9 грудня 2008 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду м. Києва у складі: головуючого-судді - Матієк Т.В. суддів - Лагнюка М.М., Єфімової О.І., за участю прокурора - Мінакової А.О., захисників - ОСОБА_1, ОСОБА_2, засудженої - ОСОБА_3
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві кримінальну справу за апеляціями прокурора Панова В.Є., який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, засудженої ОСОБА_3 з доповненнями до неї захисника ОСОБА_1 на вирок Печерського районного суду м. Києва від 28 серпня 2008 року
встановила:
Цим вироком
ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженка м. Дніпродзержинськ Дніпропетровської області, громадянка України, українка, освіта неповна середня, заміжня, тимчасово не працює, проживає: АДРЕСА_1, не судима в силу ст. 89 КК України,
засуджена за ч. 2 ст. 190 КК України на 1 рік позбавлення волі, за ч. 1 ст. 358 КК України на 3 місяці арешту. На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно призначено покарання у виді 1 року позбавлення волі.
Згідно з вироком, 26.02.2007 року приблизно об 11 год. ОСОБА_3 діючи шляхом обману, представившись працівником служби соціального захисту населення, не маючи ніякого відношення до вказаної служби, зайшла до кв. АДРЕСА_2 де проживає пенсіонер ОСОБА_4, та
Справа № 11-а-1786
Категорія КК: ч. 2 ст. 190
Головуючий у першій інстанції Підпалий В.В.
Доповідач Матієк Т.В.
запропонувала останньому придбати продукти харчування за зниженими цінами. ОСОБА_4, ознайомившись з переліком продуктів, який йому надала ОСОБА_3, погодився сплатити останній грошові кошти, які вона йому вказала. Після чого, ОСОБА_3 шляхом обману заволоділа чужим майном, що належить ОСОБА_4, а саме грошима в сумі 1400 грн., які їй передав потерпілий, після чого залишила місце вчинення злочину.
Крім того, 5.08.2007 року приблизно об 12 год. ОСОБА_3 діючи шляхом обману, представившись працівником служби соціального захисту населення, не маючи ніякого відношення до вказаної служби, зайшла до кв. АДРЕСА_3, де проживає пенсіонерка ОСОБА_5, та запропонувала останній придбати продукти харчування за зниженими цінами. ОСОБА_5, ознайомившись з переліком продуктів, який їй надала ОСОБА_3, погодилась сплатити останній грошові кошти, які вона їй вказала. Після чого, ОСОБА_3 шляхом обману повторно заволоділа чужим майном, що належить ОСОБА_5, а саме грошима в сумі 1400 грн., які їй передала потерпіла, після чого залишила місце вчинення злочину.
Крім того, 29.08.2007 року приблизно об 13 год. 30 хв. ОСОБА_3 діючи шляхом обману, представившись працівником служби соціального захисту населення, не маючи ніякого відношення до вказаної служби, зайшла до кв. АДРЕСА_4, де проживає пенсіонерка ОСОБА_6, та запропонувала останній придбати продукти харчування за зниженими цінами. ОСОБА_6, ознайомившись з переліком продуктів, який їй надала ОСОБА_3, погодилась сплатити останній грошові кошти, які вона їй вказала. Після чого, ОСОБА_3 шляхом обману повторно заволоділа чужим майном, що належить ОСОБА_6, а саме грошима в сумі 1400 грн., які їй передала потерпіла, після чого залишила місце вчинення злочину.
Крім того, 12.02.2008 року приблизно об 9 год. 30 хв. ОСОБА_3 діючи шляхом обману, представившись працівником служби соціального захисту населення, не маючи ніякого відношення до вказаної служби, зайшла до кв. АДРЕСА_6, де проживають пенсіонери ОСОБА_7 та ОСОБА_8, та запропонувала останнім придбати продукти харчування за зниженими цінами. ОСОБА_7 та ОСОБА_8, ознайомившись з переліком продуктів, який їм надала ОСОБА_3, погодились сплатити останній грошові кошти, які вона їм вказала. Після чого, ОСОБА_3 шляхом обману повторно заволоділа чужим майном, що належить ОСОБА_7 та ОСОБА_8, а саме грошима в сумі 1400 грн., які їй передали потерпілі, після чого залишила місце вчинення злочину.
Крім того, 18.02.2008 року приблизно о 10 год. ОСОБА_3 діючи шляхом обману, представившись працівником служби соціального захисту населення, не маючи ніякого відношення до вказаної служби, зайшла до кв. АДРЕСА_5, де проживає пенсіонерка ОСОБА_9, та запропонувала останній придбати продукти харчування за зниженими цінами. ОСОБА_9, ознайомившись з переліком продуктів, який їй надала ОСОБА_3, погодилась сплатити останній грошові кошти, які вона їй вказала. Після чого, ОСОБА_3 шляхом обману повторно заволоділа чужим майном, що належить ОСОБА_9, а саме грошима в сумі 1400 грн., які їй передала потерпіла, після чого залишила місце вчинення злочину.
