Справа № 11-30/ 2009
Головуючий у 1 інстанції- Чірков Г.Є.
Категорія - ст. 286 ч. 2 КК
Доповідач- Колокольнікова Н.М.
14 січня 2009р. апеляційний суд Київської області в складі: Головуючого -Левчука О.Д. суддів - Колокольнікової Н.М., Авраменка М.Г. з участю прокурора- Чупринської Є.М. захисника - ОСОБА_2 потерпілого - ОСОБА_3
представника цивільного відповідача ВАТ ім. Васильєва -Ващенко М.С. засудженого - ОСОБА_5 розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Києві кримінальну справу за апеляціями захисника ОСОБА_2, цивільного відповідача- ВАТ ім. Васильєва та прокурора, який брав участь у справі на вирок Вишгородського районного суду Київської області від 14 жовтня 2008 року, яким ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с Русаки Іванівського району Київської області, громадянина України, одруженого, ІНФОРМАЦІЯ_3, працюючого трактористом ВАТ ім. Васильєва, проживає у Вишгородському районі АДРЕСА_1, несудимого, - засудженого за ч. 2 ст. 286 КК України - 3 роки позбавлення вопі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 2 роки.
На підставі п. "ж" ст. 1 Закону України "Про амністію" ОСОБА_5 від відбування основного покарання звільнено.
Постановлено стягнути з ВАТ ім. Васильєва на користь ОСОБА_3 на відшкодування матеріальної та моральної шкоди 23 078 грн. та 20 000 грн. відповідно, а всього 43 078 грн.
Згідно вироку, 29 квітня 2007 року близько 16год. 40 хв. ОСОБА_5, згідно шляхового листа керував трактором "МТЗ-82" д.н.з. НОМЕР_1 з причепом ПТС 4(887Б) д.н.з. НОМЕР_2, на якому рухався в с Демидів й, виїжджаючи з другорядної дороги на 38 км. + 580 м. автодороги "Київ-Овруч", не врахував дорожню обстановку, не переконався, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, й дорогу моторолеру "ТХМ 125 С", під керуванням потерпілого ОСОБА_6, що рухався по головній дорозі, не надав, унаслідок чого поворотною платформою причепа допустив зіткнення з моторолером на його смузі руху в напрямку м. Києва, чим порушив п.п. 1.3, 1.5, 1.10, 2.3. 10.1, 12.1, 16.11 Правил дорожнього руху України.
Дане зіткнення призвело до заподіяння потерпілому ОСОБА_6 тяжких тілесних ушкоджень, небезпечних для життя в момент заподіяння, що спричинили його смерть на місці події. Зазначені наслідки знаходяться в прямому причинному зв'язку з порушенням ОСОБА_5 правил безпеки дорожнього руху й зіткненням, що сталося внаслідок цього.
В апеляції захисник ОСОБА_2 вказує, що вирок суду в частині призначення додаткового покарання ОСОБА_5 у виді позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 2 роки та вирішення цивільного позову є незаконним, а тому у відповідній частині підлягає зміні та скасуванню у зв"язку з невідповідністю призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого, ОСОБА_5 є постраждалим внаслідок аварії на ЧАЕС, позитивно характеризується за місцем проживання та роботи, щиро розкаявся у скоєному, активно сприяв розкриттю злочину, є особою передпенсійного віку, майже все життя пропрацював трактористом. Дана професія є його основною роботою в ВАТ ім.Васильєва та основним джерелом існування. Позбавлення ОСОБА_5 права керувати транспортними засобами позбавляє його джерела існування, заробітку на селі тощо.
Крім того, при розгляді цивільного позову в частині відшкодування моральної шкоди суд не звернув своєї уваги , що потерпілий ОСОБА_3 з врахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 24.09.2008 р. просив її стягнути з підсудного ОСОБА_5, а не з ВАТ ім. Васильєва. Тому покладення обов'язку на ВАТ ім. Васильєва стосовно відшкодування моральної шкоди на користь потерпілого ОСОБА_3 тоді, коли сам потерпілий не звертався з таким позовом до юридичної особи, є неправильним, порушуючим принцип диспозитивності.
Далі, задовольняючи частково цивільний позов потерпілого ОСОБА_3 в частині відшкодування матеріальної шкоди, суд не послався в мотивувальній частині вироку на жодний доказ, який є в справі, щодо підтвердження дійсного розміру заподіяної потерпілому шкоди, і чому саме 23 078 грн. Що говорить про неповноту встановлення обставин щодо вирішення цивільного позову.
А тому, просить змінити вирок суду, виключивши в ньому призначення засудженому ОСОБА_5 додаткового покарання у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами та в частині вирішення цивільного позову, зменшивши суму матеріальної шкоди, яка підлягає відшкодуванню з боку ВАТ ім. Васильєва на користь потерпілого ОСОБА_3, визначивши її в розмірі 8 540 грн. В частині вирішення цивільного позову щодо стягнення моральної шкоди вирок суду - скасувати з направленням справи на новий судовий розгляд в порядку цивільного судочинства.
В апеляції цивільний відповідач Відкрите акціонерне товариство ім. Васильєва не погодився з постановленим вироком в частині, що стосується вирішення позову та просить змінити вирок з огляду на наступне.
