Справа 22ц-673/09
Головуючий в суді І інстанції Вознюк С..М.
Доповідач - Мережко М..В.
2 лютого 2009 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Київської області в складі:
головуючого - Воробйової Н.С.,
суддів - Мережко М.В., Голуб С.А.
при секретарі: Приходько Л.Г.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 9 жовтня 2008 року у справі за позовом ОСОБА_2 до державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» про зарахування часу перебування на військовій службі до стажу роботи на підприємстві та виплату нагороди за вислугу років, -
встановила:
У вересні 2008 року ОСОБА_2 звернувся до суду із позовом до відповідача, з яким з 1 листопада 2005 року перебуває у трудових відносинах,
8 зазначеному позові просив зобов'язати адміністрацію ДП МА "Бориспіль" зарахувати 25 років 1 місяць проходження ним військової служби у Збройних Силах України до стажу роботи за спеціальністю на підприємстві з часу прийняття на роботу та з врахуванням цього виплатити за весь період роботи у відповідача винагороду за вислугу років в системі цивільної авіації, передбачену Положенням про порядок і умови виплати винагороди за вислугу років в системі цивільної авіації працівникам ДП МА "Бориспіль" в розмірі 40 відсотків від посадового окладу щомісячно.
В обгрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України , Дро військовий обов'язок і військову службу" та ч. 1 ст. 8 Закону України , Дро соціальний і правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей" час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Проте п. 3.2 вищевказаного Положення відповідача, яким визначено порядок зарахування стажу, що дає право на отримання вказаної винагороди, суперечить вимогам вищевказаних законів та порушує права позивача.
Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від
9 жовтня 2008 року позов задоволено.
В апеляційній скарзі ставиться питання про скасування рішення суду та ухвалення нового рішення з підстав порушення норм матеріального і процесуального права.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга піддягає задоволенню з таких підстав.
Згідно ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим.
Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.
Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень.
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2 про зарахування йому до стажу роботи в цивільній авіації 25 років і 1 місяця військової служби та зобов'язуючи виплатити позивачеві винагороду за вислугу років в системі цивільної авіації у розмірі 40% посадового окладу щомісячно з 01.11.2005 року, суд виходив з того, що вказані вимоги є обгрунтованими, оскільки передбачені Законом.
Проте, такий висновок суду не відповідає обставинам справи та вимогам закону.
В силу ст. 9 і КЗпП України підприємства, установи, організації в межах своїх повноважень і за рахунок власних коштів можуть встановлювати додаткові порівняно із законодавством трудові і соціально-побутові пільги для працівників.
Додаткові, порівняно з чинним законодавством і угодами, гарантії, соціально-побутові пільги можуть бути передбачені і в колективному договорі, положення якого поширюються на всіх працівників підприємства, установи, організації (ст. ст. 13, 18 КЗпП України).
Згідно зі ст. 13 КЗпП України, ст. 7 Закону України "Про колективні договори і угоди" зміст колективного договору визначається сторонами в межах їх компетенції.
За змістом п. 2.5 Галузевої угоди на 2008-2009 роки, укладеної між Міністерством транспорту та зв'язку України, Фондом державного майна України, Асоціацією "Аеропорти України" цивільної авіації та профспілками працівників цивільної авіації України, зареєстрованої Міністерством праці та соціальної політики України 21 січня 2008 року, передбачено, що угода встановлює для працівників підприємств мінімальні соціальні гарантії, компенсації та пільги і є основою для укладання колективних договорів. Норми Угоди не обмежують права підприємств щодо розширення соціальних гарантій, компенсацій, трудових та соціально-побутових пільг за рахунок власних коштів.
Пунктом 5.20 вказаної Галузевої угоди передбачено, що винагорода за вислугу років виплачується працівникам цивільної авіації та працівникам навчальних закладів, що мають повітряні судна, згідно Положення про порядок і умови виплати щомісячної винагороди за вислугу років працівникам цивільної авіації України (додаток до Галузевої угоди № 4).