Крім того, 26.03.2008 року приблизно об 11 год. ОСОБА_3 діючи шляхом обману, представившись працівником служби соціального захисту населення, не маючи ніякого відношення до вказаної служби, зайшла до кв. АДРЕСА_8, де проживає пенсіонерка ОСОБА_10, та запропонувала останній придбати продукти харчування за зниженими цінами. ОСОБА_10, ознайомившись з переліком продуктів, який їй надала ОСОБА_3, погодилась сплатити останній грошові кошти, які вона їй вказала. Після чого, ОСОБА_3 шляхом обману повторно заволоділа чужим майном, що належить ОСОБА_10, а саме грошима в сумі 1400 грн., які їй передала потерпіла, після чого залишила місце вчинення злочину.
Крім того, 1.04.2008 року приблизно об 11 год. ОСОБА_3 діючи шляхом обману, представившись працівником служби соціального захисту населення, не маючи ніякого відношення до вказаної служби, зайшла до кв. АДРЕСА_7, де проживає пенсіонерка ОСОБА_11, та запропонувала останній придбати продукти харчування за зниженими цінами. ОСОБА_11, ознайомившись з переліком продуктів, який їй надала ОСОБА_3, погодилась сплатити останній грошові кошти, які вона їй вказала. Після чого, ОСОБА_3 шляхом обману повторно заволоділа чужим майном, що належить ОСОБА_11, а саме грошима в сумі 1400 грн., які їй передала потерпіла, після чого залишила місце вчинення злочину.
Крім того, 3.04.2008 року приблизно об 12 год. 30 хв. ОСОБА_3 діючи шляхом обману, представившись працівником служби соціального захисту населення, не маючи ніякого відношення до вказаної служби, зайшла до кв. 40 по вул. німанській, 2 в м. Києві, де проживає пенсіонерка ОСОБА_12, та запропонувала останній придбати продукти харчування за зниженими цінами. ОСОБА_12, ознайомившись з переліком продуктів, який їй надала ОСОБА_13, погодилась сплатити останній грошові кошти, які вона їй вказала. Після чого, ОСОБА_3 шляхом обману повторно заволоділа чужим майном, що належить ОСОБА_12, а саме грошима в сумі 1000 грн., які їй передала потерпіла, після чого залишила місце вчинення злочину.
Крім того, 7.04.2008 року приблизно об 12 год. ОСОБА_3 діючи шляхом обману, представившись працівником служби соціального захисту населення, не маючи ніякого відношення до вказаної служби, зайшла до кв. АДРЕСА_12, де проживає пенсіонерка ОСОБА_14, та запропонувала останній придбати продукти харчування за зниженими цінами. ОСОБА_14, ознайомившись з переліком продуктів, який їй надала ОСОБА_3, погодилась сплатити останній грошові кошти, які вона їй вказала. Після чого, ОСОБА_3 шляхом обману повторно заволоділа чужим майном, що належить ОСОБА_14 а саме грошима в сумі 1400 грн., які їй передала потерпіла, після чого залишила місце вчинення злочину.
Крім того, 9.04.2008 року приблизно об 12 год. ОСОБА_3 діючи шляхом обману, представившись працівником служби соціального захисту населення, не маючи ніякого відношення до вказаної служби, зайшла до кв. АДРЕСА_9, де проживає пенсіонерка ОСОБА_15, та запропонувала останній придбати продукти харчування за зниженими цінами. ОСОБА_15, ознайомившись з переліком продуктів, який їй надала ОСОБА_3, погодилась сплатити останній грошові кошти, які вона їй вказала. Після чого, ОСОБА_3 шляхом обману повторно заволоділа чужим майном, що належить ОСОБА_15, а саме грошима в сумі 1300 грн., які їй передала потерпіла, після чого залишила місце вчинення злочину.
Крім цього, 11.04.2008 року приблизно об 12 год. ОСОБА_3 діючи шляхом обману, представившись працівником служби соціального захисту населення, не маючи ніякого відношення до вказаної служби, зайшла до кв. АДРЕСА_10, де проживають пенсіонери ОСОБА_16 та ОСОБА_17 та запропонувала останнім придбати продукти харчування за зниженими цінами. ОСОБА_16 та ОСОБА_17 ознайомившись з переліком продуктів, який їм надала ОСОБА_3, погодились сплатити останній грошові кошти, які вона їм вказала. Після чого, ОСОБА_3 шляхом обману повторно заволоділа чужим майном, що належить ОСОБА_16 та ОСОБА_17, а саме грошима в сумі 1400 грн., які їй передали потерпілі, після чого залишила місце вчинення злочину.
