Справа 22-948
Головуючий у 1 -ій інстанції - Пшонка P.M.
Доповідач - Карпенко С.О.
20 січня 2009 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду міста Києва в складі: головуючого - судді Карпенко С.О.
суддів Прокопчук Н.О., Волошиної В.М. при секретарі Ярошенку С.В.,
з участю позивача та його представника - ОСОБА_4., відповідача ОСОБА_3.,
представника відповідача ТОВ "УСП-Груп"- Штабського М.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Києві цивільну справу
за апеляційною скаргою ОСОБА_1,
який діє в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «УСП-Груп»,
на рішення Оболонського районного суду міста Києва від 10 листопада 2008 року
в справі за позовом ОСОБА_2
до ОСОБА_3, Товариства з обмеженою відповідальністю «УСП-Груп»
про визнання договору недійсним та стягнення грошової суми,
встановила:
Рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 10.11.08 року позов ОСОБА_2.задоволено.
Визнано недійсним договір № 000771, укладений 23.10.07 року між ОСОБА_3. та ТОВ "УСП-Груп", і стягнуто з ТОВ "УСП-Груп"на користьОСОБА_3 - 70 000 грн, а на користь ОСОБА_2. - 365 грн судових витрат.
Також стягнуто з ОСОБА_3. на користь ОСОБА_2. 365 грн судових витрат.
У поданій апеляційній скарзі ОСОБА_1, діючи в інтересах ТОВ УСП-Груп", просить рішення суду скасувати і ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити.
Посилається на те, що доказів на підтвердження статусу коштів, сплачених за договором, як спільної сумісної власності подружжя, справа не містить; суд не дослідив наявність домовленостей між подружжям про розпорядження цими коштами та не врахував, що договір є договором про надання послуг і не пов'язаний із відчуженням майна.
В суді апеляційної інстанції представник ТОВ "УСП-Груп"- ОСОБА_1 -апеляційну скаргу підтримав з підстав, викладених у ній, і просив скаргу задовольнити.
Позивач та його представник - ОСОБА_4. - апеляційну скаргу не визнали і просили рішення суду залишити без змін, вважаючи його законним; письмові заперечення долучені до матеріалів справи.
Відповідач ОСОБА_3 апеляційну скаргу не визнала і просила рішення суду залишити без змін.
Колегія суддів, перевіривши законність та обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Встановлено, що позивач та відповідач ОСОБА_3 18.02.06 року уклали шлюб, що підтверджується свідоцтвом про шлюб від 18.02.06 року, виданим відділом РАЦС Святошинського районного управління юстиції м.Києва.
23.10.07 року між ТОВ "УСП-Груп"та ОСОБА_3. укладений договір № 000771, за яким остання сплатила на рахунок товариства реєстраційний платіж у розмірі 45 000 грн, чисті платежі у розмірі 25 000 грн.
Вказані обставини сторонами не оспорюються.
Суд першої інстанції, задовольняючи позов, виходив з того, що ОСОБА_3 розпорядилася спільним коштами подружжя без згоди чоловіка, який заперечував щодо укладення вказаного договору.
Такий висновок суду першої інстанції є правильним і таким, що відповідає фактичним обставинам справи та доказам, дослідженим судом.
Відповідно до ч.3 ст.368 ЦК України та ч.1 ст.60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом, і розпоряджатися таким майном подружжя має за взаємною згодою.
Частина 2 ст.65 СК України встановлює, що при укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового.
Враховуючи умови договору, суд правильно визначив, що спірний договір виходить за межі дрібного побутового і, встановивши відсутність згоди позивача на укладення вказаного договору, вірно визнав вказаний договір недійсним, застосувавши відповідні правові наслідки.
За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції є законним і обгрунтованим, постановленим з доодерджанням норм матеріального та процесуального права, висновки якого доводами апеляційної скарги не спростовані.
Посилання апелянта на те, що не доведено статус коштів, сплачених за договором, як спільної сумісної власності подружжя, безпідставне, оскільки законодавець встановив презумпцію права спільної сумісної власності такого майна, доки вона не буде спростована.
Поданням позову позивач підтвердив відсутність своєї згоди на укладення ОСОБА_3. спірного договору, на чому він наполягав і в суді першої та апеляційної інстанції, і ці посилання апелянтом не спростовані.
Законодавець вимагає згоди подружжя на укладення будь-якого виду договору, якщо він виходить за межі дрібного побутового, і договір про надання послуг виключенням не є.
Керуючись ст.ст.303, 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів
ухвалила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1, який діє в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «УСП-Груп», відхилити.
Рішення Оболонського районного суду міста Києва від 10 листопада 2008 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили до Верховного Суду України шляхом подання до цього суду касаційної скарги.