Судом не враховано, що ДТП відбулося за участі двох джерел підвищеної небезпеки та невірно застосовано норми цивільного законодавства, які регулюють питання відшкодування шкоди. Тобто, суд при вирішення питання по цивільному позову мав застосувати ст. 1188 ЦК України як норму, яка регулює деліктні взаємовідносини, що виникли між підсудним та потерпілим, так як управління ОСОБА_6 моторолером ТХМ 125с було джерелом підвищеної небезпеки, управління ОСОБА_5 трактором "МТЗ-82" теж було джерелом підвищеної небезпеки, зіткнення транспортних засобів під управлінням ОСОБА_6 та ОСОБА_5 було взаємодією джерел підвищеної небезпеки.
Суд у вироку зазначив, що порушення ОСОБА_6 Правил дорожнього руху не перебувають у прямому причинному зв'язку із завданням шкоди. ВАТ ім. Васильєва заперечує проти такого висновку, оскільки керування ОСОБА_6, який не мав прав на управління транспортним засобом, незареєстрованим у ДАІ моторолером, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння не могло не вплинути на факт та обставини зіткнення.
Таким чином, ВАТ ім. Васильєва вважає, щосуд першої інстанції неправомірно застосував ст. 1187 ЦК України та неправомірно не застосував ст. 1188 ЦК України. Враховуючи викладені-обставини ДТП, вважає, що суд мав застосувати п.3 ч. 1 ст. 1188 ЦК України, а саме - визначити розмір відшкодування у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення, а саме - врахувати, що вина обох водіїв, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 склала по 50%, і відповідним чином розподілити розмір заподіяної шкоди.
Також, вважає, що суд неправомірно поклав на ВАТ ім. Васильєва обов'язок відшкодувати 14338 грн. матеріальних збитків, не підтверджених документально -8118 грн. та таких, що не відносяться до справи - 6220 грн. Розмір підтверджених та таких, що відносяться до справи витрат складає: 2240 грн.(ритуальні послуги) + 3500 грн.(підтверджена частина витрат на пам'ятник) + 3000 грн. (витрати на послуги адвоката) = 8740 грн.
Поклавши на ВАТ ім. Васильєва відшкодування моральної шкоди, суд вийшов за межі позовних вимог, порушивши тим самим ч. 1 ст. 11 ЦПК України.
Підсумовуючи аргументи апеляційної скарги, ВАТ ім. Васильєва просить зменшити розмір стягнення у частині: моральної шкоди - на 20000 грн., у частині матеріальної шкоди - на 18708 грн., врахувавши вину ОСОБА_6 у ДТП.
А тому, просить вирок суду -змінити, зменшити суму, яка підлягає стягненню з ВАТ ім. Васильєва. Стягнути з ВАТ ім. Васильєва на користь ОСОБА_3 матеріальні збитки в сумі 4370 грн.
В апеляції прокурор, який брав участь у справі просить скасувати вирок в частині цивільного позову, в решті вирок залишити без зміни, оскільки при вирішенні питання щодо часткового задовлення позову потерпілого, суд не дотримався вимог ст. ст. 324, 334 КПК України.
Заслухавши доповідача, думку прокурора, який підтримав свою та цивільного відповідача апеляції, а апеляцію захисника - частково, що стосується цивільного позову, потерпілого, який вважав, що вирок суду слід залишити без зміни, представника ВАТ ім. Васильєва, який підтримав свою та прокурора апеляції, частково погодився з апеляцією захисту, засудженого та його захисника, які підтримали свою апеляцію та погодились з апеляціями прокурора і цивільного відповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляцій, апеляційний суд вважає, що апеляції захисника ОСОБА_2 цивільного відповідача- ВАТ ім. Васильєва та прокурора, який брав участь справі підлягають частковому задоволенню виходячи із слідуючого.
Як вбачається із матеріалів справи, підсудний повністю визнав свою вину у скоєному та просив застосувати до нього Закон України "Про амністію" / а.с. 179 /, оскільки він є постраждалим від аварії на ЧАЄС. Тому, суд першої інстанції, відповідно до вимог ст. 44 КК України, ст. 248 КПК України, а також Закону України "Про амністію " від 19 квітня 2007р., повинен був закрити провадження по справі та звільнити ОСОБА_5 від кримінальної відповідальності.
При таких обставинах, апеляційний суд, відповідно до вимог ст. 376 КПК України, приходить до висновку щодо необхідності скасування обвинувального вироку і закриває справу щодо ОСОБА_5
В цьому разі, потерпілий не позбавлений можливості звернутись до суду з відповідним позовом в порядку цивільного судочинства.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 365, 366, 376 КПК України, апеляційний суд,
ухвалив :
апеляції захисника ОСОБА_2, цивільного відповідача- ВАТ ім. Васильєва та прокурора, який брав участь у справі - задовольнити частково, вирок Вишгородського районного суду Київської області від 14 жовтня 2008 року щодо ОСОБА_5 - скасувати. Провадження по справі - закрити, застосувати відносно ОСОБА_5 ст. 6, п. "ж" ст. 1 Закону України "Про амністію" від- 19 квітня 2007р., звільнивши його від кримінальної відповідальності.