За змістом пункту 3.1. та п. 3.2 Положення про порядок і умови виплати щомісячної винагороди за вислугу років працівникам цивільної авіації України до стажу роботи, який дає право на отримання винагороди за вислугу років, включається час роботи у системі цивільної авіації України та колишнього СРСР; на звільнених посадах у профспілкових органах; час дійсної строкової служби; час перерви у роботі , пов'язаної із звільненням за станом здоров'я в результаті трудового каліцтва або профзахворювання, якщо після одужання працівник повернувся на роботу в систему цивільної авіації; період відпустки по догляду за дитиною; час навчання в аспірантурах, докторантурах на курсах підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації з відривом від виробництва, якщо до направлення на навчання і після його закінчення працівник був зайнятий на роботах у системі цивільної авіації; час навчання в середніх і вищих навчальних закладах, якщо працівник до вступу в навчальний заклад працював на підприємствах цивільної авіації і після закінчення повернувся на роботу в систему цивільної авіації.
Що стосується зарахування стажу попередньої роботи в інших підприємствах до загального стажу роботи в цивільній авіації, що дає право на одержання вищезазначеної винагороди за вислугу років саме в цій системі, то пунктами 3.3 зазначених Положень передбачено, що це встановлюється підприємствами самостійно у колективних договорах та інших розпорядчих документах.
Таким чином, колегія суддів вважає, що відповідач по справі, діючи в межах, визначених чинним законодавством України, зокрема, ст. 9, 11, 13, 18 КЗпП України та ст. 7 Закону України "Про колективні договори і угоди" та за погодженням з відповідним профспілковим органом визначив умови зарахування спеціального стажу в системі цивільної авіації та відповідне преміювання працівників підприємства.
Як установлено судом, позивач по справі не відноситься до зазначеної категорії працівників, оскільки не має відповідного стажу в системі цивільної авіації, який надавав би йому права на отримання надбавки в розмірі 40 відсотків від посадового окладу.
Безпідставно поширивши на позивача дію п. 2. 1 Положення про порядок і умови виплати щомісячної винагороди за вислугу років працівникам ДП МА «Бориспіль», суд у порушення вимог ст. 13 КЗпП України, ст. 7 Закону України "Про колективні договори і угоди" витлумачив положення колективного договору всупереч дійсному змісту, визначеного сторонами договору, та безпідставно зарахував до спеціального стажу в системі цивільної авіації стаж проходження позивачем військової служби і зобов'язав відповідача виплатити позивачеві винагороду за вислугу років в системі цивільної авіації у розмірі 40 відсотків посадового окладу щомісячно, починаючи з 01.11.2005 року.
Посилання позивача на гарантії, які закріплені в ч. 1 ст. 8 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від
Посилання позивача на гарантії, які закріплені в ч. 1 ст. 8 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 p., а також ч. 1 ст. 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 p., як на підставу для задоволення його позову, не можуть бути прийняті колегією суддів, оскільки зазначеними нормами закону передбачено гарантії військовослужбовців в частині зарахування часу перебування на військовій службі до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Крім того, колегія суддів враховує, що зазначені позивачем Закони не регулюють відносини, які склалися між сторонами при вирішенні вказаного спору, а здійснюють правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними Конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни.
Відповідачем же по справі є господарюючий суб'єкт, який вправі сам вирішувати питання щодо розподілу свого прибутку в тому числі і на преміювання своїх працівників.
Положенням про порядок преміювання визначаються додаткові соціальні пільги працівникам саме в системі цивільної авіації, до якої військова служба позивача не відноситься.
Таким чином, ураховуючи, що при ухваленні рішення про покладення на відповідача обов'язку зарахувати позивачу час проходження військової служби до стажу роботи за спеціальністю в системі цивільної авіації, визначеного п. п. 2.1, 3.2, 3.3 Положення про порядок і умови виплати щомісячної винагороди за вислугу років працівникам ДП МА «Бориспіль», судом допущено неправильне застосування норм матеріального права, тому судове рішення відповідно до ст. 309 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в позові.
Керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 314, 316, 319 ЦПК України, ст. 91, 11, 13, 18 КЗпП України та ст. 7 Закону України "Про колективні договори і угоди", колегія суддів,
вирішила:
Апеляційну скаргу Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" задовольнити частково.
Рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 9 жовтня 2008 року скасувати і ухвалити нове рішення.
В позові ОСОБА_2 до державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» про зарахування часу перебування на військовій службі до стажу роботи на підприємстві та виплату нагороди за вислугу років відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили.