02 грудня 2008 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду міста Києва
складі: головуючого судді - Дембовського С.Г. суддів - Дмитренко Г.М., МацелюхаП.С. за участю прокурора - Мінакової Г.О.
розглянула у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві кримінальну справу за апеляцією прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції на вирок Печерського районного суду м. Києва від 02 жовтня 2008 року.
Зазначеним вироком ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець м. Києва, українець, громадянин України, з середньо-спеціальною освітою, не одружений, не працюючий, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 раніше не судимий засуджений за ст.15 ч.2, ст.185 ч.2 КК України на 2 роки позбавлення волі, на підставі ст.75, ст.76 КК України звільнений від відбування покарання' з випробуванням з іспитовим строком 2 роки.
Вироком суду ОСОБА_1 визнаний винним та засуджений за вчинення умисних дій, спрямованих на таємне викрадення чужого майна, вчинений за попередньою змовою групою осіб, але не доведених до кінця з причин, що не залежали від його волі.
Як встановив суд, злочин вчинено за таких обставин.
справа № 11-а-1756
категорія ст.ст.15 ч.2, 185 ч.2 КК України
Головуючий у 1-й інстанції суддя - Мосьондз І.А.
Доповідач суддя - Дмитренко Г.М.
ОСОБА_1 14 березня 2008 року за попередньою змовою з ОСОБА_2., ОСОБА_3., ОСОБА_4 приблизно о 01 год. 30 хв. на таксі прибули до парку Слави по вул. Січневого повстання, 15 в м. Києві, впевнившись, що за ними ніхто не спостерігає, зняли чотири плити /зливоприймачі / загальною вартістю 2296 грн., що належали ВАТ "Спеціалізованому управлінню протизсувних робіт" відтягнули їх у бік, з метою в подальшому їх здати в пункт прийому металобрухту і отримати за це грошові кошти, але злочинний умисел вони довести не змогли, оскільки їх злочинні дії були припинені працівниками міліції.
Справа розглянута в порядку ст.299 КПК України.
В апеляції прокурор просить вирок суду скасувати в частині призначеного покарання, постановити новий вирок, яким ОСОБА_1 визнати винним за ст.15 ч.2, ст.185 ч.2 КК України та призначити йому покарання у виді 2 років позбавлення волі, без застосування ст.75 КК України.
Прокурор в апеляції посилається на те, що судом застосовано кримінальний закон, який не підлягає застосуванню, що суд не в повному обсязі врахував ступінь і характер суспільної небезпеки вчиненого ним злочину, що злочин відповідно до ст.12 КК України є злочином середньої тяжкості, що судом не дана оцінка тій обставині, що протягом тривалого часу ОСОБА_1 перебував у розшуку, не з"являвся до правоохоронних органів після чого його було затримано в порядку ст.115 КПК України за підозрою у вчиненні злочину, що свідчить про намагання ОСОБА_1. ухилитися від слідства та суду.
За цих обставин апелянт вважає вирок незаконним, таким що постановлений з застосуванням кримінального закону, який не підлягає застосуванню.
Заслухавши доповідача, прокурора, який підтримав апеляцію, провівши судові дебати, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Призначаючи засудженому ОСОБА_1. покарання, суд врахував характер та ступінь суспільної небезпеки вчиненого ним злочину, обставини справи, особу підсудного, що ОСОБА_1 раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, на обліку лікарів нарколога та психіатра не перебуває, є особою молодого віку, має постійне місце проживання, що будь-якої шкоди його злочинними діями не завдано.
Суд визнав, відповідно до вимог ст.66 КК України, обставиною, що пом"якшує покарання щире каяття засудженого та, не встановивши обставин, відповідно до ст.67 КК України, що обтяжують покарання,
врахувавши його добровільне з"явлення до правоохоронних органів із явкою з повинною, суд призначив засудженому ОСОБА_1. покарання в межах санкції ст. 185 ч.2 КК України у виді позбавлення волі.
Суд, врахувавши тяжкість злочину, особу винного та обставини справи, дійшов висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання й прийняв рішення про звільнення його від відбування покарання з випробуванням, поклавши на нього обов"язки.
Судом покарання засудженому ОСОБА_1. призначене з дотриманням вимог ст.ст.65, 75, 76 КК України і відповідає загальним засадам призначення покарання є необхідним й достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.
Щодо доводів апеляції прокурора, що судом застосовано кримінальний закон, який не підлягає застосуванню, то вони не ґрунтуються на вимогах закону і матеріалах кримінальної справи.
Доводи апеляції прокурора про те, що ОСОБА_1 знаходився у розшуку, спростовуються матеріалами кримінальної справи, а саме довідкою -вимогою про перевірку на судимість №290-08042008/80210 /а.с.138 - зв./ в якій відсутні будь-які дані про порушення кримінальної справи відносно ОСОБА_1. та оголошення його в розшук, явкою його до Печерського РУ ГУ МВС України зі зізнанням 20 серпня 2008 року /а.с.148-149/, його поясненнями, даними протоколу його допиту в якості підозрюваного від 20.08.2008 року /а.с.157-159 /даними протоколу допиту в якості обвинуваченого.
З матеріалів кримінальної справи убачається, що ОСОБА_1 був зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 а проживав за адресою АДРЕСА_2 з батьками і, що до 20 серпня 2008 року він проживав вдома, за вказаною адресою його ніхто не викликав до РУ ГУ МВС України. 20 серпня 2008 року по телефону його викликали в органи міліції він з"явився і повідомив про вчинений ним злочин, про що підтверджується рапортом працівника міліції №7055 від 20.08.2008 року /а.с. 148 /. Запобіжний захід, підписка про невиїзд з постійного місця проживання ОСОБА_1. до 20 серпня 2008 року, який би ОСОБА_1 порушив, досудовим слідством не обирався.
До 20 серпня 2008 року обмежень щодо вільного пересування ОСОБА_1. і обрання ним іншого місця знаходження, відповідно до вимог кримінально-процесуального закону не встановлювалося.
В матеріалах справи відсутні пояснення родичів засудженого ОСОБА_1. про те, що за місцем реєстрації чи місцем проживання ОСОБА_1 не проживав.
В матеріалах справи відсутні данні які б підтверджували ухилення ОСОБА_1. від дізнання та слідства відповідно до вимог кримінально-процесуального закону.
Будь-яких порушень вимог кримінально-процесуального закону, які б були підставою для скасування вироку суду і постановления вироку апеляційним судом, як на те, посилається в апеляції прокурор, і задоволення апеляції, колегія суддів не знаходить.
Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 раніше не притягувався до кримінальної відповідальності і не був судимий, суд в установчій частині вироку помилково зазначив, що ОСОБА_1 раніше судимий.
Зазначене в установчій частині вироку посилання суду на наявність у ОСОБА_1. судимості підлягає виключенню, а тому вирок суду, в порядку ст.365 КПК України, підлягає зміні.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.365, 366 КПК України, колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду м. Києва, -
Вирок Печерського районного суду м. Києві від 02 жовтня 2008 року відносно засудженого ОСОБА_1 за ст.15 ч.2, ст.185 ч.2, ст.75, ст.76 КК України, в порядку ст.365 КПК України, змінити.
Виключити з установчої частини вироку посилання суду на наявність у засудженого ОСОБА_1. судимості.
В решті вирок суду залишити без зміни, а апеляцію прокурора - без задоволення.