Справа № 22-294/09
Головуючий у 1 інстанції - П'ятничук І.B.
Доповідач - Панченко М.М.
29 січня 2009 року м.Київ
Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду м.Києва у складі:
головуючого - Панченка М.М.
суддів - Антоненко Н.О., Шиманського В.Й.
при секретарі - Мороз О.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Києві справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на рішення Святошинського районного суду м.Києва від 15 вересня 2008 року у справі за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про виселення та усунення перешкод в користуванні квартиро, -
В червні 2008 року позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулись з позовом до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 і, посилаючись на ст.116, 156, 157 ЖК України, просили винести рішення, яким виселити свого зятя ОСОБА_3 з квартири АДРЕСА_1 як такого, що вселений в спірне житло самовільно, без згоди позивачів, які є власниками квартири.
Крім того, позивачі просили зобов»язати їх доньку відповідачку ОСОБА_4 не чинити їм, як власникам спірної квартири, перешкоди в користуванні указаною квартирою.
Рішенням Святошинського районного суду м.Києва від 15 вересня 2008 року позов задоволено частково /а.с.92-94/.
Постановлено відмовити у виселенні ОСОБА_3 з квартири та зобов»язано ОСОБА_4 не чинити позивачам перешкоди в користуванні квартирою.
В поданій апеляційній скарзі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 просять скасувати рішення в частині відмови в задоволенні позову про виселення ОСОБА_3, як постановлене на неповно з"ясованих обставинах з порушенням вимог матеріального та процесуального права, та ухвалити в цій частині нове рішення, яким задовольнити позов /а.с.98-101/.
Заслухавши доповідь по справі судді Панченка М.М., пояснення сторін та 3-х осіб, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу належить відхилити, а рішення залишити без змін з таких підстав.
Як слідує з матеріалів справи і таке встановлено судом, відповідно до Свідоцтва про право власності на житло від 5 травня 2000 року за №1825, виданого органом прватизації Святошинської райдержадміністрації м.Києва, спірна квартира АДРЕСА_1 надана у власність в рівних частинах ОСОБА_1 ОСОБА_2 та ОСОБА_4 /а.с.8, 26/.
Згідно технічного плану, загальна площа квартири становить 60, 2 кв.м. і складається із трьох житлових кімнат: окремої кімнати, площею 10, 5 кв.м., прохідної, площею 18, 4 кв.м. та запрохідної кімнати, площею 13, 7 кв.м., а також має коридор, кухню, ванну кімнату, вбиральню /а.с.7/.
Встановлено, що на час розгляду справи в указаній квартирі, крім її власників, зареєстровані та мешкають ОСОБА_6, 2007 року народження - спільна донька відповідачів, а також ОСОБА_5, 1998 року народження, який є сином від першого шлюбу відповідачки ОСОБА_4/а.р.і 1/.
Після укладення шлюбу, 2 червня 2007 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4, з указаної дати проживає також в указаній квартирі ОСОБА_3 на правах чоловіка, члена сім»ї, співвласниці квартири ОСОБА_4.
Проти його вселення та проживання в указаній квартирі позивачі -батьки відповідачки ОСОБА_4, не заперечували.
Посилання позивачів на те, що вони не були згодні із вселенням зятя в квартиру, нічим в судовому засіданні не підтверджено.
Відповідно до ч.1 ст.156 ЖК України члени сім"ї власника жилого будинку /квартири/, які проживають разом з ним у будинку /квартирі/, що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку /квартири/, якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.
Відмовляючи в задоволенні позову про виселення ОСОБА_3, колегія суддів вважає, що суд правильно керувався ст.ст.157 та 116, 64 ЖК України, та виходив з того, що виселення членів сім»ї власника квартири може бути здійснене у випадку, перебачених частиною першою статті 116 ЖК України, згідно якої підставою для виселення може бути лише систематичне руйнування чи псування жилого приміщення, використання його не за призначенням, або систематичним порушенням правил співвжиття, що робить неможливим для інших проживання з ними в одній квартирі, а заходи запобігання і громадського впливу виявились безрезультатними.
Оскільки судом на повно з»ясованих обставинах встановлено, що відповідач ОСОБА_3 вселився в спірну квартиру на правах члена сім»ї - чоловіка власниці квартири ОСОБА_4 і проживає однією сім»єю з дружиною, займається вихованням двох неповнолітніх дітей, бере участь у сплаті вартості житла та комунальних послуг, а також враховуючи, що він не порушував норми співіснування у спірному помешканні та не притягався до заходів адміністративного чи громадського впливу, колегія суддів дійшла висновку про відмову в задоволенні позову щодо виселення ОСОБА_3 з квартири № АДРЕСА_1
Суд також врахував, що відповідачка ОСОБА_4 заперечує проти позову про виселення її чоловіка з квартири.
При цьому, доводи позивачів відносно того, що відповідач ОСОБА_3 забезпечений житлом у Вінницькій області суд правомірно не взяв до уваги, як довід, який не впливає на спірні правовідносини.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що рішення судом постановлене на повно з"ясованих обставинах з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, а доводи викладені в апеляційній скарзі не спростовують висновків суду.
Керуючись ст.ст.307, 308 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відхилити, а рішення Святошинського районного суду м.Києва від 15 вересня 2008 року залишити без змін.
Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двох місяців з дня набрання законної сили шляхом подачі касаційної скарги до Верховного Суду України.