Крім цього, 24.04.2008 року приблизно об 11 год. 45 хв. ОСОБА_3 діючи шляхом обману, представившись працівником служби соціального захисту населення, не маючи ніякого відношення до вказаної служби, зайшла до кв. АДРЕСА_11, де проживає пенсіонерка ОСОБА_18, та запропонувала останній придбати продукти харчування за зниженими цінами. ОСОБА_18, ознайомившись з переліком продуктів, який їй надала ОСОБА_3, погодилась сплатити останній грошові кошти, які вона їй вказала. Після чого, ОСОБА_3 шляхом обману повторно заволоділа чужим майном, що належить ОСОБА_18, а саме грошима в сумі 2100 грн., які їй передала потерпіла, після чого залишила місце вчинення злочину.
Крім цього, ОСОБА_3 на початку лютого 2007 року купила в торговій мережі в м. Кременчуці Полтаської області бланк посвідчення без будь-яких реквізитів, після чого, в тому ж місці власноручно у даний бланк посвідчення внесла рукописний текст у вигляді «соціальний захист», а також власноручно внесла до нього надумане прізвище та ініціали ОСОБА_19 та наклеїла свою фотокартку, таким чином записала у нього реквізити служби соціального захисту та наклеїла свою фотографію, тим самим підробивши посвідчення, яке видається державною установою з метою подальшого використання.
В апеляції прокурор, не оспорюючи фактичні обставини справи, доведеність вини та кваліфікацію дій засудженої, просить вирок суду в частині призначення покарання скасувати та постановити новий вирок, яким призначити ОСОБА_3 покарання за ч. 1 ст. 358 КК України 6 місяців арешту, за ч. 2 ст. 190 КК України 3 роки позбавлення волі та відповідно до ст.70 КК України остаточно призначити 3 роки позбавлення волі, у зв'язку з невідповідністю призначеного покарання ступеню тяжкості вчиненого злочину та особі засудженої в наслідок м"якості, та необхідністю попередження вчинення нових аналогічних злочинів. Апелянт посилається на те, що суд не в повній мірі врахував те, що злочин, передбачений ч. 2 ст. 190 КК України, відноситься до злочинів середньої тяжкості, засуджена вчинила велику кількість епізодів щодо осіб похилого віку, і що її умисел був спрямований саме на обман осіб похилого віку. Також, прокурор вказує на те, що засуджена ніде не працює і вважає, що є підстави вважати, що вона продовжить таку злочинну діяльність.
В апеляції засуджена просить вирок суду змінити, пом'якшити їй призначене покарання, та на підставі ст. 75 КК України звільнити її від відбування покарання з випробуванням. Посилаючись на те, що суд при призначенні покарання не в повній мірі врахував її щире каяття, похилий вік та поганий стан її здоров'я, через який вона потребує постійного лікування, думку потерпілих, які просили не позбавляти її волі, а також дані про відшкодування матеріальної шкоди потерпілим.
В доповненні до апеляції засудженої захисник просить вирок суду змінити, пом'якшити призначене ОСОБА_3 покарання, та на підставі ст. 75 КК України звільнити її від відбування покарання з випробуванням, посилаючись на аналогічні доводи, які містяться в апеляції засудженої.
Заслухавши доповідача, пояснення прокурора, яка підтримала апеляцію державного обвинувача, просила задовольнити її в повному обсязі, а апеляцію засудженої з доповненнями до неї захисника залишити без задоволення, пояснення засудженої, яка просила задовольнити її апеляцію з доповненнями до неї, а апеляцію прокурора не задовольняти, пояснення захисників, які підтримали апеляцію засудженої з доповненнями до неї захисника, а апеляцію прокурора просили залишити без задоволення; виступи учасників процесу в судових дебатах та останнє слово засудженої; перевіривши матеріали справи та доводи апеляцій, колегія суддів вважає, що апеляція прокурора підлягає до задоволення частково, апеляцію засудженої з доповненнями до неї захисника слід залишити без задоволення, а вирок суду в частині призначеного покарання - скасувати та постановити новий вирок, виходячи з наступного.
Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_3 у вчиненні зазначених у вироку злочинів при обставинах, встановлених судом, відповідає фактичним обставинам справи і підтверджений доказами, перевіреними судом в порядку передбаченому ч.3 ст. 299, ст. 301-1 КПК України.
Дії ОСОБА_3 за ч. 1 ст. 358 КК України як підроблення посвідчення, яке видається державною установою з метою подальшого використання, та за ч. 2 ст. 190 КК України як шахрайство - заволодіння чужим майном шляхом обману, вчинене повторно, кваліфіковані вірно. Даний висновок суду ніким із учасників процесу не оспорюється.
