08 грудня 2008 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах
Апеляційного суду міста Києва у складі: головуючого судді - Верховець Т.М. суддів - Дмитренко Г. М., Дембовського С.Г. за участю прокурора - Карпука Ю.А. за участю засудженого - ОСОБА_1 за участю потерпілого - ОСОБА_2
розглянула у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві кримінальну справу за апеляціями засуджених ОСОБА_1, ОСОБА_3 на вирок Дніпровського районного суду м. Києва від 01 серпня 2008 року.
Зазначеним вироком ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець м.Корсунь-Шевченківський, Черкаської обл., громадянин України, українець, не одружений, не працюючий, з середньою освітою, проживаючий: АДРЕСА_1, раніше судимий:
- 13.06.2003 року вироком Подільського районного суду м. Києва
за ст. 185 ч. 2 КК України, ст.75 КК України на 1 рік обмеження
волі, звільнений від відбування покарання з випробуванням з
іспитовим строком 1 рік
засуджений за ст. 186 ч.2 КК України на 4 роки позбавлення волі. На
підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків шляхом часткового
приєднання не відбутої частини покарання за вироком Подільського
районного суду м. Києва від 13.06.2003 року і остаточно призначено
покарання 4 роки 3 місяці позбавлення волі.
Справа № 11 -а-1779 категорія ст. 186 ч.2 КК України Головуючий у 1-й інстанції - Федорова Г.Г Доповідач - Дмитренко Г.М.
ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженець с.Москаленки Чорнобаївського району Черкаської обл., громадянин України, українець, з середньою освітою, не одружений, не працюючий, проживає АДРЕСА_2, раніше не судимий, засуджений за ст. 186 ч.2 КК України на 4 роки позбавлення волі.
З засуджених ОСОБА_1, ОСОБА_3 в солідарному порядку стягнуто на користь потерпілого ОСОБА_2 3985 грн. матеріальної шкоди, завданої злочином.
Вироком суду ОСОБА_1 та ОСОБА_3 визнані винними у відкритому викраденні чужого майна /грабежі /, поєднаному з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров"я потерпілого, вчинений за попередньою змовою групою осіб.
Як встановив суд злочин вчинено за таких обставин.
06 травня 2004 року, близько 23 год. 20 хв., ОСОБА_1 , ОСОБА_3, знаходячись неподалік будинку № 20-А, по вул. Братиславській, в м. Києві, за попередньою змовою між собою, підійшли до потерпілого ОСОБА_2 та нанесли йому декілька ударів в різні частини тіла, заподіявши потерпілому легкі тілесні ушкодження та відкрито викрали майно ОСОБА_2, а саме: валізу в якій знаходилася жіноча та чоловіча одежа, взуття, білизна, косметика та продукти харчування загальною вартістю 3032 грн. та пошкодили його одежу, а всього завдали потерпілому матеріальної шкоди на загальну суму 3996 грн. Після чого, з місця вчинення злочину зникли, а викраденим розпорядились на власний розсуд.
В апеляції засуджений ОСОБА_1, просить вирок змінити , пом'якшити йому покарання, застосувавши ст.69, ст.75 КК України та призначити йому покарання не пов'язане з позбавленням волі, посилається на те, що судом першої інстанції не враховано пом'якшуючі обставини, що він перебуває на обліку у лікаря психіатра, його щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину.
Просив врахувати, що до того, як його взяли під варту три роки він перебував на волі і не скоїв ні одного правопорушення та злочину, що він розкаявся у вчиненому, не офіційно працював на будівництві,
В апеляції ОСОБА_3, просить вирок суду змінити, пом"якшити йому призначене судом покарання на більш м"яке, просить врахувати, що в суді він давав правдиві показання, щиро розкаявся, визнав свою вину, що він раніше не судимий, що вже рік перебуває в СІЗО.
В запереченнях на апеляції потерпілий ОСОБА_2 просить залишити вирок суду без змін, а апеляції без задоволення. Вважає вирок законним і обґрунтованим, посилаючись на те, що засуджені з моменту вчинення злочину відносно нього з травня 2004 року мали можливість відшкодувати йому моральну та матеріальну шкоду, завдану злочином, вважає, що їх дії судом правильно кваліфіковані і обґрунтовано призначено покарання, підстав вважати, що покарання призначене судом є суворим не має.
