іменем України
20 листопада 2008 року Колегія суддів судової палати в кримінальних справах Апеляційного суду м. Києва у складі:
Головуючого судді: Приндюк М.В. суддів: Юденко Т.М. та Шальневої Т.П. за участю прокурора: Рабінчук Т.І. адвоката: ОСОБА_1 та обвинуваченого: ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві кримінальну справу за апеляцією прокурора у справі Кузьменка О.П. на постанову Дніпровського районного суду м. Києва від 17 вересня 2008 року про направлення кримінальної справи по обвинуваченню ОСОБА_2. за ч.3 ст.368 КК України прокурору м.Києва для організації проведення додаткового досудового слідства, -
встановила:
Постановою Дніпровського районного суду м. Києва від 17.09.2008 року кримінальна справа по обвинуваченню ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.( 368 КК України направлена прокурору м.Києва для організації проведення додаткового досудового слідства.
Органами досудового слідства ОСОБА_2 обвинувачується в тому, що він, працюючи на посаді заступника головного інженера -начальником служби матеріально-технічного забезпечення комунального
Справа: № 11-а-1695
Категорія: ст.368 ч.3 КК України
Головуючий у 1-й інстанції: Колесник Л.А.
Доповідач: Юденко Т.М.
підприємства "Київпастранс", погрожуючи розірванням договірних відносин між названим підприємством та ТОВ "НВФ Компо", на початку червня 2008 року умисно вимагав, а потім одержав від директора товариства ОСОБА_3 хабара в особливо великому розмірі у сумі 204 000 грн. за виконання в інтересах останнього та інтересах очолюваного ним ТОВ "НВФ "Компо" дій з використанням свого службового становища.
Повертаючи справу прокурору для організації додаткового розслідування з мотивів допущених органом досудового слідства порушень кримінально-процесуального законодавства, які призвели до порушення права на захист обвинуваченого і не можуть бути усунуті в судовому засіданні та неповноти досудового слідства, суд у постанові зазначив, що з матеріалів кримінальної справи, змісту обвинувального висновку та даних постанови про пред'явлення обвинувачення вбачається, що пред'явлене ОСОБА_2 обвинувачення за ч.3 ст. 368 КК України є неконкретним, без зазначення об'єктивних даних про місце, час, мотиви та обставини вчинення злочину, без розкриття кваліфікуючих ознак злочину, у тому числі таких, як використання обвинуваченим свого службового становища, повноважень на вчинення дій, за які він мав одержати грошові кошти, без зазначення конкретної суми хабара та з'ясування обставин, що характеризують особу обвинуваченого, які у відповідності до ст.64 КПК України, підлягають обов'язковому доказуванню, як складової об'єктивної сторони злочину.
У постанові суд зазначив також, що окремі слідчі дії були проведені до порушення кримінальної справи, а подальше проводилися з порушеннями вимог КПК та без перевірки відмінних версій вчиненого злочину і тих обставин, на які вказує ОСОБА_3
Крім того, суд у постанові послався на порушення органами досудового слідства вимог ст. 223 та 132 КПК України щодо змісту обвинувального висновку, в якому джерела доказів наведені без викладення й аналізу фактичних даних, що містяться в них, тобто, є непереконливими та не мотивованими, як того вимагає закон, без чіткого та логічного викладення його змісту, та вказав на недостатність даних про особу обвинуваченого.
Допущені порушення кримінально-процесуального законодавства, що призвели до обмеження права на захист обвинуваченого ОСОБА_2. та неповнота проведеного досудового слідства по даній справі, за визначенням суду, перешкоджають повному всебічному та об'єктивному розгляду справу, встановленню істини у ній, без усунення яких справа не може бути розглянута в судовому засіданні.
Як вказав суд, під час проведення додаткового розслідування по справі необхідно усунути недоліки досудового слідства, провести певні слідчі дії по з'ясуванню питання, чи міг ОСОБА_2 з урахуванням його повноважень на займаній посаді самостійно розривати або ініціювати розірвання договорів, укладених між генеральним директором К11 "Київпастранс" та директором ТОВ "НВФ Компо" у наслідок перемоги останнього на торгах (тендері); встановити, хто мав право вчиняти такі дії, па яких підставах і у який спосіб використовуючи своє службове становище; чи міг ОСОБА_2 впливати на прийняття такого рішення; з'ясувати та навести об'єктивні дані про те, де, коли і за яких обставин ОСОБА_2 вимагав хабара у ОСОБА_3 та яку конкретно суму; вказати на дії обвинуваченого, які б свідчили про отримання ним хабара та у якій сумі; та перевірити інші версії вчиненого злочину.