При призначенні покарання ОСОБА_3 суд врахував ступінь тяжкості вчинених злочинів, які згідно ст.12 КК України відносяться до злочинів невеликої та середньої тяжкості, кількість ошуканих громадян, позицію потерпілих, які просили суворо не карати підсудну, особу засудженої, яка має постійне місце проживання, заміжня, пенсійного віку, характеризується
позитивно, на підставі ст. 89 КК України не судима, на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває, її стан здоров'я, обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання, і прийшов до правильного висновку про необхідність призначення ОСОБА_3 покарання в умовах ізоляції від суспільства відповідно за ч. 1 ст. 358 КК України у виді арешту, та за ч. 2 ст.190 КК України у виді позбавлення волі.
Підстав для звільнення засудженої від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України, як про це ставиться питання в апеляції засудженої з доповненнями до неї захисника, колегія суддів не вбачає. Обставини, на які посилається засуджена в своїй апеляції, а саме, щире каяття, її вік та стан здоров'я, думку потерпілих з приводу покарання, дані про відшкодування матеріальної шкоди потерпілим, були в повній мірі враховані судом при призначенні їй покарання. Тому апеляція засудженої не підлягає до задоволення.
Крім того, колегія суддів погоджується з посиланнями прокурора в апеляції на те, що суд не в повній мірі врахував ступінь тяжкості вчинених злочинів, серед яких злочин, передбачений ч. 2 ст. 190 КК України, відноситься до корисливих злочинів середньої тяжкості, обставини вчинення ОСОБА_3 злочинів, багатоепізодність її злочинної діяльності, стійкість та спрямованість умислу її дій на вчинення шахрайства щодо осіб саме похилого віку.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_3 завчасно спланувала свою злочинну діяльність, підробивши посвідчення працівника соціального захисту з метою його подальшого використання для заволодіння коштами шляхом обману потерпілих. Крім того, як вірно вказано в апеляції прокурора, умисел ОСОБА_3 був спрямований на вчинення шахрайства щодо осіб саме похилого віку, що підтверджується, крім іншого, тим, що ОСОБА_3 підробила посвідчення саме працівника соціального захисту, та протоколом допиту обвинуваченої ОСОБА_3 від 27.06.2008 року, згідно з яким остання пояснила, що вона спеціально вибирала старі двері, сподіваючись на те, що там живуть пенсіонери (т. З а.с. 29-36а). Враховуючи вищевказане, обставини вчинення злочинів, спосіб використаний для їх вчинення, стійкість і направленість умислу засудженої та кількість злочинних епізодів, а саме 12 епізодів заволодіння чужим майном осіб похилого віку шляхом обману, колегія суддів вважає, що призначені судом строки покарання за ч. 1 ст. 358 та ч. 2 ст.190 КК України є не достатніми для виправлення ОСОБА_3 та попередження вчинення нових аналогічних злочинів як засудженою, так і іншими особами. Тому в цій частині апеляція прокурора підлягає до задоволення, а у клопотанні громадської організації про передачу ОСОБА_13 на поруки слід відмовити.
Разом з тим, колегія суддів, вважає, що з урахуванням даних про особу засудженої, а саме, її пенсійного віку, позитивних характеристик, стану здоров'я, те, що в силу ст. 89 КК України вона раніше не судима, та обставин, що пом'якшують покарання, відсутні підстави для призначення ОСОБА_13
за ч. 2 ст. 190 КК України максимального строку покарання, передбаченого санкцією вказаної статті, як про це ставить питання прокурор в апеляції.
За таких обставин, колегія суддів прийшла до висновку, що рішення суду в частині призначення ОСОБА_3 покарання в мінімальних межах, передбачених санкціями ч. 1 ст. 358, ч. 2 ст. 190 КК України, є безпідставним, а призначене покарання - м'яким. Тому вирок суду першої інстанції в частині призначеного ОСОБА_3 покарання підлягає скасуванню з постановлениям нового вироку в цій частині
Керуючись ст.ст. 365, 366, 378 КПК України колегія суддів, -
засудила:
Апеляцію прокурора Панова В.Е., який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, задовольнити частково, апеляцію засудженої ОСОБА_3 з доповненнями до неї захисника ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Вирок Печерського районного суду м. Києва від 28 серпня 2008 року відносно ОСОБА_3 в частині призначення покарання скасувати.
Призначити ОСОБА_3 покарання за ч. 1 ст. 358 КК України 6 (шість) місяців арешту, за ч. 2 ст. 190 КК України 2 (два) роки позбавлення волі. На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно призначити ОСОБА_3 покарання 2 (два) роки позбавлення волі
В решті вирок суду залишити без змін.
Вирок Апеляційного суду м. Києва може бути оскаржений в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня його проголошення, а засудженою - в той же строк з моменту вручення їй копії вироку.