Щодо засудженого ОСОБА_1, то він вже був судимий і мав можливість зробити висновки і не вчиняти нових злочинів.
Заслухавши доповідь судді, пояснення засудженого ОСОБА_1, який підтримав апеляції, пояснення прокурора, який заперечує проти апеляцій, потерпілого, який просив залишити рішення суду без зміни, вважає його законним та обґрунтованим, провівши судові дебати, заслухавши останнє слово засудженого ОСОБА_1, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляцій, колегія суддів вважає, що апеляції задоволенню не підлягають з таких підстав.
Призначаючи засудженим ОСОБА_1 і ОСОБА_3 покарання, суд , відповідно до ст.65 КК України, врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину засудженими, особу винних та обставини, що пом"якшують покарання, їх щире каяття, особу винного у вчиненні злочину , а саме ОСОБА_1, який раніше судимий, ОСОБА_3, який раніше не судимий, посередні характеристики ОСОБА_1 та ОСОБА_3, не встановивши обставин, які обтяжують покарання, призначив покарання у межах, установлених у санкції статті 186 ч.2 КК України, що передбачає відповідальність за вчинений злочин.
Щодо призначення покарання засудженому ОСОБА_1., то воно призначено з застосуванням ст.71 КК України, покарання призначено за сукупністю вироків.
При призначенні покарання засудженим, суд керувався загальними засадами призначення покарання, врахував всі обставини, які пом"якшують покарання і ті, на які засудженні посилаються у своїх апеляціях.
Суд, не встановивши законних підстав для застосування ст.69, ст.75 КК України, призначив засудженим покарання у виді позбавлення волі у межах, передбачених санкцією ст.186 ч.2 КК України і воно не є максимальним.
Призначене судом покарання засудженим ОСОБА_1., ОСОБА_3 є необхідним й достатнім для їх виправлення та попередження нових злочинів.
Колегія суддів не вбачає підстав для призначення більш м"якого покарання, ніж те яке призначив суд і яке передбачене санкцією ст.186 ч.2 КК України за вчинений засудженими злочин.
Колегія суддів не вбачає підстав для застосування ст.ст.69, 75 КК України відносно засудженого ОСОБА_1, та пом"якшення покарання засудженому ОСОБА_3, як на те вони посилаються в своїх апеляціях.
Щодо доводів апеляції засудженого ОСОБА_1, що досудовим слідством та судом не враховано, що він перебував на обліку у лікаря психіатра, то вони є безпідставними.
Як убачається з матеріалів справи на досудовому слідстві так і в судовому засіданні засуджений ОСОБА_1. не заявляв будь-яких клопотань щодо витребування медичної документації про перебування його на медичному обліку з приводу будь-яких захворювань.
Згідно довідок Київського міського психіатричного диспансеру №1 та Київської міської наркологічної лікарні "Соціотерапії" /а.с.171-зв., 172, 174 /, наданих на запит слідчого, ОСОБА_1. на обліках не перебуває.
Щодо доводів апеляцій засуджених, що вони намагалися відшкодувати завдану потерпілому шкоду, то вони є безпідставними, оскільки з часу вчинення засудженими злочину з травня 2004 року, вони мали можливість відшкодувати завдані збитки потерпілому, однак їх не відшкодували і не намагалися їх відшкодувати, про що зазначив потерпілий у своїх запереченнях, а також при розгляді апеляцій засуджених.
Будь-яких порушень вимог кримінально-процесуального закону, які б були підставою для зміни чи скасування вироку суду, та задоволення апеляцій, колегія суддів не знаходить.
Керуючись ст.ст.365, 366 КПК України, колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду м. Києва, -
Вирок Дніпровського районного суду м. Києва від 01 серпня 2008 року відносно засуджених ОСОБА_1 за ст.186 ч.2, ст.71 КК України та ОСОБА_3 за ст.186 ч.2 КК України залишити без зміни, а апеляції засуджених без задоволення.