Частково погоджуючись з висновками суду, зазначеними у постанові, прокурор Кузьменко О.П., який приймав участь у справі, у своїй апеляції посилаючись на неправильне застосування кримінального закону та невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, просить постанову суду скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції, оскільки, на його думку, суд міг самостійно усунути недоліки досудового слідства шляхом з'ясування та уточнення необхідних даних по справі, а також шляхом вирішення питання щодо допустимості зібраних по справі доказів, без направлення справи на додаткове розслідування.
Заслухавши доповідь судді, прокурора, який підтримав апеляцію прокурора у справі, пояснення обвинуваченого ОСОБА_2. та його захисника ОСОБА_1 про безпідставність поданої апеляції, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція прокурора Кузьменка О.П., який приймав участь у справі, задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, суд з власної ініціативи повернув дану кримінальну справу прокурору Дніпровського району м.Києва для проведення додаткового розслідування, що при обговоренні в судовому засіданні було підтримано обвинуваченим та його захисником.
Перевіривши наведені у постанові суду підстави повернення справи на додаткове розслідування, колегія суддів погоджується з ними і вважає, що під час попереднього розгляду справи суд першої інстанції правильно й обґрунтованого дійшов висновку про те, що органом досудового слідства були допущені такі порушення вимог чинного кримінальио-процесуального законодавства, а саме, ст.64, 132 та 223 КПК України, які с істотними і призвели або могли призвести до обмеження права на захист обвинуваченого, без усунення яких справа не може бути розглянута у судовому засіданні.
Суд правильно вказав на те, що у відповідності до вимог ст.64 КПК України, час, місце, спосіб та інші обставини вчиненні злочину, в тому числі такі, що впливають на ступінь тяжкості злочину, а також обставини, що характеризують особу обвинуваченого підлягають доказуванню в кримінальній справі, з чим колегія суддів не може не погодитись, так як правильне визначення цих обставин, їх всебічне, повне і об'єктивне дослідження впливають на остаточне вирішення справи по суті, мають значення для кваліфікації злочину, індивідуалізації, деталізації й конкретизації події злочину, для більш предметного захисту особи, встановленню причинно-наслідкового зв'язку вчинених дій, і саме тому звуження меж доказування у кримінальній справі є неприпустимим.
Виходячи з наведеного, посилання прокурора в апеляції на те, що зазначені у постанові недоліки досудового слідства суд міг сам усунути шляхом з'ясування та уточнення необхідних даних по справі, та шляхом вирішення питання про допустимість зібраних доказів по справі, без направлення її на додаткове розслідування, не можна визнати обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.
Обґрунтованими є посилання суду на порушення органами досудового слідства вимог ст. 223 та 132 КПК України щодо змісту обвинувального висновку, в якому джерела доказів наведені без викладення й аналізу фактичних даних, що містяться в них.
Так у постанові про притягнення ОСОБА_2. як обвинуваченого (т.2 а.с.272-276) та обвинувальному висновку щодо нього (т.2 а.с. 322) йдеться про те, що він вимагав та отримав від ОСОБА_3 хабара у розмірі 204 000 грн.
Разом з тим, у мотивувальній частині вказаних документів зазначено, що ОСОБА_2 на початку червня 2008 року вимагав від ОСОБА_3 хабара у розмірі 286 000 грн., що складається: з 6% від суми перерахованих комунальними підприємством "Київпастранс" товариству "НВФ Компо", що в еквіваленті дорівнює 159 864 грн. 36 коп.; з 16% від сум, перерахованих товариству "НВФ Компо" ЗАТом "КЗЕТ" або 93 888 гри.; та 6% в еквіваленті 32 580 грн. від суми повернутих раніше К11 "Київпастрансом" товариству "НВФ Компо" коштів у сумі 543 000 гри. за невиконання умов договору №18/4 від 05.12.07 року під загрозою розірвання договірних відносин між КП "Київпастрансом" та ТОВ "НВФ Компо".
