховуючи стан здоров'я засудженого, який має психічні розлади, пояснення останнього про те, що він змінив адресу і не з'являвся на реєстрацію у зв'язку зі знесенням будинку та отриманням нової квартири, захисник просить відмовити у задоволенні подання інспектора.
Заслухавши доповідача, пояснення прокурора про часткове задоволення апеляції захисника та скасування постанови суду з направленням справи на новий судовий розгляд, пояснення захисника, яка підтримала апеляцію, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи, наведені в апеляції, судова колегія знаходить її такою, що підлягає задоволенню частково.
Як убачається з матеріалів справи, вироком Шевченківського районного суду м. Києва від 28 серпня 2007 року ОСОБА_2 засуджений за ст.185 ч.1 КК України на 1 рік позбавлення волі та відповідно до ст.75 КК України він був звільнений від відбування покарання з випробуванням протягом іспитового строку 1 рік.
Відповідно до ст.76 КК України на нього були покладені обов'язки: не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи; повідомляти ці органи про зміну місця проживання, роботи або навчання; періодично з'являтися в ці органи для реєстрації.
За змістом частини другої ст.78 КК України, якщо засуджений не виконує покладені на нього обов'язки або систематично вчинює правопорушення, що потягли за собою адміністративні стягнення і свідчать про його небажання стати на шлях виправлення, суд направляє засудженого для відбування покарання.
Отже, при розгляді такого подання у судовому засіданні суддя зобов'язаний з'ясувати, чи мав засуджений реальні можливості виконати покладені на нього обов'язки, якщо вчинював адміністративні правопорушення, то у чому вони полягали, і чи учинялися систематично.
При дослідженні обставин, наведених у поданні, під час розгляду справи належало дотримуватися й положень, що містяться у ст.166 Кримінально-виконавчого кодексу України, згідно до яких систематичним вчиненням правопорушень вважається вчинення засудженим трьох і більше правопорушень, за які його було притягнуто до адміністративної відповідальності.
Проте, як убачається з особової справи засудженого, відповідні процесуальні документи, які б свідчили про вчинення ним таких правопорушень, відсутні.
За змістом постанови суду, ОСОБА_2 у судовому засіданні підтвердив факт зміни місця проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи і не навів поважних причин неявки для реєстрації.
Разом з тим, у протоколі судового засідання такі пояснення засудженого не зафіксовані, у тому числі й відсутні взагалі дані, які б свідчили про з'ясування судом причин його неявки на реєстрацію.
А що стосується вказівки у постанові про зміну засудженим місця
проживання без дозволу органів кримінально-виконавчої системи, то такий обов'язок законом не передбачений.
Не узгоджуються з матеріалами особової справи і посилання суду на те, що у зв'язку з неявкою засудженого на реєстрацію до нього застосовувалися примусові заходи та проводилися розшукові заходи, за результатами яких було встановлено, що він змінив місце проживання.
Відповідно до ч. 1 ст.164 Кримінально-виправного кодексу України кримінальна-виконавча інспекція у випадку нез'явлення засудженого на виклик вносить подання до органу внутрішніх справ щодо здійснення його приводу, а після проведення початкових розшукових заходів, якщо місцезнаходження невідоме, надсилає матеріали для оголошення розшуку засудженого.
Між тим у справі відсутні такі відомості про виконання цих вимог закону.
Немає у справі й відомостей про те, що до засудженого були застосовані застереження у виді письмового попередження у зв'язку з невиконанням покладених на нього обов'язків та притягнення його до адміністративної відповідальності, як передбачено частиною першою ст.166 вказаного кодексу.
Більш того, у протоколі судового засідання відсутня вказівка на те, що судом досліджувались матеріали особової справи засудженого.
Отже, слід визнати обґрунтованими твердження в апеляції про незабезпечення судом повного та об'єктивного розгляду подання, бо вказані обставини судом першої інстанції не з'ясовувалися.
Небезпідставні також доводи щодо обмеження засудженого у здійсненні права на захист, оскільки, як убачається з протоколу судового засідання, останньому взагалі не були роз'яснені його права, у томі числі, відповідно до ст.47 КПК України право запросити захисника.
За таких обставин постанову суду першої інстанції не можна визнати законною, тому вона підлягає скасуванню, а матеріали направленню на новий судовий розгляд у зв'язку з тим, що судом допущені істотні порушення кримінально-процесуального закону.
Суду першої інстанції належить забезпечити розгляд матеріалів відповідно до вимог закону і під час розгляду цих матеріалів ретельно перевірити зазначені в ухвалі обставини, а також доводи апеляції щодо незаконного скасування звільнення ОСОБА_2 від відбування покарання. Ураховуючи, що рішення суду про направлення засудженого для відбування покарання підлягає скасуванню, підстави для застосування до нього мір запобіжного заходу відсутні, обраний же запобіжний захід належить скасувати.
Керуючись ст.ст.365, 366, 382 КПК України, судова колегія
Апеляцію захисника задовольнити частково.
Постанову Дніпровського районного суду м. Києва від 10 червня 2008 року про скасування звільнення ОСОБА_2 від відбування покарання і направлення його для відбування покарання у вигляді одного року позбавлення волі за вироком Шевченківського районного суду м. Києва від 28 серпня 2007 року скасувати, а матеріали щодо нього за поданням інспектора Дніпровського районного відділу кримінально-виконавчої інспекції м. Києва направити до цього ж суду на новий судовий розгляд в іншому складі суддів.
Міру запобіжного заходу ОСОБА_2 у вигляді взяття під варту скасувати та звільнити його з місця утримання під вартою - з Київського слідчого ізолятора №13.