Є не зрозумілим і не конкретним визначення дій ОСОБА_2. по вимаганню та отриманню хабара від ОСОБА_3, як директора товариства "НВФ Компо", за договірними відносинами вказаного підприємства з ЗА Г "КЗЕТ" і чином вони вплинули на висновки органів досудового слідства щодо злочинних дій обвинуваченого.
Крім того, в матеріалах справи відсутній договір №06/05-08 від 29.04.08 року між ЗАТ "КЗЕТ" та товариством "НВФ Комио" на суму 5 216 000 грн., на який, як на речовий доказ злочинних дій ОСОБА_2, втім без мотивування своїх висновків, посилається орган досудового слідства.
З матеріалів справи також вбачається, що договір №18/4 від 05.12.07 року про поставку КП "Київпастрансом" товариству "НВФ Комио" автомобілів Газель у кількості 10 шт. на загальну суму 2 000 000 гри., за ініціативою останнього був розірваний 11.01.2008 року і товариству повернуто зроблену ним передоплату у сумі 543 000 грн. платежами у січтті та квітні 2008 року (т.1 а.с.329-335).
За які саме дії у даному випадку і коли ОСОБА_2 вимагав та отримав хабара від ОСОБА_3 у постанові про притягнення його як обвинуваченого та в обвинувальному висновку не конкретизовано.
Колегія суддів погоджується з висновками суду про необхідність перевірки та встановлення в ході додаткового слідства по справі, як саме, тобто, яким чином (способом) обвинувачений ОСОБА_2 міг використати своє службове становище по розірванню договорів № 8/1-08/05 від 29.02.08 р. на суму 4 341 957 грн.92 коп., № 28/1-08/06 від 11.03.08 р. на суму 2 155 167 грн.60 коп. та № 06/07-08 від 08.05.08 р. на суму 7 600 320 грн., укладених з товариством "НВФ Компо" за результатами тендерних торгів і підписаних з боку КП "Київпастранс" іншими особами, а не ОСОБА_2, враховуючи те, що з об'єктивної сторони відповідальність за одержання хабара настає лише за умови, що службова особа одержала його за виконання чи невиконання дій, які вона могла або повинна була виконати з використанням наданої їй влади, покладених на неї організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських обов'язків, або таких дій, які вона не уповноважена була вчинювати, але до вчинення яких іншими службовими особами могла вжити заходів завдяки своєму службовому становищу.
Залишилися поза увагою органу досудового слідства і такі дані по справі, на які вказує у своїй заяві ОСОБА_3, (т.1 а.с.14) і є нез'ясованим, яким чином і кому виділялись відсотки від перерахованих К11 "Київпастранс" сум товариству "НВФ Компо", походження коштів, в тому числі 145 000 грн., переданих ОСОБА_2 20.06.2008 p., які за висновком слідства є хабаром, так як ці обставини утворюють подію злочину, як елемента його об'єктивної сторони , яка підлягає доказуванню.
В оскаржуваній постанові суд навів й інші недоліки досудового слідства, без усунення яких справа не може бути призначена до судового розгляду, так як вони перешкоджають або могли перешкодити суду першої інстанції об'єктивно, повно і всебічно розглянути справу та постановити по ній законне, обґрунтоване і справедливе рішення, з чим колегія суддів погоджується.
Зважаючи на обсяг слідчих дій, необхідних для усунення недоліків досудового слідства, з урахуванням специфіки процесуальної форми судового розгляду, колегія суддів погоджується з висновком суду про те, що він позбавлений можливості в судовому засіданні, дотримуючись норм кримінально-процесуального закону, усунути вказані у постанові порушення вимог закону, а тому справа потребує свого повернення на додаткове розслідування.
На підставі наведеного, доводи апеляції прокурора про неправильне застосування кримінального закону та невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи є непереконливими і такими, що задоволенню не підлягають, а тому колегія суддів не вбачає підстав для скасування постанови суду першої інстанції про направлення даної кримінальної справи на додаткове розслідування.
Таким чином, керуючись ст.ст. 362, 365, 366 КПК України колегія суддів, -
ухвалила:
Постанову Дніпровського районного суду м.Києва від 17 вересня 2008 року про направлення кримінальної справи по обвинувачення ОСОБА_2 за ч.3 ст. 368 КК України прокурору м.Києва для організації проведення додаткового досудового слідства -залишити без зміни, а апеляцію прокурора у справі Кузьменка О.П. - без задоволення.